Acts 10
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1There was a certain man in Cæsarea called Cornelius, a centurion of the band called the Italian band ,
1Був же один чоловік у Кесариї, на ймя Корнелий, сотник із роти, званої Італийською,
2A devout man , and one that feared God with all his house, which gave much alms to the people, and prayed to God alway.
2побожний і богобоязливий з усїм домом своїм; подавав він багато милостинї народові, і молив ся всякого часу Богу.
3He saw in a vision evidently about the ninth hour of the day an angel of God coming in to him, and saying unto him, Cornelius.
3Видїв же він у видїннї ясно коло девятої години, як ангел Божий ввійшов до него й промовив йому: Корнелию!
4And when he looked on him, he was afraid, and said, What is it, Lord? And he said unto him, Thy prayers and thine alms are come up for a memorial before God.
4Він же, глянувши на него, злякав ся, і каже: Чого, Господи? Рече ж йому: Молитви твої і милостинї твої спогадались перед Богом.
5And now send men to Joppa, and call for one Simon, whose surname is Peter:
5Пішли ж тепер у Йоппию людей та приклич Симона, що прозиваєть ся Петром.
6He lodgeth with one Simon a tanner, whose house is by the sea side: he shall tell thee what thou oughtest to do.
6Він гостює в одного Симона кожомяки, що хата його над морем. Сей скаже тобі, що маєш робити.
7And when the angel which spake unto Cornelius was departed, he called two of his household servants, and a devout soldier of them that waited on him continually;
7Як же пійшов ангел, що глаголав до Корнелия, покликавши він двох слуг своїх, та побожного воїна з тих, що стерегли його,
8And when he had declared all these things unto them, he sent them to Joppa.
8і розказавши їм усе, післав їх у Йоппию.
9¶ On the morrow, as they went on their journey, and drew nigh unto the city, Peter went up upon the housetop to pray about the sixth hour:
9Назавтра ж, як були в дорозї і наближались до города, зійшов Петр на кришу помолитись коло шестої години.
10And he became very hungry, and would have eaten: but while they made ready, he fell into a trance,
10Став же голодний і забажав їсти; як же готовили, найшло на него захопленнє,
11And saw heaven opened, and a certain vessel descending unto him, as it had been a great sheet knit at the four corners, and let down to the earth:
11і видить небо відчинене, і що сходить до него посудина якась, наче обрус великий, по чотиром кінцям звязаний і спускаючий ся на землю,
12Wherein were all manner of fourfooted beasts of the earth, and wild beasts, and creeping things, and fowls of the air.
12в котрому були всякі чотироногі землї, і зьвірі, і повзючі, і птицї небесні.
13And there came a voice to him, Rise, Peter; kill, and eat.
13І роздав ся голос до него: Устань, Петре, заколи, та й їж.
14But Peter said, Not so, Lord; for I have never eaten any thing that is common or unclean.
14Петр же каже: Нї, Господи, нїколи бо не їв я нїчого поганого та нечистого.
15And the voice spake unto him again the second time, What God hath cleansed, that call not thou common.
15А голос знов вдруге до него: Що Бог очистив, ти не погань.
16This was done thrice: and the vessel was received up again into heaven.
16Стало ся ж се тричі; і взято знов посудину на небо.
17Now while Peter doubted in himself what this vision which he had seen should mean, behold, the men which were sent from Cornelius had made enquiry for Simon’s house, and stood before the gate,
17Як же сумнївав ся в собі Петр, що се за видїннє було, що видїв, аж ось два чоловіки, послані від Корнелия, розпитавши про Симонову господу, стали коло воріт,
18And called, and asked whether Simon, which was surnamed Peter, were lodged there.
18і покликнувши спитали: Чи тут гостює Симон, на прізвище Петр?
19¶ While Peter thought on the vision, the Spirit said unto him, Behold, three men seek thee.
19Коли ж думав Петр про видїннє, рече йому Дух: Ось три чоловіки шукають тебе.
20Arise therefore, and get thee down, and go with them, doubting nothing: for I have sent them.
20Уставши ж, зійди та йди з ними, не розбираючи; бо я післав їх.
21Then Peter went down to the men which were sent unto him from Cornelius; and said, Behold, I am he whom ye seek: what is the cause wherefore ye are come?
21Зійшовши ж Петр до чоловіків, посланих до него від Корнелия, рече: Ось я, кого шукаєте? Що за причина, для котрої прийшли?
22And they said, Cornelius the centurion, a just man, and one that feareth God, and of good report among all the nation of the Jews, was warned from God by an holy angel to send for thee into his house, and to hear words of thee.
22Вони ж кажуть: Корнелий сотник, чоловік праведний, і богобоязливий, і доброї слави між усїм народом Жидівським, був наставлений від ангела сьвятого покликати тебе в господу свою і послухати словес від тебе.
23Then called he them in, and lodged them . And on the morrow Peter went away with them, and certain brethren from Joppa accompanied him.
23Закликавши ж їх, угостив. Назавтра ж вийшов Петр із ними, і деякі з братів з Йоппиї пійшли з ним.
24And the morrow after they entered into Cæsarea. And Cornelius waited for them, and had called together his kinsmen and near friends.
24А другого дня увійшли в Кесарию. Корнелий же дожидав їх, скликавши родину свою і близьких приятелїв.
25And as Peter was coming in, Cornelius met him, and fell down at his feet, and worshipped him .
