Йоана 13
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Перед сьвятом же пасхи, знаючи Ісус, що прийшла Його година, щоб зійти з сьвіту сього до Отця, — любивши своїх, що були в сьвітї, до кінця любив їх.
1Ынаинте де Празникул Паштелор, Исус, ка Чел каре штия кэ Й-а сосит часул сэ плече дин лумя ачаста ла Татэл ши фииндкэ юбя пе ай Сэй, каре ерау ын луме, й-а юбит пынэ ла капэт.
2І по вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Симонового Іскариоцького, щоб Його зрадив,
2Ын тимпул чиней, дупэ че дяволул пусесе ын инима луй Иуда Искариотянул, фиул луй Симон, гындул сэ-Л вындэ,
3знаючи Ісус, що все дав Йому Отець у руки, й що від Бога вийшов, і до Бога йде,
3Исус, фииндкэ штия кэ Татэл Ый дэдусе тоате лукруриле ын мынь, кэ де ла Думнезеу а венит ши ла Думнезеу Се дуче,
4устає зза вечері і скидає одежу; і, взявши рушник, підперезавсь.
4С-а скулат де ла масэ, С-а дезбрэкат де хайнеле Луй, а луат ун штергар ши С-а ынчинс ку ел.
5Після того налив води в умивальницю, та й почав обмивати ноги ученикам та обтирати рушником, котрим був підперезаний.
5Апой а турнат апэ ынтр-ун лигян ши а ынчепут сэ спеле пичоареле ученичилор ши сэ ле штяргэ ку штергарул ку каре ера ынчинс.
6Приходить же до Симона Петра, й каже Йому той: Господи, Ти обмиваєш ноги мої?
6А венит деч ла Симон Петру. Ши Петру Й-а зис: „Доамне, Ту сэ-мь спель мие пичоареле?”
7Відказав Ісус, і рече Йому: Що я роблю, ти не знаєш тепер, зрозумієш же опісля.
7Дрепт рэспунс, Исус й-а зис: „Че фак Еу, ту ну причепь акум, дарвей причепе дупэ ачея.”
8Каже Йому Петр: Не мити меш ніг моїх до віку. Відказав йому Ісус: Як не обмию тебе, не мати меш части зо мною.
8Петру Й-а зис: „Ничодатэ ну-мь вей спэла пичоареле!” Исус й-а рэспунс: „Дакэну те спэл Еу, ну вей авя парте делок ку Мине.”
9Каже Йому Симон Петр: Господи, не тільки ноги мої, та й руки й голову.
9„Доамне”, Й-а зис Симон Петру, „ну нумай пичоареле, дар ши мыниле, ши капул!”
10Рече йому Ісус: Обмитому не треба, як тільки ноги мити, а чистий увесь. І ви чисті, та не всї.
10Исус й-а зис: „Чине с-а скэлдат н-аре требуинцэ сэ-шь спеле декыт пичоареле, ка сэ фие курат де тот, ши войсунтець кураць, дар ну тоць.”
11Знав бо зрадника свого; тим і сказав: Не всї ви чисті.
11Кэч штия пе чел че авя сэ-Л вындэ, де ачея а зис: „Ну сунтець тоць кураць.”
12Як же пообмивав ноги їх і взяв одежу свою, сївши знов, рече їм: Чи знаєте, що зробив я вам?
12Дупэ че ле-а спэлат пичоареле, Шь-а луат хайнеле, С-а ашезат ярэшь ла масэ ши ле-а зис: „Ынцелеӂець вой че в-ам фэкут Еу?
13Ви звете мене Учителем і Господом, і добре кажете, се бо я.
13ВойМэ нумиць Ынвэцэторул ши Домнул, ши бине зичець, кэч сунт.
14Коли ж я помив вам ноги, Господь і Учитель, то й ви повинні один одному обмивати ноги.
14Деч, дакэ Еу, Домнул ши Ынвэцэторул востру, в-ам спэлат пичоареле, ши вой сунтецьдаторь сэ вэ спэлаць пичоареле уний алтора.
15Приклад бо дав вам, і як я зробив вам, і ви робіть.
15Пентру кэ Еу в-амдат о пилдэ, ка ши вой сэ фачець кум ам фэкут Еу.
16Істино, істино глаголю вам: Не єсть слуга більший пана свого, анї посланець більший пославшого його.
16Адевэрат, адевэрат вэ спун кэ робул ну есте май маре декыт домнул сэу, нич апостолул, май маре декыт чел че л-а тримис.
17Коли се знаєте, то блаженні ви, коли робити мете се.
17Дакэштиць ачесте лукрурь, фериче де вой дакэ ле фачець.
18Не про всїх вас глаголю: я знаю кого вибрав; та щоб писаннє справдилось: Хто їсть зо мною хлїб, підняв на мене пяту свою.
18Ну ворбеск деспре вой тоць; куноск пе ачея пе каре й-ам алес. Дар требуе сэ се ымплиняскэ Скриптура, каре зиче: ‘Чел че мэнынкэ пыне ку Мине а ридикат кэлкыюл ымпотрива Мя.’
19Від нинї глаголю вам, перше нїж стало ся, щоб, як станеть ся, увірували, що се я.
19Вэ спун лукрул ачеста де пе акум, ынаинте ка сэ се ынтымпле, пентру ка, атунч кынд се ва ынтымпла, сэ кредець кэ Еу сунт.
