Acts 2
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1And when the day of Pentecost was fully come, they were all with one accord in one place.
1А як скінчив ся день пятидесятницї, були всї однодушно вкупі.
2And suddenly there came a sound from heaven as of a rushing mighty wind, and it filled all the house where they were sitting.
2І роздав ся зразу гук із неба, мов би од віючого буйного вітру, й сповнив увесь дім, де вони сидїли.
3And there appeared unto them cloven tongues like as of fire, and it sat upon each of them.
3І явились їм подїлені язики, нїби огняні, і сїв на кожному з них.
4And they were all filled with the Holy Ghost, and began to speak with other tongues, as the Spirit gave them utterance.
4І сповнились усї Духом сьвятим, і почали розмовляти иншими мовами, як Дух давав їм промовляти.
5And there were dwelling at Jerusalem Jews, devout men, out of every nation under heaven.
5Домували ж у Єрусалимі Жиди, люде побожні, з усякого народу під небом.
6Now when this was noised abroad, the multitude came together, and were confounded, because that every man heard them speak in his own language.
6Як же роздав ся сей голос, зійшлось множество, і стрівожились, бо чув кожен, що вони говіркою їх розмовляють.
7And they were all amazed and marvelled, saying one to another, Behold, are not all these which speak Galilæans?
7Здуміли ся ж усї і дивувались, говорячи один до одного: Чи не всї оце сї, що розмовляють, Галилейцї?
8And how hear we every man in our own tongue, wherein we were born?
8Як же се чуємо кожний власну говірку свою, в якій родились,
9Parthians, and Medes, and Elamites, and the dwellers in Mesopotamia, and in Judæa, and Cappadocia, in Pontus, and Asia,
9Парфяне, й Мидяне, й Єламити, й що домуємо в Мезопотамії, і в Юдеї, і Каппадокиї, і Понтї, і Азиї,
10Phrygia, and Pamphylia, in Egypt, and in the parts of Libya about Cyrene, and strangers of Rome, Jews and proselytes,
10і Фригиї, і Памфилиї, й Єгиптї, і в сторонах Ливийських, що коло Киринеї, і захожі Римляне, й Жиди, і нововірцї,
11Cretes and Arabians, we do hear them speak in our tongues the wonderful works of God.
11Критяне й Араби, чуємо, що вони розмовляють нашими мовами про величчє Боже?
12And they were all amazed, and were in doubt, saying one to another, What meaneth this?
12Здуміли ся ж усї, і в сумнїві казали один до одного: Що се має бути?
13Others mocking said, These men are full of new wine.
13Инші ж, сьміючись, казали, що молодим вином повпивались.
14¶ But Peter, standing up with the eleven, lifted up his voice, and said unto them, Ye men of Judæa, and all ye that dwell at Jerusalem, be this known unto you, and hearken to my words:
14Ставши ж Петр з одинайцятьма, зняв голос свій і промовив до них: Люде Юдейські, і всї жителї Єрусалимські, нехай се відомо вам буде, і вислухайте слово моє.
15For these are not drunken, as ye suppose, seeing it is but the third hour of the day.
15Сї бо не пяні, як думаєте, бо третя година дня.
16But this is that which was spoken by the prophet Joel;
16А єсть се, що промовив пророк Йоіл:
17And it shall come to pass in the last days, saith God, I will pour out of my Spirit upon all flesh: and your sons and your daughters shall prophesy, and your young men shall see visions, and your old men shall dream dreams:
17І буде останнього дня, глаголе Бог, виллю я Духа мого на всяке тїло; й пророкувати муть сини ваші і дочки ваші, і молодцї ваші видїння бачити муть, і старшим вашим сни снити муть ся;
18And on my servants and on my handmaidens I will pour out in those days of my Spirit; and they shall prophesy:
18і на слуг моїх і на служниць моїх виллю в ті днї Духа мого, й пророкувати муть.
19And I will shew wonders in heaven above, and signs in the earth beneath; blood, and fire, and vapour of smoke:
19І дам чудеса вгорі на небі, і ознаки внизу на землї: кров і огонь і димову куряву.
20The sun shall be turned into darkness, and the moon into blood, before that great and notable day of the Lord come:
20Сонце обернеть ся в темряву, і місяць у кров, перш нїж прийде день Господень великий і славний.
21And it shall come to pass, that whosoever shall call on the name of the Lord shall be saved.
21І буде, що всякий, хто призивати ме ймя Господнє, то спасеть ся.
22Ye men of Israel, hear these words; Jesus of Nazareth, a man approved of God among you by miracles and wonders and signs, which God did by him in the midst of you, as ye yourselves also know:
22Мужі Ізраїлські, вислухайте сї слова: Ісуса Назорея, чоловіка, від Бога прославленого між вами силою, і чудесами, і ознаками, які робив через Него Бог серед вас, як і самі знаєте,
23Him, being delivered by the determinate counsel and foreknowledge of God, ye have taken, and by wicked hands have crucified and slain:
23Сього, призначеного радою і провидїннєм Божим виданого, ви, взявши руками беззаконних, і пригвоздивши, вбили.
