Дела апостолска 4
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1А кад они говораху народу, наиђоше на њих свештеници и војвода црквени и садукеји;
1Як же вони промовляли до народу, приступили до них священики та старшина церковна та Садукеї,
2и расрдише се, што они уче људе и јављају у Исусу васкрсење из мртвих.
2сердячись, що вони навчають народ і проповідують в Ісусї воскресеннє з мертвих.
3И дигоше на њих руке, и метнуше их у затвор до ујутру: јер већ беше вече.
3І наложили на них руки, і оддали їх під сторожу до ранку, бо вже був вечір.
4А од оних који слушаху реч многи вероваше, и постаде број људи око пет хиљада.
4Многі ж з них, що слухали слово, увірували; було ж число людей вірних тисяч з пять.
5А кад би ујутру, скупише се кнезови њихови и старешине и књижевници у Јерусалим,
5І сталось, зібрались уранцї князї їх та старші, та письменники в Єрусалимі,
6а Ана поглавар свештенички и Кајафа и Јован и Александар и колико их год беше од рода свештеничког;
6та Анна архиєрей, та Каяфа, та Йоан, та Александр і скільки було з родини архиєрейської,
7и метнувши их на средину питаху: Каквом силом или у чије име учинисте ви ово?
7і, поставивши їх посерединї, питали: Якою силою, або яким імям, зробили ви се?
8Тада Петар напунивши се Духа Светог рече им: Кнезови народни и старешине Израиљеве!
8Тодї Петр, сповнившись Духом сьвятим, рече до них: Князї людські та старші Ізраїлеві!
9Ако нас данас питате за добро дело које учинисмо болесном човеку те он оздрави:
9коли в нас оце допитують ся про добре дїло (зроблене) недужому чоловікові, чим сей спас ся,
10Да је на знање свима вама и свему народу Израиљевом да у име Исуса Христа Назарећанина, ког ви распесте, ког Бог подиже из мртвих, стоји овај пред вама здрав.
10то нехай знане буде всїм вам і всьому народові Ізраїлевому, що в імя Ісуса Христа Назорея, котрого ви розпяли, котрого Бог воскресив з мертвих; Ним сей стоїть перед вами здоровий.
11Ово је камен који ви зидари одбацисте, а постаде глава од угла: и нема ни у једном другом спасења;
11Се камінь, зневажений од вас будівничих, що став ся головою угла;
12јер нема другог имена под небом даног људима којим би се ми могли спасти.
12і нема нї в кому другому спасення, бо й нема иншого імя під небом, даного людям, щоб ним спасатись нам.
13А кад видеше слободу Петрову и Јованову, и знајући да су људи некњижевни и прости, дивљаху се, и знаху их да беху с Исусом.
13Як же побачили вони сьміливість Петра та Йоана, і постерегли, що се люде невчені і прості, то дивувались; і пізнали їх, що вони були з Ісусом,
14А видећи исцељеног човека где с њима стоји не могаху ништа противу рећи.
14і, бачивши чоловіка з ними стоячого сцїленого, не мали нїчого сказати проти.
15Онда им заповедише да изиђу напоље из савета, па питаху један другог
15Звелївши ж їм вийти з ради, радились між собою,
16говорећи: Шта ћете чинити овим људима? Јер велики знак што учинише они познат је свима који живе у Јерусалиму, и не можемо одрећи;
16говорячи: Що нам робити з сими людьми? бо велика ознака сталась через них усїм явна, що домують у Єрусалимі, і не можемо відректи.
17али да се даље не разилази по народу, да им оштро запретимо да више не говоре за име ово никоме.
17Тільки ж, щоб більш не ширилось між народом, то заказом закажімо їм, щоб більш не говорили в імя сеє нїкому з людей.
18И дозвавши их заповедише им да ништа не спомињу нити да уче у име Исусово.
18І, покликавши їх, заповіли їм зовсїм не говорити анї навчати в імя Ісусове.