25Як же стало ся, що ввійшов Петр, зустрівши його Корнелий, упав у ноги та й уклонив ся.
26But Peter took him up, saying, Stand up; I myself also am a man.
26Петр же підвів його, говорячи: Встань; я таки же чоловік.
27And as he talked with him, he went in, and found many that were come together.
27І, розмовляючи з ним, увійшов, і знаходить многих, що посходились.
28And he said unto them, Ye know how that it is an unlawful thing for a man that is a Jew to keep company, or come unto one of another nation; but God hath shewed me that I should not call any man common or unclean.
28І рече до них: Ви знаєте, що не годить ся чоловікові Жидовинові приставати або приходити до чужоземцїв; та менї Бог показав, щоб нїкого поганином або нечистим чоловіком не звав.
29Therefore came I unto you without gainsaying, as soon as I was sent for: I ask therefore for what intent ye have sent for me?
29Тим я, не відмовляючись, прийшов покликаний. Питаю ж оце, для чого покликали мене?
30And Cornelius said, Four days ago I was fasting until this hour; and at the ninth hour I prayed in my house, and, behold, a man stood before me in bright clothing,
30І каже Корнелий: Четвертий день тому, як постив я аж до сієї години, а в девятій годинї молив ся в дому моїм; і ось чоловік став передо мною в ясній одежі,
31And said, Cornelius, thy prayer is heard, and thine alms are had in remembrance in the sight of God.
31і рече: Корнелию, вислухана твоя молитва, і милостинї твої згадано перед Богом.
32Send therefore to Joppa, and call hither Simon, whose surname is Peter; he is lodged in the house of one Simon a tanner by the sea side: who, when he cometh, shall speak unto thee.
32Пішли ж в Йоппию та поклич Симона, що зветь ся Петром. Він гостює в господї в Симона кожомяки, над морем. Він, прийшовши, глаголати ме тобі.
33Immediately therefore I sent to thee; and thou hast well done that thou art come. Now therefore are we all here present before God, to hear all things that are commanded thee of God.
33Зараз оце післав я до тебе, і добре зробив єси, прийшовши. Нинї ж усї ми перед Богом стоїмо, щоб слухати все, що звелено тобі від Бога.
34¶ Then Peter opened his mouth, and said, Of a truth I perceive that God is no respecter of persons:
34Відкривши ж Петр уста, рече: Поправдї постерегаю, що не на лице дивить ся Бог,
35But in every nation he that feareth him, and worketh righteousness, is accepted with him.
35а в кожному народї, хто боїть ся Його, і робить правду, приятен Йому.
36The word which God sent unto the children of Israel, preaching peace by Jesus Christ: (he is Lord of all:)
36Слово, що післав синам Ізраїлевим, благовіствуючи впокій через Ісуса Христа (се Господь усїх);
37That word, I say , ye know, which was published throughout all Judæa, and began from Galilee, after the baptism which John preached;
37ви знаєте слово, що було по всїй Юдеї, почавши від Галилеї після хрещення, що проповідував Йоан,
38How God anointed Jesus of Nazareth with the Holy Ghost and with power: who went about doing good, and healing all that were oppressed of the devil; for God was with him.
38Про Ісуса з Назарета, як помазав Його Бог Духом сьвятим і силою, а котрий ходив, роблячи добро та сцїляючи всїх підневолених дияволом, бо Бог був з Ним.
39And we are witnesses of all things which he did both in the land of the Jews, and in Jerusalem; whom they slew and hanged on a tree:
39І ми сьвідки всього, що Він робив і в землї Жидівській, і в Єрусалимі; котрого убили й повісили на дереві.
40Him God raised up the third day, and shewed him openly;
40Сього воскресив Бог третього дня, і дав Йому статись явним
41Not to all the people, but unto witnesses chosen before of God, even to us, who did eat and drink with him after he rose from the dead.
41не всьому народові, а сьвідкам наперед вибраним від Бога, — нам, що їли й пили з Ним по воскресенню Його з мертвих.
42And he commanded us to preach unto the people, and to testify that it is he which was ordained of God to be the Judge of quick and dead.
42І повелїв нам проповідувати народові і сьвідкувати, що Він призначений від Бога суддею живим і мертвим.
43To him give all the prophets witness, that through his name whosoever believeth in him shall receive remission of sins.
43Про Сього всї пророки сьвідкують, що всякий, хто вірує в Него, відпущеннє гріхів прийме через імя Його.
44¶ While Peter yet spake these words, the Holy Ghost fell on all them which heard the word.
44Ще, як промовляв Петр слова сї, найшов Дух сьвятий на всїх, хто слухав його.
45And they of the circumcision which believed were astonished, as many as came with Peter, because that on the Gentiles also was poured out the gift of the Holy Ghost.
45І здивувались ті, що були від обрізання, котрі прийшли з Петром, що й на поган дар сьвятого Духа вилив ся.
46For they heard them speak with tongues, and magnify God. Then answered Peter,
46Чули бо їх, що розмовляли мовами і величали Бога. Тодї озвав ся Петр:
47Can any man forbid water, that these should not be baptized, which have received the Holy Ghost as well as we?
47Чи може хто боронити води, щоб оцїм охреститись, котрі Духа сьвятого прийняли, як і ми?
48And he commanded them to be baptized in the name of the Lord. Then prayed they him to tarry certain days.
48І звелів їм охреститись в імя Господнє. Тодї просили його, щоб пробув у них кілька днїв.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.