Acts 15
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1And some coming down from Judea, taught the brethren: That except you be circumcised after the manner of Moses, you cannot be saved.
1І, поприходивши деякі з Юдеї, навчали братів: що коли не обріжетесь по звичаю Мойсейовому, не можете спасти ся.
2And when Paul and Barnabas had no small contest with them, they determined that Paul and Barnabas, and certain others of the other side, should go up to the apostles and priests to Jerusalem about this question.
2Як же почав ся спір і немале змаганнє Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павел та Варнава і деякі инші з них пійшли до апостолів та старших у Єрусалим ради сього питання.
3They therefore being brought on their way by the church, passed through Phenice, and Samaria, relating the conversion of the Gentiles; and they caused great joy to all the brethren.
3Вони ж, послані від церкви, проходили Финикию та Самарию, оповідуючи про наверненнє поган; і зробили великі радощі всїм братам.
4And when they were come to Jerusalem, they were received by the church, and by the apostles and ancients, declaring how great things God had done with them.
4Прийшовши ж у Єрусалим, прийняті були від церкви і апостолів і старших, і сповістили про все, що Бог з ними зробив.
5But there arose some of the sect of the Pharisees that believed, saying: They must be circumcised, and be commanded to observe the law of Moses.
5Устали ж деякі з єресї Фарисейської, що увірували, кажучи, що треба обрізати їх та наказати, щоб хоронили закон Мойсеїв.
6And the apostles and ancients assembled to consider of this matter.
6І зібрались апостоли та старші вглянути в сю річ.
7And when there had been much disputing, Peter, rising up, said to them: Men, brethren, you know, that in former days God made choice among us, that by my mouth the Gentiles should hear the word of the gospel, and believe.
7Як же постало велике змаганнє, вставши Петр, рече до них: Мужі брати, ви знаєте, що з давнїх днїв Бог між нами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували.
8And God, who knoweth the hearts, gave testimony, giving unto them the Holy Ghost, as well as to us;
8І Бог, що знає серця, сьвідкував їм, давши їм Духа сьвятого, як нам,
9And put no difference between us and them, purifying their hearts by faith.
9і не розріжнив нїчого між нами й ними, вірою очистивши серця їх.
10Now therefore, why tempt you God to put a yoke upon the necks of the disciples, which neither our fathers nor we have been able to bear?
10Тепер же чого спокушуєте Бога, щоб наложив ярмо на шию ученикам, котрого нї батьки наші, нї ми не здолїли носити.
11But by the grace of the Lord Jesus Christ, we believe to be saved, in like manner as they also.
11Нї віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, яко ж і вони.
12And all the multitude held their peace; and they heard Barnabas and Paul telling what great signs and wonders God had wrought among the Gentiles by them.
12Умовкла ж уся громада, й слухала, як Варнава та Павел оповідували про ознаки та чудеса, що зробив Бог через них між поганами.
13And after they had held their peace, James answered, saying: Men, brethren, hear me.
13Як же вмовкли вони, озвав ся Яков, говорячи: Мужі брати, вислухайте мене.
14Simon hath related how God first visited to take of the Gentiles a people to his name.
14Симон оповів, як Бог перше зглянув ся, щоб з поган прийняти людей в імя своє.
15And to this agree the words of the prophets, as it is written:
15З сим сходять ся слова пророчі, яко ж писано:
16After these things I will return, and will rebuild the tabernacle of David, which is fallen down; and the ruins thereof I will rebuild, and I will set it up:
16Після сього знов верну ся, і збудую намет Давидів, що впав, і руїни його збудую знов і поставлю його,
17That the residue of men may seek after the Lord, and all nations upon whom my name is invoked, saith the Lord, who doth these things.
17щоб остальні з людей шукали Господа, і всї народи, на котрих призвано імя моє, глаголе Господь, що робить оце все.
18To the Lord was his own work known from the beginning of the world.
18Звісні од віку Богові всї дїла Його.
19For which cause I judge that they, who from among the Gentiles are converted to God, are not to be disquieted.
19То ж суджу, що не треба тим докучати, которі від поган обернулись до Бога;
20But that we write unto them, that they refrain themselves from the pollutions of idols, and from fornication, and from things strangled, and from blood.
20а написати їм, нехай удержують ся від ідолських гидот, та блуду, та давленого, та крови.
21For Moses of old time hath in every city them that preach him in the synagogues, where he is read every sabbath.
