Acts 26
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Then Agrippa said to Paul: Thou art permitted to speak for thyself. Then Paul stretching forth his hand, began to make his answer.
1Агриппа ж каже до Павла: Дозволяєть ся тобі за себе говорити. Тодї Павел відповів, простягши руку:
2I think myself happy, O king Agrippa, that I am to answer for myself this day before thee, touching all the things whereof I am accused by the Jews.
2Про все, в чому винують мене Жиди, царю Агриппо, вважаю себе за щасливого, маючи відповідати сьогоднї перед тобою,
3Especially as thou knowest all, both customs and questions that are among the Jews: Wherefore I beseech thee to hear me patiently.
3а й надто, що ти сьвідомий всїх звичаїв Жидівських і перепитів. Тим благаю тебе вислухати мене терпиливо.
4And my life indeed from my youth, which was from the beginning among my own nation in Jerusalem, all the Jews do know:
4Яке ж було життє моє з малку від почину між народом моїм у Єрусалимі, знають усї Жиди,
5Having known me from the beginning (if they will give testimony) that according to the most sure sect of our religion I lived a Pharisee.
5знаючи мене здавна (коли схочуть сьвідкувати), що жив я Фарисеєм по найдокональшій єресї нашої віри.
6And now for the hope of the promise that was made by God to the fathers, do I stand subject to judgment:
6А тепер за надїю обітування, зробленого отцям нашим од Бога, стою на судї,
7Unto which, our twelve tribes, serving night and day, hope to come. For which hope, O king, I am accused by the Jews.
7котрого дванайцять родів наших, без перестану день і ніч служачи, надїють ся дойти. За сю надїю, царю Агриппо, винуватять мене Жиди.
8Why should it be thought a thing incredible, that God should raise the dead?
8Що? невірним здаєть ся вам (се), що Бог воскрешає мертвих?
9And I indeed did formerly think, that I ought to do many things contrary to the name of Jesus of Nazareth.
9Менї справдї й самому здавалось, що проти імени Ісуса Назорея треба багато робити.
10Which also I did at Jerusalem, and many of the saints did I shut up in prison, having received authority of the chief priests: and when they were put to death, I brought the sentence.
10Що й робив я в Єрусалимі, і многих сьвятих замикав у темницї, прийнявши власть од архиєреїв, а як убивали їх, давав мій голос.
11And oftentimes punishing them, in every synagogue, I compelled them to blaspheme: and being yet more mad against them, I persecuted them even unto foreign cities.
11І по всїх школах часто караючи їх, примушував хулити; і превельми лютуючи на них, гонив їх навіть і в чужих городах.
12Whereupon when I was going to Damascus with authority and permission of the chief priest,
12І, в сих (мислях) ідучи в Дамаск з властю і наказом од архиєреїв,
13At midday, O king, I saw in the way a light from heaven above the brightness of the sun, shining round about me, and them that were in company with me.
13ополуднї, царю, в дорозї видїв я з неба сьвітло над сяєво сонця, осиявше мене й тих, що йшли зо мною.
14And when we were all fallen down on the ground, I heard a voice speaking to me in the Hebrew tongue: Saul, Saul, why persecutest thou me? It is hard for thee to kick against the goad.
14Як же всї ми попадали на землю, почув я голос, що глаголав до мене і промовив Єврейською мовою: Савле, Савле, чого гониш мене? тяжко тобі проти рожна прати (перти).
15And I said: Who art thou, Lord? And the Lord answered: I am Jesus whom thou persecutest.
15Я ж сказав: Хто єси, Господи? Він же рече: Я, Ісус, котрого ти гониш.
16But rise up, and stand upon thy feet: for to this end have I appeared to thee, that I may make thee a minister, and a witness of those things which thou hast seen, and of those things wherein I will appear to thee,
16Та встань і стань на ноги твої; на се бо явивсь я тобі, щоб зробити тебе слугою і сьвідком того, що бачив єси, і що обявлю тобі,
17Delivering thee from the people, and from the nations, unto which now I send thee:
17вириваючи тебе від людей і від поган, до котрих тепер тебе посилаю,
18To open their eyes, that they may be converted from darkness to light, and from the power of Satan to God, that they may receive forgiveness of sins, and a lot among the saints, by the faith that is in me.
18відкрити очі їм, щоб обернулись від темряви до сьвітла і від власти сатаниної до Бога, щоб прийняли вони оставленнє гріхів і наслїддє між сьвятими вірою в мене.
19Whereupon, O king Agrippa, I was not incredulous to the heavenly vision:
19Тим, царю Агриппо, не протививсь я небесному видїнню,
20But to them first that are at Damascus, and at Jerusalem, and unto all the country of Judea, and to the Gentiles did I preach, that they should do penance, and turn to God, doing works worthy of penance.
20а найперш у Дамаску і в Єрусалимі і по всїй землї Юдейській та й поганам проповідував, щоб покаялись та обернулись до Бога, роблячи дїла, достойні покаяння.
21For this cause the Jews, when I was in the temple, having apprehended me, went about to kill me.
21За се Жиди, вхопивши мене в церкві, хотїли вбити.
22But being aided by the help of God, I stand unto this day, witnessing both to small and great, saying no other thing than those which the prophets, and Moses did say should come to pass:
22Дізнавши ж помочи від Бога, аж до сего дня стою, сьвідкуючи малому й великому, нїчого иншого не говорячи, як що пророки глаголали, що має бути, і Мойсей:
23That Christ should suffer, and that he should be the first that should rise from the dead, and should shew light to the people, and to the Gentiles.
23що мусить пострадати Христос, а будучи первий з воскресення мертвих, має сьвітло проповідувати народові і поганам.
24As he spoke these things, and made his answer, Festus said with a loud voice: Paul, thou art beside thyself: much learning doth make thee mad.
24Як же він так відповів, сказав Фест голосом великим: Дурієш, Павле; великі науки до дурощів тебе приводять.
25And Paul said: I am not mad, most excellent Festus, but I speak words of truth and soberness.
25Він же рече: Не дурію, вельможний Фесте, а слова правди й розуму глаголю.
26For the king knoweth of these things, to whom also I speak with confidence. For I am persuaded that none of these things are hidden from him. For neither was any of these things done in a corner.
26Знає бо про се цар, до котрого і промовляю вільно; певен бо я, що нїщо з сего перед ним не втаїлось; бо не в закутку се дїялось.
27Believest thou the prophets, O king Agrippa? I know that thou believest.
27Віруєш, царю Агриппо, пророкам? Знаю, що віруєш.
28And Agrippa said to Paul: In a little thou persuadest me to become a Christian.
28Агриппа ж каже до Павла: О мало не вговорив єси мене бути Християнином.
29And Paul said: I would to God, that both in a little and in much, not only thou, but also all that hear me, this day, should become such as I also am, except these bands.
29Павел же рече: Бажав би я від Бога, щоб чи за малий чи за довгий (час) не тільки ти, та й усї, хто чує мене сьогоднї, стались такими, як я, окрім оцїх кайданів.
30And the king rose up, and the governor, and Bernice, and they that sat with them.
30І, як промовив се, устав цар і ігемон і Вереникия і ті, що сидїли з ними,
31And when they were gone aside, they spoke among themselves, saying: This man hath done nothing worthy of death or of bands.
31і, одійшовши на бік, розмовляли між собою, говорячи, що нїчого смерти достойного не робить чоловік сей.
32And Agrippa said to Festus: This man might have been set at liberty, if he had not appealed to Caesar.
32Агриппа ж каже Фестові: Можна було б випустити сего чоловіка, коли б не покликав ся до кесаря.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.