Фаптеле 21
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Дупэ че не-ам смулс дин брацеле лор, ам плекат пе апэ ши не-ам дус дрепт ла Кос, а доуа зи ла Родос ши де-аколо ла Патара.
1Як же сталось, що ми поплили, попрощавшись із ними, то просто верстаючи дорогу, прибули ми в Кон, другого ж дня в Родос, а з відтіля в Патару.
2Ам гэсит о корабие каре авя сэ трякэ ын Феничия, не-ам суит ын еа ши ам плекат.
2І, знайшовши корабель, що плив у Финикию, сївши, поплили ми.
3Ам трекут прин фаца инсулей Чипру, ам лэсат-о ла стынга ши не-ам урмат друмул спре Сирия, апой не-ам дат жос ын Тир, унде авя сэ се дескарче корабия.
3Зуздрівши Кипр і минувши його лїворуч, поплили ми в Сирию, та й пристали в Тирі; там бо треба було кораблю скинути тягар.
4Аколо ам гэсит пе ученичь ши ам рэмас шапте зиле. Ученичий, прин Духул, зичяу луй Павел сэ ну се суе ла Иерусалим.
4І, знайшовши учеників, пробули ми там сїм день. Вони Павлові казали Духом не йти в Єрусалим.
5Дар кынд с-ау ымплинит зилеле, ам плекат ши не-ам вэзут де друм; ши не-ау петрекут тоць, ку невестеле ши копиий, пынэ афарэ дин четате. Ам ынӂенункят пе мал ши не-ам ругат.
5А як ми скінчили днї, вийшовши пійшли ми; а всї провожали нас із жінками й дїтьми аж за город; і, приклонивши колїна на березї, помолились;
6Апой не-ам луат зиуа бунэ уний де ла алций ши ной не-ам суит ын корабие, яр ей с-ау ынторс акасэ.
6і, попрощавшись один з одним, увійшли в корабель, вони ж вернулись до дому.
7Дупэ че не-ам испрэвит кэлэтория пе маре, дин Тир ам плекат ла Птолемаида, унде ам урат де бине фрацилор ши ам стат ла ей о зи.
7Ми ж, скінчивши плаваннє від Тира, пристали в Птоломаїдї, і, привитавши братів, пробули в них один день.
8А доуа зи, ам плекат ши ам ажунс ла Чезарея. Ам интрат ын каса луй Филип евангелистул, каре ера унул дин чей шапте, ши ам гэздуит ла ел.
8Назавтра ж, вийшовши ті що з Павлом, прибули в Кесарию; і, ввійшовши в господу Филипа благовістника, одного з семи, пробували в него.
9Ел авя патру фете фечоаре, каре пророчяу.
9Було ж у него четверо дочок дївчат, що пророкували.
10Фииндкэ стэтям де май мулте зиле аколо, ун пророк нумит Агаб с-а коборыт дин Иудея
10Як же пробували там много днїв, прийшов з Юдеї один пророк, на ймя Агав.
11ши а венит ла ной. А луат брыул луй Павел, шь-а легат пичоареле ши мыниле ши а зис: „Ятэ че зиче Духул Сфынт: ‘Аша вор лега иудеий ын Иерусалим пе омул ачела ал куй есте брыул ачеста ши-л вор да ын мыниле нямурилор.’”
11І, прийшовши до нас, і взявши пояс Павла, звязавши руки свої і ноги, рече: Так глаголе Дух сьвятий: Чоловіка, чий се пояс, оттак звяжуть у Єрусалимі Жиди, і видадуть у руки поганам.
12Кынд ам аузит лукрул ачеста, атыт ной, кыт ши чей де аколо ам ругат пе Павел сэ ну се суе ла Иерусалим.
12Як же почули ми се, благали ми й тамешні, щоб не йшов він у Єрусалим.
13Атунч Павел а рэспунс: „Че фачець де плынӂець аша ши-мь рупець инима? Еу сунт гата ну нумай сэ фиу легат, дар кяр сэ ши мор ын Иерусалим пентру Нумеле Домнулуй Исус.”
13Озвав ся ж Павел: Що робите, плачучи та рвучи менї серце? я бо не то звязаним бути готов, а й умерти в Єрусалимі за ймя Господа Ісуса.
14Дакэ ам вэзут кэ ну-л путем ындуплека, н-ам май стэруит ши ам зис: „Факэ-се воя Домнулуй!”
14Як же він не дав себе вговорити, замовкли ми, кажучи: Нехай буде воля Господня.
