Actuum Apostolorum 10
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Vir autem quidam erat in Cæsarea, nomine Cornelius, centurio cohortis quæ dicitur Italica,
1Був же один чоловік у Кесариї, на ймя Корнелий, сотник із роти, званої Італийською,
2religiosus, ac timens Deum cum omni domo sua, faciens eleemosynas multas plebi, et deprecans Deum semper.
2побожний і богобоязливий з усїм домом своїм; подавав він багато милостинї народові, і молив ся всякого часу Богу.
3Is vidit in visu manifeste, quasi hora diei nona, angelum Dei introëuntem ad se, et dicentem sibi: Corneli.
3Видїв же він у видїннї ясно коло девятої години, як ангел Божий ввійшов до него й промовив йому: Корнелию!
4At ille intuens eum, timore correptus, dixit: Quid est, domine? Dixit autem illi: Orationes tuæ et eleemosynæ tuæ ascenderunt in memoriam in conspectu Dei.
4Він же, глянувши на него, злякав ся, і каже: Чого, Господи? Рече ж йому: Молитви твої і милостинї твої спогадались перед Богом.
5Et nunc mitte viros in Joppen, et accersi Simonem quemdam, qui cognominatur Petrus:
5Пішли ж тепер у Йоппию людей та приклич Симона, що прозиваєть ся Петром.
6hic hospitatur apud Simonem quemdam coriarium, cujus est domus juxta mare: hic dicet tibi quid te oporteat facere.
6Він гостює в одного Симона кожомяки, що хата його над морем. Сей скаже тобі, що маєш робити.
7Et cum discessisset angelus qui loquebatur illi, vocavit duos domesticos suos, et militem metuentem Dominum ex his qui illi parebant.
7Як же пійшов ангел, що глаголав до Корнелия, покликавши він двох слуг своїх, та побожного воїна з тих, що стерегли його,
8Quibus cum narrasset omnia, misit illos in Joppen.
8і розказавши їм усе, післав їх у Йоппию.
9Postera autem die, iter illis facientibus, et appropinquantibus civitati, ascendit Petrus in superiora ut oraret circa horam sextam.
9Назавтра ж, як були в дорозї і наближались до города, зійшов Петр на кришу помолитись коло шестої години.
10Et cum esuriret, voluit gustare. Parantibus autem illis, cecidit super eum mentis excessus:
10Став же голодний і забажав їсти; як же готовили, найшло на него захопленнє,
11et vidit cælum apertum, et descendens vas quoddam, velut linteum magnum, quatuor initiis submitti de cælo in terram,
11і видить небо відчинене, і що сходить до него посудина якась, наче обрус великий, по чотиром кінцям звязаний і спускаючий ся на землю,
12in quo erant omnia quadrupedia, et serpentia terræ, et volatilia cæli.
12в котрому були всякі чотироногі землї, і зьвірі, і повзючі, і птицї небесні.
13Et facta est vox ad eum: Surge, Petre: occide, et manduca.
13І роздав ся голос до него: Устань, Петре, заколи, та й їж.
14Ait autem Petrus: Absit Domine, quia numquam manducavi omne commune et immundum.
14Петр же каже: Нї, Господи, нїколи бо не їв я нїчого поганого та нечистого.
15Et vox iterum secundo ad eum: Quod Deus purificavit, tu commune ne dixeris.
15А голос знов вдруге до него: Що Бог очистив, ти не погань.
16Hoc autem factum est per ter: et statim receptum est vas in cælum.
16Стало ся ж се тричі; і взято знов посудину на небо.
17Et dum intra se hæsitaret Petrus quidnam esset visio quam vidisset, ecce viri qui missi erant a Cornelio, inquirentes domum Simonis astiterunt ad januam.
17Як же сумнївав ся в собі Петр, що се за видїннє було, що видїв, аж ось два чоловіки, послані від Корнелия, розпитавши про Симонову господу, стали коло воріт,
18Et cum vocassent, interrogabant, si Simon qui cognominatur Petrus illic haberet hospitium.
