Acts 7
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Then said the high priest, Are these things so?
1Каже тодї архиєрей: Чи справдї се так?
2And he said, Men, brethren, and fathers, hearken; The God of glory appeared unto our father Abraham, when he was in Mesopotamia, before he dwelt in Charran,
2Він же рече: Мужі брати й батьки, слухайте: Бог слави явивсь отцеві нашому Авраамові, як був у Мезопотамії, перш нїж оселив ся він у Харані,
3And said unto him, Get thee out of thy country, and from thy kindred, and come into the land which I shall shew thee.
3і рече до него: вийди з землї твоєї, і з родини твоєї, та йди в землю, що я тобі покажу.
4Then came he out of the land of the Chaldæans, and dwelt in Charran: and from thence, when his father was dead, he removed him into this land, wherein ye now dwell.
4Тодї вийшовши з землї Халдейської, оселив ся він у Харанї, а звідтіля, як умер батько його, переселив його (Бог) у сю землю, де ви тепер живете.
5And he gave him none inheritance in it, no, not so much as to set his foot on: yet he promised that he would give it to him for a possession, and to his seed after him, when as yet he had no child.
5І не дав йому наслїддя в нїй нї на ступінь ноги, а обіцяв дати йому її в державу і насїнню його після него, як не було в него дитини.
6And God spake on this wise, That his seed should sojourn in a strange land; and that they should bring them into bondage, and entreat them evil four hundred years.
6Глаголав же Бог так, що буде насїннє його захожим у землї чужій, і підневолять його, і мучити муть чотириста років.
7And the nation to whom they shall be in bondage will I judge, said God: and after that shall they come forth, and serve me in this place.
7А народ, котрому служити муть, буду я судити, рече Бог; і після того вийдуть вони, та служити муть менї у місцї сьому.
8And he gave him the covenant of circumcision: and so Abraham begat Isaac, and circumcised him the eighth day; and Isaac begat Jacob; and Jacob begat the twelve patriarchs.
8І дав йому завіт обрізання; і так породив Ісаака, та й обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, а Яков дванайцять патриярхів.
9And the patriarchs, moved with envy, sold Joseph into Egypt: but God was with him,
9А патриярхи через зависть продали Йосифа в Єгипет; і був з ним Бог,
10And delivered him out of all his afflictions, and gave him favour and wisdom in the sight of Pharaoh king of Egypt; and he made him governor over Egypt and all his house.
10і визволив його з усякого горя його, і дав йому ласку та премудрість перед Фараоном, царем Єгипецьким; і настановив його той правителем над Єгиптом і над усією господою своєю.
11Now there came a dearth over all the land of Egypt and Chanaan, and great affliction: and our fathers found no sustenance.
11Прийшла ж голоднеча на всю землю Єгипецьку та Канаанську, та горе велике; і не знайшли поживи отцї наші.
12But when Jacob heard that there was corn in Egypt, he sent out our fathers first.
12Почувши ж Яков, що є пшениця в Єгиптї, післав отцїв наших найперш.
13And at the second time Joseph was made known to his brethren; and Joseph’s kindred was made known unto Pharaoh.
13А другого разу був пізнаний Йосиф од братів своїх; і став ся знаним Фараонові рід Йосифів.
14Then sent Joseph, and called his father Jacob to him , and all his kindred, threescore and fifteen souls.
14Піславши ж Йосиф, прикликав батька свого Якова і всю родину свою, сїмдесять і пять душ.
15So Jacob went down into Egypt, and died, he, and our fathers,
15Прийшов же Яков у Єгипет, і вмер, він і отцї наші,
16And were carried over into Sychem, and laid in the sepulchre that Abraham bought for a sum of money of the sons of Emmor the father of Sychem.
16і перенесено їх у Сихем, і положено в гробі, що купив Авраам цїною срібла в синів Ємора Сихемевого.
17But when the time of the promise drew nigh, which God had sworn to Abraham, the people grew and multiplied in Egypt,
17Як же наближував ся час обітування, котрим кляв ся Бог Авраамові, ріс народ і намножувавсь у Єгиптї,
18Till another king arose, which knew not Joseph.
18аж поки настав инший цар, що не знав уже Йосифа.
19The same dealt subtilly with our kindred, and evil entreated our fathers, so that they cast out their young children, to the end they might not live.
19Сей, хитрий проти роду нашого, мучив отцїв наших, щоб викидали дїток своїх, щоб не бути їм живими.
20In which time Moses was born, and was exceeding fair, and nourished up in his father’s house three months:
20Того часу родивсь Мойсей, і був угоден Богу; годовано його три місяцї в хатї батька його.
