Acts 28
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1And when we had escaped, then we knew that the island was called Melita. But the barbarians shewed us no small courtesy.
1Спасши ся ж довідались, що остров зветь ся Мелит.
2For kindling a fire, they refreshed us all, because of the present rain, and of the cold.
2Чужоземцї ж показали нам не мале милосердє: розложивши бо багаттє, прийняли всїх нас задля дощу, що йшов, і задля холоду.
3And when Paul had gathered together a bundle of sticks, and had laid them on the fire, a viper coming out of the heat, fastened on his hand.
3Як же набрав Павел оберемок хворосту і положив на огнище, вибігши від жару гадина, почепилась на руцї в него.
4And when the barbarians saw the beast hanging on his hand, they said one to another: Undoubtedly this man is a murderer, who though he hath escaped the sea, yet vengeance doth not suffer him to live.
4Побачивши ж чужоземцї, що зьвірюка висїла з руки його, говорили між собою: Певно сей чоловік убийця, що спас ся з моря, та суд (богів) не дав йому жити.
5And he indeed shaking off the beast into the fire, suffered no harm.
5Він же, струснувши гадюку в огонь, не дізнав нїякого лиха.
6But they supposed that he would begin to swell up, and that he would suddenly fall down and die. But expecting long, and seeing that there came no harm to him, changing their minds, they said, that he was a god.
6Вони ж дожидали, що він має опухнути або зараз упаде мертвий; як же довго дожидались і бачили, що нїякого лиха йому не сталось, перемінивши думки, казали, що се Бог.
7Now in these places were possessions of the chief man of the island, named Publius, who receiving us, for three days entertained us courteously.
7Навкруги ж сього місця були землї першого на острові, на ймя Публия. Він, прийнявши нас, три днї поприятельськи гостив.
8And it happened that the father of Publius lay sick of a fever, and of a bloody flux. To whom Paul entered in; and when he had prayed, and laid his hands on him, he healed him.
8І сталось, що батько Публиїв лежав, болїючи на пропасницю та на живіт. Приступивши до него Павел, помоливсь і, положивши руки на него, сцїлив його.
9Which being done, all that had diseases in the island, came and were healed:
9Як се стало ся, то й инші на острові, що мали недуги, приходили та й сцїлялись.
10Who also honoured us with many honours, and when we were to set sail, they laded us with such things as were necessary.
10Вони і великою честю пошанували нас, а як ми відпливали, надавали, чого нам треба (було).
11And after three months, we sailed in a ship of Alexandria, that had wintered in the island, whose sign was the Castors.
11По трох же місяцях одвезлись ми кораблем Александрийським, надписаним Диоскур, що зимував на острові,
12And when we were come to Syracusa, we tarried there three days.
12і припливши в Сиракузу, пробули (там) три днї.
13From thence, compassing by the shore, we came to Rhegium: and after one day, the south wind blowing, we came the second day to Puteoli;
13А звідтіля відпливши, прибули в Регию, і за один день, як настав полуденний вітер, прийшли другого дня в Путеоли,
14Where, finding brethren, we were desired to tarry with them seven days: and so we went to Rome.
14де знайшовши братів, ублагані були від них перебути у них сїм день; і так прийшли в Рим.
15And from thence, when the brethren had heard of us, they came to meet us as far as Appii Forum, and the Three Taverns: whom when Paul saw, he gave thanks to God, and took courage.
15Звідтіля, почувши брати про нас, повиходили назустріч нам аж до Апиєвого торгу та Трох Гостинниць. Побачивши їх Павел і подякувавши Богу, набрав ся сьмілости.
16And when we were come to Rome, Paul was suffered to dwell by himself, with a soldier that kept him.
16Як же прийшли ми в Рим, сотник передав вязників воїводї; Павлу ж дозволено жити окроме з воїном, що стеріг його.
17And after the third day, he called together the chief of the Jews. And when they were assembled, he said to them: Men, brethren, I, having done nothing against the people, or the custom of our fathers, was delivered prisoner from Jerusalem into the hands of the Romans;
17Стало ся ж по трох днях, скликав Павел первих із Жидів, і, як посходились вони, рече до них: Мужі брати, нїчого не зробивши противного народові або звичаям отцївським, передан я, яко вязник, у руки Римлянам.
18Who, when they had examined me, would have released me, for that there was no cause of death in me;
18Розпитавши вони мене, хотїли випустити, бо нїякої вини смерти не було в менї.
19But the Jews contradicting it, I was constrained to appeal unto Caesar; not that I had any thing to accuse my nation of.
19Як же противились Жиди, був я змушений покликатись до кесаря, не яко би мав чим обвинувати нарід мій.
20For this cause therefore I desired to see you, and to speak to you. Because that for the hope of Israel, I am bound with this chain.
20Тим же скликав я вас, щоб побачити вас та поговорити, бо за надїю Ізраїлеву залїзом сим оковано мене.
21But they said to him: We neither received letters concerning thee from Judea, neither did any of the brethren that came hither, relate or speak any evil of thee.
21Вони ж промовили до него: Ми анї письма про тебе не одержували з Юдеї, анї прийшовши хто з братів, звістив або сказав про тебе що лихе.
22But we desire to hear of thee what thou thinkest; for as concerning this sect, we know that it is every where contradicted.
22Та бажаємо від тебе чути, що ти думаєш; бо про сю єресь відоме нам, що всюди противлять ся їй.
23And when they had appointed him a day, there came very many to him unto his lodgings; to whom he expounded, testifying the kingdom of God, and persuading them concerning Jesus, out of the law of Moses and the prophets, from morning until evening.
23Призначивши ж йому день, поприходили до него в оселю многі, і викладував він їм, сьвідкуючи про царство Боже, і впевняючи їх про Ісуса й з закону Мойсеєвого й з пророків, од ранку до вечера.
24And some believed the things that were said; but some believed not.
24І деякі увірували в слова його, а инші не увірували.
25And when they agreed not among themselves, they departed, Paul speaking this one word: Well did the Holy Ghost speak to our fathers by Isaias the prophet,
25І, будучи в незгодї між собою, розійшлись, як промовив Павел одно слово: що добре промовив сьвятий Дух через Ісаїю пророка до батьків ваших,
26Saying: Go to this people, and say to them: With the ear you shall hear, and shall not understand; and seeing you shall see, and shall not perceive.
26глаголючи: Йди до людей сих та скажи: Слухом будете слухати, та й не зрозумієте, і дивлячись будете дивитись, та й не побачите:
27For the heart of this people is grown gross, and with their ears have they heard heavily, and their eyes they have shut; lest perhaps they should see with their eyes, and hear with their ears, and understand with their heart, and should be converted, and I should heal them.
27бо серце сього народу затвердїло, й ушима тяжко чують, і очі свої позаплющували, щоб не видїли очима, і ушима не чули, і серцем не розуміли, і не навернулись, щоб я сцїлив їх.
28Be it known therefore to you, that this salvation of God is sent to the Gentiles, and they will hear it.
28Відоме ж нехай вам буде, що послане поганам спасеннє Боже вони чути муть.
29And when he had said these things, the Jews went out from him, having much reasoning among themselves.
29І, як промовив сї слова, пійшли Жиди, маючи велике змаганнє між собою.
30And he remained two whole years in his own hired lodging; and he received all that came in to him,
30Пробував же Павел цїлих два роки в найнятій хатї своїй, і приймав усїх, хто приходив до него,
31Preaching the kingdom of God, and teaching the things which concern the Lord Jesus Christ, with all confidence, without prohibition.
31проповідуючи царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з усією сьміливостю, без заборони.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.