Фаптеле 20
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Кынд а ынчетат зарва, Павел а кемат пе ученичь ши, дупэ че ле-а дат сфатурь, шь-а луат зиуа бунэ де ла ей ши а плекат ын Мачедония.
1А, як утихомирилась буча, покликав Павел учеників і попрощавшись, вийшов у дорогу до Македониї.
2А стрэбэтут цинутул ачеста ши а дат ученичилор о мулциме де сфатурь. Апой а венит ын Гречия,
2Пройшовши ж ті сторони і напімнувши їх многими словами, прийшов у Грецію.
3унде а рэмас трей лунь. Ера гата сэ плече ку корабия ын Сирия, дар иудеий й-ау ынтинс курсе. Атунч с-а хотэрыт сэ се ынтоаркэ прин Мачедония.
3Поживши ж (там) три місяцї, як засїли на него Жиди, коли хотїв був плисти в Сирию, надумавсь вернутись через Македонию.
4Авя ка товарэшь пынэ ын Асия пе: Сопатер дин Берея, фиул луй Пир, Аристарх ши Секунд дин Тесалоник, Гаюс дин Дербе, Тимотей, прекум ши Тихик ши Трофим, каре ерау дин Асия.
4Товаришували йому до Азиї Сосипатр Вериєць і Солуняне Аристарх та Секунд, та Гай Дервянин, та Тимотей, і Азияне Тихик та Трофим.
5Ачештя ау луат-о ынаинте ши не-ау аштептат ла Троа.
5Сї, пійшовши попереду, підождали нас у Троядї.
6Яр ной, дупэ зилеле Празникулуй Азимелор, ам плекат ку корабия дин Филипь ши, ын чинч зиле, ам ажунс ла ей ын Троа, унде ам стат шапте зиле.
6Ми ж поплили після опрісночних днїв із Филип, та й прибули до них за пять днїв у Трояду, де пробули сїм день.
7Ын зиуа динтый а сэптэмыний, ерам адунаць лаолалтэ ка сэ фрынӂем пыня. Павел, каре требуя сэ плече а доуа зи, ворбя ученичилор ши шь-а лунӂит ворбиря пынэ ла мезул нопций.
7Первого ж дня в тижнї, як зібрались ученики на ломаннє хлїба, проповідував їм Павел, хотячи вийти назавтра, і продовжив слово до півночи.
8Ын одая де сус, унде ерам адунаць, ерау мулте луминь.
8Було ж сьвітла много в гірницї, де ми зібрали ся.
9Ши ун тынэр, нумит Еутих, каре шедя пе ферястрэ, а адормит де-а бинеля ын тимпул лунӂий ворбирь а луй Павел; бируит де сомн, а кэзут дин катул ал трейля ши а фост ридикат морт.
9Сидїв же один молодець, на ймя Євтих, на вікнї, та й обняв його твердий сон; і, як Павел промовляв много, похилившись зі сну, упав з третього поверху до долу, і підняли його мертвого.
10Дар Павел с-а коборыт, с-а репезит спре ел, л-а луат ын браце ши а зис: „Ну вэ тулбураць, кэч суфлетул луй есте ын ел.”
10Зійшовши ж Павел у низ, припав до него, й обнявши рече: Не трівожтесь, душа бо його в йому.
11Дупэ че с-а суит ярэшь, а фрынт пыня, а чинат ши а май ворбит мултэ време пынэ ла зиуэ. Апой а плекат.
11Зійшовши ж угору, переломив хлїб, і попоївши, бесїдував богато аж до зорі, та й пійшов.
12Флэкэул а фост адус виу, ши лукрул ачеста а фост причина уней марь мынгыерь.
12Привели ж хлопця живого і втішились немало.
13Ной ам венит ынаинтя луй Павел ла корабие ши ам плекат ку корабия ла Асос, унде не ынвоисерэм сэ не ынтылним дин ноу, пентру кэ ел требуя сэ факэ друмул пе жос.
13Ми ж, прийшовши до корабля, поплили в Асон, хотївши звідтіля взяти Павла, так бо звелїв, хотївши сам ійти пішки.
14Кынд с-а ынтылнит ку ной ын Асос, л-ам луат ын корабие ши не-ам дус ла Митилене.
14Як же зійшов ся з нами в Асонї, узявши його, прибули ми в Митилену.
15Де аич ам мерс пе маре ши а доуа зи ам ажунс ын фаца инсулей Киос. Ын зиуа урмэтоаре, де абя ам атинс Самос, не-ам оприт ын Трогилион ши а доуа зи ам венит ла Милет.
15А відпливши звідтіля, причалили ми другого дня проти Хиоса, на другий же день поплили в Самос, та, побувши в Трогилиї, другого дня прийшли в Милет.
16Павел се хотэрысе сэ трякэ пе лынгэ Ефес, фэрэ сэ се опряскэ аич, ка сэ ну пярдэ время ын Асия, кэч се грэбя ка, дакэ-й ва фи ку путинцэ, сэ фие ын Иерусалим де Зиуа Чинчзечимий.
16Надумавсь бо Павел плисти мимо Єфеса, щоб не гаятись в Азиї, а поспішав, коли можна, щоб йому бути в день пятидесятницї в Єрусалимі.
17Ынсэ дин Милет, Павел а тримис ла Ефес ши а кемат пе презбитерий Бисеричий.
17З Милета ж, піславши в Єфес, прикликав старших церковних.
18Кынд ау венит ла ел, ле-а зис: „Штиць кум м-ам пуртат ку вой ын тоатэ время, дин зиуа динтый ын каре ам пус пичорул пе пэмынтул Асией.