15Дупэ зилеле ачеля, не-ам прегэтит де плекаре ши не-ам суит ла Иерусалим.
15По тих же днях, налагодившись, пустились у Єрусалим.
16Кыцьва ученичь дин Чезарея ау венит ши ей ку ной ши не-ау дус ла унул нумит Мнасон, дин Чипру, векь ученик, ла каре авям сэ гэздуим.
16Ішли ж з нами й деякі з учеників із Кесариї, і вели одного Мнасона Кипрянина, старого ученика, в котрого б нам оселитись.
17Кынд ам ажунс ла Иерусалим, фраций не-ау примит ку букурие.
17Як же прибули в Єрусалим, радо прийняли нас брати.
18А доуа зи, Павел а мерс ку ной ла Иаков ши тоць презбитерий с-ау адунат аколо.
18Назавтра прийшов Павел до Якова, прийшли ж і всї старші.
19Дупэ че ле-а дат зиуа бунэ, ле-а историсит ку де-амэнунтул че фэкусе Думнезеу ын мижлокул нямурилор прин служба луй.
19І, привитавши їх, розказував про все, що зробив Бог між поганами через служеннє його.
20Кынд л-ау аузит, ау прослэвит пе Думнезеу. Апой, й-ау зис: „Везь, фрате, кыте мий де иудей ау крезут ши тоць сунт плинь де рывнэ пентру Леӂе.
20Вони ж, вислухавши, прославляли Господа, і рекли йому: Бачиш, брате, скільки тут тисяч Жидів, що увірували, а всї вони ревнителї закону.
21Дар ей ау аузит деспре тине кэ ынвець пе тоць иудеий каре трэеск принтре нямурь сэ се лепеде де Мойсе, кэ ле зичь сэ ну-шь тае копиий ымпрежур ши сэ ну трэяскэ потривит ку обичеюриле.
21Про тебе ж дознались, що ти навчаєш відступлення від закону Мойсейового усїх Жидів між поганами, говорячи, щоб не обрізували дїтей своїх, анї додержували звичаїв.
22Че есте де фэкут? Негрешит, мулцимя аре сэ се адуне, кэч вор аузи кэ ай венит.
22Що ж тепер (робити)? Конче зійдеть ся купа; прочують бо, що прийшов єси.
23Деч, фэ че-ць вом спуне ной. Авем аич патру бэрбаць, каре ау фэкут о журуинцэ.
23Зроби ж оце, що тобі скажемо: Є в нас чотири чоловіки таких, що мають на собі обітницю.
24Я-й ку тине, курэцеште-те ымпреунэ ку ей ши келтуеште ту пентру ей, ка сэ-шь радэ капул. Ши астфел вор куноаште тоць кэ ну есте нимик адевэрат дин челе че ау аузит деспре тине, чи кэ ши ту умбли ынтокмай дупэ рындуялэ ши пэзешть Леӂя.
24Узявши їх, очистись із ними, та й втрать ся на них, щоб обстригли голови; то й знати муть усї, що чого дознались про тебе, се нїщо, та що й ти ходиш у законї, хоронячи його.
25Ку привире ла нямуриле каре ау крезут, ной ам хотэрыт ши ле-ам скрис кэ требуе сэ се феряскэ де лукруриле жертфите идолилор, де сынӂе, де добитоаче сугрумате ши де курвие.”
25Що ж до увірувавших поган, ми писали, присудивши, щоб такого нїчого вони не додержували, а тільки щоб хоронились ідолської жертви, та крові, та давленого, та блуду.
26Атунч, Павел а луат пе оамений ачея, с-а курэцит ши а интрат ку ей а доуа зи ын Темплу, ка сэ вестяскэ сфыршитул зилелор курэцирий, кынд се ва адуче жертфэ пентру фиекаре дин ей.
26Тодї Павел, узявши тих чоловіків, і очистившись із ними, увійшов назавтра в сьвятилище, звіщаючи сповненнє днїв очищення, доки принесеть ся за кожного з них принос.
27Кэтре сфыршитул челор шапте зиле, иудеий дин Асия, кынд ау вэзут пе Павел ын Темплу, ау ынтэрытат тот нородул, ау пус мыниле пе ел
27Як же вже мало сїм день скінчитись, Азийські Жиди, побачивши його в сьвятилищі, збунтували ввесь народ, і наложили руки на него,
28ши ау ынчепут сэ стриӂе: „Бэрбаць исраелиць, даць ажутор! Ятэ омул каре проповэдуеште претутиндень ши ын тоатэ лумя ымпотрива нородулуй, ымпотрива Леӂий ши ымпотрива локашулуй ачестуя, ба ынкэ а вырыт ши пе ниште гречь ын Темплу ши а спуркат ачест локаш сфынт.”
