Acts 5
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1But a certain man named Ananias, with Sapphira his wife, sold a possession,
1Один же чоловік, на ймя Ананїя, з Сафирою, жінкою своєю, продав маєток,
2And kept back part of the price, his wife also being privy to it , and brought a certain part, and laid it at the apostles’ feet.
2та й приховав з цїни, за довідом жінки своєї, та, принїсши якусь частину, положив у ногах у апостолів.
3But Peter said, Ananias, why hath Satan filled thine heart to lie to the Holy Ghost, and to keep back part of the price of the land?
3Петр же рече: Ананїє, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити сьвятого Духа та приховати з цїни за землю?
4Whiles it remained, was it not thine own? and after it was sold, was it not in thine own power? why hast thou conceived this thing in thine heart? thou hast not lied unto men, but unto God.
4Хиба, що ти мав, не твоє воно було? й продане, не в твоїй властї було? На що положив єси в твоєму серцї дїло таке? Ти обманив не людей, а Бога.
5And Ananias hearing these words fell down, and gave up the ghost: and great fear came on all them that heard these things.
5Почувши ж Ананїя слова сї, упав без духу; й обняв страх великий усїх, що чули се.
6And the young men arose, wound him up, and carried him out, and buried him .
6Уставши молодцї, взяли його і винїсши поховали.
7And it was about the space of three hours after, when his wife, not knowing what was done, came in.
7І сталось, годин через три після сього ввійшла й жінка його, не знаючи, що стало ся.
8And Peter answered unto her, Tell me whether ye sold the land for so much? And she said, Yea, for so much.
8Озвав ся ж до неї Петр: Скажи менї, чи за стільки віддали землю? Вона ж каже: Так, за стільки.
9Then Peter said unto her, How is it that ye have agreed together to tempt the Spirit of the Lord? behold, the feet of them which have buried thy husband are at the door, and shall carry thee out.
9Петр же рече до неї: Як се, що змовились ви спокусити Духа Господнього? Ось коло дверей ноги тих, що поховали чоловіка твого; то й тебе винесуть.
10Then fell she down straightway at his feet, and yielded up the ghost: and the young men came in, and found her dead, and, carrying her forth, buried her by her husband.
10Упала ж зараз у ноги йому, та й зітхнула духа. І ввійшовши молодцї, знайшли її мертву, й винїсши, поховали коло чоловіка її.
11And great fear came upon all the church, and upon as many as heard these things.
11І обняв страх великий усю церкву і всїх, що чули про се.
12¶ And by the hands of the apostles were many signs and wonders wrought among the people; (and they were all with one accord in Solomon’s porch.
12Руками ж апостолськими дїялись ознаки й чудеса в народї многі (і були однодушні всї в ходнику Соломоновім.
13And of the rest durst no man join himself to them: but the people magnified them.
13З инших же нїхто не важив ся приставати до них, тільки величав їх народ.
14And believers were the more added to the Lord, multitudes both of men and women.)
14І прибувало все більш віруючих у Господа, — множество чоловіків і жінок.)
15Insomuch that they brought forth the sick into the streets, and laid them on beds and couches, that at the least the shadow of Peter passing by might overshadow some of them.
15Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тїнь отїнила кого з них.
16There came also a multitude out of the cities round about unto Jerusalem, bringing sick folks, and them which were vexed with unclean spirits: and they were healed every one.
16Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись.
17¶ Then the high priest rose up, and all they that were with him, (which is the sect of the Sadducees,) and were filled with indignation,
17Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю,
18And laid their hands on the apostles, and put them in the common prison.
18і наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у громадську темницю.
19But the angel of the Lord by night opened the prison doors, and brought them forth, and said,
19Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече:
20Go, stand and speak in the temple to the people all the words of this life.
20Ійдїть, і ставши промовляйте в церкві до народу всї слова життя сього.
21And when they heard that , they entered into the temple early in the morning, and taught. But the high priest came, and they that were with him, and called the council together, and all the senate of the children of Israel, and sent to the prison to have them brought.
21Вислухавши ж ввійшли вранцї в церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиєрей і ті, що з ним, скликали раду і всю старшину синів Ізраїлевих, і післали в вязницю привести їх.
22But when the officers came, and found them not in the prison, they returned, and told,
22Слуги ж прийшовши, не знайшли їх у темницї, і вернувшись, оповіли,
23Saying, The prison truly found we shut with all safety, and the keepers standing without before the doors: but when we had opened, we found no man within.