24Whom God hath raised up, having loosed the pains of death: because it was not possible that he should be holden of it.
24Котрого Бог воскресив, розвязавши болестї смерти; яко ж бо не було можливе вдержаним Йому бути від неї.
25For David speaketh concerning him, I foresaw the Lord always before my face, for he is on my right hand, that I should not be moved:
25Давид бо глаголе про Него: Мав я Господа перед очима завсїди, бо Він по правицї в мене, щоб я не захитав ся.
26Therefore did my heart rejoice, and my tongue was glad; moreover also my flesh shall rest in hope:
26Тим звеселилось серце моє, і зрадїв язик мій; ще ж і тїло моє оселить ся в надїї.
27Because thou wilt not leave my soul in hell, neither wilt thou suffer thine Holy One to see corruption.
27Бо не зоставиш душі моєї в пеклї, анї даси сьвятому Твоєму видїти зотлїння.
28Thou hast made known to me the ways of life; thou shalt make me full of joy with thy countenance.
28Обявив єси менї дороги життя; сповниш мене радощами перед лицем Твоїм.
29Men and brethren, let me freely speak unto you of the patriarch David, that he is both dead and buried, and his sepulchre is with us unto this day.
29Мужі брати, дайте говорити явно до вас про праотця Давида, що вмер і поховано його, і гріб його у нас до сього дня.
30Therefore being a prophet, and knowing that God had sworn with an oath to him, that of the fruit of his loins, according to the flesh, he would raise up Christ to sit on his throne;
30Бувши ж пророком і знавши, що клятьбою клявсь йому Бог, що з плоду поясницї його по тїлу підійме Христа сидїти на престолї його,
31He seeing this before spake of the resurrection of Christ, that his soul was not left in hell, neither his flesh did see corruption.
31предвидївши, глаголав про воскресеннє Христове, що душа Його не зоставлена в пеклї, а тїло не видїло зотлїння.
32This Jesus hath God raised up, whereof we all are witnesses.
32Сього Ісуса воскресив Бог; Йому всї ми сьвідки.
33Therefore being by the right hand of God exalted, and having received of the Father the promise of the Holy Ghost, he hath shed forth this, which ye now see and hear.
33Правицею ж Божою вознїсшись і обітуваннє сьвятого Духа прийнявши від Отця, злив се, що ви тепер бачите і чуєте.
34For David is not ascended into the heavens: but he saith himself, The LORD said unto my Lord, Sit thou on my right hand,
34Бо Давид не зійшов на небеса; глаголе ж сам: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,
35Until I make thy foes thy footstool.
35доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх.
36Therefore let all the house of Israel know assuredly, that God hath made that same Jesus, whom ye have crucified, both Lord and Christ.
36Твердо ж нехай знає ввесь дім Ізраїлїв, що Господом і Христом зробив Його Бог, сього Ісуса, котрого ви розпяли.
37¶ Now when they heard this , they were pricked in their heart, and said unto Peter and to the rest of the apostles, Men and brethren, what shall we do?
37Почувши ж се, помякли серцем, і казали до Петра та до инших апостолів: Що ж робити нам, мужі брати?
38Then Peter said unto them, Repent, and be baptized every one of you in the name of Jesus Christ for the remission of sins, and ye shall receive the gift of the Holy Ghost.
38Петр же рече до них: Покайтесь, і нехай охрестить ся кожен з вас в імя Ісуса Христа на оставленнє гріхів, і приймете дар сьвятого Духа.
39For the promise is unto you, and to your children, and to all that are afar off, even as many as the Lord our God shall call.
39Для вас бо обітниця, і для дїтей ваших, і для всїх далеких, скільки їх покличе Господь Бог ваш.
40And with many other words did he testify and exhort, saying, Save yourselves from this untoward generation.
40І иншими многими словами сьвідкував і напоминав, глаголючи: Спасайте себе з сього розворотного кодла.
41¶ Then they that gladly received his word were baptized: and the same day there were added unto them about three thousand souls.
41Хто ж залюбки прийняв слово його, охрестились; і пристало того дня душ тисяч зо три.
42And they continued stedfastly in the apostles’ doctrine and fellowship, and in breaking of bread, and in prayers.
42Пробували ж у науцї апостолській, і в общинї, і в ламанню хлїба, і в молитвах.
43And fear came upon every soul: and many wonders and signs were done by the apostles.
43Був же на кожній душі страх, і багато чудес і ознак робилось через апостолів.
44And all that believed were together, and had all things common;
44І всї віруючі були вкупі, і все було в них спільне;
45And sold their possessions and goods, and parted them to all men , as every man had need.
45і продавали маєтки та достатки, і дїлили їх на всїх, як кому було треба.
46And they, continuing daily with one accord in the temple, and breaking bread from house to house, did eat their meat with gladness and singleness of heart,
46І що-дня пробували одностайно в церкві, і ламлючи по домах хлїб, приймали харч в радостї і простотї серця,
47Praising God, and having favour with all the people. And the Lord added to the church daily such as should be saved.
47хвалячи Бога й маючи ласку у всього народу. Господь же прибавляв спасенників у церкву що-дня.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.