Acts 15
World English BibleTranslation
World English Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Some men came down from Judea and taught the brothers, “Unless you are circumcised after the custom of Moses, you can’t be saved.”
1І, поприходивши деякі з Юдеї, навчали братів: що коли не обріжетесь по звичаю Мойсейовому, не можете спасти ся.
2Therefore when Paul and Barnabas had no small discord and discussion with them, they appointed Paul, Barnabas, and some others of them to go up to Jerusalem to the apostles and elders about this question.
2Як же почав ся спір і немале змаганнє Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павел та Варнава і деякі инші з них пійшли до апостолів та старших у Єрусалим ради сього питання.
3They, being sent on their way by the assembly, passed through both Phoenicia and Samaria, declaring the conversion of the Gentiles. They caused great joy to all the brothers.
3Вони ж, послані від церкви, проходили Финикию та Самарию, оповідуючи про наверненнє поган; і зробили великі радощі всїм братам.
4When they had come to Jerusalem, they were received by the assembly and the apostles and the elders, and they reported everything that God had done with them.
4Прийшовши ж у Єрусалим, прийняті були від церкви і апостолів і старших, і сповістили про все, що Бог з ними зробив.
5But some of the sect of the Pharisees who believed rose up, saying, “It is necessary to circumcise them, and to command them to keep the law of Moses.”
5Устали ж деякі з єресї Фарисейської, що увірували, кажучи, що треба обрізати їх та наказати, щоб хоронили закон Мойсеїв.
6The apostles and the elders were gathered together to see about this matter.
6І зібрались апостоли та старші вглянути в сю річ.
7When there had been much discussion, Peter rose up and said to them, “Brothers, you know that a good while ago God made a choice among you that by my mouth the nations should hear the word of the Good News and believe.
7Як же постало велике змаганнє, вставши Петр, рече до них: Мужі брати, ви знаєте, що з давнїх днїв Бог між нами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували.
8God, who knows the heart, testified about them, giving them the Holy Spirit, just like he did to us.
8І Бог, що знає серця, сьвідкував їм, давши їм Духа сьвятого, як нам,
9He made no distinction between us and them, cleansing their hearts by faith.
9і не розріжнив нїчого між нами й ними, вірою очистивши серця їх.
10Now therefore why do you tempt God, that you should put a yoke on the neck of the disciples which neither our fathers nor we were able to bear?
10Тепер же чого спокушуєте Бога, щоб наложив ярмо на шию ученикам, котрого нї батьки наші, нї ми не здолїли носити.
11But we believe that we are saved through the grace of the Lord Jesus, just as they are.”
11Нї віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, яко ж і вони.
12All the multitude kept silence, and they listened to Barnabas and Paul reporting what signs and wonders God had done among the nations through them.
12Умовкла ж уся громада, й слухала, як Варнава та Павел оповідували про ознаки та чудеса, що зробив Бог через них між поганами.
13After they were silent, James answered, “Brothers, listen to me.
13Як же вмовкли вони, озвав ся Яков, говорячи: Мужі брати, вислухайте мене.
14Simeon has reported how God first visited the nations to take out of them a people for his name.
14Симон оповів, як Бог перше зглянув ся, щоб з поган прийняти людей в імя своє.
15This agrees with the words of the prophets. As it is written,
15З сим сходять ся слова пророчі, яко ж писано:
16‘After these things I will return. I will again build the tabernacle of David, which has fallen. I will again build its ruins. I will set it up
16Після сього знов верну ся, і збудую намет Давидів, що впав, і руїни його збудую знов і поставлю його,
17that the rest of men may seek after the Lord: all the Gentiles who are called by my name, says the Lord, who does all these things.’
17щоб остальні з людей шукали Господа, і всї народи, на котрих призвано імя моє, глаголе Господь, що робить оце все.
18“All of God’s works are known to him from eternity.
18Звісні од віку Богові всї дїла Його.
19Therefore my judgment is that we don’t trouble those from among the Gentiles who turn to God,
19То ж суджу, що не треба тим докучати, которі від поган обернулись до Бога;
20but that we write to them that they abstain from the pollution of idols, from sexual immorality, from what is strangled, and from blood.
20а написати їм, нехай удержують ся від ідолських гидот, та блуду, та давленого, та крови.
21For Moses from generations of old has in every city those who preach him, being read in the synagogues every Sabbath.”
