Фаптеле 23
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Павел с-а уйтат цинтэ ла собор ши а зис: „Фрацилор, еу ам вецуит ку тоатэ курэция куӂетулуй меу ынаинтя луй Думнезеу пынэ ын зиуа ачаста…”
1Поглянувши ж Павел пильно на раду рече: Мужі брати, я жив у всїй добрій совістї перед Богом до сього дня.
2Мареле преот Анания а порунчит челор че стэтяу лынгэ ел сэ-л ловяскэ песте гурэ.
2Архиєрей же Ананїя звелїв тим, що стояли перед ним, бити його в лице.
3Атунч, Павел й-а зис: „Те ва бате Думнезеу, перете вэруит! Ту шезь сэ мэ жудечь дупэ Леӂе ши порунчешть сэ мэ ловяскэ, ымпотрива Леӂий!”
3Тодї рече Павел до него: Бити ме тебе Бог, стїно побіляна; і ти сидиш, щоб судити мене по закону, а проти закону велиш мене бити?
4Чей че стэтяу лынгэ ел й-ау зис: „Ыць баць жок де мареле преот ал луй Думнезеу?”
4Ті ж, що стояли, сказали: Ти архиєрея Божого злорічиш?
5Ши Павел а зис: „Н-ам штиут, фрацилор, кэ есте мареле преот, кэч есте скрис: ‘Пе май-мареле нородулуй тэу сэ ну-л грэешть де рэу.’”
5Рече ж Павел: Не знав я, брати, що се архиєрей: писано бо: Не казати меш лихого на князя народу твого.
6Павел, ка унул каре штия кэ о парте дин адунаре ерау садукей, яр алта фарисей, а стригат ын плин собор: „Фрацилор, еу сунт фарисеу, фиу де фарисеу; дин причина нэдеждий ын ынвиеря морцилор сунт дат ын жудекатэ.”
6Постерігши ж Павел, що одна часть (людей) Садукейська, а друга Фарисейська, покликнув у радї: Мужі брати! я Фарисей, син Фарисеїв; за надїю воскресення мертвих мене судять.
7Кынд а зис ворбеле ачестя, с-а стырнит о неынцелеӂере ынтре фарисей ши садукей, ши адунаря с-а дезбинат.
7Як ж се промовив, постала незгода між Фарисеями та Садукеями; і роздїлилась громада.
8Кэч садукеий зик кэ ну есте ынвиере, нич ынӂер, нич дух, пе кынд фарисеий ле мэртурисеск пе амындоуэ.
8Садукеї бо кажуть, що нема воскресення, нї ангела, нї духа, а Фарисеї визнають обох.
9С-а фэкут о маре зарвэ, ши кыцьва кэртурарь дин партида фарисеилор с-ау скулат ын пичоаре, ау ынчепут о чартэ апринсэ ши ау зис: „Ной ну гэсим ничо винэ ын омул ачеста; дар дакэ й-а ворбит ун дух сау ун ынӂер?”…
9Постав же крик великий; і, вставши письменники части Фарисейської, змагались, говорячи: Нїчого лихого не знаходимо в чоловікові сему; коли ж дух промовив до него або ангел, то не воюймо з Богом.
10Фииндкэ гылчава крештя, кэпитанул се темя ка Павел сэ ну фие рупт ын букэць де ей. Де ачея а порунчит осташилор сэ се кобоаре, сэ-л смулгэ дин мижлокул лор ши сэ-л дукэ ын четэцуе.
10І, як постала буча велика, тисячник, опасуючись, щоб вони не розірвали Павла, звелїв воїнам зійти, та, вхопивши його з посеред них, привести в замок.
11Ын ноаптя урмэтоаре, Домнул С-а арэтат луй Павел ши й-а зис: „Ындрэзнеште, Павеле, кэч, дупэ кум ай мэртурисит деспре Мине ын Иерусалим, тот аша требуе сэ мэртурисешть ши ын Рома.”
