Деяния 13
Synodal Translation (Синодальный перевод)Translation
Synodal Translation (Синодальный перевод)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1В Антиохии, в тамошней церкви, были некоторые пророки и учители: Варнава, и Симеон, называемый Нигер, и Луций Киринеянин, и Манаил, совоспитанник Ирода четвертовластника, и Савл.
1Були ж у церкві, що була в Антиохиї, деякі пророки та вчителї: Варнава та Симеон, званий Нигером, та Лукий Киринейський, та Манаіл, зрощений з Іродом четверовластником, та Савло.
2Когда они служили Господу и постились, Дух Святый сказал: отделите Мне Варнаву и Савла на дело, к которому Я призвал их.
2Як же служили Господеві та постили, рече Дух сьвятий: Відлучіть менї Варнаву та Савла на дїло, до котрого покликав я їх.
3Тогда они, совершив пост и молитву и возложив на них руки, отпустили их.
3Тодї вони, попостивши та помолившись і положивши руки на них, відпустили їх.
4Сии, быв посланы Духом Святым, пришли в Селевкию, а оттуда отплыли в Кипр;
4Вони ж, послані від Духа сьвятого, прийшли у Селевкию, а звідтіля відплили в Кипр.
5и, быв в Саламине, проповедывали слово Божие в синагогах Иудейских; имели же при себе и Иоанна для служения.
5І, бувши в Саламинї, проповідували слово Боже по школах Жидівських; мали ж і Йоана за слугу.
6Пройдя весь остров до Пафа, нашли они некоторого волхва, лжепророка, Иудеянина, именем Вариисуса,
6Пройшовши ж остров аж до Пафи, знайшли одного чарівника, Жидівського лжепророка, на ймя Вар-Ісуса,
7который находился с проконсулом Сергием Павлом, мужем разумным. Сей, призвав Варнаву и Савла, пожелал услышать слово Божие.
7котрий був у старости Сергія Павла, чоловіка розумного. Сей, покликавши Варнаву та Савла, бажав слухати слово Боже.
8А Елима волхв ибо то значит имя его противился им, стараясь отвратить проконсула от веры.
8Противив ся ж їм Єлима чарівник (так бо перекладаєть ся імя його), шукаючи одвернути старосту од віри.
9Но Савл, он же и Павел, исполнившись Духа Святаго и устремив на него взор,
9Савло ж, — (він же) й Павел, сповнившись сьвятим Духом, і подивившись на него,
10сказал: о, исполненный всякого коварства и всякого злодейства, сын диавола, враг всякой правды! перестанешь ли ты совращать с прямых путей Господних?
10сказав: Ой ти, повний усякого підступу і всякого зла, сину дияволів, вороже всякої правди! чи (нїколи) не перестанеш розвертати праві дороги Господнї?
11И ныне вот, рука Господня на тебя: ты будешь слеп и не увидишь солнца до времени. И вдруг напал на него мрак и тьма, и он, обращаясь туда и сюда, искал вожатого.
11Оце ж рука Господня на тебе, й будеш слїпий, і не бачити меш сонця до часу. І зараз обняв його туман і темрява й слоняючись (мацяючи) шукав, хто б його провів за руку.
12Тогда проконсул, увидев происшедшее, уверовал, дивясь учению Господню.
12Тодї видївши староста, що сталось, увірував, дивуючись наукою Господньою.
13Отплыв из Пафа, Павел и бывшие при нем прибыли в Пергию, в Памфилии. Но Иоанн, отделившись от них, возвратился в Иерусалим.
13Пустивши ся ж із Пафи ті, що круг Павла, прийшли в Пергию Панфилську; Йоан же, відлучившись від них, вернувсь у Єрусалим.
14Они же, проходя от Пергии, прибыли в Антиохию Писидийскую и, войдя в синагогу в день субботний, сели.
14Вони ж, перейшовши з Пергиї, прибули в Антиохию Писидийську, і ввійшовши в школу субітнього дня, посїдали.
15После чтения закона и пророков начальники синагоги послали сказать им: мужи братия! если у вас есть слово наставления к народу, говорите.
15Як же прочитано з закону та пророків, післала старшина шкільна до них, говорячи: Мужі брати, коли маєте слово утїшення до людей, то промовте.
