Деяния 20
Synodal Translation (Синодальный перевод)Translation
Synodal Translation (Синодальный перевод)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1По прекращении мятежа Павел, призвав учеников, и дав им наставления, и простившись с ними, вышел и пошел в Македонию.
1А, як утихомирилась буча, покликав Павел учеників і попрощавшись, вийшов у дорогу до Македониї.
2Пройдя же те места и преподав верующим обильные наставления, пришел в Елладу.
2Пройшовши ж ті сторони і напімнувши їх многими словами, прийшов у Грецію.
3Там пробыл он три месяца. Когда же, по случаю возмущения, сделанного против него Иудеями, он хотел отправиться в Сирию, то пришло ему на мысль возвратиться через Македонию.
3Поживши ж (там) три місяцї, як засїли на него Жиди, коли хотїв був плисти в Сирию, надумавсь вернутись через Македонию.
4Его сопровождали до Асии Сосипатр Пирров, Вериянин, и из Фессалоникийцев Аристарх и Секунд, и Гаий Дервянини Тимофей, и Асийцы Тихик и Трофим.
4Товаришували йому до Азиї Сосипатр Вериєць і Солуняне Аристарх та Секунд, та Гай Дервянин, та Тимотей, і Азияне Тихик та Трофим.
5Они, пойдя вперед, ожидали нас в Троаде.
5Сї, пійшовши попереду, підождали нас у Троядї.
6А мы, после дней опресночных, отплыли из Филипп и дней в пять прибыли к ним в Троаду, где пробыли семь дней.
6Ми ж поплили після опрісночних днїв із Филип, та й прибули до них за пять днїв у Трояду, де пробули сїм день.
7В первый же день недели, когда ученики собрались для преломления хлеба, Павел, намереваясь отправиться в следующий день, беседовал с ними и продолжил слово до полуночи.
7Первого ж дня в тижнї, як зібрались ученики на ломаннє хлїба, проповідував їм Павел, хотячи вийти назавтра, і продовжив слово до півночи.
8В горнице, где мы собрались, было довольно светильников.
8Було ж сьвітла много в гірницї, де ми зібрали ся.
9Во время продолжительной беседы Павловой один юноша, именем Евтих, сидевший на окне, погрузился в глубокий сон и, пошатнувшись, сонный упал вниз с третьего жилья, и поднят мертвым.
9Сидїв же один молодець, на ймя Євтих, на вікнї, та й обняв його твердий сон; і, як Павел промовляв много, похилившись зі сну, упав з третього поверху до долу, і підняли його мертвого.
10Павел, сойдя, пал на него и, обняв его, сказал: не тревожьтесь, ибо душа его в нем.
10Зійшовши ж Павел у низ, припав до него, й обнявши рече: Не трівожтесь, душа бо його в йому.
11Взойдя же, и преломив хлеб, и вкусив, беседовал довольно, даже до рассвета, и потом вышел.
11Зійшовши ж угору, переломив хлїб, і попоївши, бесїдував богато аж до зорі, та й пійшов.
12Между тем отрока привели живого и немало утешились.
12Привели ж хлопця живого і втішились немало.
13Мы пошли вперед на корабль и поплыли в Асс, чтобы взять оттуда Павла; ибо он так приказал нам, намереваясь сам идти пешком.
13Ми ж, прийшовши до корабля, поплили в Асон, хотївши звідтіля взяти Павла, так бо звелїв, хотївши сам ійти пішки.
14Когда же он сошелся с нами в Ассе, то, взяв его, мы прибыли в Митилину.
14Як же зійшов ся з нами в Асонї, узявши його, прибули ми в Митилену.
15И, отплыв оттуда, в следующий день мы остановились против Хиоса, а на другой пристали к Самосу и, побывав в Трогиллии, в следующий день прибыли в Милит,
15А відпливши звідтіля, причалили ми другого дня проти Хиоса, на другий же день поплили в Самос, та, побувши в Трогилиї, другого дня прийшли в Милет.
16ибо Павлу рассудилось миновать Ефес, чтобы не замедлить ему в Асии; потому что он поспешал, если можно, в день Пятидесятницы быть в Иерусалиме.
16Надумавсь бо Павел плисти мимо Єфеса, щоб не гаятись в Азиї, а поспішав, коли можна, щоб йому бути в день пятидесятницї в Єрусалимі.
