Дела апостолска 15
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1И неки сишавши из Јудеје учаху браћу: Ако се не обрежете по обичају Мојсијевом, не можете се спасти.
1І, поприходивши деякі з Юдеї, навчали братів: що коли не обріжетесь по звичаю Мойсейовому, не можете спасти ся.
2А кад поста расправа, и Павле и Варнава не мало се препираше с њима, одредише да Павле и Варнава и други неки од њих иду горе к апостолима и старешинама у Јерусалим за ово питање.
2Як же почав ся спір і немале змаганнє Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павел та Варнава і деякі инші з них пійшли до апостолів та старших у Єрусалим ради сього питання.
3А они онда спремљени од цркве, пролажаху кроз Финикију и Самарију казујући обраћање незнабожаца, и чињаху велику радост свој браћи.
3Вони ж, послані від церкви, проходили Финикию та Самарию, оповідуючи про наверненнє поган; і зробили великі радощі всїм братам.
4А кад дођоше у Јерусалим, прими их црква и апостоли и старешине, и казаше све што учини Бог с њима, и како отвори незнабошцима врата вере.
4Прийшовши ж у Єрусалим, прийняті були від церкви і апостолів і старших, і сповістили про все, що Бог з ними зробив.
5Онда усташе неки од јереси фарисејске који беху веровали, и говораху да их ваља обрезати, и заповедити да држе закон Мојсијев.
5Устали ж деякі з єресї Фарисейської, що увірували, кажучи, що треба обрізати їх та наказати, щоб хоронили закон Мойсеїв.
6А апостоли и старешине сабраше се да извиде ову реч.
6І зібрались апостоли та старші вглянути в сю річ.
7И по многом већању уста Петар и рече: Људи браћо! Ви знате да Бог од првих дана изабра између нас да из мојих уста чују незнабошци реч јеванђеља и да верују.
7Як же постало велике змаганнє, вставши Петр, рече до них: Мужі брати, ви знаєте, що з давнїх днїв Бог між нами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували.
8И Бог, који познаје срца, посведочи им и даде им Духа Светог као и нама.
8І Бог, що знає серця, сьвідкував їм, давши їм Духа сьвятого, як нам,
9И не постави никакве разлике међу нама и њима, очистивши вером срца њихова.
9і не розріжнив нїчого між нами й ними, вірою очистивши серця їх.
10Сад дакле шта кушате Бога и хоћете да метнете ученицима јарам на врат, ког ни очеви наши ни ми могосмо понети?
10Тепер же чого спокушуєте Бога, щоб наложив ярмо на шию ученикам, котрого нї батьки наші, нї ми не здолїли носити.
11Него верујемо да ћемо се спасти благодаћу Господа Исуса Христа као и они.
11Нї віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, яко ж і вони.
12Онда умуче све мноштво, и слушаху Варнаву и Павла који приповедаху колике знаке и чудеса учини Бог у незнабошцима преко њих.
12Умовкла ж уся громада, й слухала, як Варнава та Павел оповідували про ознаки та чудеса, що зробив Бог через них між поганами.
13А кад они умукоше, одговори Јаков говорећи: Људи браћо! Послушајте мене.
13Як же вмовкли вони, озвав ся Яков, говорячи: Мужі брати, вислухайте мене.
14Симон каза како Бог најпре походи и прими из незнабожаца народ к имену свом.
14Симон оповів, як Бог перше зглянув ся, щоб з поган прийняти людей в імя своє.
15И с овим се ударају речи пророка, као што је написано:
15З сим сходять ся слова пророчі, яко ж писано:
16Потом ћу се вратити, и сазидаћу дом Давидов, који је пао, и његове развалине поправићу, и подигнућу га,
16Після сього знов верну ся, і збудую намет Давидів, що впав, і руїни його збудую знов і поставлю його,
17Да потраже Господа остали људи и сви народи у којима се име моје спомену, говори Господ који твори све ово.
17щоб остальні з людей шукали Господа, і всї народи, на котрих призвано імя моє, глаголе Господь, що робить оце все.
18Богу су позната од постања света сва дела Његова;
18Звісні од віку Богові всї дїла Його.
19Зато ја велим да се не дира у незнабошце који се обраћају к Богу;
19То ж суджу, що не треба тим докучати, которі від поган обернулись до Бога;
20него да им се заповеди да се чувају од прилога идолских и од курварства и од удављеног и од крви, и што њима није мило другима да не чине.
20а написати їм, нехай удержують ся від ідолських гидот, та блуду, та давленого, та крови.
21Јер Мојсије има од старих времена у свим градовима који га проповедају, и по зборницама чита се сваке суботе.
