Acts 2
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1And when the days of the Pentecost were accomplished, they were all together in one place:
1А як скінчив ся день пятидесятницї, були всї однодушно вкупі.
2And suddenly there came a sound from heaven, as of a mighty wind coming, and it filled the whole house where they were sitting.
2І роздав ся зразу гук із неба, мов би од віючого буйного вітру, й сповнив увесь дім, де вони сидїли.
3And there appeared to them parted tongues as it were of fire, and it sat upon every one of them:
3І явились їм подїлені язики, нїби огняні, і сїв на кожному з них.
4And they were all filled with the Holy Ghost, and they began to speak with divers tongues, according as the Holy Ghost gave them to speak.
4І сповнились усї Духом сьвятим, і почали розмовляти иншими мовами, як Дух давав їм промовляти.
5Now there were dwelling at Jerusalem, Jews, devout men, out of every nation under heaven.
5Домували ж у Єрусалимі Жиди, люде побожні, з усякого народу під небом.
6And when this was noised abroad, the multitude came together, and were confounded in mind, because that every man heard them speak in his own tongue.
6Як же роздав ся сей голос, зійшлось множество, і стрівожились, бо чув кожен, що вони говіркою їх розмовляють.
7And they were all amazed, and wondered, saying: Behold, are not all these, that speak, Galileans?
7Здуміли ся ж усї і дивувались, говорячи один до одного: Чи не всї оце сї, що розмовляють, Галилейцї?
8And how have we heard, every man our own tongue wherein we were born?
8Як же се чуємо кожний власну говірку свою, в якій родились,
9Parthians, and Medes, and Elamites, and inhabitants of Mesopotamia, Judea, and Cappadocia, Pontus and Asia,
9Парфяне, й Мидяне, й Єламити, й що домуємо в Мезопотамії, і в Юдеї, і Каппадокиї, і Понтї, і Азиї,
10Phrygia, and Pamphylia, Egypt, and the parts of Libya about Cyrene, and strangers of Rome,
10і Фригиї, і Памфилиї, й Єгиптї, і в сторонах Ливийських, що коло Киринеї, і захожі Римляне, й Жиди, і нововірцї,
11Jews also, and proselytes, Cretes, and Arabians: we have heard them speak in our own tongues the wonderful works of God.
11Критяне й Араби, чуємо, що вони розмовляють нашими мовами про величчє Боже?
12And they were all astonished, and wondered, saying one to another: What meaneth this?
12Здуміли ся ж усї, і в сумнїві казали один до одного: Що се має бути?
13But others mocking, said: These men are full of new wine.
13Инші ж, сьміючись, казали, що молодим вином повпивались.
14But Peter standing up with the eleven, lifted up his voice, and spoke to them: Ye men of Judea, and all you that dwell in Jerusalem, be this known to you, and with your ears receive my words.
14Ставши ж Петр з одинайцятьма, зняв голос свій і промовив до них: Люде Юдейські, і всї жителї Єрусалимські, нехай се відомо вам буде, і вислухайте слово моє.
15For these are not drunk, as you suppose, seeing it is but the third hour of the day:
15Сї бо не пяні, як думаєте, бо третя година дня.
16But this is that which was spoken of by the prophet Joel:
16А єсть се, що промовив пророк Йоіл:
17And it shall come to pass, in the last days, (saith the Lord,) I will pour out of my Spirit upon all flesh: and your sons and your daughters shall prophesy, and your young men shall see visions, and your old men shall dream dreams.
17І буде останнього дня, глаголе Бог, виллю я Духа мого на всяке тїло; й пророкувати муть сини ваші і дочки ваші, і молодцї ваші видїння бачити муть, і старшим вашим сни снити муть ся;
18And upon my servants indeed, and upon my handmaids will I pour out in those days of my spirit, and they shall prophesy.
18і на слуг моїх і на служниць моїх виллю в ті днї Духа мого, й пророкувати муть.
19And I will shew wonders in the heaven above, and signs on the earth beneath: blood and fire, and vapour of smoke.
19І дам чудеса вгорі на небі, і ознаки внизу на землї: кров і огонь і димову куряву.
20The sun shall be turned into darkness, and the moon into blood, before the great and manifest day of the Lord come.
20Сонце обернеть ся в темряву, і місяць у кров, перш нїж прийде день Господень великий і славний.
21And it shall come to pass, that whosoever shall call upon the name of the Lord, shall be saved.
21І буде, що всякий, хто призивати ме ймя Господнє, то спасеть ся.
22Ye men of Israel, hear these words: Jesus of Nazareth, a man approved of God among you, by miracles, and wonders, and signs, which God did by him, in the midst of you, as you also know:
22Мужі Ізраїлські, вислухайте сї слова: Ісуса Назорея, чоловіка, від Бога прославленого між вами силою, і чудесами, і ознаками, які робив через Него Бог серед вас, як і самі знаєте,
23This same being delivered up, by the determinate counsel and foreknowledge of God, you by the hands of wicked men have crucified and slain.
23Сього, призначеного радою і провидїннєм Божим виданого, ви, взявши руками беззаконних, і пригвоздивши, вбили.
