Acts 7
World English BibleTranslation
World English Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1The high priest said, “Are these things so?”
1Каже тодї архиєрей: Чи справдї се так?
2He said, “Brothers and fathers, listen. The God of glory appeared to our father Abraham when he was in Mesopotamia, before he lived in Haran,
2Він же рече: Мужі брати й батьки, слухайте: Бог слави явивсь отцеві нашому Авраамові, як був у Мезопотамії, перш нїж оселив ся він у Харані,
3and said to him, ‘Get out of your land and away from your relatives, and come into a land which I will show you.’
3і рече до него: вийди з землї твоєї, і з родини твоєї, та йди в землю, що я тобі покажу.
4Then he came out of the land of the Chaldaeans and lived in Haran. From there, when his father was dead, God moved him into this land where you are now living.
4Тодї вийшовши з землї Халдейської, оселив ся він у Харанї, а звідтіля, як умер батько його, переселив його (Бог) у сю землю, де ви тепер живете.
5He gave him no inheritance in it, no, not so much as to set his foot on. He promised that he would give it to him for a possession, and to his offspring after him, when he still had no child.
5І не дав йому наслїддя в нїй нї на ступінь ноги, а обіцяв дати йому її в державу і насїнню його після него, як не було в него дитини.
6God spoke in this way: that his offspring would live as aliens in a strange land, and that they would be enslaved and mistreated for four hundred years.
6Глаголав же Бог так, що буде насїннє його захожим у землї чужій, і підневолять його, і мучити муть чотириста років.
7‘I will judge the nation to which they will be in bondage,’ said God, ‘and after that they will come out and serve me in this place.’
7А народ, котрому служити муть, буду я судити, рече Бог; і після того вийдуть вони, та служити муть менї у місцї сьому.
8He gave him the covenant of circumcision. So Abraham became the father of Isaac, and circumcised him the eighth day. Isaac became the father of Jacob, and Jacob became the father of the twelve patriarchs.
8І дав йому завіт обрізання; і так породив Ісаака, та й обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, а Яков дванайцять патриярхів.
9“The patriarchs, moved with jealousy against Joseph, sold him into Egypt. God was with him
9А патриярхи через зависть продали Йосифа в Єгипет; і був з ним Бог,
10and delivered him out of all his afflictions, and gave him favor and wisdom before Pharaoh, king of Egypt. He made him governor over Egypt and all his house.
10і визволив його з усякого горя його, і дав йому ласку та премудрість перед Фараоном, царем Єгипецьким; і настановив його той правителем над Єгиптом і над усією господою своєю.
11Now a famine came over all the land of Egypt and Canaan, and great affliction. Our fathers found no food.
11Прийшла ж голоднеча на всю землю Єгипецьку та Канаанську, та горе велике; і не знайшли поживи отцї наші.
12But when Jacob heard that there was grain in Egypt, he sent out our fathers the first time.
12Почувши ж Яков, що є пшениця в Єгиптї, післав отцїв наших найперш.
13On the second time Joseph was made known to his brothers, and Joseph’s family was revealed to Pharaoh.
13А другого разу був пізнаний Йосиф од братів своїх; і став ся знаним Фараонові рід Йосифів.
14Joseph sent and summoned Jacob his father and all his relatives, seventy-five souls.
14Піславши ж Йосиф, прикликав батька свого Якова і всю родину свою, сїмдесять і пять душ.
15Jacob went down into Egypt and he died, himself and our fathers;
15Прийшов же Яков у Єгипет, і вмер, він і отцї наші,
16and they were brought back to Shechem and laid in the tomb that Abraham bought for a price in silver from the children of Hamor of Shechem.
16і перенесено їх у Сихем, і положено в гробі, що купив Авраам цїною срібла в синів Ємора Сихемевого.
17“But as the time of the promise came close which God had sworn to Abraham, the people grew and multiplied in Egypt,
17Як же наближував ся час обітування, котрим кляв ся Бог Авраамові, ріс народ і намножувавсь у Єгиптї,
18until there arose a different king who didn’t know Joseph.
18аж поки настав инший цар, що не знав уже Йосифа.
19The same took advantage of our race and mistreated our fathers, and forced them to abandon their babies, so that they wouldn’t stay alive.
19Сей, хитрий проти роду нашого, мучив отцїв наших, щоб викидали дїток своїх, щоб не бути їм живими.
20At that time Moses was born, and was exceedingly handsome to God. He was nourished three months in his father’s house.
20Того часу родивсь Мойсей, і був угоден Богу; годовано його три місяцї в хатї батька його.
21When he was abandoned, Pharaoh’s daughter took him up and reared him as her own son.
