Acts 23
World English BibleTranslation
World English Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Paul, looking steadfastly at the council, said, “Brothers, I have lived before God in all good conscience until today.”
1Поглянувши ж Павел пильно на раду рече: Мужі брати, я жив у всїй добрій совістї перед Богом до сього дня.
2The high priest, Ananias, commanded those who stood by him to strike him on the mouth.
2Архиєрей же Ананїя звелїв тим, що стояли перед ним, бити його в лице.
3Then Paul said to him, “God will strike you, you whitewashed wall! Do you sit to judge me according to the law, and command me to be struck contrary to the law?”
3Тодї рече Павел до него: Бити ме тебе Бог, стїно побіляна; і ти сидиш, щоб судити мене по закону, а проти закону велиш мене бити?
4Those who stood by said, “Do you malign God’s high priest?”
4Ті ж, що стояли, сказали: Ти архиєрея Божого злорічиш?
5Paul said, “I didn’t know, brothers, that he was high priest. For it is written, ‘You shall not speak evil of a ruler of your people.’”
5Рече ж Павел: Не знав я, брати, що се архиєрей: писано бо: Не казати меш лихого на князя народу твого.
6But when Paul perceived that the one part were Sadducees and the other Pharisees, he cried out in the council, “Men and brothers, I am a Pharisee, a son of Pharisees. Concerning the hope and resurrection of the dead I am being judged!”
6Постерігши ж Павел, що одна часть (людей) Садукейська, а друга Фарисейська, покликнув у радї: Мужі брати! я Фарисей, син Фарисеїв; за надїю воскресення мертвих мене судять.
7When he had said this, an argument arose between the Pharisees and Sadducees, and the crowd was divided.
7Як ж се промовив, постала незгода між Фарисеями та Садукеями; і роздїлилась громада.
8For the Sadducees say that there is no resurrection, nor angel, nor spirit; but the Pharisees confess all of these.
8Садукеї бо кажуть, що нема воскресення, нї ангела, нї духа, а Фарисеї визнають обох.
9A great clamor arose, and some of the scribes of the Pharisees’ part stood up, and contended, saying, “We find no evil in this man. But if a spirit or angel has spoken to him, let’s not fight against God!”
9Постав же крик великий; і, вставши письменники части Фарисейської, змагались, говорячи: Нїчого лихого не знаходимо в чоловікові сему; коли ж дух промовив до него або ангел, то не воюймо з Богом.
10When a great argument arose, the commanding officer, fearing that Paul would be torn in pieces by them, commanded the soldiers to go down and take him by force from among them and bring him into the barracks.
10І, як постала буча велика, тисячник, опасуючись, щоб вони не розірвали Павла, звелїв воїнам зійти, та, вхопивши його з посеред них, привести в замок.
11The following night, the Lord stood by him and said, “Cheer up, Paul, for as you have testified about me at Jerusalem, so you must testify also at Rome.”
11Другої ж ночи став перед ним Господь і рече: Бодрись, Павле; як бо ти сьвідкував про мене в Єрусалимі, так ти маєш і в Римі сьвідкувати.
12When it was day, some of the Jews banded together and bound themselves under a curse, saying that they would neither eat nor drink until they had killed Paul.
12Як же настав день, зложивши змову деякі з Жидів, заклялись, говорячи, що нї їсти муть, нї пити муть, доки не вбють Павла.
13There were more than forty people who had made this conspiracy.
13Було ж більш сорока, що сю клятьбу зробили.
14They came to the chief priests and the elders, and said, “We have bound ourselves under a great curse to taste nothing until we have killed Paul.
14Приступивши вони до архиєреїв та старших, казали: клятьбою поклялись ми нїчого не їсти, доки не вбємо Павла.
15Now therefore, you with the council inform the commanding officer that he should bring him down to you tomorrow, as though you were going to judge his case more exactly. We are ready to kill him before he comes near.”
15Тепер же ви дайте знати тисячникові й радї, щоб завтра вивів його до вас, нїби хочете розвідатись пильнїще про справу його; ми ж, поки ще він наближить ся, готові будемо вбити його.
16But Paul’s sister’s son heard they were lying in wait, and he came and entered into the barracks and told Paul.
16Прочувши ж син сестри Павлової про їх задум на него, прийшовши і ввійшовши в замок, сказав Павлові.