11Другої ж ночи став перед ним Господь і рече: Бодрись, Павле; як бо ти сьвідкував про мене в Єрусалимі, так ти маєш і в Римі сьвідкувати.
12Ла зиуэ, иудеий ау унелтит ши с-ау легат ку блестем кэ ну вор мынка, нич ну вор бя пынэ ну вор оморы пе Павел.
12Як же настав день, зложивши змову деякі з Жидів, заклялись, говорячи, що нї їсти муть, нї пити муть, доки не вбють Павла.
13Чей че фэкусерэ легэмынтул ачеста ерау май мулць де патрузечь.
13Було ж більш сорока, що сю клятьбу зробили.
14Ей с-ау дус ла преоций чей май де сямэ ши ла бэтрынь ши ле-ау зис: „Ной не-ам легат ку маре блестем сэ ну густэм нимик пынэ ну вом оморы пе Павел.
14Приступивши вони до архиєреїв та старших, казали: клятьбою поклялись ми нїчого не їсти, доки не вбємо Павла.
15Акум дар, вой, ымпреунэ ку соборул, даць де штире кэпитанулуй ши ругаци-л сэ-л адукэ мыне жос, ынаинтя воастрэ, ка ши кум аць вря сэ-й черчетаць причина май ку де-амэнунтул, ши пынэ сэ ажунгэ ел, ной сунтем гата сэ-л оморым.”
15Тепер же ви дайте знати тисячникові й радї, щоб завтра вивів його до вас, нїби хочете розвідатись пильнїще про справу його; ми ж, поки ще він наближить ся, готові будемо вбити його.
16Фиул сурорий луй Павел а аузит де ачастэ курсэ, с-а дус ын четэцуе ши а спус луй Павел.
16Прочувши ж син сестри Павлової про їх задум на него, прийшовши і ввійшовши в замок, сказав Павлові.
17Павел а кемат пе унул дин суташь ши а зис: „Ду пе тинерелул ачеста ла кэпитан, кэч аре сэ-й спунэ чева.”
17Покликавши ж Павел одного з сотників, рече: Одведи хлопця сього до тисячника; має бо щось сказати йому.
18Суташул а луат пе тынэр ку ел, л-а дус ла кэпитан ши а зис: „Павел чел ынтемницат м-а кемат ши м-а ругат сэ адук ла тине пе ачест тинерел, каре аре сэ-ць спунэ чева.”
18Він же, взявши його, повів до тисячника, й каже: Вязник Павел, покликавши мене, просив привести до тебе сього хлопця; має бо щось сказати тобі.
19Кэпитанул л-а апукат де мынэ, л-а луат деопарте ши л-а ынтребат: „Че ай сэ-мь спуй?”
19Узявши ж його за руку тисячник, і відійшовши на самоту, питав його: Про що ти маєш звістити менї?
20Ел а рэспунс: „Иудеий с-ау сфэтуит сэ те роаӂе сэ адучь мыне пе Павел ынаинтя соборулуй, ка ши кум ай авя сэ-л черчетезь май ку де-амэнунтул.
20Він же каже, що Жиди змовились просити тебе, щоб завтра привів Павла до них у раду, наче б хотїли лучче розпитатись про него.
21Ту сэ ну-й аскулць, пентру кэ май мулць де патрузечь динтре ей ыл пындеск ши с-ау легат ку блестем сэ ну мэнынче ши сэ ну бя нимик пынэ ну-л вор оморы; акум стау гата ши н-аштяптэ декыт фэгэдуяла та.”
21Ти ж не слухай їх: засїдаєть ся бо їх на него більш сорока чоловік, що закляли ся не їсти й не пити, доки не вбють його; і тепер готові вони, дожидаючи від тебе обіцянки.
22Кэпитанул а лэсат пе тинерел сэ плече ши й-а порунчит сэ ну спунэ нимэнуй кэ й-а дескоперит ачесте лукрурь.