21Як же викинуто його, взяла його дочка Фараонова, й вигодувала його собі за сина.
22Moses was instructed in all the wisdom of the Egyptians. He was mighty in his words and works.
22І навчивсь Мойсей усієї Єгипецької мудрости, був же потужний у словах і в дїлах.
23But when he was forty years old, it came into his heart to visit his brothers, the children of Israel.
23Як же сповнивсь йому сороколїтний час, забажало серце його одвідати братів своїх, синів Ізраїлевих.
24Seeing one of them suffer wrong, he defended him and avenged him who was oppressed, striking the Egyptian.
24І, побачивши одного обиженого, уступив ся за него, тай помстив ся за обиженого, вбивши Єгиптянина.
25He supposed that his brothers understood that God, by his hand, was giving them deliverance; but they didn’t understand.
25Думав же, що зрозуміють брати його, що Бог його рукою дає їм спасеннє; вони ж не зрозуміли.
26“The day following, he appeared to them as they fought, and urged them to be at peace again, saying, ‘Sirs, you are brothers. Why do you wrong one another?’
26Другого ж дня явив ся їм, як бились, і приводив їх до поєднання, говорячи: Мужі, ви брати; за що ви обижаєте один одного?
27But he who did his neighbor wrong pushed him away, saying, ‘Who made you a ruler and a judge over us?
27Той же, що обижав ближнього, відопхнув його, кажучи: Хто тебе настановив князем і суддею над нами?
28Do you want to kill me as you killed the Egyptian yesterday?’
28Чи й мене хочеш убити, як убив єси вчора Єгиптянина?
29Moses fled at this saying, and became a stranger in the land of Midian, where he became the father of two sons.
29Утїк же Мойсей за словом сим, і зайшов у землю Мадиямську, де зродив двох синів.
30“When forty years were fulfilled, an angel of the Lord appeared to him in the wilderness of Mount Sinai, in a flame of fire in a bush.
30А як уплило сорок років, явивсь йому в пустинї під горою Синаєм ангел Господень у поломї огняного куща.
31When Moses saw it, he wondered at the sight. As he came close to see, the voice of the Lord came to him,
31Мойсей же побачивши дивувавсь видїннєм; як же приступив він, щоб придивитись, роздав ся голос Господень до него:
32‘I am the God of your fathers: the God of Abraham, the God of Isaac, and the God of Jacob.’ Moses trembled and dared not look.
32Я Бог отцїв твоїх, і Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів. Затрусившись же Мойсей, не одважив ся придивлятись.
33The Lord said to him, ‘Take off your sandals, for the place where you stand is holy ground.
33Рече ж йому Господь: Роззуй обувє ніг твоїх, бо місце, на котрому стоїш, — земля сьвята.
34I have surely seen the affliction of my people who are in Egypt, and have heard their groaning. I have come down to deliver them. Now come, I will send you into Egypt.’
34Дивившись видїв я муку народу мого в Єгиптї, і стогнаннє його чув я, і зійшов визволити його. І тепер іди, пішлю тебе в Єгипет.
35“This Moses whom they refused, saying, ‘Who made you a ruler and a judge?’—God has sent him as both a ruler and a deliverer by the hand of the angel who appeared to him in the bush.
35Сього Мойсея, котрого відцурались вони, кажучи: хто тебе настановив князем та суддею над нами? сього Бог князем і збавителем післав рукою ангела, що явивсь йому в кущі (корчі).
36This man led them out, having worked wonders and signs in Egypt, in the Red Sea, and in the wilderness for forty years.
36Сей вивів їх, робивши чудеса та ознаки в Єгиптї, й на Червоному морі, і в пустинї сорок років.
37This is that Moses who said to the children of Israel, ‘The Lord our God will raise up a prophet for you from among your brothers, like me.’
37Се той Мойсей, що сказав синам Ізраїлевим: Поставить вам Господь Бог ваш пророка з братів ваших, як мене; Його слухайте.
38This is he who was in the assembly in the wilderness with the angel that spoke to him on Mount Sinai, and with our fathers, who received living revelations to give to us,
38Се той, що був у зборі в пустинї з ангелом, котрий промовляв до него на горі Синаї, та з отцями нашими, що прийняв живі слова, щоб дати нам.
39to whom our fathers wouldn’t be obedient, but rejected him and turned back in their hearts to Egypt,
39Котрому не хотїли слухняними бути отцї наші, а відопхнули його, і обернулись серцем у Єгипет,
40saying to Aaron, ‘Make us gods that will go before us, for as for this Moses who led us out of the land of Egypt, we don’t know what has become of him.’