19Петар и Јован одговарајући рекоше им: Судите је ли право пред Богом да вас већма слушамо неголи Бога?
19Петр же та Йоан, озвавшись до них, рекли: Чи праведно перед Богом слухати вас більш нїж Бога, — судїть.
20Јер ми не можемо не говорити шта видесмо и чусмо.
20Не можна бо нам того, що видїли й що чули, не говорити.
21А они запретивши им пустише их, не нашавши ништа како би их мучили, народа ради; јер сви хваљаху Бога за оно што се беше догодило.
21Вони ж заказавши, відпустили їх, не знайшовши нїчого, за що б їх покарати, задля народу; бо всї прославляли Бога за те, що стало ся.
22Јер оном човеку беше више од четрдесет година на коме се догоди ово чудо здравља.
22Було бо більш сорока років чоловікові тому, на котрому стала ся ся ознака сцїлення.
23А кад их отпустише, дођоше к својима, и јавише им шта рекоше главари свештенички и старешине.
23Відпущені ж прийшли до своїх і сповістили, що казали до них архиєреї та старші.
24А они кад чуше, једнодушно подигоше глас к Богу и рекоше: Господе Боже, Ти који си створио небо и земљу и море и све што је у њима;
24Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й промовили: Владико, Ти єси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них;
25који устима Давида слуге свог рече: Зашто се буне незнабошци, и народи измишљају празне речи?
25котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде задумують марні речі?
26Састаше се цареви земаљски, и кнезови се сабраше уједно на Господа и на Христа Његовог.
26Повставали царі земні, і князї зібрались докупи на Господа й на Христа Його.
27Заиста се сабраше у овом граду на светог Сина Твог Исуса, ког си помазао, Ирод и понтијски Пилат с незнабошцима и с народом Израиљевим,
27Бо зібрали ся справдї на сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими,
28да учине шта рука Твоја и савет Твој напред одреди да буде.
28зробити, що Твоя рука і рада Твоя наперед призначили статись.
29И сад Господе! Погледај на њихове претње, и дај слугама својим да говоре са сваком слободом реч Твоју;
29І нинї, Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам Твоїм з усякою одвагою промовляти слово Твоє,
30и пружај руку своју на исцељивање и да знаци и чудеса буду именом светог Сина Твог Исуса.
30і простягай руку Твою на сцїленнє, і нехай ознаки й чудеса стають ся через імя сьвятого Сина Твого Ісуса.
31И пошто се они помолише Богу затресе се место где беху сабрани, и напунише се сви Духа Светог, и говораху реч Божју са слободом.
31А як помолились вони, захитало ся місце, де зібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже з одвагою.
32А у народа који верова беше једно срце и једна душа; и ниједан не говораше за имање своје да је његово, него им све беше заједничко.
32Множество ж вірних мали одно серце й одну душу; й нї один, що мав, не казав, що се його, а було в них усе спільнє.
33И апостоли с великом силом сведочаху за васкрсење Господа Исуса Христа; и благодат велика беше на свима њима:
33І з великою силою давали апостоли сьвідченнє воскресення Господа Ісуса, й ласка велика була на всїх їх.
34Јер ниједан међу њима не беше сиромашан, јер колико их год беше који имаху њиве или куће, продаваху и доношаху новце што узимаху зато,
34Та й в недостатку нїхто між ними не був; хто бо був властительом земель або домів, ті, продавши, приносили гроші за продане,
35и метаху пред ноге апостолима; и даваше се свакоме као што ко требаше.
35та й клали у ногах у апостолів, і роздавали кожному, як кому треба було.
36А Јосија, прозвани од апостола Варнава, које значи Син утехе, Левит родом из Кипра,
36Так Йосія, названий від апостолів Варнава (що єсть перекладом: Син одради), левит, родом Кипрянин,
37он имаше њиву, и продавши је донесе новце и метну апостолима пред ноге.
37мавши поле, продав, та й принїс гроші, та й положив у ногах у апостолів.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.