17Из Милита же послав в Ефес, он призвал пресвитеров церкви,
17З Милета ж, піславши в Єфес, прикликав старших церковних.
18и, когда они пришли к нему, он сказал им: вы знаете, как я с первого дня, в который пришел в Асию, все время был с вами,
18Як же прийшли до него, рече їм: Ви знаєте з первого дня, як прийшов я в Азию, яким робом пробував я з вами всякого часу,
19работая Господу со всяким смиренномудрием и многими слезами, среди искушений, приключавшихся мне по злоумышлениям Иудеев;
19служачи Господеві з усякою покорою і многими слїзми і спокусами, які прилучали ся менї од Жидівського чигання,
20как я не пропустил ничего полезного, о чем вам не проповедывал бы и чему не учил бы вас всенародно и по домам,
20і що я нї від чого корисного не вхиляв ся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам,
21возвещая Иудеям и Еллинам покаяние пред Богом и веру в Господа нашего Иисуса Христа.
21сьвідкуючи й Жидам і Єленянам покаяннє перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.
22И вот, ныне я, по влечению Духа, иду в Иерусалим, не зная, что там встретится со мною;
22І ось я, звязаний духом, ійду в Єрусалим, не знаючи, що в йому приключить ся менї.
23только Дух Святый по всем городам свидетельствует, говоря, что узы и скорби ждут меня.
23Тільки що Дух сьвятий по городам сьвідкує слово, що кайдани мене та муки ждуть.
24Но я ни на что не взираю и не дорожу своею жизнью, только бы с радостью совершить поприще мое и служение, которое я принял от Господа Иисуса, проповедать Евангелие благодати Божией.
24Та нї про що я не дбаю, й не дорога менї душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати євангелию благодати Божої.
25И ныне, вот, я знаю, что уже не увидите лица моего все вы, между которыми ходил я, проповедуя Царствие Божие.
25І тепер ось я знаю, що більш не бачити мете лиця мого ви всї, між котрими ходив я, проповідуючи царство Боже.
26Посему свидетельствую вам в нынешний день, что чист я от крови всех,
26Тим я сьвідкую вам сьогоднї, що чистий я від крові всїх.
27ибо я не упускал возвещать вам всю волю Божию.
27Бо я не вхилявсь обявляти вам усяку волю Божу.
28Итак внимайте себе и всему стаду, в котором Дух Святый поставил вас блюстителями, пасти Церковь Господа и Бога, которую Он приобрел Себе кровию Своею.
28Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух сьвятий настановив єпископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю своєю.
29Ибо я знаю, что по отшествии моем войдут к вам лютые волки, не щадящие стада;
29Я бо знаю се, що після виходу мого прийдуть вовки хижі між вас, що не пощадять стада.
30и из вас самих восстанут люди, которые будут говорить превратно, дабы увлечь учеников за собою.
30І з вас самих устануть люде, говорячи розворотне, щоб потягти учеників за собою.
31Посему бодрствуйте, памятуя, что я три года день и ночь непрестанно со слезами учил каждого из вас.
31Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного.
32И ныне предаю вас, братия, Богу и слову благодати Его, могущему назидать вас более и дать вам наследие со всеми освященными.
32А тепер передаю вас, брати, Богові і слову благодати Його, котрим може збудувати вас і дати вам наслїддє між усїма осьвяченими.
33Ни серебра, ни золота, ни одежды я ни от кого не пожелал:
33Срібла або золота або одежі, — нїчого не жадав я.
34сами знаете, что нуждам моим и нуждам бывших при мне послужили руки мои сии.
34Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оцї руки мої.
35Во всем показал я вам, что, так трудясь, надобно поддерживать слабых и памятовать слова Господа Иисуса, ибо Он Сам сказал: “блаженнее давать, нежели принимать”.
35У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він глаголав: Більше щастє давати, нїж приймати.
36Сказав это, он преклонил колени свои и со всеми ими помолился.
36І се промовивши, упав на колїна свої, і моливсь із усїма ними.
37Тогда немалый плач был у всех, и, падая на выю Павла, целовали его,
37Доволї ж було плачу у всїх, і, впавши на шию Павлові, цїлували його,
38скорбя особенно от сказанного им слова, что они уже не увидят лица его. И провожали его до корабля.
38смуткуючи найбільш про те слово, що промовив, що більш не мають лиця його видїти. І провели його до корабля.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.