16Павел, встав и дав знак рукою, сказал: мужи Израильтяне и боящиеся Бога! послушайте.
16Вставши ж Павел і повівши рукою, рече: Мужі Ізраїлські і богобоязливі, слухайте:
17Бог народа сего избрал отцов наших, и возвысил сей народ во время пребывания в земле Египетской, и мышцею вознесенною вывел их из нее,
17Бог народу Ізраїлського вибрав отцїв наших, і підняв угору народ, як був він захожим у землї Єгипецькій, і рамям високим вивів їх з неї.
18и около сорока лет времени питал их в пустыне.
18І до сорока лїт годував їх у пустинї.
19И, истребив семь народов в земле Ханаанской, разделил им в наследие землю их.
19А зруйнувавши сїм народів у землї Канаанській, попаював їм землю їх.
20И после сего, около четырехсот пятидесяти лет, давал им судей до пророка Самуила.
20А після сього лїт з чотириста й пятьдесять давав (їм) суддїв до Самуїла пророка.
21Потом просили они царя, и Бог дал им Саула, сына Кисова, мужа из колена Вениаминова. Так прошло лет сорок.
21А потім забажали вони царя, і дав їм Бог Саула, сина Кисового, чоловіка з роду Беняминового, на сорок лїт.
22Отринув его, поставил им царем Давида, о котором и сказал, свидетельствуя: нашел Я мужа по сердцу Моему, Давида, сына Иессеева, который исполнит все хотения Мои.
22А відсунувши його, підняв їм Давида за царя, котрому сьвідкуючи, рече: Знайшов я Давида сина Єссеєвого, чоловіка по серцю моєму, котрий вчинить усю волю мою.
23Из его-то потомства Бог по обетованию воздвиг Израилю Спасителя Иисуса.
23Із його ж насїння підняв Бог по обітуванню Ізраїлеві Спасителя Ісуса,
24Перед самым явлением Его Иоанн проповедывал крещение покаяния всему народу Израильскому.
24перед котрого приходом проповідував Йоан хрещеннє покаяння всьому народові Ізраїлевому.
25При окончании же поприща своего Иоанн говорил: за кого почитаете вы меня? я не тот; но вот, идет за мною, у Которого я недостоин развязать обувь на ногах.
25Сповнивши ж Йоан путь свій, рече: Хто я, думаєте ви? Се не я. А ось іде за мною, котрому я недостоєн обувє ніг розвязати.
26Мужи братия, дети рода Авраамова и боящиеся Бога между вами! вам послано слово спасения сего.
26Мужі брати, синове роду Авраамового, і всї богобоязливі між вами, вам слово спасення сього послано.
27Ибо жители Иерусалима и начальники их, не узнав Его и осудив, исполнили слова пророческие, читаемые каждую субботу,
27Ті бо, що жили в Єрусалимі, і князї їх, не зрозумівши сього і голосів пророчих, читаних що-суботи, сповнили їх, осудивши Його,
28и, не найдя в Нем никакой вины, достойной смерти, просили Пилата убить Его.
28і, не знайшовши нїякої вини смерти, просили Пилата убити Його.
29Когда же исполнили все написанное о Нем, то, сняв с древа, положили Его во гроб.
29Як же скінчилось усе, що про Него писано, знявши з дерева, положили у гробі;
30Но Бог воскресил Его из мертвых.
30Бог же воскресив Його з мертвих.
31Он впродолжение многих дней являлся тем, которые вышли с Ним из Галилеи в Иерусалим и которые ныне суть свидетели Его перед народом.
31Многі днї являв ся Він тим, що поприходили з Ним з Галилеї в Єрусалим; вони сьвідки Його перед людьми.
32И мы благовествуем вам, что обетование, данное отцам, Бог исполнил нам, детям их, воскресив Иисуса,
32А ми вам благовіствуємо обітуваннє, дане отцям,
33как и во втором псалме написано: Ты Сын Мой; Я ныне родил Тебя.
33що його Бог сповнив нам, дїтям їх, піднявши Ісуса, як і в другій псальмі написано: Син мій єси Ти; я сьогоднї родив Тебе.
34А что воскресил Его из мертвых, так что Он уже не обратится в тление, о сем сказал так: Я дам вам милости, обещанные Давиду, верно.