21And when he was cast out, Pharaoh’s daughter took him up, and nourished him for her own son.
21Як же викинуто його, взяла його дочка Фараонова, й вигодувала його собі за сина.
22And Moses was learned in all the wisdom of the Egyptians, and was mighty in words and in deeds.
22І навчивсь Мойсей усієї Єгипецької мудрости, був же потужний у словах і в дїлах.
23And when he was full forty years old, it came into his heart to visit his brethren the children of Israel.
23Як же сповнивсь йому сороколїтний час, забажало серце його одвідати братів своїх, синів Ізраїлевих.
24And seeing one of them suffer wrong, he defended him , and avenged him that was oppressed, and smote the Egyptian:
24І, побачивши одного обиженого, уступив ся за него, тай помстив ся за обиженого, вбивши Єгиптянина.
25For he supposed his brethren would have understood how that God by his hand would deliver them: but they understood not.
25Думав же, що зрозуміють брати його, що Бог його рукою дає їм спасеннє; вони ж не зрозуміли.
26And the next day he shewed himself unto them as they strove, and would have set them at one again, saying, Sirs, ye are brethren; why do ye wrong one to another?
26Другого ж дня явив ся їм, як бились, і приводив їх до поєднання, говорячи: Мужі, ви брати; за що ви обижаєте один одного?
27But he that did his neighbour wrong thrust him away, saying, Who made thee a ruler and a judge over us?
27Той же, що обижав ближнього, відопхнув його, кажучи: Хто тебе настановив князем і суддею над нами?
28Wilt thou kill me, as thou diddest the Egyptian yesterday?
28Чи й мене хочеш убити, як убив єси вчора Єгиптянина?
29Then fled Moses at this saying, and was a stranger in the land of Madian, where he begat two sons.
29Утїк же Мойсей за словом сим, і зайшов у землю Мадиямську, де зродив двох синів.
30And when forty years were expired, there appeared to him in the wilderness of mount Sina an angel of the Lord in a flame of fire in a bush.
30А як уплило сорок років, явивсь йому в пустинї під горою Синаєм ангел Господень у поломї огняного куща.
31When Moses saw it , he wondered at the sight: and as he drew near to behold it , the voice of the Lord came unto him,
31Мойсей же побачивши дивувавсь видїннєм; як же приступив він, щоб придивитись, роздав ся голос Господень до него:
32Saying , I am the God of thy fathers, the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob. Then Moses trembled, and durst not behold.
32Я Бог отцїв твоїх, і Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів. Затрусившись же Мойсей, не одважив ся придивлятись.
33Then said the Lord to him, Put off thy shoes from thy feet: for the place where thou standest is holy ground.
33Рече ж йому Господь: Роззуй обувє ніг твоїх, бо місце, на котрому стоїш, — земля сьвята.
34I have seen, I have seen the affliction of my people which is in Egypt, and I have heard their groaning, and am come down to deliver them. And now come, I will send thee into Egypt.
34Дивившись видїв я муку народу мого в Єгиптї, і стогнаннє його чув я, і зійшов визволити його. І тепер іди, пішлю тебе в Єгипет.
35This Moses whom they refused, saying, Who made thee a ruler and a judge? the same did God send to be a ruler and a deliverer by the hand of the angel which appeared to him in the bush.
35Сього Мойсея, котрого відцурались вони, кажучи: хто тебе настановив князем та суддею над нами? сього Бог князем і збавителем післав рукою ангела, що явивсь йому в кущі (корчі).
36He brought them out, after that he had shewed wonders and signs in the land of Egypt, and in the Red sea, and in the wilderness forty years.
36Сей вивів їх, робивши чудеса та ознаки в Єгиптї, й на Червоному морі, і в пустинї сорок років.
37¶ This is that Moses, which said unto the children of Israel, A prophet shall the Lord your God raise up unto you of your brethren, like unto me; him shall ye hear.
37Се той Мойсей, що сказав синам Ізраїлевим: Поставить вам Господь Бог ваш пророка з братів ваших, як мене; Його слухайте.
38This is he, that was in the church in the wilderness with the angel which spake to him in the mount Sina, and with our fathers: who received the lively oracles to give unto us:
38Се той, що був у зборі в пустинї з ангелом, котрий промовляв до него на горі Синаї, та з отцями нашими, що прийняв живі слова, щоб дати нам.
39To whom our fathers would not obey, but thrust him from them, and in their hearts turned back again into Egypt,
39Котрому не хотїли слухняними бути отцї наші, а відопхнули його, і обернулись серцем у Єгипет,
40Saying unto Aaron, Make us gods to go before us: for as for this Moses, which brought us out of the land of Egypt, we wot not what is become of him.
