Йоана 4
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Synodal Translation (Синодальный перевод)
1Як же взнав Господь, що прочули Фарисеї, що Ісус більш учеників єднає і хрестить, нїж Йоан,
1Когда же узнал Иисус о дошедшем до фарисеев слухе, что Он более приобретает учеников и крестит, нежели Иоанн, -
2(хоч Ісус сам не хрестив, а ученики Його;)
2хотя Сам Иисус не крестил, а ученики Его, -
3то покинув Юдею, та й пійшов знов у Галилею.
3то оставил Иудею и пошел опять в Галилею.
4Треба ж було Йому проходити через Самарию.
4Надлежало же Ему проходить через Самарию.
5Приходить оце в город Самарянський, названий Сихар, поблизу хутора, що дав Яков Йосифу, синові своєму.
5Итак приходит Он в город Самарийский, называемый Сихарь, близ участка земли, данного Иаковом сыну своему Иосифу.
6Була ж там криниця Яковова. Оце ж Ісус, утомившись у дорозї, сидїв так на криницї; було ж коло шестої години.
6Там был колодезь Иаковлев. Иисус, утрудившись от пути, сел у колодезя. Было около шестого часа.
7Приходить жінка з Самариї начерпати води. Рече їй Ісус: Дай менї пити.
7Приходит женщина из Самарии почерпнуть воды. Иисус говорит ей: дай Мне пить.
8Ученики бо Його пійшли в город, щоб купити їжі.
8Ибо ученики Его отлучились в город купить пищи.
9Каже ж Йому жінка Самарянка: Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки? Бо Жиди не сходять ся з Самарянами.
9Женщина Самарянская говорит Ему: как ты, будучи Иудей, просишь пить у меня, Самарянки? ибо Иудеи с Самарянами не сообщаются.
10Озвавсь Ісус і рече їй: Коли б знала дар Божий і хто се говорить тобі: Дай менї пити, ти просила б Його, й дав би тобі води живої.
10Иисус сказал ей в ответ: если бы ты знала дар Божий и Кто говорит тебе: дай Мне пить, то ты сама просила бы у Него, и Он дал бы тебе воду живую.
11Каже Йому жінка: Добродїю, і черпака не маєш, і колодязь глибокий; звідкіля ж маєш воду живу?
11Женщина говорит Ему: господин! тебе и почерпнуть нечем, а колодезь глубок; откуда же у тебя вода живая?
12Хиба Ти більший єси отця нашого Якова, що дав нам сей колодязь? і він сам з него пив, і сини його, й скот його.
12Неужели ты больше отца нашего Иакова, который дал нам этот колодезь и сам из него пил, и дети его, и скот его?
13Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов;
13Иисус сказал ей в ответ: всякий, пьющий воду сию, возжаждет опять,
14хто ж напєть ся води, що я дам йому, не забажає до віку; а вода, що дам йому, буде в йому жерелом води, що тече в життє вічнє.
14а кто будет пить воду, которую Я дам ему, тот не будет жаждать вовек; но вода, которую Я дам ему, сделается в нем источником воды, текущей в жизнь вечную.
15Каже до Него жінка: Добродїю, дай менї сієї води, щоб не жаждувала, анї ходила сюди черпати.
15Женщина говорит Ему: господин! дай мне этой воды, чтобы мне не иметь жажды и не приходить сюда черпать.
16Рече їй Ісус: Іди поклич чоловіка твого, та й приходь сюди.
16Иисус говорит ей: пойди, позови мужа твоего и приди сюда.
17Озвалась жінка і каже: Не маю чоловіка. Рече їй Ісус: Добре сказала єси, що чоловіка не маєш;
17Женщина сказала в ответ: у меня нет мужа. Иисус говорит ей: правду ты сказала, что у тебя нет мужа,
18пять бо чоловіків мала, та й тепер которого маєш, не чоловік тобі; у сьому правду сказала єси.
18ибо у тебя было пять мужей, и тот, которого ныне имеешь, не муж тебе; это справедливо ты сказала.
19Каже Йому жінка: Добродїю, бачу, що пророк єси Ти.
19Женщина говорит Ему: Господи! вижу, что Ты пророк.
20Батьки наші на сїй горі покланялись; а ви кажете, що в Єрусалимі місце, де треба покланяти ся.
20Отцы наши поклонялись на этой горе, а вы говорите, что место, где должно поклоняться, находится в Иерусалиме.
21Рече їй Ісус: Жінко, вір менї, що прийде час, коли нї на горі сїй, анї в Єрусалимі покланяти метесь ви Отцеві.
21Иисус говорит ей: поверь Мне, что наступает время, когда и не на горе сей, и не в Иерусалиме будете поклоняться Отцу.
22Ви кланяєтесь, а чому — не знаєте; ми кланяємось, і чому — знаємо, бо спасеннє від Жидів.
22Вы не знаете, чему кланяетесь, а мы знаем, чему кланяемся, ибо спасение от Иудеев.
23Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому.
23Но настанет время и настало уже, когда истинные поклонники будут поклоняться Отцу в духе и истине, ибо таких поклонников Отец ищет Себе.
24Дух — Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись.
24Бог есть дух, и поклоняющиеся Ему должны поклоняться в духе и истине.
25Каже Йому жінка: Знаю, що Месия прийде (званий Христос). Як прийде Він, звістить нам усе.
25Женщина говорит Ему: знаю, что придет Мессия, то есть Христос; когда Он придет, то возвестит нам все.
26Рече їй Ісус: Се я, що глаголю тобі.
26Иисус говорит ей: это Я, Который говорю с тобою.