34А що воскресив Його з мертвих, так, що більш не вернеть ся на зотлїннє, то так глаголав: дам вам сьвятий Давидів завіт.
35Посему и в другом месте говорит: не дашь Святому Твоему увидеть тление.
35Тим і в иншій (псальмі) глаголе: Не даси Сьвятому твоєму видїти зотлїння.
36Давид, в свое время послужив изволению Божию, почил, и приложился к отцам своим, и увидел тление;
36Давид бо, послуживши своєму родові, Божою волею уснув, і положено його до батьків його, і ввидїв зотлїннє;
37а Тот, Которого Бог воскресил, не увидел тления.
37Той же, що Його Бог підняв, не видїв зотлїння.
38Итак, да будет известно вам, мужи братия, что ради Него возвещается вам прощение грехов;
38Відоме ж нехай буде вам, мужі брати, що через Него вам прощеннє гріхів проповідуєть ся;
39и во всем, в чем вы не могли оправдаться законом Моисеевым, оправдывается Им всякий верующий.
39і від чого не могли ви у законї Мойсейовім оправдити ся, у Тому всякий віруючий оправдуєть ся.
40Берегитесь же, чтобы не пришло на вас сказанное у пророков:
40Гледїть же, щоб не прийшло на вас те, що сказано в пророків:
41смотрите, презрители, подивитесь и исчезните; ибо Я делаю делово дни ваши, дело, которому не поверили бы вы, если бы кто рассказывал вам.
41Дивіть ся, гордівники, та дивуйтесь, та й пощезайте, бо дїло роблю я в днї ваші, дїло, котрому не увірили б, коли б хто розказував вам.
42При выходе их из Иудейской синагоги язычники просили их говорить о том же в следующую субботу.
42Як же виходили вони з школи, просили їх погане, щоб і другої суботи говорили слова сї.
43Когда же собрание было распущено, то многие Иудеи и чтители Бога, обращенные из язычников, последовали за Павлом и Варнавою, которые, беседуя с ними, убеждали их пребывать в благодати Божией.
43Як же розійшлась школа, тодї многі з Жидів і побожних нововірцїв ішли слїдом за Павлом та Варнавою, котрі, розмовляючи з ними, напоминали їх, щоб пробували в благодатї Божій.
44В следующую субботу почти весь город собрался слушать слово Божие.
44А другої суботи мало не ввесь город зібрав ся слухати слово Боже.
45Но Иудеи, увидев народ, исполнились зависти и, противореча и злословя, сопротивлялись тому, что говорил Павел.
45Видївши ж Жиди народ, сповнились завистю, і перечили речам Павла та хулили.
46Тогда Павел и Варнава с дерзновением сказали: вам первым надлежало быть проповедану слову Божию, но как вы отвергаете его и сами себя делаете недостойными вечной жизни, то вот, мы обращаемся к язычникам.
46Озвавшись Павел та Варнава, сказали сьміливо: До вас треба було перше промовити слово Боже; коли ж відкинули ви його і вважаєте себе за недостойних життя вічнього, то ось обертаємось до поган.
47Ибо так заповедал нам Господь: Я положил Тебя во свет язычникам, чтобы Ты был во спасение до края земли.
47Так бо заповів нам Господь: Я поставив тебе сьвітлом поганам, щоб був ти на спасеннє до краю землї.
48Язычники, слыша это, радовались и прославляли слово Господне, и уверовали все, которые были предуставлены к вечной жизни.
48Слухаючи ж погане, зрадїли, і прославляли слово Господнє, і увірували, скільки було їх призначено до вічнього життя.
49И слово Господне распространялось по всей стране.
49Розносило ся ж слово Боже по всїй тій сторонї.
50Но Иудеи, подстрекнув набожных и почетных женщин и первых в городе людей, воздвигли гонение на Павла и Варнаву и изгнали их из своих пределов.
50Жиди ж наустили побожних та поважних жінок і перших у городї, і підняли гоненнє на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із гряниць своїх.
51Они же, отрясши на них прах от ног своих, пошли в Иконию.
51Вони ж обтрусивши порох од ніг своїх на них, пійшли в Іконию.
52А ученики исполнялись радости и Духа Святаго.
52Ученики ж сповнились радощами та сьвятим Духом.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.