Йоана 4
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Як же взнав Господь, що прочули Фарисеї, що Ісус більш учеників єднає і хрестить, нїж Йоан,
1Домнул а афлат кэ фарисеий ау аузит кэ Ел фаче ши ботязэ май мулць ученичь декыт Иоан.
2(хоч Ісус сам не хрестив, а ученики Його;)
2Ынсэ Исус ну ботеза Ел Ынсушь, чи ученичий Луй.
3то покинув Юдею, та й пійшов знов у Галилею.
3Атунч а пэрэсит Иудея ши С-а ынторс ын Галилея.
4Треба ж було Йому проходити через Самарию.
4Фииндкэ требуя сэ трякэ прин Самария,
5Приходить оце в город Самарянський, названий Сихар, поблизу хутора, що дав Яков Йосифу, синові своєму.
5а ажунс лынгэ о четате дин цинутул Самарией, нумитэ Сихар, апроапе де огорул пе каре-л дэдусе Иаков фиулуй сэу Иосиф.
6Була ж там криниця Яковова. Оце ж Ісус, утомившись у дорозї, сидїв так на криницї; було ж коло шестої години.
6Аколо се афла фынтына луй Иаков. Исус, остенит де кэлэторие, шедя лынгэ фынтынэ. Ера кам пе ла часул ал шаселя.
7Приходить жінка з Самариї начерпати води. Рече їй Ісус: Дай менї пити.
7А венит о фемее дин Самария сэ скоатэ апэ. „Дэ-Мь сэ бяу” , й-а зис Исус.
8Ученики бо Його пійшли в город, щоб купити їжі.
8Кэч ученичий Луй се дусесерэ ын четате сэ кумпере де-але мынкэрий.
9Каже ж Йому жінка Самарянка: Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки? Бо Жиди не сходять ся з Самарянами.
9Фемея самаритянкэ Й-а зис: „Кум Ту, иудеу, черь сэ бей де ла мине, фемее самаритянкэ?” Иудеий, ын адевэр, н-ау легэтурь ку самаритений.
10Озвавсь Ісус і рече їй: Коли б знала дар Божий і хто се говорить тобі: Дай менї пити, ти просила б Його, й дав би тобі води живої.
10Дрепт рэспунс, Исус й-а зис: „Дакэ ай фи куноскут ту дарул луй Думнезеу ши чине есте Чел че-ць зиче: ‘Дэ-Мь сэ бяу!’, ту сингурэ ай фи черут сэ бей, ши Ел ць-ар фи дат апэвие.”
11Каже Йому жінка: Добродїю, і черпака не маєш, і колодязь глибокий; звідкіля ж маєш воду живу?
11„Доамне”, Й-а зис фемея, „н-ай ку че сэ скоць апэ, ши фынтына есте адынкэ, де унде ай путя сэ ай дар ачастэ апэ вие?
12Хиба Ти більший єси отця нашого Якова, що дав нам сей колодязь? і він сам з него пив, і сини його, й скот його.
12Ешть Ту оаре май маре декыт пэринтеле ностру Иаков, каре не-а дат фынтына ачаста ши а бэут дин еа ел ынсушь ши фечорий луй ши вителе луй?”
13Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов;
13Исус й-а рэспунс: „Орькуй бя дин апа ачаста ый ва фи ярэшь сете.
14хто ж напєть ся води, що я дам йому, не забажає до віку; а вода, що дам йому, буде в йому жерелом води, що тече в життє вічнє.
14Дар орькуйва бя дин апа пе каре й-о вой да Еу ын вяк ну-й ва фи сете, ба ынкэ апа пе каре й-о вой да Еу сева префаче ын ел ынтр-ун извор де апэ, каре ва цышни ын вяца вешникэ.”
15Каже до Него жінка: Добродїю, дай менї сієї води, щоб не жаждувала, анї ходила сюди черпати.
15„Доамне”, Й-а зис фемея, „дэ-мь ачастэ апэ, ка сэ ну-мь май фие сете ши сэ ну май вин пынэ аич сэ скот.”
16Рече їй Ісус: Іди поклич чоловіка твого, та й приходь сюди.
16„Ду-те” , й-а зис Исус, „де кямэ пе бэрбатул тэу ши вино аич.”
17Озвалась жінка і каже: Не маю чоловіка. Рече їй Ісус: Добре сказала єси, що чоловіка не маєш;
17Фемея Й-а рэспунс: „Н-ам бэрбат.” Исус й-а зис: „Бине ай зис кэ н-ай бэрбат.
18пять бо чоловіків мала, та й тепер которого маєш, не чоловік тобі; у сьому правду сказала єси.
