Acts 16
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1And he came to Derbe and Lystra. And behold, there was a certain disciple there named Timothy, the son of a Jewish woman that believed; but his father was a Gentile.
1Прийшов же у Дервию та в Листру; і ось був там один ученик, на ймя Тимотей, син однієї жінки, вірної Жидівки, батька ж Грека,
2To this man the brethren that were in Lystra and Iconium, gave a good testimony.
2що мав добру славу між братами у Листрі та Ікониї.
3Him Paul would have to go along with him: and taking him he circumcised him, because of the Jews who were in those places. For they all knew that his father was a Gentile.
3Сього схотїв Павел узяти з собою; і взявши обрізав його задля Жидів, що були в тих місцях; знали бо всї батька його, що був Грек.
4And as they passed through the cities, they delivered unto them the decrees for to keep, that were decreed by the apostles and ancients who were at Jerusalem.
4Як же проходили городи, передавали їм хоронити устави, постановлені від апостолів та старших, що в Єрусалимі.
5And the churches were confirmed in faith, and increased in number daily.
5Церкви ж утверджувались у вірі, і прибували числом що-дня.
6And when they had passed through Phrygia, and the country of Galatia, they were forbidden by the Holy Ghost to preach the word in Asia.
6Як же пройшли Фригию та Галацьку сторону, заборонив їм сьвятий Дух промовляти слово в Азиї.
7And when they were come into Mysia, they attempted to go into Bythynia, and the Spirit of Jesus suffered them not.
7Прийшовши ж в Мисию, поривались ійти в Витинию, і не пустив їх Дух.
8And when they had passed through Mysia, they went down to Troas.
8Перейшовши ж Мисию, прийшли в Трояду.
9And a vision was shewed to Paul in the night, which was a man of Macedonia standing and beseeching him, and saying: Pass over into Macedonia, and help us.
9І явилось уночі видїннє Павлу: стояв один чоловік Македонець, благаючи його й говорячи: Прийшовши в Македонию, поможи нам.
10And as soon as he had seen the vision, immediately we sought to go into Macedonia, being assured that God had called us to preach the gospel to them.
10Як же видїннє увидїв, забажали ми зараз іти в Македонию, зрозумівши, що Господь покликав нас благовіствувати їм.
11And sailing from Troas, we came with a straight course to Samothracia, and the day following to Neapolis;
11Пустившись тодї з Трояди, приспіли ми в Самотракию, другого ж дня в Неаполь,
12And from thence to Philippi, which is the chief city of part of Macedonia, a colony. And we were in this city some days conferring together.
12а звідтіля в Филипи, котрий єсть первий город тієї части Македониї, — осада. Пробували ж ми в сьому городї кілька днїв.
13And upon the sabbath day, we went forth without the gate by a river side, where it seemed that there was prayer; and sitting down, we spoke to the women that were assembled.
13А субітнього дня вийшли геть з города над річку, де бувало звичайно моленнє, і посїдавши говорили до жінок, що посходились.
14And a certain woman named Lydia, a seller of purple, of the city of Thyatira, one that worshipped God, did hear: whose heart the Lord opened to attend to those things which were said by Paul.
14І слухала нас одна жінка, на ймя Лидия, купчиха кармазином, із города Тиятирського, що шанувала Бога; їй же Господь відчинив серце уважати на глаголане від Павла.
15And when she was baptized, and her household, she besought us, saying: If you have judged me to be faithful to the Lord, come into my house, and abide there. And she constrained us.
15Як же охрестилась вона і дім її, благала, говорячи: Коли ви судили мене, що я вірна Господеві, то, ввійшовши в господу мою, пробувайте. І присилувала нас.
16And it came to pass, as we went to prayer, a certain girl, having a pythonical spirit, met us, who brought to her masters much gain by divining.
16Стало ся ж, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна дївчина, що мала духа віщого, і котра заробіток великий давала панам своїм, ворожачи.
17This same following Paul and us, cried out, saying: These men are the servants of the most high God, who preach unto you the way of salvation.