27І прийшли на се ученики Його, й дивувались, що Він із жінкою розмовляв; та нїхто не сказав: Чого тобі треба? або: Про що розмовляєш із нею?
27В это время пришли ученики Его и удивились, что Он разговаривал с женщиною; однакож ни один не сказал: чего Ты требуешь? или: о чем говоришь с нею?
28Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям:
28Тогда женщина оставила водонос свой, и пошла в город, и говорит людям:
29Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос?
29пойдите, посмотрите Человека, Который сказал мне все, что я сделала: не Он ли Христос?
30Вийшли ж з города, й прийшли до Него.
30Они вышли из города и пошли к Нему.
31Тим часом просили Його ученики: Рави, їж.
31Между тем ученики просили Его, говоря: Равви! ешь.
32Він же рече їм: Я маю їжу їсти, котрої ви не знаєте.
32Но Он сказал им: у Меня есть пища, которой вы не знаете.
33Казали ж ученики один до одного: Хиба хто принїс Йому їсти?
33Посему ученики говорили между собою: разве кто принес Ему есть?
34Рече їм Ісус: Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, й скінчити Його дїло.
34Иисус говорит им: Моя пища есть творить волю Пославшего Меня и совершить дело Его.
35Хиба ви не кажете: Що ще чотирі місяцї, та й жнива прийдуть? Ось глаголю вам: Здійміть очі ваші, та погляньте на ниви, що вже пополовіли на жнива.
35Не говорите ли вы, что еще четыре месяца, и наступит жатва? А Я говорю вам: возведите очи ваши и посмотрите на нивы, как они побелели и поспели к жатве.
36І приймає жнець плату, й збирає овощ у життє вічнє, щоб і хто сїє радував ся, і хто жне.
36Жнущий получает награду и собирает плод в жизнь вечную, так что и сеющий и жнущий вместе радоваться будут,
37Бо у сьому слово правдиве: що инший, хто сїє, а инший, хто жне.
37ибо в этом случае справедливо изречение: один сеет, а другой жнет.
38Я післав вас жати, коло чого ви не працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли.
38Я послал вас жать то, над чем вы не трудились: другие трудились, а вы вошли в труд их.
39З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав менї все, що зробила.
39И многие Самаряне из города того уверовали в Него по слову женщины, свидетельствовавшей, что Он сказал ей все, что она сделала.
40Як же прийшли до Него Самаряне, просили Його зістатись у них; і зіставсь там два днї.
40И потому, когда пришли к Нему Самаряне, то просили Его побыть у них; и Он пробыл там два дня.
41І багато більше увірувало за слово Його.
41И еще большее число уверовали по Его слову.
42А тій жінцї казали: Що вже не задля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справдї Спас сьвіту Христос.
42А женщине той говорили: уже не по твоим речам веруем, ибо сами слышали и узнали, что Он истинно Спаситель мира, Христос.
43Через два ж днї вийшов звідтіля та прийшов у Галилею.
43По прошествии же двух дней Он вышел оттуда и пошел в Галилею,
44Сам бо Ісус сьвідкував, що пророк у своїй отчинї чести не має.
44ибо Сам Иисус свидетельствовал, что пророк не имеет чести в своем отечестве.
45Як же прийшов у Галилею, прийняли Його Галилейцї, бачивши все, що зробив у Єрусалимі на сьвята: бо й вони ходили на сьвята.
45Когда пришел Он в Галилею, то Галилеяне приняли Его, видев все, что Он сделал в Иерусалиме в праздник, - ибо и они ходили на праздник.
46Прийшов же Ісус ізнов у Кану Галилейську, де зробив воду вином. І був один царський, котрого син нездужав у Капернаумі.
46Итак Иисус опять пришел в Кану Галилейскую, где претворил воду в вино. В Капернауме был некоторый царедворец, у которого сын был болен.
47Сей, почувши, що Ісус прибув із Юдеї в Галилею, прийшов до Него, й благав Його, щоб пійшов та оздоровив сина його, бо мав умерти.
47Он, услышав, что Иисус пришел из Иудеи в Галилею, пришел к Нему и просил Его придти и исцелить сына его, который был при смерти.
48Рече ж Ісус до него: Коли ознак та див не побачите, не увіруєте.
48Иисус сказал ему: вы не уверуете, если не увидите знамений и чудес.
49Каже до Него царський: Господи, йди перш, нїж умре дитина моя.
49Царедворец говорит Ему: Господи! приди, пока не умер сын мой.
50Рече йому Ісус: Іди, син твій живий. І увірував чоловік слову, що промовив йому Ісус, і пійшов.
50Иисус говорит ему: пойди, сын твой здоров. Он поверил слову, которое сказал ему Иисус, и пошел.
51Вже ж він ішов, зустріли його слуги його й звістили, кажучи: Що хлопчик твій живий.
51На дороге встретили его слуги его и сказали: сын твой здоров.
52Спитав же в них про годину, коли полегшало йому. І кажуть йому: Що вчора семої години покинула його горячка.
52Он спросил у них: в котором часу стало ему легче? Ему сказали: вчера в седьмом часу горячка оставила его.
53Зрозумів же батько, що тієї самої години, котрої сказав йому Ісус: Що син твій живий; і увірував сам і ввесь дім його.
53Из этого отец узнал, что это был тот час, в который Иисус сказал ему: сын твой здоров, и уверовал сам и весь дом его.
54Се знов другу ознаку зробив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею.
54Это второе чудо сотворил Иисус, возвратившись из Иудеи в Галилею.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.