24Whom God hath raised up, having loosed the sorrows of hell, as it was impossible that he should be holden by it.
24Котрого Бог воскресив, розвязавши болестї смерти; яко ж бо не було можливе вдержаним Йому бути від неї.
25For David saith concerning him: I foresaw the Lord before my face: because he is at my right hand, that I may not be moved.
25Давид бо глаголе про Него: Мав я Господа перед очима завсїди, бо Він по правицї в мене, щоб я не захитав ся.
26For this my heart hath been glad, and any tongue hath rejoiced: moreover my flesh also shall rest in hope.
26Тим звеселилось серце моє, і зрадїв язик мій; ще ж і тїло моє оселить ся в надїї.
27Because thou wilt not leave my soul in hell, nor suffer thy Holy One to see corruption.
27Бо не зоставиш душі моєї в пеклї, анї даси сьвятому Твоєму видїти зотлїння.
28Thou hast made known to me the ways of life: thou shalt make me full of joy with thy countenance.
28Обявив єси менї дороги життя; сповниш мене радощами перед лицем Твоїм.
29Ye men, brethren, let me freely speak to you of the patriarch David; that he died, and was buried; and his sepulchre is with us to this present day.
29Мужі брати, дайте говорити явно до вас про праотця Давида, що вмер і поховано його, і гріб його у нас до сього дня.
30Whereas therefore he was a prophet, and knew that God hath sworn to him with an oath, that of the fruit of his loins one should sit upon his throne.
30Бувши ж пророком і знавши, що клятьбою клявсь йому Бог, що з плоду поясницї його по тїлу підійме Христа сидїти на престолї його,
31Foreseeing this, he spoke of the resurrection of Christ. For neither was he left in hell, neither did his flesh see corruption.
31предвидївши, глаголав про воскресеннє Христове, що душа Його не зоставлена в пеклї, а тїло не видїло зотлїння.
32This Jesus hath God raised again, whereof all we are witnesses.
32Сього Ісуса воскресив Бог; Йому всї ми сьвідки.
33Being exalted therefore by the right hand of God, and having received of the Father the promise of the Holy Ghost, he hath poured forth this which you see and hear.
33Правицею ж Божою вознїсшись і обітуваннє сьвятого Духа прийнявши від Отця, злив се, що ви тепер бачите і чуєте.
34For David ascended not into heaven; but he himself said: The Lord said to my Lord, sit thou on my right hand,
34Бо Давид не зійшов на небеса; глаголе ж сам: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,
35Until I make thy enemies thy footstool.
35доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх.
36Therefore let all the house of Israel know most certainly, that God hath made both Lord and Christ, this same Jesus, whom you have crucified.
36Твердо ж нехай знає ввесь дім Ізраїлїв, що Господом і Христом зробив Його Бог, сього Ісуса, котрого ви розпяли.
37Now when they had heard these things, they had compunction in their heart, and said to Peter, and to the rest of the apostles: What shall we do, men and brethren?
37Почувши ж се, помякли серцем, і казали до Петра та до инших апостолів: Що ж робити нам, мужі брати?
38But Peter said to them: Do penance, and be baptized every one of you in the name of Jesus Christ, for the remission of your sins: and you shall receive the gift of the Holy Ghost.
38Петр же рече до них: Покайтесь, і нехай охрестить ся кожен з вас в імя Ісуса Христа на оставленнє гріхів, і приймете дар сьвятого Духа.
39For the promise is to you, and to your children, and to all that are far off, whomsoever the Lord our God shall call.
39Для вас бо обітниця, і для дїтей ваших, і для всїх далеких, скільки їх покличе Господь Бог ваш.
40And with very many other words did he testify and exhort them, saying: Save yourselves from this perverse generation.
40І иншими многими словами сьвідкував і напоминав, глаголючи: Спасайте себе з сього розворотного кодла.
41They therefore that received his word, were baptized; and there were added in that day about three thousand souls.
41Хто ж залюбки прийняв слово його, охрестились; і пристало того дня душ тисяч зо три.
42And they were persevering in the doctrine of the apostles, and in the communication of the breaking of bread, and in prayers.
42Пробували ж у науцї апостолській, і в общинї, і в ламанню хлїба, і в молитвах.
43And fear came upon every soul: many wonders also and signs were done by the apostles in Jerusalem, and there was great fear in all.
43Був же на кожній душі страх, і багато чудес і ознак робилось через апостолів.
44And all they that believed, were together, and had all things common.
44І всї віруючі були вкупі, і все було в них спільне;
45Their possessions and goods they sold, and divided them to all, according as every one had need.
45і продавали маєтки та достатки, і дїлили їх на всїх, як кому було треба.
46And continuing daily with one accord in the temple, and breaking bread from house to house, they took their meat with gladness and simplicity of heart;
46І що-дня пробували одностайно в церкві, і ламлючи по домах хлїб, приймали харч в радостї і простотї серця,
47Praising God, and having favour with all the people. And the Lord increased daily together such as should be saved.
47хвалячи Бога й маючи ласку у всього народу. Господь же прибавляв спасенників у церкву що-дня.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.