18Пентру кэ чинч бэрбаць ай авут; ши ачела пе каре-л ай акум ну-ць есте бэрбат. Аич ай спус адевэрул.”
19Каже Йому жінка: Добродїю, бачу, що пророк єси Ти.
19„Доамне”, Й-а зис фемея, „вэд кэ ешть пророк.
20Батьки наші на сїй горі покланялись; а ви кажете, що в Єрусалимі місце, де треба покланяти ся.
20Пэринций ноштри с-ау ынкинат пе мунтеле ачеста; ши вой зичець кэ ын Иерусалим есте локул унде требуе сэ се ынкине оамений.”
21Рече їй Ісус: Жінко, вір менї, що прийде час, коли нї на горі сїй, анї в Єрусалимі покланяти метесь ви Отцеві.
21„Фемее” , й-а зис Исус, „креде-Мэ кэ вине часул кындну вэ вець ынкина Татэлуй нич пе мунтеле ачеста, нич ын Иерусалим.
22Ви кланяєтесь, а чому — не знаєте; ми кланяємось, і чому — знаємо, бо спасеннє від Жидів.
22Вой вэ ынкинаць ла чену куноаштець, ной не ынкинэм ла че куноаштем, кэчмынтуиря вине де ла иудей.
23Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому.
23Дар вине часул, ши акум а ши венит, кынд ынкинэторий адевэраць се вор ынкина Татэлуй ын духшиын адевэр, фииндкэ астфел де ынкинэторь дореште ши Татэл.
24Дух — Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись.
24Думнезеуесте Дух; ши чине се ынкинэ Луй требуе сэ И се ынкине ын дух ши ын адевэр.”
25Каже Йому жінка: Знаю, що Месия прийде (званий Христос). Як прийде Він, звістить нам усе.
25„Штиу”, Й-а зис фемея, „кэ аре сэ винэ Месия (кэруя И се зиче Христос); кынд ва вени Ел, аре сэ не спунэ тоате лукруриле.”
26Рече їй Ісус: Се я, що глаголю тобі.
26Исус й-а зис: „Еу, чел каре ворбеск ку тине, сунт Ачела.”
27І прийшли на се ученики Його, й дивувались, що Він із жінкою розмовляв; та нїхто не сказав: Чого тобі треба? або: Про що розмовляєш із нею?
27Атунч ау венит ученичий Луй ши се мирау кэ ворбя ку о фемее. Тотушь ничунул ну Й-а зис: „Че кауць?” сау „Деспре че ворбешть ку еа?”
28Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям:
28Атунч, фемея шь-а лэсат гэлята, с-а дус ын четате ши а зис оаменилор:
29Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос?
29„Вениць де ведець ун ом каре мь-а спус тот че ам фэкут. Ну кумва есте ачеста Христосул?”
30Вийшли ж з города, й прийшли до Него.
30Ей ау ешит дин четате ши веняу спре Ел.
31Тим часом просили Його ученики: Рави, їж.
31Ын тимпул ачеста, ученичий Ыл ругау сэ мэнынче ши зичяу: „Ынвэцэторуле, мэнынкэ!”
32Він же рече їм: Я маю їжу їсти, котрої ви не знаєте.
32Дар Ел ле-а зис: „Еу ам де мынкат о мынкаре пе каре вой н-о куноаштець.”
33Казали ж ученики один до одного: Хиба хто принїс Йому їсти?
33Ученичий ау ынчепут сэ-шь зикэ деч уний алтора: „Ну кумва Й-а адус чинева сэ мэнынче?”
34Рече їм Ісус: Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, й скінчити Його дїло.
34Исус ле-а зис: „МынкаряМя есте сэ фак воя Челуй че М-а тримис ши сэ ымплинеск лукраря Луй.
35Хиба ви не кажете: Що ще чотирі місяцї, та й жнива прийдуть? Ось глаголю вам: Здійміть очі ваші, та погляньте на ниви, що вже пополовіли на жнива.
35Ну зичець вой кэ май сунт патру лунь пынэ ла сечериш? Ятэ, Еу вэ спун: Ридикаци-вэ окий ши привиць холделе, каресунт албе акум, гата пентру сечериш.
36І приймає жнець плату, й збирає овощ у життє вічнє, щоб і хто сїє радував ся, і хто жне.
36Чинесечерэ примеште о платэ ши стрынӂе род пентру вяца вешникэ, пентру ка ши чел че сямэнэ ши чел че сечерэ сэ се букуре ын ачелашь тимп.
37Бо у сьому слово правдиве: що инший, хто сїє, а инший, хто жне.