20Істино, істино глаголю вам: Хто приймає, коли я кого пішлю, мене приймає; а хто мене приймає, приймає Пославшого мене.
20Адевэрат, адевэрат вэ спун кэ чине примеште пе ачела пе каре-л тримит Еу, пе Мине Мэ примеште; ши чине Мэ примеште пе Мине примеште пе Чел че М-а тримис пе Мине.”
21Се промовивши Ісус, зворушив ся духом, і сьвідкував і рече: Істино, істино глаголю вам, що один із вас ізрадить мене.
21Дупэ че а спус ачесте кувинте, Исус С-а тулбурат ын духул Луй, а мэртурисит ши а зис: „Адевэрат, адевэрат вэ спун кэ унулдин вой Мэ ва винде.”
22Ззирались тодї між собою ученики, сумнїваючись, про кого Він говорить.
22Ученичий се уйтау уний ла алций ши ну ынцелеӂяу деспре чине ворбеште.
23Був же за столом один із учеників Його на лонї Ісусовім, котрого любив Ісус.
23Унул дин ученичь, ачела пе каре-л юбя Исус, стэтя ла масэ кулкат пе сынул луй Исус.
24Сьому кивнув Симон Петр, щоб спитав, хто б се був, про кого говорить.
24Симон Петру й-а фэкут семн сэ ынтребе чине есте ачела деспре каре ворбя Исус.
25Пригорнувшись той до грудей Ісусових, каже Йому: Господи, хто се?
25Ши ученикул ачела с-а реземат пе пептул луй Исус ши Й-а зис: „Доамне, чине есте?”
26Відказав Ісус: Той, кому я, умочивши кусок, подам. І, вмочивши кусок, дав Юдї Симонову Іскариоцькому.
26Исус а рэспунс: „Ачела кэруя ый вой ынтинӂе букэцика ши й-о вой да.” Ши а ынтинс о букэцикэ ши а дат-о луй Иуда, фиул луй Симон, Искариотянул.
27А за куском увійшов тодї в него сатана. Рече ж йому Ісус: Що робиш, роби швидко.
27Кум а фост датэ букэцика, а интрат Сатана ын Иуда. Исус й-а зис: „Че ай сэ фачь, фэ репеде.”
28Сього не зрозумів нїхто, що сидїли за столом, проти чого сказав йому.
28Дар нимень дин чей че шедяу ла масэ н-а ынцелес пентру че ый зисесе ачесте ворбе.
29Деякі бо думали, — яко ж бо скриньку мав Юда, — що каже йому Ісус: купи, що треба нам про сьвято; або, щоб що дав убогим.
29Уний кредяу кэ, де време че Иуда авя пунга, Исус воя сэ-й спунэ: „Кумпэрэ че не требуе пентру празник” сау ый порунчя сэ дя чева сэрачилор.
30Узявши ж він кусок, зараз вийшов; була ж ніч.
30Иуда, дупэ че а луат букэцика, а ешит ын грабэ. Ера ноапте.
31Як же вийшов, рече Ісус: Тепер прославив ся Син чоловічий, й Бог прославив ся в Йому.
31Дупэ че а ешит Иуда, Исус а зис: „Акум, Фиул омулуй а фост прослэвит ши Думнезеуа фост прослэвит ын Ел.
32Коли Бог прославив ся в Йому, то Бог прославить і Його в собі, і скоро прославить Його.
32ДакэДумнезеу а фост прослэвит ын Ел, ши Думнезеу Ыл ва прослэви ын Ел Ынсушь, ши-Л ва прослэви ындатэ.
33Дїтки! ще короткий час я з вами. Шукати мете мене, і яко ж казав я Жидам: Що, куди йду я, ви не можете йти, і вам глаголю тепер.
33Копилашилор, май сунт пуцин ку вой. Мэ вець кэута, ши, кум ам спус иудеилор кэ, унде Мэ дук Еу, ей ну пот вени, тот аша вэ спун ши воуэ акум.
34Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного. Як я любив вас, щоб і ви любили один одного.
34Вэ дау о порункэноуэ: Сэ вэ юбиць уний пе алций; кум в-ам юбит Еу, аша сэ вэ юбиць ши вой уний пе алций.
35По сьому знати муть усї, що ви мої ученики, коли любов мати мете один до одного.
35Прин ачаставор куноаште тоць кэ сунтець ученичий Мей, дакэ вець авя драгосте уний пентру алций.”
36Рече Йому Симон Петр: Господи, куди йдеш? Відказав йому Ісус: Куди йду, не можеш тепер за мною йти; опісля ж пійдеш за мною.
36„Доамне”, Й-а зис Симон Петру, „унде Те дучь?” Исус й-а рэспунс: „Ту ну поць вени акум дупэ Мине, унде Мэ дук Еу, дар майтырзиу вей вени.”
37Каже Йому Петр: Господи, чому не можу за Тобою йти тепер? Душу мою за Тебе положу.
37„Доамне”, Й-а зис Петру, „де че ну пот вени дупэ Тине акум? Еу ымь вой да вяца пентру Тине.”
38Відказав йому Ісус: Душу твою за мене положиш? Істино, істино глаголю тобі: не запіє півень, доки мене відречеш ся тричі.
38Исус й-а рэспунс: „Ыць вей да вяца пентру Мине? Адевэрат, адевэрат ыць спун кэ ну ва кынта кокошул, пынэ те вей лепэда де Мине де трей орь.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.