21Мойсей бо від стародавнїх родів має проповідуючих його по городах, і читаний по школах що-суботи.
22Тада нађоше за добро апостоли и старешине са свом црквом да изберу између себе двојицу и да пошљу у Антиохију с Павлом и Варнавом, Јуду који се зваше Варсава, и Силу, људе знамените међу браћом.
22Зволили тодї апостоли і старші і вся церква вибраних мужів з між себе післати в Антиохию з Павлом та Варнавою: Юду, названого Варсавою, та Силу, мужів-проводирів між братами,
23И написаше рукама својим ово: Апостоли и старешине и браћа поздрављају браћу која су по Антиохији и Сирији и Киликији што су од незнабожаца.
23написавши через руки їх так: Апостоли та старші і брати — братам з поган, що в Антиохиї, і Сириї і Киликиї, радуйте ся.
24Будући да ми чусмо да неки од нас изишавши сметоше вас речима, и раслабише душе ваше говорећи вам да се обрезујете и да држите закон, којима ми не заповедисмо;
24Яко ж чули ми, що деякі з між нас вийшовши, потрівожили вас словами і захитали душі ваші, говорячи, щоб обрізувались та хоронили закон, чого ми їм не наказували;
25зато нађосмо за добро ми једнодушно сабрани избране људе послати вама с љубазним нашим Варнавом и Павлом,
25то зволилось нам, зібравшим ся однодушно вибраних мужів післати до вас з любими нашими Варнавою та Павлом,
26с људима који су предали душе своје за име Господа нашег Исуса Христа.
26людьми, що віддавали душі свої за імя Господа нашого Ісуса Христа.
27Посласмо дакле Јуду и Силу, који ће то и речима казати.
27Післали ми оце Юду та Силу, котрі й самі розкажуть про те словом.
28Јер нађе за добро Свети Дух и ми да никаквих тегоба више не мећемо на вас осим ових потребних:
28Зволилось бо сьвятому Духу та й нам, нїякої тяготи більш не накладувати вам, опріч сього конечного:
29Да се чувате од прилога идолских и од крви и од удављеног и од курварства, и шта нећете да се чини вама не чините другима; од чега ако се чувате, добро ћете чинити. Будите здрави.
29щоб удержувались від жертів ідолам, та крови, та давленого, та блуду. Від чого оберегаючи себе, добре робити мете. Бувайте здорові.
30А кад их опремише, дођоше у Антиохију, и сабравши народ предаше посланицу.
30Послані ж прийшли в Антиохию і, зібравши громаду, подали посланнє.
31А кад прочиташе, обрадоваше се утеси.
31Прочитавши ж (ті), зрадїли від сього потїшення.
32А Јуда и Сила, који и пророци беху, многим речима утешише браћу и утврдише.
32Юда ж та Сила, будучи самі пророками, многими словами втїшали братів і утверджували.
33И пошто бише онамо неко време, отпустише их браћа с миром к апостолима.
33Пробувши ж (там якийсь) час, відпущені були з упокоєм од братів до апостолів.
34Сила нађе за добро да остане онамо, А Јуда се врати у Јерусалим.
34Зволив же Сила зостатись там.
35А Павле и Варнава живљаху у Антиохији и учаху и проповедаху реч Господњу с многима другим.
35Павел же та Варнава пробували в Антиохиї, навчаючи та благовіствуючи слово Господнє з многими иншими.
36А после неколико дана рече Павле Варнави: Хајде да се вратимо и да обиђемо браћу по свим градовима по којима проповедасмо реч Господњу како живе.
36По кількох же днях рече Павел до Варнави: Вернувшись одвідаємо братів наших по всїх городах, де проповідували ми слово Господнє, як вони мають ся.
37А Варнава хтеде да узму са собом Јована прозваног Марка.
37Варнава ж раяв узяти з собою Йоана, званого Марком.
38Павле пак говораше: Оног који нас је одустао у Памфилији и није ишао с нама на дело на које смо били одређени, да не узимамо са собом.
38Павло ж не удостоїв брати з собою того, хто одлучивсь од них з Памфилиї, і не пійшов з ними на дїло.
39Тако постаде распра да се они раздвојише, и Варнава узевши Марка отплови у Кипар.
39Постала ж ріжниця, так, що вони розлучились між собою; і Варнава, взявши Марка, поплив у Кипр,
40А Павле избравши Силу изиђе предан благодати Божјој од браће.
40Павел же, вибравши Силу, пійшов, переданий благодатї Божій від братів,
41И пролажаше кроз Сирију и Киликију утврђујући цркве.
41і проходив Сирию і Киликию, утверджаючи церкви.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.