Фаптеле 28
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Дупэ че ам скэпат де примеждие, ам афлат кэ островул се кема Малта.
1Спасши ся ж довідались, що остров зветь ся Мелит.
2Барбарий не-ау арэтат о бунэвоинцэ пуцин обишнуитэ, не-ау примит пе тоць ла ун фок маре, пе каре-л апринсесерэ дин причинэ кэ плоуа ши се лэсасе ун фриг маре.
2Чужоземцї ж показали нам не мале милосердє: розложивши бо багаттє, прийняли всїх нас задля дощу, що йшов, і задля холоду.
3Павел стрынсесе о грэмадэ де мэрэчинь ши-й пусесе пе фок; о нэпыркэ а ешит афарэ дин причина кэлдурий ши с-а липит де мына луй.
3Як же набрав Павел оберемок хворосту і положив на огнище, вибігши від жару гадина, почепилась на руцї в него.
4Барбарий, кынд ау вэзут нэпырка спынзуратэ де мына луй, ау зис уний кэтре алций: „Ку адевэрат, омул ачеста есте ун учигаш, кэч Дрептатя ну вря сэ-л ласе сэ трэяскэ, мэкар кэ а фост скэпат дин маре.”
4Побачивши ж чужоземцї, що зьвірюка висїла з руки його, говорили між собою: Певно сей чоловік убийця, що спас ся з моря, та суд (богів) не дав йому жити.
5Павел а скутурат нэпырка ын фок ши н-а симцит ничун рэу.
5Він же, струснувши гадюку в огонь, не дізнав нїякого лиха.
6Оамений ачея се аштептау сэ-л вадэ умфлынду-се сау кэзынд деодатэ морт, дар, дупэ че ау аштептат мулт ши ау вэзут кэ ну и се ынтымплэ ничун рэу, шь-ау скимбат пэреря ши зичяу кэ есте ун зеу.
6Вони ж дожидали, що він має опухнути або зараз упаде мертвий; як же довго дожидались і бачили, що нїякого лиха йому не сталось, перемінивши думки, казали, що се Бог.
7Ын ымпрежуримь ерау мошииле май-марелуй островулуй, нумит Публиус. Ел не-а примит ши не-а оспэтат ку чя май маре бунэвоинцэ, трей зиле.
7Навкруги ж сього місця були землї першого на острові, на ймя Публия. Він, прийнявши нас, три днї поприятельськи гостив.
8Татэл луй Публиус зэчя атунч ын пат, болнав де фригурь ши де урдинаре. Павел с-а дус ла ел, с-а ругат, а пус мыниле песте ел ши л-а виндекат.
8І сталось, що батько Публиїв лежав, болїючи на пропасницю та на живіт. Приступивши до него Павел, помоливсь і, положивши руки на него, сцїлив його.
9Атунч ау венит ши чейлалць болнавь дин островул ачела ши ау фост виндекаць.
9Як се стало ся, то й инші на острові, що мали недуги, приходили та й сцїлялись.
10Ни с-а дат маре чинсте ши, ла плекаря ноастрэ ку корабия, не-ау дат тот че не требуя пентру друм.
10Вони і великою честю пошанували нас, а як ми відпливали, надавали, чого нам треба (було).
11Дупэ о шедере де трей лунь, ам порнит ку о корабие дин Александрия, каре ернасе ын остров ши каре пурта семнул Диоскурилор.
11По трох же місяцях одвезлись ми кораблем Александрийським, надписаним Диоскур, що зимував на острові,
12Ам ажунс ла Сиракуса ши ам рэмас аколо трей зиле.
12і припливши в Сиракузу, пробули (там) три днї.
13Де аколо, ам мерс ынаинте, пе лынгэ коастэ ши ам венит ла Реӂио, яр а доуа зи, фииндкэ суфла вынтул де мязэзи, дупэ доуэ зиле, ам венит ла Пузоле,
13А звідтіля відпливши, прибули в Регию, і за один день, як настав полуденний вітер, прийшли другого дня в Путеоли,
14унде ам дат песте ниште фраць, каре не-ау ругат сэ май рэмынем шапте зиле ку ей. Ши аша ам ажунс ла Рома.
14де знайшовши братів, ублагані були від них перебути у них сїм день; і так прийшли в Рим.
15Дин Рома не-ау ешит ынаинте, пынэ ын „Форул луй Апиу” ши пынэ ла „Челе Трей Кырчумь”, фраций, каре аузисерэ деспре ной. Кынд й-а вэзут Павел, а мулцумит луй Думнезеу ши с-а ымбэрбэтат.
15Звідтіля, почувши брати про нас, повиходили назустріч нам аж до Апиєвого торгу та Трох Гостинниць. Побачивши їх Павел і подякувавши Богу, набрав ся сьмілости.
16Кынд ам ажунс ла Рома, суташул а дат пе чей ынтемницаць кэпитанулуй стрэжерилор палатулуй, яр луй Павел и с-а ынгэдуит сэ рэмынэ ынтр-ун лок деосебит, ку ун осташ каре-л пэзя.
16Як же прийшли ми в Рим, сотник передав вязників воїводї; Павлу ж дозволено жити окроме з воїном, що стеріг його.