40говорячи Ааронові: Зроби нам богів, котрі б ійшли перед нами; бо Мойсей той, що вивів нас із Єгипту, не знаємо, що стало ся з ним.
41They made a calf in those days, and brought a sacrifice to the idol, and rejoiced in the works of their hands.
41І зробили телця в днї ті, і приносили посьвяти ідолу, і втїшались дїлами рук своїх.
42But God turned away and gave them up to serve the army of the sky, as it is written in the book of the prophets, ‘Did you offer to me slain animals and sacrifices forty years in the wilderness, O house of Israel?
42Одвернув ся ж Бог і попустив їх кланятись воїнству небесному, як написано в книзї пророків: Хиба заколене та посьвяти приносили ви менї сорок років у пустинї, доме Ізраїлїв?
43You took up the tabernacle of Moloch, the star of your god Rephan, the figures which you made to worship, so I will carry you away beyond Babylon.’
43Нї, ви підняли намет Молохів і зорю бога вашого Ремфана, боввани, що поробили на поклоненнє їм; і переселю я вас дальш Вавилона.
44“Our fathers had the tabernacle of the testimony in the wilderness, even as he who spoke to Moses commanded him to make it according to the pattern that he had seen;
44Намет сьвідчення був у отцїв наших у пустинї, як звелїв Той, хто глаголав Мойсейові зробити його по взорцеві, який бачив.
45which also our fathers, in their turn, brought in with Joshua when they entered into the possession of the nations whom God drove out before the face of our fathers to the days of David,
45Котрий також узявши отцї наші винесли з Ісусом у державу поган, що прогнав Бог од лиця отцїв наших, аж до днїв Давидових.
46who found favor in the sight of God, and asked to find a habitation for the God of Jacob.
46Котрий знайшов ласку перед Богом, і просив, щоб знайти намет для Бога Якового.
47But Solomon built him a house.
47Соломон же збудував йому храм.
48However, the Most High doesn’t dwell in temples made with hands, as the prophet says,
48Тільки ж Вишнїй не в рукотворних церквах домує, як глаголе пророк:
49‘heaven is my throne, and the earth a footstool for my feet. What kind of house will you build me?’ says the Lord. ‘Or what is the place of my rest?
49Небо менї престол, а земля підніжок ніг моїх; який храм збудуєте менї? рече Господь, або яке місце відпочинку мого?
50Didn’t my hand make all these things?’
50Хиба не моя рука зробила се все?
51“You stiff-necked and uncircumcised in heart and ears, you always resist the Holy Spirit! As your fathers did, so you do.
51Люде тугошиі і необрізані серцем і ушима, ви завсїди Духові сьвятому противитесь; як батьки ваші, так і ви.
52Which of the prophets didn’t your fathers persecute? They killed those who foretold the coming of the Righteous One, of whom you have now become betrayers and murderers.
52Кого з пророків не гонили батьки ваші? і повбивали тих, що наперед звіщали про прихід Праведного, котрого ви тепер зрадниками й убийцями стались.
53You received the law as it was ordained by angels, and didn’t keep it!”
53Ви прийняли закон через розпорядки ангелів, та й не хоронили його.
54Now when they heard these things, they were cut to the heart, and they gnashed at him with their teeth.
54Почувши ж се, запалали серцем своїм, і скреготали зубами на него.
55But he, being full of the Holy Spirit, looked up steadfastly into heaven and saw the glory of God, and Jesus standing on the right hand of God,
55Він же, будучи повний сьвятого Духа, споглянувши на небо, побачив славу Божу, й Ісуса, стоячого по правицї у Бога,
56and said, “Behold, I see the heavens opened and the Son of Man standing at the right hand of God!”
56і рече: Ось, виджу небеса відчинені, і Сина чоловічого, стоячого по правицї в Бога.
57But they cried out with a loud voice and stopped their ears, then rushed at him with one accord.
57Вони ж закричали голосом великим, позатуляли уші свої, та й кинулись однодушно на него,
58They threw him out of the city and stoned him. The witnesses placed their garments at the feet of a young man named Saul.
58і, випровадивши за город, укаменували його; а сьвідки поклали одежу свою у ногах у молодця, званого Савлом,
59They stoned Stephen as he called out, saying, “Lord Jesus, receive my spirit!”
59і каменували Стефана, молячогось і глаголючого: Господи Ісусе, прийми дух мій.
60He kneeled down and cried with a loud voice, “Lord, don’t hold this sin against them!” When he had said this, he fell asleep.
60Приклонивши ж колїна, покликнув голосом великим: Господи, не постав їм сього за гріх. І, се промовивши, уснув.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.