Фаптеле 26
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Агрипа а зис луй Павел: „Ай вое сэ те аперь!” Павел а ынтинс мына ши а ынчепут сэ се апере астфел:
1Агриппа ж каже до Павла: Дозволяєть ся тобі за себе говорити. Тодї Павел відповів, простягши руку:
2„Мэ сокотеск феричит, ымпэрате Агрипа, кэ ам сэ мэ апэр астэзь ынаинтя та пентру тоате лукруриле де каре сунт пырыт де иудей,
2Про все, в чому винують мене Жиди, царю Агриппо, вважаю себе за щасливого, маючи відповідати сьогоднї перед тобою,
3кэч ту куношть фоарте бине тоате обичеюриле ши неынцелеӂериле лор. Де ачея, те рог сэ мэ аскулць ку ынгэдуинцэ.
3а й надто, що ти сьвідомий всїх звичаїв Жидівських і перепитів. Тим благаю тебе вислухати мене терпиливо.
4Вяца мя, дин челе динтый зиле але тинереций меле, есте куноскутэ де тоць иудеий, пентру кэ ам петрекут-о ын Иерусалим, ын мижлокул нямулуй меу.
4Яке ж було життє моє з малку від почину між народом моїм у Єрусалимі, знають усї Жиди,
5Дакэ вор сэ мэртурисяскэ, ей штиу де ла ынчепут кэ ам трэит ка фарисеу, дупэ чя май ынгустэ партидэ а релиӂией ноастре.
5знаючи мене здавна (коли схочуть сьвідкувати), що жив я Фарисеєм по найдокональшій єресї нашої віри.
6Ши акум сунт дат ын жудекатэ пентру нэдеждя фэгэдуинцей пе каре а фэкут-о Думнезеу пэринцилор ноштри
6А тепер за надїю обітування, зробленого отцям нашим од Бога, стою на судї,
7ши а кэрей ымплинире о аштяптэ челе доуэспрезече семинций але ноастре, каре служеск некурмат луй Думнезеу, зи ши ноапте. Пентру ачастэ нэдежде, ымпэрате, сунт пырыт еу де иудей!
7котрого дванайцять родів наших, без перестану день і ніч служачи, надїють ся дойти. За сю надїю, царю Агриппо, винуватять мене Жиди.
8Че? Ви се паре де некрезут кэ Думнезеу ынвие морций?
8Що? невірним здаєть ся вам (се), що Бог воскрешає мертвих?
9Ши еу, че-й дрепт, кредям кэ требуе сэ фак мулте лукрурь ымпотрива Нумелуй луй Исус дин Назарет,
9Менї справдї й самому здавалось, що проти імени Ісуса Назорея треба багато робити.
10ши аша ам ши фэкут ын Иерусалим. Ам арункат ын темницэ пе мулць сфинць, кэч ам примит путеря ачаста де ла преоций чей май де сямэ; ши, кынд ерау осындиць ла моарте, ымь дэдям ши еу вотул ымпотрива лор.
10Що й робив я в Єрусалимі, і многих сьвятих замикав у темницї, прийнявши власть од архиєреїв, а як убивали їх, давав мій голос.
11Й-ам педепсит адеся ын тоате синагоӂиле ши ымь дэдям тоатэ силинца ка сэ-й фак сэ хуляскэ. Ын порниря мя небунэ ымпотрива лор, ый пригоням пынэ ши ын четэциле стрэине.
11І по всїх школах часто караючи їх, примушував хулити; і превельми лютуючи на них, гонив їх навіть і в чужих городах.
12Ын ачест скоп, м-ам дус ла Дамаск, ку путере ши ынвоире де ла преоций чей май де сямэ.
12І, в сих (мислях) ідучи в Дамаск з властю і наказом од архиєреїв,
13Пе ла амязэ, ымпэрате, пе друм, ам вэзут стрэлучинд ымпрежурул меу ши ымпрежурул товарэшилор мей о луминэ дин чер, а кэрей стрэлучире ынтречя пе а соарелуй.
13ополуднї, царю, в дорозї видїв я з неба сьвітло над сяєво сонця, осиявше мене й тих, що йшли зо мною.
14Ам кэзут ку тоций ла пэмынт, ши еу ам аузит ун глас, каре-мь зичя ын лимба евреяскэ: ‘Сауле, Сауле, пентру че Мэ пригонешть? Ыць есте греу сэ арунчь ку пичорул ынапой ын вырфул унуй цепуш.’
14Як же всї ми попадали на землю, почув я голос, що глаголав до мене і промовив Єврейською мовою: Савле, Савле, чого гониш мене? тяжко тобі проти рожна прати (перти).
15‘Чине ешть, Доамне?’, ам рэспунс еу. Ши Домнул а зис: ‘Еу сунт Исус, пе каре-Л пригонешть.
15Я ж сказав: Хто єси, Господи? Він же рече: Я, Ісус, котрого ти гониш.
16Дар скоалэ-те ши стай ын пичоаре, кэч М-ам арэтат цие касэ те пун служитор ши мартор атыт ал лукрурилор пе каре ле-ай вэзут, кыт ши ал лукрурилор пе каре Мэ вей ведя фэкынду-ле.