22Тисячник же відпустив хлопця, звелївши нїкому не казати, що се виявив єси передо мною.
23Ын урмэ, а кемат пе дой суташь ши ле-а зис: „Ла часул ал трейля дин ноапте, сэ авець гата доуэ суте де осташь, шаптезечь де кэлэрець ши доуэ суте де сулицарь, ка сэ мяргэ пынэ ла Чезарея.”
23І, покликавши двох із сотників, каже: Наготовте дві сотнї воїнів, щоб ішли в Кесарию, та сїмдесять комонників, та дві сотнї стрельцїв на третю годину ночи;
24Ле-а порунчит сэ адукэ ши добитоаче пентру Павел, ка сэ-л пунэ кэларе ши сэ-л дукэ сэнэтос ши тяфэр ла дрегэторул Феликс.
24і скотину наготовити, щоб, посадивши Павла, одвели цїлого до старости Феликса.
25Луй Феликс, й-а скрис о скрисоаре ку урмэторул купринс:
25Написав же й лист такого змісту:
26„Клаудиус Лисиас кэтре пряалесул дрегэтор Феликс: плекэчуне!
26Клавдий Лизия вельможному старостї Феликсові: радуй ся.
27Ачест ом, пе каре л-ау принс иудеий, ера сэ фие оморыт де ей, ши еу м-ам дус репеде ку осташь ши л-ам скос дин мына лор, кэч ам афлат кэ есте роман.
27Чоловіка сего Жиди схопили і мали вбити; я ж, пристигши з військом, одняв його, довідавшись, що він Римлянин.
28Ам врут сэ афлу причина пентру каре-л пырау ши л-ам адус ынаинтя соборулуй лор.
28Хотївши ж довідатись про причину, за що обвинували його, увів його в раду їх,
29Ам гэсит кэ ера пырыт пентру лукрурь привитоаре ла Леӂя лор, дар кэ ну сэвыршисе ничо нелеӂюире каре сэ фие вредникэ де моарте сау де ланцурь.
29і знайшов, що обвинували його про питання закону їх, та нїякої вини, достойної смерти або кайданів, нема в йому.
30Ми с-а дат ынсэ де штире кэ иудеий ыл пындеск ка сэ-л омоаре; л-ам тримис ындатэ ла тине ши ам фэкут куноскут ши челор че-л ынвинуеск сэ-ць спунэ цие че ау ымпотрива луй. Фий сэнэтос.”
30Як же сказано менї про зраду, що мала бути од Жидів на чоловіка сього, зараз післав я його до тебе, звелївши і винувателям його говорити перед тобою, що мають на него. Бувай здоров.
31Осташий, дупэ порунка пе каре о примисерэ, ау луат пе Павел ши л-ау дус ноаптя пынэ ла Антипатрида.
31Воїни ж, як звелено їм, узявши Павла, повели в ночі в Антипатриду.
32А доуа зи, ау лэсат пе кэлэрець сэ-шь урмезе друмул ынаинте ку ел, яр ей с-ау ынторс ын четэцуе.
32А назавтра, зоставивши комонників ійти з ним, вернулись у замок.
33Ажуншь ын Чезарея, кэлэреций ау дат скрисоаря ын мына дрегэторулуй ши ау адус пе Павел ынаинтя луй.
33Вони ж, ввійшовши в Кесарию і оддавши лист старостї, поставили перед ним і Павла.
34Дрегэторул, дупэ че а читит скрисоаря, а ынтребат дин че цинут есте Павел. Кынд а афлат кэ есте дин Чиличия,
34Прочитавши ж староста і спитавши, з якої він країни, та довідавшись, що з Киликиї,
35„те вой аскулта”, а зис ел, „кынд вор вени пырыший тэй”. Ши а порунчит сэ фие пэзит ын палатул луй Ирод.
35слухати му тебе, каже, як прийдуть винувателї твої. І звелїв стерегти його в преториї Іродовій.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.