Acts 16
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Then came he to Derbe and Lystra: and, behold, a certain disciple was there, named Timotheus, the son of a certain woman, which was a Jewess, and believed; but his father was a Greek:
1Прийшов же у Дервию та в Листру; і ось був там один ученик, на ймя Тимотей, син однієї жінки, вірної Жидівки, батька ж Грека,
2Which was well reported of by the brethren that were at Lystra and Iconium.
2що мав добру славу між братами у Листрі та Ікониї.
3Him would Paul have to go forth with him; and took and circumcised him because of the Jews which were in those quarters: for they knew all that his father was a Greek.
3Сього схотїв Павел узяти з собою; і взявши обрізав його задля Жидів, що були в тих місцях; знали бо всї батька його, що був Грек.
4And as they went through the cities, they delivered them the decrees for to keep, that were ordained of the apostles and elders which were at Jerusalem.
4Як же проходили городи, передавали їм хоронити устави, постановлені від апостолів та старших, що в Єрусалимі.
5And so were the churches established in the faith, and increased in number daily.
5Церкви ж утверджувались у вірі, і прибували числом що-дня.
6Now when they had gone throughout Phrygia and the region of Galatia, and were forbidden of the Holy Ghost to preach the word in Asia,
6Як же пройшли Фригию та Галацьку сторону, заборонив їм сьвятий Дух промовляти слово в Азиї.
7After they were come to Mysia, they assayed to go into Bithynia: but the Spirit suffered them not.
7Прийшовши ж в Мисию, поривались ійти в Витинию, і не пустив їх Дух.
8And they passing by Mysia came down to Troas.
8Перейшовши ж Мисию, прийшли в Трояду.
9And a vision appeared to Paul in the night; There stood a man of Macedonia, and prayed him, saying, Come over into Macedonia, and help us.
9І явилось уночі видїннє Павлу: стояв один чоловік Македонець, благаючи його й говорячи: Прийшовши в Македонию, поможи нам.
10And after he had seen the vision, immediately we endeavoured to go into Macedonia, assuredly gathering that the Lord had called us for to preach the gospel unto them.
10Як же видїннє увидїв, забажали ми зараз іти в Македонию, зрозумівши, що Господь покликав нас благовіствувати їм.
11Therefore loosing from Troas, we came with a straight course to Samothracia, and the next day to Neapolis;
11Пустившись тодї з Трояди, приспіли ми в Самотракию, другого ж дня в Неаполь,
12And from thence to Philippi, which is the chief city of that part of Macedonia, and a colony: and we were in that city abiding certain days.
12а звідтіля в Филипи, котрий єсть первий город тієї части Македониї, — осада. Пробували ж ми в сьому городї кілька днїв.
13And on the sabbath we went out of the city by a river side, where prayer was wont to be made; and we sat down, and spake unto the women which resorted thither.
13А субітнього дня вийшли геть з города над річку, де бувало звичайно моленнє, і посїдавши говорили до жінок, що посходились.
14¶ And a certain woman named Lydia, a seller of purple, of the city of Thyatira, which worshipped God, heard us : whose heart the Lord opened, that she attended unto the things which were spoken of Paul.
14І слухала нас одна жінка, на ймя Лидия, купчиха кармазином, із города Тиятирського, що шанувала Бога; їй же Господь відчинив серце уважати на глаголане від Павла.
15And when she was baptized, and her household, she besought us , saying, If ye have judged me to be faithful to the Lord, come into my house, and abide there . And she constrained us.
15Як же охрестилась вона і дім її, благала, говорячи: Коли ви судили мене, що я вірна Господеві, то, ввійшовши в господу мою, пробувайте. І присилувала нас.
16¶ And it came to pass, as we went to prayer, a certain damsel possessed with a spirit of divination met us, which brought her masters much gain by soothsaying:
16Стало ся ж, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна дївчина, що мала духа віщого, і котра заробіток великий давала панам своїм, ворожачи.
17The same followed Paul and us, and cried, saying, These men are the servants of the most high God, which shew unto us the way of salvation.