18Як же прийшли до него, рече їм: Ви знаєте з первого дня, як прийшов я в Азию, яким робом пробував я з вами всякого часу,
19Ам служит Домнулуй ку тоатэ смерения, ку мулте лакримь ши ын мижлокул ынчеркэрилор пе каре ми ле ридикау унелтириле иудеилор.
19служачи Господеві з усякою покорою і многими слїзми і спокусами, які прилучали ся менї од Жидівського чигання,
20Штиць кэ н-ам аскунс нимик дин че вэ ера де фолос ши ну м-ам темут сэ вэ проповэдуеск ши сэ вэ ынвэц ынаинтя нородулуй ши ын касе
20і що я нї від чого корисного не вхиляв ся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам,
21ши сэ вестеск иудеилор ши гречилор покэинца фацэ де Думнезеу ши крединца ын Домнул ностру Исус Христос.
21сьвідкуючи й Жидам і Єленянам покаяннє перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.
22Ши акум, ятэ кэ, ымпинс де духул, мэ дук ла Иерусалим, фэрэ сэ штиу че ми се ва ынтымпла аколо.
22І ось я, звязаний духом, ійду в Єрусалим, не знаючи, що в йому приключить ся менї.
23Нумай Духул Сфынт мэ ынштиинцязэ дин четате ын четате кэ мэ аштяптэ ланцурь ши неказурь.
23Тільки що Дух сьвятий по городам сьвідкує слово, що кайдани мене та муки ждуть.
24Дар еу ну цин нумайдекыт ла вяца мя, ка ши кум мь-ар фи скумпэ, чи вряу нумай сэ-мь сфыршеск ку букурие каля ши служба пе каре ам примит-о де ла Домнул Исус, ка сэ вестеск Евангелия харулуй луй Думнезеу.
24Та нї про що я не дбаю, й не дорога менї душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати євангелию благодати Божої.
25Ши акум, штиу кэ ну-мь вець май ведя фаца, вой тоць ачея ын мижлокул кэрора ам умблат проповэдуинд Ымпэрэция луй Думнезеу.
25І тепер ось я знаю, що більш не бачити мете лиця мого ви всї, між котрими ходив я, проповідуючи царство Боже.
26Де ачея вэ мэртурисеск астэзь кэ сунт курат де сынӂеле тутурор.
26Тим я сьвідкую вам сьогоднї, що чистий я від крові всїх.
27Кэч ну м-ам ферит сэ вэ вестеск тот планул луй Думнезеу.
27Бо я не вхилявсь обявляти вам усяку волю Божу.
28Луаць сяма дар ла вой ыншивэ ши ла тоатэ турма песте каре в-а пус Духул Сфынт епископь, ка сэ пэсториць Бисерика Домнулуй, пе каре а кыштигат-о ку ынсушь сынӂеле Сэу.
28Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух сьвятий настановив єпископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю своєю.
29Штиу бине кэ, дупэ плекаря мя, се вор выры ынтре вой лупь рэпиторь, каре ну вор круца турма,
29Я бо знаю се, що після виходу мого прийдуть вовки хижі між вас, що не пощадять стада.
30ши се вор скула дин мижлокул востру оамень каре вор ынвэца лукрурь стрикэчоасе, ка сэ трагэ пе ученичь де партя лор.
30І з вас самих устануть люде, говорячи розворотне, щоб потягти учеників за собою.
31Де ачея вегяць ши адучеци-вэ аминте кэ, тимп де трей ань, зи ши ноапте, н-ам ынчетат сэ сфэтуеск ку лакримь пе фиекаре дин вой.
31Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного.
32Ши акум, фрацилор, вэ ынкрединцез ын мына луй Думнезеу ши а Кувынтулуй харулуй Сэу, каре вэ поате зиди суфлетеште ши вэ поате да моштениря ымпреунэ ку тоць чей сфинциць.
32А тепер передаю вас, брати, Богові і слову благодати Його, котрим може збудувати вас і дати вам наслїддє між усїма осьвяченими.
33Н-ам рывнит нич ла арӂинтул, нич ла аурул, нич ла хайнеле куйва.
33Срібла або золота або одежі, — нїчого не жадав я.
34Сингурь штиць кэ мыниле ачестя ау лукрат пентру требуинцеле меле ши але челор че ерау ку мине.
34Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оцї руки мої.
35Ын тоате привинцеле в-ам дат о пилдэ ши в-ам арэтат кэ, лукрынд астфел, требуе сэ ажутаць пе чей слабь ши сэ вэ адучець аминте де кувинтеле Домнулуй Исус, каре Ынсушь а зис: ‘Есте май фериче сэ дай декыт сэ примешть.’ ”
35У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він глаголав: Більше щастє давати, нїж приймати.
36Дупэ че а ворбит астфел, а ынӂенункят ши с-а ругат ымпреунэ ку ей тоць.
36І се промовивши, упав на колїна свої, і моливсь із усїма ними.
37Ши ау избукнит ку тоций ын лакримь, ау кэзут пе грумазул луй Павел ши л-ау сэрутат.
37Доволї ж було плачу у всїх, і, впавши на шию Павлові, цїлували його,
38Кэч ерау ынтристаць май алес де ворба пе каре ле-о спусесе ел, кэ ну-й вор май ведя фаца. Ши л-ау петрекут пынэ ла корабие.
38смуткуючи найбільш про те слово, що промовив, що більш не мають лиця його видїти. І провели його до корабля.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.