17Paul summoned one of the centurions and said, “Bring this young man to the commanding officer, for he has something to tell him.”
17Покликавши ж Павел одного з сотників, рече: Одведи хлопця сього до тисячника; має бо щось сказати йому.
18So he took him and brought him to the commanding officer and said, “Paul, the prisoner, summoned me and asked me to bring this young man to you. He has something to tell you.”
18Він же, взявши його, повів до тисячника, й каже: Вязник Павел, покликавши мене, просив привести до тебе сього хлопця; має бо щось сказати тобі.
19The commanding officer took him by the hand, and going aside, asked him privately, “What is it that you have to tell me?”
19Узявши ж його за руку тисячник, і відійшовши на самоту, питав його: Про що ти маєш звістити менї?
20He said, “The Jews have agreed to ask you to bring Paul down to the council tomorrow, as though intending to inquire somewhat more accurately concerning him.
20Він же каже, що Жиди змовились просити тебе, щоб завтра привів Павла до них у раду, наче б хотїли лучче розпитатись про него.
21Therefore don’t yield to them, for more than forty men lie in wait for him, who have bound themselves under a curse to neither eat nor drink until they have killed him. Now they are ready, looking for the promise from you.”
21Ти ж не слухай їх: засїдаєть ся бо їх на него більш сорока чоловік, що закляли ся не їсти й не пити, доки не вбють його; і тепер готові вони, дожидаючи від тебе обіцянки.
22So the commanding officer let the young man go, charging him, “Tell no one that you have revealed these things to me.”
22Тисячник же відпустив хлопця, звелївши нїкому не казати, що се виявив єси передо мною.
23He called to himself two of the centurions, and said, “Prepare two hundred soldiers to go as far as Caesarea, with seventy horsemen and two hundred men armed with spears, at the third hour of the night.”
23І, покликавши двох із сотників, каже: Наготовте дві сотнї воїнів, щоб ішли в Кесарию, та сїмдесять комонників, та дві сотнї стрельцїв на третю годину ночи;
24He asked them to provide mounts, that they might set Paul on one, and bring him safely to Felix the governor.
24і скотину наготовити, щоб, посадивши Павла, одвели цїлого до старости Феликса.
25He wrote a letter like this:
25Написав же й лист такого змісту:
26“Claudius Lysias to the most excellent governor Felix: Greetings.
26Клавдий Лизия вельможному старостї Феликсові: радуй ся.
27“This man was seized by the Jews, and was about to be killed by them when I came with the soldiers and rescued him, having learned that he was a Roman.
27Чоловіка сего Жиди схопили і мали вбити; я ж, пристигши з військом, одняв його, довідавшись, що він Римлянин.
28Desiring to know the cause why they accused him, I brought him down to their council.
28Хотївши ж довідатись про причину, за що обвинували його, увів його в раду їх,
29I found him to be accused about questions of their law, but not to be charged with anything worthy of death or of imprisonment.
29і знайшов, що обвинували його про питання закону їх, та нїякої вини, достойної смерти або кайданів, нема в йому.
30When I was told that the Jews lay in wait for the man, I sent him to you immediately, charging his accusers also to bring their accusations against him before you. Farewell.”
30Як же сказано менї про зраду, що мала бути од Жидів на чоловіка сього, зараз післав я його до тебе, звелївши і винувателям його говорити перед тобою, що мають на него. Бувай здоров.
31So the soldiers, carrying out their orders, took Paul and brought him by night to Antipatris.
31Воїни ж, як звелено їм, узявши Павла, повели в ночі в Антипатриду.
32But on the next day they left the horsemen to go with him, and returned to the barracks.
32А назавтра, зоставивши комонників ійти з ним, вернулись у замок.
33When they came to Caesarea and delivered the letter to the governor, they also presented Paul to him.
33Вони ж, ввійшовши в Кесарию і оддавши лист старостї, поставили перед ним і Павла.
34When the governor had read it, he asked what province he was from. When he understood that he was from Cilicia, he said,
34Прочитавши ж староста і спитавши, з якої він країни, та довідавшись, що з Киликиї,
35“I will hear you fully when your accusers also arrive.” He commanded that he be kept in Herod’s palace.
35слухати му тебе, каже, як прийдуть винувателї твої. І звелїв стерегти його в преториї Іродовій.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.