Дела апостолска 5
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1А један човек, по имену Ананија, са женом својом Сапфиром продаде њиву,
1Один же чоловік, на ймя Ананїя, з Сафирою, жінкою своєю, продав маєток,
2и сакри од новаца са знањем и жене своје, и донесавши један део метну апостолима пред ноге.
2та й приховав з цїни, за довідом жінки своєї, та, принїсши якусь частину, положив у ногах у апостолів.
3А Петар рече: Ананија! Зашто напуни сотона срце твоје да слажеш Духу Светоме и сакријеш од новаца што узе за њиву?
3Петр же рече: Ананїє, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити сьвятого Духа та приховати з цїни за землю?
4Кад је била у тебе не беше ли твоја? И кад је продаде не беше ли у твојој власти? Зашто си дакле такву ствар метнуо у срце своје? Људима ниси слагао него Богу.
4Хиба, що ти мав, не твоє воно було? й продане, не в твоїй властї було? На що положив єси в твоєму серцї дїло таке? Ти обманив не людей, а Бога.
5А кад чу Ананија речи ове паде и издахну; и уђе велики страх у све који слушаху ово.
5Почувши ж Ананїя слова сї, упав без духу; й обняв страх великий усїх, що чули се.
6А момци ушавши узеше га и изнесоше те закопаше.
6Уставши молодцї, взяли його і винїсши поховали.
7А кад прође око три сата, уђе и жена његова не знајући шта је било.
7І сталось, годин через три після сього ввійшла й жінка його, не знаючи, що стало ся.
8А Петар јој одговори: Кажи ми јесте ли за толико дали њиву? А она рече: Да, за толико.
8Озвав ся ж до неї Петр: Скажи менї, чи за стільки віддали землю? Вона ж каже: Так, за стільки.
9А Петар јој рече: Зашто се договористе да искушате Духа Господњег? Гле ноге оних који твог мужа закопаше пред вратима су, и изнеће те.
9Петр же рече до неї: Як се, що змовились ви спокусити Духа Господнього? Ось коло дверей ноги тих, що поховали чоловіка твого; то й тебе винесуть.
10И одмах падну пред ногама његовим и издахну. А момци ушавши нађоше је мртву и изнесоше је и закопаше код мужа њена.
10Упала ж зараз у ноги йому, та й зітхнула духа. І ввійшовши молодцї, знайшли її мертву, й винїсши, поховали коло чоловіка її.
11И уђе велики страх у сву цркву и у све који чуше ово.
11І обняв страх великий усю церкву і всїх, що чули про се.
12А рукама апостолским учинише се многи знаци и чудеса међу људима; и беху сви једнодушно у трему Соломуновом.
12Руками ж апостолськими дїялись ознаки й чудеса в народї многі (і були однодушні всї в ходнику Соломоновім.
13А од осталих нико не смејаше приступити њима; него их хваљаше народ.
13З инших же нїхто не важив ся приставати до них, тільки величав їх народ.
14А све више пристајаху они који вероваху Господа, мноштво људи и жена,
14І прибувало все більш віруючих у Господа, — множество чоловіків і жінок.)
15тако да и по улицама изношаху болеснике и метаху на постељама и на носилима, да би кад прође Петар барем сенка његова осенила кога од њих.
15Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тїнь отїнила кого з них.
16А долажаху многи и из околних градова у Јерусалим, и доношаху болеснике и које мучаху нечисти духови; и сви оздрављаху.
16Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись.
17Али устаде поглавар свештенички и сви који беху с њим, од јереси садукејске, и напунише се зависти,
17Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю,
18и дигоше руке своје на апостоле, и метнуше их у општи затвор.
18і наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у громадську темницю.
19А анђео Господњи отвори ноћу врата тамничка, и изведавши их рече:
19Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече:
20Идите и станите у цркви те говорите народу све речи овог живота.
20Ійдїть, і ставши промовляйте в церкві до народу всї слова життя сього.
21А кад они чуше, уђоше ујутру у цркву, и учаху. А кад дође поглавар свештенички и који беху с њим, сазваше сабор и све старешине од синова Израиљевих, и послаше у тамницу да их доведу.
21Вислухавши ж ввійшли вранцї в церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиєрей і ті, що з ним, скликали раду і всю старшину синів Ізраїлевих, і післали в вязницю привести їх.
22А кад слуге отидоше, не нађоше их у тамници; онда се вратише и јавише им
22Слуги ж прийшовши, не знайшли їх у темницї, і вернувшись, оповіли,
23говорећи: Тамницу нађосмо закључану са сваком тврђом и чуваре где стоје пред вратима; али кад отворисмо, унутра ниједног не нађосмо.