23говорячи: Що темницю знайшли ми замкнену з усякою осторожністю і сторожів знадвору стоячих перед дверима, та відчинивши, нїкого в серединї не знайшли.
24Now when the high priest and the captain of the temple and the chief priests heard these things, they doubted of them whereunto this would grow.
24Почувши ж слова сї священик і старшина церковний та архиєреї, сумнївались, що б воно таке було.
25Then came one and told them, saying, Behold, the men whom ye put in prison are standing in the temple, and teaching the people.
25Прийшовши ж один, сповістив їх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкидали в темницю, стоять у церкві і навчають народ.
26Then went the captain with the officers, and brought them without violence: for they feared the people, lest they should have been stoned.
26Тодї прийшовши старшина з слугами, привели їх без примусу; боялись бо народу, щоб не покаменував їх.
27And when they had brought them, they set them before the council: and the high priest asked them,
27І привівши їх, поставили перед радою; і спитав їх архиєрей,
28Saying, Did not we straitly command you that ye should not teach in this name? and, behold, ye have filled Jerusalem with your doctrine, and intend to bring this man’s blood upon us.
28кажучи: Чи не заказом же заказувано вам навчати в імя се? І ось сповнили ви Єрусалим наукою вашою, і хочете навести на нас кров Чоловіка того.
29¶ Then Peter and the other apostles answered and said, We ought to obey God rather than men.
29Озвав ся ж Петр і апостоли, і рекли: Більше треба коритись Богу, нїж людям.
30The God of our fathers raised up Jesus, whom ye slew and hanged on a tree.
30Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві.
31Him hath God exalted with his right hand to be a Prince and a Saviour, for to give repentance to Israel, and forgiveness of sins.
31Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса, щоб дати покаяннє Ізраїлеві і оставленнє гріхів.
32And we are his witnesses of these things; and so is also the Holy Ghost, whom God hath given to them that obey him.
32І сьвідки Його в словах сих ми й Дух сьвятий, котрого дав Бог тим, хто корить ся Йому.
33¶ When they heard that , they were cut to the heart , and took counsel to slay them.
33Вони ж почувши запалали гнївом, і радились, щоб повбивати їх.
34Then stood there up one in the council, a Pharisee, named Gamaliel, a doctor of the law, had in reputation among all the people, and commanded to put the apostles forth a little space;
34Уставши ж у радї один Фарисей, на ймя Гамалиїл, учитель закону, поважаний від усього народу, звелїв на часину вивести апостолів,
35And said unto them, Ye men of Israel, take heed to yourselves what ye intend to do as touching these men.
35і каже своїм: Мужі Ізраїлські, вважайте на людей сих, що маєте робити.
36For before these days rose up Theudas, boasting himself to be somebody; to whom a number of men, about four hundred, joined themselves: who was slain; and all, as many as obeyed him, were scattered, and brought to nought.
36Бо перед сими днями встав був Тевда, кажучи, що він хтось такий; до него пристало число людей з чотириста; його вбито, і всї, хто слухав його, розійшлись і обернулись у нїщо.
37After this man rose up Judas of Galilee in the days of the taxing, and drew away much people after him: he also perished; and all, even as many as obeyed him, were dispersed.
37Після сього встав був Юда Галилейський під час переписї, і потяг за собою доволї народу. І сей загинув, і всї, хто слухав його, розсипались.
38And now I say unto you, Refrain from these men, and let them alone: for if this counsel or this work be of men, it will come to nought:
38А тепер кажу вам: Відступіть ся від людей сих і оставте їх; бо коли від людей рада ся або дїло се, то обернеть ся в нїщо;
39But if it be of God, ye can not overthrow it; lest haply ye be found even to fight against God.
39коли ж від Бога, то не здолїєте його знївечити, та щоб іще й противниками Божими не зробитись вам.
40And to him they agreed: and when they had called the apostles, and beaten them , they commanded that they should not speak in the name of Jesus, and let them go.
40Послухали ж його, і, покликавши апостолів та побивши, заказали їм говорити в імя Ісусове, та й відпустили їх.
41¶ And they departed from the presence of the council, rejoicing that they were counted worthy to suffer shame for his name.
41Вони ж пішли веселі з перед ради, що за імя Його удостоїлись бути зневаженими.
42And daily in the temple, and in every house, they ceased not to teach and preach Jesus Christ.
42І по всяк день не переставали вони і в церкві і по домах навчати й благовіствувати Ісуса Христа.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.