16Та встань і стань на ноги твої; на се бо явивсь я тобі, щоб зробити тебе слугою і сьвідком того, що бачив єси, і що обявлю тобі,
17Те-ам алес дин мижлокул нородулуй ачестуя ши дин мижлокул нямурилор, лакаре те тримит,
17вириваючи тебе від людей і від поган, до котрих тепер тебе посилаю,
18ка сэле дескизь окий, сэсе ынтоаркэ де ла ынтунерик ла луминэ ши де суб путеря Сатаней ла Думнезеу ши сэпримяскэ, прин крединца ын Мине, ертаре де пэкате ши моштениряымпреунэ ку чейсфинциць.’
18відкрити очі їм, щоб обернулись від темряви до сьвітла і від власти сатаниної до Бога, щоб прийняли вони оставленнє гріхів і наслїддє між сьвятими вірою в мене.
19Де ачея, ымпэрате Агрипа, н-ам врут сэ мэ ымпотривеск веденией черешть.
19Тим, царю Агриппо, не протививсь я небесному видїнню,
20Чи ам проповэдуит ынтый челор дин Дамаск, апой ын Иерусалим, ын тоатэ Иудея ши ла нямурь, сэ се покэяскэ ши сэ се ынтоаркэ ла Думнезеу ши сэ факэ фапте вредниче де покэинца лор.
20а найперш у Дамаску і в Єрусалимі і по всїй землї Юдейській та й поганам проповідував, щоб покаялись та обернулись до Бога, роблячи дїла, достойні покаяння.
21Ятэ де че ау пус иудеий мына пе мине ын Темплу ши ау кэутат сэ мэ омоаре.
21За се Жиди, вхопивши мене в церкві, хотїли вбити.
22Дар, мулцумитэ ажуторулуй луй Думнезеу, ам рэмас ын вяцэ пынэ ын зиуа ачаста ши ам мэртурисит ынаинтя челор мичь ши челор марь, фэрэ сэ мэ депэртез ку нимик де ла че ау спус пророчий ши Мойсе кэ аре сэ се ынтымпле,
22Дізнавши ж помочи від Бога, аж до сего дня стою, сьвідкуючи малому й великому, нїчого иншого не говорячи, як що пророки глаголали, що має бути, і Мойсей:
23ши ануме кэ Христосул требуе сэ пэтимяскэ ши кэ, дупэ че ва фи Чел динтый дин ынвиеря морцилор, ва вести луминэ нородулуй ши нямурилор.”
23що мусить пострадати Христос, а будучи первий з воскресення мертвих, має сьвітло проповідувати народові і поганам.
24Пе кынд ворбя ел астфел, ка сэ се апере, Фестус а зис ку глас таре: „Павеле, ешть небун! Ынвэцэтура та чя мултэ те фаче сэ дай ын небуние.”
24Як же він так відповів, сказав Фест голосом великим: Дурієш, Павле; великі науки до дурощів тебе приводять.
25„Ну сунт небун, пряалесуле Фестус”, а рэспунс Павел, „димпотривэ, ростеск кувинте адевэрате ши кибзуите.
25Він же рече: Не дурію, вельможний Фесте, а слова правди й розуму глаголю.
26Ымпэратул штие ачесте лукрурь ши де ачея ый ворбеск ку ындрэзнялэ, кэч сунт ынкрединцат кэ ну-й есте нимик некуноскут дин еле, фииндкэ ну с-ау петрекут ынтр-ун колц!
26Знає бо про се цар, до котрого і промовляю вільно; певен бо я, що нїщо з сего перед ним не втаїлось; бо не в закутку се дїялось.
27Крезь ту ын Пророчь, ымпэрате Агрипа?… Штиу кэ крезь.”
27Віруєш, царю Агриппо, пророкам? Знаю, що віруєш.
28Ши Агрипа а зис луй Павел: „Курынд май врей ту сэ мэ ындуплечь сэ мэ фак крештин!”
28Агриппа ж каже до Павла: О мало не вговорив єси мене бути Християнином.
29„Фие курынд, фие тырзиу”, а рэспунс Павел, „сэ дя Думнезеу ка ну нумай ту, чи тоць чей че мэ аскултэ астэзь сэ фиць аша кум сунт еу, афарэ де ланцуриле ачестя.”
29Павел же рече: Бажав би я від Бога, щоб чи за малий чи за довгий (час) не тільки ти, та й усї, хто чує мене сьогоднї, стались такими, як я, окрім оцїх кайданів.
30Ымпэратул, дрегэторул, Берениче ши тоць чей че шедяу ымпреунэ ку ей с-ау скулат.
30І, як промовив се, устав цар і ігемон і Вереникия і ті, що сидїли з ними,
31Ши кынд ау плекат, зичяу уний кэтре алций: „Омул ачеста н-а фэкут нимик вредник де моарте сау де ынкисоаре.”
31і, одійшовши на бік, розмовляли між собою, говорячи, що нїчого смерти достойного не робить чоловік сей.
32Ши Агрипа а зис луй Фестус: „Омулуй ачестуя и с-ар фи путут да друмул, дакэ н-ар фи черут сэ фие жудекат де Чезар.”
32Агриппа ж каже Фестові: Можна було б випустити сего чоловіка, коли б не покликав ся до кесаря.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.