40говорячи Ааронові: Зроби нам богів, котрі б ійшли перед нами; бо Мойсей той, що вивів нас із Єгипту, не знаємо, що стало ся з ним.
41And they made a calf in those days, and offered sacrifice unto the idol, and rejoiced in the works of their own hands.
41І зробили телця в днї ті, і приносили посьвяти ідолу, і втїшались дїлами рук своїх.
42Then God turned, and gave them up to worship the host of heaven; as it is written in the book of the prophets, O ye house of Israel, have ye offered to me slain beasts and sacrifices by the space of forty years in the wilderness?
42Одвернув ся ж Бог і попустив їх кланятись воїнству небесному, як написано в книзї пророків: Хиба заколене та посьвяти приносили ви менї сорок років у пустинї, доме Ізраїлїв?
43Yea, ye took up the tabernacle of Moloch, and the star of your god Remphan, figures which ye made to worship them: and I will carry you away beyond Babylon.
43Нї, ви підняли намет Молохів і зорю бога вашого Ремфана, боввани, що поробили на поклоненнє їм; і переселю я вас дальш Вавилона.
44Our fathers had the tabernacle of witness in the wilderness, as he had appointed, speaking unto Moses, that he should make it according to the fashion that he had seen.
44Намет сьвідчення був у отцїв наших у пустинї, як звелїв Той, хто глаголав Мойсейові зробити його по взорцеві, який бачив.
45Which also our fathers that came after brought in with Jesus into the possession of the Gentiles, whom God drave out before the face of our fathers, unto the days of David;
45Котрий також узявши отцї наші винесли з Ісусом у державу поган, що прогнав Бог од лиця отцїв наших, аж до днїв Давидових.
46Who found favour before God, and desired to find a tabernacle for the God of Jacob.
46Котрий знайшов ласку перед Богом, і просив, щоб знайти намет для Бога Якового.
47But Solomon built him an house.
47Соломон же збудував йому храм.
48Howbeit the most High dwelleth not in temples made with hands; as saith the prophet,
48Тільки ж Вишнїй не в рукотворних церквах домує, як глаголе пророк:
49Heaven is my throne, and earth is my footstool: what house will ye build me? saith the Lord: or what is the place of my rest?
49Небо менї престол, а земля підніжок ніг моїх; який храм збудуєте менї? рече Господь, або яке місце відпочинку мого?
50Hath not my hand made all these things?
50Хиба не моя рука зробила се все?
51¶ Ye stiffnecked and uncircumcised in heart and ears, ye do always resist the Holy Ghost: as your fathers did , so do ye.
51Люде тугошиі і необрізані серцем і ушима, ви завсїди Духові сьвятому противитесь; як батьки ваші, так і ви.
52Which of the prophets have not your fathers persecuted? and they have slain them which shewed before of the coming of the Just One; of whom ye have been now the betrayers and murderers:
52Кого з пророків не гонили батьки ваші? і повбивали тих, що наперед звіщали про прихід Праведного, котрого ви тепер зрадниками й убийцями стались.
53Who have received the law by the disposition of angels, and have not kept it.
53Ви прийняли закон через розпорядки ангелів, та й не хоронили його.
54¶ When they heard these things, they were cut to the heart, and they gnashed on him with their teeth.
54Почувши ж се, запалали серцем своїм, і скреготали зубами на него.
55But he, being full of the Holy Ghost, looked up stedfastly into heaven, and saw the glory of God, and Jesus standing on the right hand of God,
55Він же, будучи повний сьвятого Духа, споглянувши на небо, побачив славу Божу, й Ісуса, стоячого по правицї у Бога,
56And said, Behold, I see the heavens opened, and the Son of man standing on the right hand of God.
56і рече: Ось, виджу небеса відчинені, і Сина чоловічого, стоячого по правицї в Бога.
57Then they cried out with a loud voice, and stopped their ears, and ran upon him with one accord,
57Вони ж закричали голосом великим, позатуляли уші свої, та й кинулись однодушно на него,
58And cast him out of the city, and stoned him : and the witnesses laid down their clothes at a young man’s feet, whose name was Saul.
58і, випровадивши за город, укаменували його; а сьвідки поклали одежу свою у ногах у молодця, званого Савлом,
59And they stoned Stephen, calling upon God , and saying, Lord Jesus, receive my spirit.
59і каменували Стефана, молячогось і глаголючого: Господи Ісусе, прийми дух мій.
60And he kneeled down, and cried with a loud voice, Lord, lay not this sin to their charge. And when he had said this, he fell asleep.
60Приклонивши ж колїна, покликнув голосом великим: Господи, не постав їм сього за гріх. І, се промовивши, уснув.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.