Дела апостолска 16
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Дође пак у Дерву и у Листру, и гле, онде беше неки ученик, по имену Тимотије, син неке жене Јеврејке која вероваше, а оца Грка;
1Прийшов же у Дервию та в Листру; і ось був там один ученик, на ймя Тимотей, син однієї жінки, вірної Жидівки, батька ж Грека,
2за њега добро сведочаху браћа која беху у Листри и у Иконији.
2що мав добру славу між братами у Листрі та Ікониї.
3Овог намисли Павле да узме са собом; и узе га, и обреза Јевреја ради који беху у оним местима: јер сви знаху оца његовог да беше Грк.
3Сього схотїв Павел узяти з собою; і взявши обрізав його задля Жидів, що були в тих місцях; знали бо всї батька його, що був Грек.
4И кад пролажаху по градовима, предаваше им да држе уредбе које уредише апостоли и старешине у Јерусалиму.
4Як же проходили городи, передавали їм хоронити устави, постановлені від апостолів та старших, що в Єрусалимі.
5А цркве се утврђиваху у вери, и сваки дан биваше их више.
5Церкви ж утверджувались у вірі, і прибували числом що-дня.
6А кад прођоше Фригију и галатијску земљу, забрани им Дух Свети говорити реч у Азији.
6Як же пройшли Фригию та Галацьку сторону, заборонив їм сьвятий Дух промовляти слово в Азиї.
7А кад дођоше у Мисију хтеше да иду у Витинију, и Дух не даде.
7Прийшовши ж в Мисию, поривались ійти в Витинию, і не пустив їх Дух.
8А кад прођоше Мисију, сиђоше у Троаду.
8Перейшовши ж Мисию, прийшли в Трояду.
9И Павлу се јави утвара ноћу: беше један човек из Македоније, и стајаше молећи га и говорећи: Дођи у Македонију и помози нам.
9І явилось уночі видїннє Павлу: стояв один чоловік Македонець, благаючи його й говорячи: Прийшовши в Македонию, поможи нам.
10А кад виде утвару, одмах гледасмо да изиђемо у Македонију, дознавши да нас Господ позва да им проповедамо јеванђеље.
10Як же видїннє увидїв, забажали ми зараз іти в Македонию, зрозумівши, що Господь покликав нас благовіствувати їм.
11А кад се одвезосмо из Троаде, дођосмо у Самотрак, и сутрадан у Неапољ,
11Пустившись тодї з Трояди, приспіли ми в Самотракию, другого ж дня в Неаполь,
12а оданде у Филибу, које је први град земље Македоније, насеље римско; и у оном граду остасмо неколико дана.
12а звідтіля в Филипи, котрий єсть первий город тієї части Македониї, — осада. Пробували ж ми в сьому городї кілька днїв.
13А у дан суботни изиђосмо из града к води где беше богомоља; и седавши говорисмо к женама које се беху сабрале.
13А субітнього дня вийшли геть з города над річку, де бувало звичайно моленнє, і посїдавши говорили до жінок, що посходились.
14И једна богобојазна жена, по имену Лидија, из града тијатирског, која продаваше скерлет, слушаше: и Господ отвори срце њено да пази на речи Павлове.
14І слухала нас одна жінка, на ймя Лидия, купчиха кармазином, із города Тиятирського, що шанувала Бога; їй же Господь відчинив серце уважати на глаголане від Павла.
15А кад се крсти она и кућа њена, мољаше нас говорећи: Ако мислите да ја верујем Господа, уђите у моју кућу и живите. И натера нас.
15Як же охрестилась вона і дім її, благала, говорячи: Коли ви судили мене, що я вірна Господеві, то, ввійшовши в господу мою, пробувайте. І присилувала нас.
16А догоди се кад иђасмо на молитву да нас срете једна робиња која имаше дух погађачки и врачајући доношаше велики добитак својим господарима.
16Стало ся ж, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна дївчина, що мала духа віщого, і котра заробіток великий давала панам своїм, ворожачи.
17Ова пође за Павлом и за нама, и викаше говорећи: Ови су људи слуге Бога Највишег, који јављају нама пут спасења.