28гукаючи: Мужі Ізраїлеві, помагайте! Се чоловік, що проти народу й закону й місця сього всїх усюди навчає, та що й Єленян увів у сьвятилище, й опоганив сьвяте місце се.
29Ын адевэр, вэзусерэ май ынаинте пе Трофим, Ефесянул, ымпреунэ ку ел ын четате ши кредяу кэ Павел ыл бэгасе ын Темплу.
29(Видїли бо Трофима Єфесця у городї з ним, про котрого думали, що його увів у сьвятилище Павел.)
30Тоатэ четатя с-а пус ын мишкаре ши с-а стрынс нородул дин тоате пэрциле. Ау пус мына пе Павел ши л-ау скос дин Темплу, але кэруй ушь ау фост ынкуяте ындатэ.
30І здвигнувсь увесь город, і постало збіговище народу; і взявши Павла, виволїкли з церкви, і зараз зачинили двері.
31Пе кынд ынчеркау сэ-л омоаре, с-а дус вестя ла кэпитанул оастей кэ тот Иерусалимул с-а тулбурат.
31Та, як хотїли вбити його, дойшла вістка до тисячника роти, що ввесь Єрусалим збунтував ся.
32Ачеста а луат ындатэ осташь ши суташь ши а алергат ла ей. Кынд ау вэзут пе кэпитан ши пе осташь, ау ынчетат сэ май батэ пе Павел.
32Узявши він зараз воїнів і сотників побіг на них; вони ж, побачивши тисячника та воїнів, перестали бити Павла.
33Атунч, кэпитанул с-а апропият, а пус мына пе ел ши а порунчит сэ-л леӂе ку доуэ ланцурь. Апой а ынтребат чине есте ши че а фэкут.
33Приступивши ж тисячник узяв його і звелїв закувати в два ланцюги, і питав, хто він такий, і що зробив.
34Дар уний стригау ынтр-ун фел, алций ынтр-алт фел прин мулциме. Фииндкэ ну путя деч сэ ынцелягэ адевэрул дин причина зарвей, а порунчит сэ-л дукэ ын четэцуе.
34І деякі кричали одно, а инші друге між народом; і, не здолївши довідатись нїчого певного за гуком, звелїв вести його в замок.
35Кынд а ажунс пе трепте, Павел а требуит сэ фие дус де осташь дин причина ымбулзелий нородулуй ынтэрытат,
35Як же дійшов до сходів, то прилучилось, що мало не несли його воїни задля натовпу народу.
36кэч мулцимя нородулуй се циня дупэ ел ши стрига: „Ла моарте ку ел!”
36Ішло бо за ним множество народу з криком: Страть його!
37Токмай кынд ера сэ фие бэгат ын четэцуе, Павел а зис кэпитанулуй: „Ымь есте ынгэдуит сэ-ць спун чева?” Кэпитанул а рэспунс: „Штий гречеште?
37А, як мали вводити Павла в замок, рече він тисячнику: Чи дозволиш сказати що тобі? Він же каже: Чи вмієш по грецьки?
38Ну кумва ешть еӂиптянул ачела каре с-а рэскулат акум ын урмэ ши а дус ын пустиу пе чей патру мий де тылхарь?”
38Чи не ти єси Єгиптянин, що перед сими днями зробив бунт та вивів у пустиню чотири тисячі народу розбишацького?
39„Еу сунт иудеу”, а спус Павел, „дин Тарсул дин Чиличия, четэцян ал уней четэць ну фэрэ ынсемнэтате. Те рог, дэ-мь вое сэ ворбеск нородулуй.”
39Рече ж Павел: Я чоловік Жидовин Тарсийський, славного города Киликиї житель; прошу тебе, дозволь менї промовити до народу.
40Дупэ че й-а дат вое кэпитанул, Павел а стат ын пичоаре пе трепте ши а фэкут семн нородулуй ку мына. С-а фэкут о маре тэчере, ши Павел ле-а ворбит ын лимба евреяскэ астфел:
40Як же дозволив, тодї Павел, ставши на сходах, махнув рукою до народу, й як настало велике мовчаннє, промовив Жидівською мовою, говорячи:
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.