23говорячи: Що темницю знайшли ми замкнену з усякою осторожністю і сторожів знадвору стоячих перед дверима, та відчинивши, нїкого в серединї не знайшли.
24А кад чуше ове речи поглавар свештенички и војвода црквени и остали главари свештенички, не могаху им се начудити шта би то сад било.
24Почувши ж слова сї священик і старшина церковний та архиєреї, сумнївались, що б воно таке було.
25А неко дође и јави им говорећи: Ено они људи што их бацисте у тамницу, стоје у цркви и уче народ.
25Прийшовши ж один, сповістив їх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкидали в темницю, стоять у церкві і навчають народ.
26Тада отиде војвода с момцима и доведе их не на силу: јер се бојаху народа да их не побије камењем.
26Тодї прийшовши старшина з слугами, привели їх без примусу; боялись бо народу, щоб не покаменував їх.
27А кад их доведоше, поставише их пред сабор, и запита их поглавар свештенички говорећи:
27І привівши їх, поставили перед радою; і спитав їх архиєрей,
28Не запретисмо ли вам оштро да не учите у ово име? И гле, напунисте Јерусалим својом науком, и хоћете да баците на нас крв овог човека.
28кажучи: Чи не заказом же заказувано вам навчати в імя се? І ось сповнили ви Єрусалим наукою вашою, і хочете навести на нас кров Чоловіка того.
29А Петар и апостоли одговарајућу рекоше: Већма се треба Богу покоравати неголи људима.
29Озвав ся ж Петр і апостоли, і рекли: Більше треба коритись Богу, нїж людям.
30Бог отаца наших подиже Исуса, ког ви убисте обесивши на дрво.
30Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві.
31Овог Бог десницом својом узвиси за поглавара и спаса, да да Израиљу покајање и опроштење греха.
31Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса, щоб дати покаяннє Ізраїлеві і оставленнє гріхів.
32И ми смо Његови сведоци ових речи и Дух Свети ког Бог даде онима који се Њему покоравају.
32І сьвідки Його в словах сих ми й Дух сьвятий, котрого дав Бог тим, хто корить ся Йому.
33А кад они чуше врло се расрдише, и мишљаху да их побију.
33Вони ж почувши запалали гнївом, і радились, щоб повбивати їх.
34Али онда устаде у скупштини један фарисеј по имену Гамалиило, законик, поштован од свега народа, и заповеди да апостоли мало изиђу напоље,
34Уставши ж у радї один Фарисей, на ймя Гамалиїл, учитель закону, поважаний від усього народу, звелїв на часину вивести апостолів,
35па рече њима: Људи Израиљци! Гледајте добро за ове људе шта ћете чинити;
35і каже своїм: Мужі Ізраїлські, вважайте на людей сих, що маєте робити.
36јер пре ових дана уста Тевда, говорећи да је он нешто, за којим пристаде људи на број око четири стотине; он би убијен, и сви који га слушаху разиђоше се и пропадоше.
36Бо перед сими днями встав був Тевда, кажучи, що він хтось такий; до него пристало число людей з чотириста; його вбито, і всї, хто слухав його, розійшлись і обернулись у нїщо.
37Потом уста Јуда Галилејац, у дане преписа, и одвуче доста људи за собом; и он погибе, и сви који га слушаху разасуше се.
37Після сього встав був Юда Галилейський під час переписї, і потяг за собою доволї народу. І сей загинув, і всї, хто слухав його, розсипались.
38И сад вам кажем: прођите се ових људи и оставите их; јер ако буде од људи овај савет или ово дело, поквариће се.
38А тепер кажу вам: Відступіть ся від людей сих і оставте їх; бо коли від людей рада ся або дїло се, то обернеть ся в нїщо;
39Ако ли је од Бога, не можете га покварити, да се како не нађете као богоборци.
39коли ж від Бога, то не здолїєте його знївечити, та щоб іще й противниками Божими не зробитись вам.
40Онда га послушаше, и дозвавши апостоле избише их, и запретише им да не говоре у име Исусово, и отпустише их.
40Послухали ж його, і, покликавши апостолів та побивши, заказали їм говорити в імя Ісусове, та й відпустили їх.
41А они онда отидоше од сабора радујући се што се удостојише примити срамоту за име Господа Исуса.
41Вони ж пішли веселі з перед ради, що за імя Його удостоїлись бути зневаженими.
42А сваки дан у цркви и по кућама не престајаху учити и проповедати јеванђеље о Исусу Христу.
42І по всяк день не переставали вони і в церкві і по домах навчати й благовіствувати Ісуса Христа.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.