17Ся, йдучи слїдом за Павлом та за нами, покликувала, кажучи: Сї люде — слуги Вишнього Бога, що звіщають нам дорогу спасення.
18И овако чињаше много дана. А кад се Павлу досади, окрену се и рече духу: Заповедам ти именом Исуса Христа, изиђи из ње. И изиђе у тај час.
18Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повелїваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години.
19А кад видеше њени господари да изиђе нада њиховог добитка, узеше Павла и Силу и одвукоше их на пазар ка кнезовима.
19Видївши ж пани її, що пропала надїя заробітку їх, схопивши Павла та Силу, потягли їх на майдан до князїв.
20И доведавши их к војводама, рекоше: Ови су људи Јевреји, и муте по нашем граду,
20І привівши їх до воївод, казали: Сї люде вельми трівожать город наш, бувши Жидами,
21и проповедају обичаје које нама не ваља примати ни творити, јер смо Римљани.
21і навчають звичаїв, котрих не годить ся нам приймати, анї робити, бувши Римлянами.
22И слеже се народ на њих, и војводе издреше им хаљине, и заповедише да их шибају.
22І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звелїли бити їх.
23И пошто их здраво избише бацише их у тамницу, и заповедише тамничару да их добро чува.
23І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх
24Примивши такву заповест он их баци у најдоњу тамницу и ноге им метну у кладе.
24Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду.
25А у поноћи беху Павле и Сила на молитви и хваљаху Бога; а сужњи их слушаху.
25О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники.
26А уједанпут тако се врло затресе земља да се помести темељ тамнички; и одмах се отворише сва врата и свима спадоше окови.
26Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх.
27А кад се пробуди тамничар и виде отворена врата тамничка, извади нож и хтеде да се убије, мислећи да су побегли сужњи.
27Прокинувши ся ж темничник од сну, та побачивши відчинені двері темницї, вийнявши меч, хотїв себе вбити, думаючи, що повтїкали вязники.
28А Павле повика здраво говорећи: Не чини себи зло никакво, јер смо ми сви овде.
28Покликнув же голосом великим Павел, говорячи: Не роби собі нїчого лихого, всї бо ми тут.
29А он заискавши свећу улете и дрхћући припаде к Павлу и Сили;
29Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сили,
30и изведавши их напоље рече: Господо! Шта ми треба чинити да се спасем?
30а, вивівши їх геть, каже: Добродїї, що менї робити, щоб спастись?
31А они рекоше: Веруј Господа Исуса Христа и спашћеш се ти и сав дом твој.
31Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій.
32И казаше му реч Господњу, и свима који су у дому његовом.
32І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його.
33И узе их у онај сат ноћи и опра им ране; и крсти се он и сви његови одмах.
33І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз.
34И уведавши их у свој дом постави трпезу, и радоваше се са свим домом својим што верова Бога.
34І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога.
35А кад би дан, послаше војводе пандуре говорећи: Пустите ова два човека.
35Як же настав день, прислали воїводи паличників, кажучи: Відпусти людей сих.
36А тамничар каза речи ове Павлу: Послаше војводе да се пустите; сад дакле изиђите и идите с миром.
36Звістив же темничник про сї слова Павла, що прислали воїводи, щоб відпустити вас;
37А Павле рече њима: Избивши нас пред народом без суда, људе Римљане, бацише у тамницу: и сад хоће да нас пусте? Није тако, него сами нека дођу и изведу нас.
37Павел же рече: Бивши нас прилюдно неосуджених людей римських, повкидали в темницю, а тепер потай нас виганяють? Нї бо, а нехай самі, прийшовши, виведуть нас.
38А пандури казаше војводама ове речи; и уплашише се кад чуше да су Римљани;
38Звістили ж воїводам паличники слова сї; і перелякались, почувши, що вони Римляне.
39и дошавши умолише их, и изведоше молећи да изиђу из града.
39І прийшовши благали їх, і вивівши просили, щоб вийшли з города.
40А кад изиђоше из тамнице, дођоше к Лидији, и видевши браћу утешише их, и отидоше.
40І, вийшовши вони з темницї, прийшли до Лидиї, і, побачивши братів, утїшили їх, та й пійшли.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.