17Дупэ трей зиле, Павел а кемат пе май-марий иудеилор ши, кынд с-ау адунат, ле-а зис: „Фрацилор, фэрэ сэ фи фэкут чева ымпотрива нородулуй сау обичеюрилор пэринцилор ноштри, ам фост бэгат ла ынкисоаре ын Иерусалим ши де аколо ам фост дат ын мыниле романилор.
17Стало ся ж по трох днях, скликав Павел первих із Жидів, і, як посходились вони, рече до них: Мужі брати, нїчого не зробивши противного народові або звичаям отцївським, передан я, яко вязник, у руки Римлянам.
18Дупэ че м-ау супус ла черчетаре, ей авяу де гынд сэ-мь дя друмул, пентру кэ ну ера ын мине ничо винэ вредникэ де моарте.
18Розпитавши вони мене, хотїли випустити, бо нїякої вини смерти не було в менї.
19Дар иудеий с-ау ымпотривит ши ам фост силит сэ чер сэ фиу жудекат де Чезар, фэрэ сэ ам де алтфел ничун гынд сэ пырэск нямул меу.
19Як же противились Жиди, був я змушений покликатись до кесаря, не яко би мав чим обвинувати нарід мій.
20Де ачея, в-ам кемат сэ вэ вэд ши сэ ворбеск ку вой, кэч дин причина нэдеждий луй Исраел порт еу ачест ланц.”
20Тим же скликав я вас, щоб побачити вас та поговорити, бо за надїю Ізраїлеву залїзом сим оковано мене.
21Ей й-ау рэспунс: „Ной н-ам примит дин Иудея ничо скрисоаре ку привире ла тине ши н-а венит аич ничун фрате каре сэ фи спус сау сэ фи ворбит чева рэу деспре тине.
21Вони ж промовили до него: Ми анї письма про тебе не одержували з Юдеї, анї прийшовши хто з братів, звістив або сказав про тебе що лихе.
22Дар ам вря сэ аузим пэреря та, пентру кэ штим кэ партида ачаста претутиндень стырнеште ымпотривире.”
22Та бажаємо від тебе чути, що ти думаєш; бо про сю єресь відоме нам, що всюди противлять ся їй.
23Й-ау хотэрыт о зи ши ау венит май мулць ла локуинца луй. Павел ле-а вестит Ымпэрэция луй Думнезеу, ле-а адус довезь ши а кэутат сэ-й ынкрединцезе, прин Леӂя луй Мойсе ши прин Пророчь, деспре лукруриле привитоаре ла Исус. Ворбиря циня де диминяцэ пынэ сяра.
23Призначивши ж йому день, поприходили до него в оселю многі, і викладував він їм, сьвідкуючи про царство Боже, і впевняючи їх про Ісуса й з закону Мойсеєвого й з пророків, од ранку до вечера.
24Уний ау крезут че ле спуня ел, яр алций н-ау крезут.
24І деякі увірували в слова його, а инші не увірували.
25Фииндкэ ей ау плекат акасэ ын неынцелеӂере уний ку алций, Павел н-а адэугат декыт ачесте ворбе: „Бине а спус Духул Сфынт прин пророкул Исая кэтре пэринций воштри,
25І, будучи в незгодї між собою, розійшлись, як промовив Павел одно слово: що добре промовив сьвятий Дух через Ісаїю пророка до батьків ваших,
26кынд а зис: ‘Ду-те ла попорул ачеста ши зи-й: «Вець аузи ку урекиле воастре, ши ну вець ынцелеӂе; ку окий воштри вець приви, ши ну вець ведя.
26глаголючи: Йди до людей сих та скажи: Слухом будете слухати, та й не зрозумієте, і дивлячись будете дивитись, та й не побачите:
27Кэч инима ачестуй нород с-а ымпетрит; ей ауд греу ку урекиле, шь-ау ынкис окий, ка ну кумва сэ вадэ ку окий, сэ аудэ ку урекиле, сэ ынцелягэ ку инима, сэ се ынтоаркэ ла Думнезеу ши сэ-й виндек.»’
27бо серце сього народу затвердїло, й ушима тяжко чують, і очі свої позаплющували, щоб не видїли очима, і ушима не чули, і серцем не розуміли, і не навернулись, щоб я сцїлив їх.
28Сэ штиць дар кэ мынтуиря ачаста а луй Думнезеу а фост тримисэ нямурилор ши о вор аскулта.”
28Відоме ж нехай вам буде, що послане поганам спасеннє Боже вони чути муть.
29Кынд а зис ачесте ворбе, иудеий ау плекат, ворбинд ку априндере ынтре ей.
29І, як промовив сї слова, пійшли Жиди, маючи велике змаганнє між собою.
30Павел а рэмас дой ань ынтреӂь ынтр-о касэ пе каре о луасе ку кирие. Примя пе тоць каре веняу сэ-л вадэ,
30Пробував же Павел цїлих два роки в найнятій хатї своїй, і приймав усїх, хто приходив до него,
31проповэдуя Ымпэрэция луй Думнезеу ши ынвэца пе оамень, ку тоатэ ындрэзняла ши фэрэ ничо педикэ, челе привитоаре ла Домнул Исус Христос.
31проповідуючи царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з усією сьміливостю, без заборони.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.