17Ся, йдучи слїдом за Павлом та за нами, покликувала, кажучи: Сї люде — слуги Вишнього Бога, що звіщають нам дорогу спасення.
18And this did she many days. But Paul, being grieved, turned and said to the spirit, I command thee in the name of Jesus Christ to come out of her. And he came out the same hour.
18Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повелїваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години.
19¶ And when her masters saw that the hope of their gains was gone, they caught Paul and Silas, and drew them into the marketplace unto the rulers,
19Видївши ж пани її, що пропала надїя заробітку їх, схопивши Павла та Силу, потягли їх на майдан до князїв.
20And brought them to the magistrates, saying, These men, being Jews, do exceedingly trouble our city,
20І привівши їх до воївод, казали: Сї люде вельми трівожать город наш, бувши Жидами,
21And teach customs, which are not lawful for us to receive, neither to observe, being Romans.
21і навчають звичаїв, котрих не годить ся нам приймати, анї робити, бувши Римлянами.
22And the multitude rose up together against them: and the magistrates rent off their clothes, and commanded to beat them .
22І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звелїли бити їх.
23And when they had laid many stripes upon them, they cast them into prison, charging the jailor to keep them safely:
23І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх
24Who, having received such a charge, thrust them into the inner prison, and made their feet fast in the stocks.
24Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду.
25¶ And at midnight Paul and Silas prayed, and sang praises unto God: and the prisoners heard them.
25О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники.
26And suddenly there was a great earthquake, so that the foundations of the prison were shaken: and immediately all the doors were opened, and every one’s bands were loosed.
26Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх.
27And the keeper of the prison awaking out of his sleep, and seeing the prison doors open, he drew out his sword, and would have killed himself, supposing that the prisoners had been fled.
27Прокинувши ся ж темничник од сну, та побачивши відчинені двері темницї, вийнявши меч, хотїв себе вбити, думаючи, що повтїкали вязники.
28But Paul cried with a loud voice, saying, Do thyself no harm: for we are all here.
28Покликнув же голосом великим Павел, говорячи: Не роби собі нїчого лихого, всї бо ми тут.
29Then he called for a light, and sprang in, and came trembling, and fell down before Paul and Silas,
29Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сили,
30And brought them out, and said, Sirs, what must I do to be saved?
30а, вивівши їх геть, каже: Добродїї, що менї робити, щоб спастись?
31And they said, Believe on the Lord Jesus Christ, and thou shalt be saved, and thy house.
31Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій.
32And they spake unto him the word of the Lord, and to all that were in his house.
32І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його.
33And he took them the same hour of the night, and washed their stripes; and was baptized, he and all his, straightway.
33І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз.
34And when he had brought them into his house, he set meat before them, and rejoiced, believing in God with all his house.
34І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога.
35And when it was day, the magistrates sent the serjeants, saying, Let those men go.
35Як же настав день, прислали воїводи паличників, кажучи: Відпусти людей сих.
36And the keeper of the prison told this saying to Paul, The magistrates have sent to let you go: now therefore depart, and go in peace.
36Звістив же темничник про сї слова Павла, що прислали воїводи, щоб відпустити вас;
37But Paul said unto them, They have beaten us openly uncondemned, being Romans, and have cast us into prison; and now do they thrust us out privily? nay verily; but let them come themselves and fetch us out.
37Павел же рече: Бивши нас прилюдно неосуджених людей римських, повкидали в темницю, а тепер потай нас виганяють? Нї бо, а нехай самі, прийшовши, виведуть нас.
38And the serjeants told these words unto the magistrates: and they feared, when they heard that they were Romans.
38Звістили ж воїводам паличники слова сї; і перелякались, почувши, що вони Римляне.
39And they came and besought them, and brought them out, and desired them to depart out of the city.
39І прийшовши благали їх, і вивівши просили, щоб вийшли з города.
40And they went out of the prison, and entered into the house of Lydia: and when they had seen the brethren, they comforted them, and departed.
40І, вийшовши вони з темницї, прийшли до Лидиї, і, побачивши братів, утїшили їх, та й пійшли.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.