37Кэч, ын ачастэ привинцэ, есте адевэратэ зичеря: ‘Унул сямэнэ, яр алтул сечерэ.’
38Я післав вас жати, коло чого ви не працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли.
38Еу в-ам тримис сэ сечераць аколо унде ну вой в-аць остенит; алций с-ау остенит, ши вой аць интрат ын остеняла лор.”
39З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав менї все, що зробила.
39Мулць самаритень дин четатя ачея ау крезут ын Исус дин причина мэртурией фемеий, каре зичя: „Мь-а спус тот че ам фэкут.”
40Як же прийшли до Него Самаряне, просили Його зістатись у них; і зіставсь там два днї.
40Кынд ау венит самаритений ла Ел, Л-ау ругат сэ рэмынэ ла ей. Ши Ел а рэмас аколо доуэ зиле.
41І багато більше увірувало за слово Його.
41Мулт май мулць ау крезут ын Ел дин причина кувинтелор Луй.
42А тій жінцї казали: Що вже не задля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справдї Спас сьвіту Христос.
42Ши зичяу фемеий: „Акум ну май кредем дин причина спуселор тале, чи дин причинэ кэ Л-ам аузит ной ыншине ши штим кэ Ачеста есте ын адевэр Христосул, Мынтуиторул лумий.”
43Через два ж днї вийшов звідтіля та прийшов у Галилею.
43Дупэ ачесте доуэ зиле, Исус а плекат де аколо ка сэ се дукэ ын Галилея.
44Сам бо Ісус сьвідкував, що пророк у своїй отчинї чести не має.
44Кэч Ел Ынсушь спусесе кэ ун пророк ну есте прецуит ын патрия са.
45Як же прийшов у Галилею, прийняли Його Галилейцї, бачивши все, що зробив у Єрусалимі на сьвята: бо й вони ходили на сьвята.
45Кынд а ажунс ын Галилея, а фост примит бине де галилеень, каре вэзусерэ тот че фэкусе ла Иерусалим ын тимпул празникулуй; кэч фусесерэ ши ей ла празник.
46Прийшов же Ісус ізнов у Кану Галилейську, де зробив воду вином. І був один царський, котрого син нездужав у Капернаумі.
46Исус С-а ынторс деч ын Кана дин Галилея, унде префэкусе апа ын вин. Ын Капернаум ера ун службаш ымпэрэтеск ал кэруй фиу ера болнав.
47Сей, почувши, що Ісус прибув із Юдеї в Галилею, прийшов до Него, й благав Його, щоб пійшов та оздоровив сина його, бо мав умерти.
47Службашул ачеста а афлат кэ Исус венисе дин Иудея ын Галилея, с-а дус ла Ел ши Л-а ругат сэ винэ ши сэ тэмэдуяскэ пе фиул луй, каре ера пе моарте.
48Рече ж Ісус до него: Коли ознак та див не побачите, не увіруєте.
48Исус й-а зис: „Дакэну ведець семне ши минунь, ку ничун кип ну кредець!”
49Каже до Него царський: Господи, йди перш, нїж умре дитина моя.
49Службашул ымпэрэтеск Й-а зис: „Доамне, вино пынэ ну моаре микуцул меу.”
50Рече йому Ісус: Іди, син твій живий. І увірував чоловік слову, що промовив йому Ісус, і пійшов.
50„Ду-те” , й-а зис Исус, „фиул тэу трэеште.” Ши омул ачела а крезут кувинтеле пе каре и ле спусесе Исус ши а порнит ла друм.
51Вже ж він ішов, зустріли його слуги його й звістили, кажучи: Що хлопчик твій живий.
51Пе кынд се кобора ел, л-ау ынтымпинат робий луй ши й-ау адус вестя кэ фиул луй трэеште.
52Спитав же в них про годину, коли полегшало йому. І кажуть йому: Що вчора семої години покинула його горячка.
52Ел й-а ынтребат де часул ын каре а ынчепут сэ-й фие май бине. Ши ей й-ау зис: „Ерь, ын часул ал шаптеля, л-ау лэсат фригуриле.”
53Зрозумів же батько, що тієї самої години, котрої сказав йому Ісус: Що син твій живий; і увірував сам і ввесь дім його.
53Татэл а куноскут кэ токмай ын часул ачела ый зисесе Исус: „Фиул тэу трэеште.” Ши а крезут ел ши тоатэ каса луй.
54Се знов другу ознаку зробив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею.
54Ачеста есте ярэшь ал дойля семн фэкут де Исус дупэ че С-а ынторс дин Иудея ын Галилея.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.