18і покликнувши спитали: Чи тут гостює Симон, на прізвище Петр?
19Petro autem cogitante de visione, dixit Spiritus ei: Ecce viri tres quærunt te.
19Коли ж думав Петр про видїннє, рече йому Дух: Ось три чоловіки шукають тебе.
20Surge itaque, descende, et vade cum eis nihil dubitans: quia ego misi illos.
20Уставши ж, зійди та йди з ними, не розбираючи; бо я післав їх.
21Descendens autem Petrus ad viros, dixit: Ecce ego sum, quem quæritis: quæ causa est, propter quam venistis?
21Зійшовши ж Петр до чоловіків, посланих до него від Корнелия, рече: Ось я, кого шукаєте? Що за причина, для котрої прийшли?
22Qui dixerunt: Cornelius centurio, vir justus et timens Deum, et testimonium habens ab universa gente Judæorum, responsum accepit ab angelo sancto accersire te in domum suam, et audire verba abs te.
22Вони ж кажуть: Корнелий сотник, чоловік праведний, і богобоязливий, і доброї слави між усїм народом Жидівським, був наставлений від ангела сьвятого покликати тебе в господу свою і послухати словес від тебе.
23Introducens ergo eos, recepit hospitio. Sequenti autem die, surgens profectus est cum illis, et quidam ex fratribus ab Joppe comitati sunt eum.
23Закликавши ж їх, угостив. Назавтра ж вийшов Петр із ними, і деякі з братів з Йоппиї пійшли з ним.
24Altera autem die introivit Cæsaream. Cornelius vero exspectabat illos, convocatis cognatis suis et necessariis amicis.
24А другого дня увійшли в Кесарию. Корнелий же дожидав їх, скликавши родину свою і близьких приятелїв.
25Et factum est cum introisset Petrus, obvius venit ei Cornelius, et procidens ad pedes ejus adoravit.
25Як же стало ся, що ввійшов Петр, зустрівши його Корнелий, упав у ноги та й уклонив ся.
26Petrus vero elevavit eum, dicens: Surge: et ego ipse homo sum.
26Петр же підвів його, говорячи: Встань; я таки же чоловік.
27Et loquens cum illo intravit, et invenit multos qui convenerant:
27І, розмовляючи з ним, увійшов, і знаходить многих, що посходились.
28dixitque ad illos: Vos scitis quomodo abominatum sit viro Judæo conjungi aut accedere ad alienigenam: sed mihi ostendit Deus neminem communem aut immundum dicere hominem.
28І рече до них: Ви знаєте, що не годить ся чоловікові Жидовинові приставати або приходити до чужоземцїв; та менї Бог показав, щоб нїкого поганином або нечистим чоловіком не звав.
29Propter quod sine dubitatione veni accersitus. Interrogo ergo, quam ob causam accersistis me?
29Тим я, не відмовляючись, прийшов покликаний. Питаю ж оце, для чого покликали мене?
30Et Cornelius ait: A nudiusquarta die usque ad hanc horam, orans eram hora nona in domo mea, et ecce vir stetit ante me in veste candida, et ait:
30І каже Корнелий: Четвертий день тому, як постив я аж до сієї години, а в девятій годинї молив ся в дому моїм; і ось чоловік став передо мною в ясній одежі,
31Corneli, exaudita est oratio tua, et eleemosynæ tuæ commemoratæ sunt in conspectu Dei.
31і рече: Корнелию, вислухана твоя молитва, і милостинї твої згадано перед Богом.
32Mitte ergo in Joppen, et accersi Simonem qui cognominatur Petrus: hic hospitatur in domo Simonis coriarii juxta mare.
32Пішли ж в Йоппию та поклич Симона, що зветь ся Петром. Він гостює в господї в Симона кожомяки, над морем. Він, прийшовши, глаголати ме тобі.
33Confestim ergo misi ad te: et tu benefecisti veniendo. Nunc ergo omnes nos in conspectu tuo adsumus audire omnia quæcumque tibi præcepta sunt a Domino.