21Мойсей бо від стародавнїх родів має проповідуючих його по городах, і читаний по школах що-суботи.
22Then it pleased the apostles and ancients, with the whole church, to choose men of their own company, and to send to Antioch, with Paul and Barnabas, namely, Judas, who was surnamed Barsabas, and Silas, chief men among the brethren.
22Зволили тодї апостоли і старші і вся церква вибраних мужів з між себе післати в Антиохию з Павлом та Варнавою: Юду, названого Варсавою, та Силу, мужів-проводирів між братами,
23Writing by their hands: The apostles and ancients, brethren, to the brethren of the Gentiles that are at Antioch, and in Syria and Cilicia, greeting.
23написавши через руки їх так: Апостоли та старші і брати — братам з поган, що в Антиохиї, і Сириї і Киликиї, радуйте ся.
24Forasmuch as we have heard, that some going out from us have troubled you with words, subverting your souls; to whom we gave no commandment:
24Яко ж чули ми, що деякі з між нас вийшовши, потрівожили вас словами і захитали душі ваші, говорячи, щоб обрізувались та хоронили закон, чого ми їм не наказували;
25It hath seemed good to us, being assembled together, to choose out men, and to send them unto you, with our well beloved Barnabas and Paul:
25то зволилось нам, зібравшим ся однодушно вибраних мужів післати до вас з любими нашими Варнавою та Павлом,
26Men that have given their lives for the name of our Lord Jesus Christ.
26людьми, що віддавали душі свої за імя Господа нашого Ісуса Христа.
27We have sent therefore Judas and Silas, who themselves also will, by word of mouth, tell you the same things.
27Післали ми оце Юду та Силу, котрі й самі розкажуть про те словом.
28For it hath seemed good to the Holy Ghost and to us, to lay no further burden upon you than these necessary things:
28Зволилось бо сьвятому Духу та й нам, нїякої тяготи більш не накладувати вам, опріч сього конечного:
29That you abstain from things sacrificed to idols, and from blood, and from things strangled, and from fornication; from which things keeping yourselves, you shall do well. Fare ye well.
29щоб удержувались від жертів ідолам, та крови, та давленого, та блуду. Від чого оберегаючи себе, добре робити мете. Бувайте здорові.
30They therefore being dismissed, went down to Antioch; and gathering together the multitude, delivered the epistle.
30Послані ж прийшли в Антиохию і, зібравши громаду, подали посланнє.
31Which when they had read, they rejoiced for the consolation.
31Прочитавши ж (ті), зрадїли від сього потїшення.
32But Judas and Silas, being prophets also themselves, with many words comforted the brethren, and confirmed them.
32Юда ж та Сила, будучи самі пророками, многими словами втїшали братів і утверджували.
33And after they had spent some time there, they were let go with peace by the brethren, unto them that had sent them.
33Пробувши ж (там якийсь) час, відпущені були з упокоєм од братів до апостолів.
34But it seemed good unto Silas to remain there; and Judas alone departed to Jerusalem.
34Зволив же Сила зостатись там.
35And Paul and Barnabas continued at Antioch, teaching and preaching, with many others, the word of the Lord.
35Павел же та Варнава пробували в Антиохиї, навчаючи та благовіствуючи слово Господнє з многими иншими.
36And after some days, Paul said to Barnabas: Let us return and visit our brethren in all the cities wherein we have preached the word of the Lord, to see how they do.
36По кількох же днях рече Павел до Варнави: Вернувшись одвідаємо братів наших по всїх городах, де проповідували ми слово Господнє, як вони мають ся.
37And Barnabas would have taken with them John also, that was surnamed Mark;
37Варнава ж раяв узяти з собою Йоана, званого Марком.
38But Paul desired that he (as having departed from them out of Pamphylia, and not gone with them to the work) might not be received.
38Павло ж не удостоїв брати з собою того, хто одлучивсь од них з Памфилиї, і не пійшов з ними на дїло.
39And there arose a dissension, so that they departed one from another; and Barnabas indeed taking Mark, sailed to Cyprus.
39Постала ж ріжниця, так, що вони розлучились між собою; і Варнава, взявши Марка, поплив у Кипр,
40But Paul choosing Silas, departed, being delivered by the brethren to the grace of God.
40Павел же, вибравши Силу, пійшов, переданий благодатї Божій від братів,
41And he went through Syria and Cilicia, confirming the churches, commanding them to keep the precepts of the apostles and the ancients.
41і проходив Сирию і Киликию, утверджаючи церкви.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.