17Ся, йдучи слїдом за Павлом та за нами, покликувала, кажучи: Сї люде — слуги Вишнього Бога, що звіщають нам дорогу спасення.
18And this she did many days. But Paul being grieved, turned, and said to the spirit: I command thee, in the name of Jesus Christ, to go out from her. And he went out the same hour.
18Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повелїваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години.
19But her masters, seeing that the hope of their gain was gone, apprehending Paul and Silas, brought them into the marketplace to the rulers.
19Видївши ж пани її, що пропала надїя заробітку їх, схопивши Павла та Силу, потягли їх на майдан до князїв.
20And presenting them to the magistrates, they said: These men disturb our city, being Jews;
20І привівши їх до воївод, казали: Сї люде вельми трівожать город наш, бувши Жидами,
21And preach a fashion which it is not lawful for us to receive nor observe, being Romans.
21і навчають звичаїв, котрих не годить ся нам приймати, анї робити, бувши Римлянами.
22And the people ran together against them; and the magistrates rending off their clothes, commanded them to be beaten with rods.
22І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звелїли бити їх.
23And when they had laid many stripes upon them, they cast them into prison, charging the gaoler to keep them diligently.
23І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх
24Who having received such a charge, thrust them into the inner prison, and made their feet fast in the stocks.
24Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду.
25And at midnight, Paul and Silas praying, praised God. And they that were in prison, heard them.
25О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники.
26And suddenly there was a great earthquake, so that the foundations of the prison were shaken. And immediately all the doors were opened, and the bands of all were loosed.
26Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх.
27And the keeper of the prison, awaking out of his sleep, and seeing the doors of the prison open, drawing his sword, would have killed himself, supposing that the prisoners had been fled.
27Прокинувши ся ж темничник од сну, та побачивши відчинені двері темницї, вийнявши меч, хотїв себе вбити, думаючи, що повтїкали вязники.
28But Paul cried with a loud voice, saying: Do thyself no harm, for we all are here.
28Покликнув же голосом великим Павел, говорячи: Не роби собі нїчого лихого, всї бо ми тут.
29Then calling for a light, he went in, and trembling, fell down at the feet of Paul and Silas.
29Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сили,
30And bringing them out, he said: Masters, what must I do, that I may be saved?
30а, вивівши їх геть, каже: Добродїї, що менї робити, щоб спастись?
31But they said: Believe in the Lord Jesus, and thou shalt be saved, and thy house.
31Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій.
32And they preached the word of the Lord to him and to all that were in his house.
32І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його.
33And he, taking them the same hour of the night, washed their stripes, and himself was baptized, and all his house immediately.
33І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз.
34And when he had brought them into his own house, he laid the table for them, and rejoiced with all his house, believing God.
34І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога.
35And when the day was come, the magistrates sent the serjeants, saying, Let those men go.
35Як же настав день, прислали воїводи паличників, кажучи: Відпусти людей сих.
36And the keeper of the prison told these words to Paul: The magistrates have sent to let you go; now therefore depart, and go in peace.
36Звістив же темничник про сї слова Павла, що прислали воїводи, щоб відпустити вас;
37But Paul said to them: They have beaten us publicly, uncondemned, men that are Romans, and have cast us into prison: and now do they thrust us out privately? Not so; but let them come,
37Павел же рече: Бивши нас прилюдно неосуджених людей римських, повкидали в темницю, а тепер потай нас виганяють? Нї бо, а нехай самі, прийшовши, виведуть нас.
38And let us out themselves. And the serjeants told these words to the magistrates. And they were afraid, hearing that they were Romans.
38Звістили ж воїводам паличники слова сї; і перелякались, почувши, що вони Римляне.
39And coming, they besought them; and bringing them out, they desired them to depart out of the city.
39І прийшовши благали їх, і вивівши просили, щоб вийшли з города.
40And they went out of the prison, and entered into the house of Lydia; and having seen the brethren, they comforted them, and departed.
40І, вийшовши вони з темницї, прийшли до Лидиї, і, побачивши братів, утїшили їх, та й пійшли.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.