33Зараз оце післав я до тебе, і добре зробив єси, прийшовши. Нинї ж усї ми перед Богом стоїмо, щоб слухати все, що звелено тобі від Бога.
34Aperiens autem Petrus os suum, dixit: In veritate comperi quia non est personarum acceptor Deus;
34Відкривши ж Петр уста, рече: Поправдї постерегаю, що не на лице дивить ся Бог,
35sed in omni gente qui timet eum, et operatur justitiam, acceptus est illi.
35а в кожному народї, хто боїть ся Його, і робить правду, приятен Йому.
36Verbum misit Deus filiis Israël, annuntians pacem per Jesum Christum (hic est omnium Dominus).
36Слово, що післав синам Ізраїлевим, благовіствуючи впокій через Ісуса Христа (се Господь усїх);
37Vos scitis quod factum est verbum per universam Judæam: incipiens enim a Galilæa post baptismum quod prædicavit Joannes,
37ви знаєте слово, що було по всїй Юдеї, почавши від Галилеї після хрещення, що проповідував Йоан,
38Jesum a Nazareth: quomodo unxit eum Deus Spiritu Sancto, et virtute, qui pertransiit benefaciendo, et sanando omnes oppressos a diabolo, quoniam Deus erat cum illo.
38Про Ісуса з Назарета, як помазав Його Бог Духом сьвятим і силою, а котрий ходив, роблячи добро та сцїляючи всїх підневолених дияволом, бо Бог був з Ним.
39Et nos testes sumus omnium quæ fecit in regione Judæorum, et Jerusalem, quem occiderunt suspendentes in ligno.
39І ми сьвідки всього, що Він робив і в землї Жидівській, і в Єрусалимі; котрого убили й повісили на дереві.
40Hunc Deus suscitavit tertia die, et dedit eum manifestum fieri,
40Сього воскресив Бог третього дня, і дав Йому статись явним
41non omni populo, sed testibus præordinatis a Deo: nobis, qui manducavimus et bibimus cum illo postquam resurrexit a mortuis.
41не всьому народові, а сьвідкам наперед вибраним від Бога, — нам, що їли й пили з Ним по воскресенню Його з мертвих.
42Et præcepit nobis prædicare populo, et testificari, quia ipse est qui constitutus est a Deo judex vivorum et mortuorum.
42І повелїв нам проповідувати народові і сьвідкувати, що Він призначений від Бога суддею живим і мертвим.
43Huic omnes prophetæ testimonium perhibent remissionem peccatorum accipere per nomen ejus omnes qui credunt in eum.
43Про Сього всї пророки сьвідкують, що всякий, хто вірує в Него, відпущеннє гріхів прийме через імя Його.
44Adhuc loquente Petro verba hæc, cecidit Spiritus Sanctus super omnes qui audiebant verbum.
44Ще, як промовляв Петр слова сї, найшов Дух сьвятий на всїх, хто слухав його.
45Et obstupuerunt ex circumcisione fideles qui venerant cum Petro, quia et in nationes gratia Spiritus Sancti effusa est.
45І здивувались ті, що були від обрізання, котрі прийшли з Петром, що й на поган дар сьвятого Духа вилив ся.
46Audiebant enim illos loquentes linguis, et magnificantes Deum.
46Чули бо їх, що розмовляли мовами і величали Бога. Тодї озвав ся Петр:
47Tunc respondit Petrus: Numquid aquam quis prohibere potest ut non baptizentur hi qui Spiritum Sanctum acceperunt sicut et nos?
47Чи може хто боронити води, щоб оцїм охреститись, котрі Духа сьвятого прийняли, як і ми?
48Et jussit eos baptizari in nomine Domini Jesu Christi. Tunc rogaverunt eum ut maneret apud eos aliquot diebus.
48І звелів їм охреститись в імя Господнє. Тодї просили його, щоб пробув у них кілька днїв.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.