21Мойсей бо від стародавнїх родів має проповідуючих його по городах, і читаний по школах що-суботи.
22Then it seemed good to the apostles and the elders, with the whole assembly, to choose men out of their company, and send them to Antioch with Paul and Barnabas: Judas called Barsabbas, and Silas, chief men among the brothers.
22Зволили тодї апостоли і старші і вся церква вибраних мужів з між себе післати в Антиохию з Павлом та Варнавою: Юду, названого Варсавою, та Силу, мужів-проводирів між братами,
23They wrote these things by their hand: “The apostles, the elders, and the brothers, to the brothers who are of the Gentiles in Antioch, Syria, and Cilicia: greetings.
23написавши через руки їх так: Апостоли та старші і брати — братам з поган, що в Антиохиї, і Сириї і Киликиї, радуйте ся.
24Because we have heard that some who went out from us have troubled you with words, unsettling your souls, saying, ‘You must be circumcised and keep the law,’ to whom we gave no commandment;
24Яко ж чули ми, що деякі з між нас вийшовши, потрівожили вас словами і захитали душі ваші, говорячи, щоб обрізувались та хоронили закон, чого ми їм не наказували;
25it seemed good to us, having come to one accord, to choose out men and send them to you with our beloved Barnabas and Paul,
25то зволилось нам, зібравшим ся однодушно вибраних мужів післати до вас з любими нашими Варнавою та Павлом,
26men who have risked their lives for the name of our Lord Jesus Christ.
26людьми, що віддавали душі свої за імя Господа нашого Ісуса Христа.
27We have sent therefore Judas and Silas, who themselves will also tell you the same things by word of mouth.
27Післали ми оце Юду та Силу, котрі й самі розкажуть про те словом.
28For it seemed good to the Holy Spirit, and to us, to lay no greater burden on you than these necessary things:
28Зволилось бо сьвятому Духу та й нам, нїякої тяготи більш не накладувати вам, опріч сього конечного:
29that you abstain from things sacrificed to idols, from blood, from things strangled, and from sexual immorality, from which if you keep yourselves, it will be well with you. Farewell.”
29щоб удержувались від жертів ідолам, та крови, та давленого, та блуду. Від чого оберегаючи себе, добре робити мете. Бувайте здорові.
30So, when they were sent off, they came to Antioch. Having gathered the multitude together, they delivered the letter.
30Послані ж прийшли в Антиохию і, зібравши громаду, подали посланнє.
31When they had read it, they rejoiced over the encouragement.
31Прочитавши ж (ті), зрадїли від сього потїшення.
32Judas and Silas, also being prophets themselves, encouraged the brothers with many words and strengthened them.
32Юда ж та Сила, будучи самі пророками, многими словами втїшали братів і утверджували.
33After they had spent some time there, they were dismissed in peace from the brothers to the apostles.
33Пробувши ж (там якийсь) час, відпущені були з упокоєм од братів до апостолів.
no verse 34 in this text
34Зволив же Сила зостатись там.
35But Paul and Barnabas stayed in Antioch, teaching and preaching the word of the Lord, with many others also.
35Павел же та Варнава пробували в Антиохиї, навчаючи та благовіствуючи слово Господнє з многими иншими.
36After some days Paul said to Barnabas, “Let’s return now and visit our brothers in every city in which we proclaimed the word of the Lord, to see how they are doing.”
36По кількох же днях рече Павел до Варнави: Вернувшись одвідаємо братів наших по всїх городах, де проповідували ми слово Господнє, як вони мають ся.
37Barnabas planned to take John, who was called Mark, with them also.
37Варнава ж раяв узяти з собою Йоана, званого Марком.
38But Paul didn’t think that it was a good idea to take with them someone who had withdrawn from them in Pamphylia, and didn’t go with them to do the work.
38Павло ж не удостоїв брати з собою того, хто одлучивсь од них з Памфилиї, і не пійшов з ними на дїло.
39Then the contention grew so sharp that they separated from each other. Barnabas took Mark with him and sailed away to Cyprus,
39Постала ж ріжниця, так, що вони розлучились між собою; і Варнава, взявши Марка, поплив у Кипр,
40but Paul chose Silas and went out, being commended by the brothers to the grace of God.
40Павел же, вибравши Силу, пійшов, переданий благодатї Божій від братів,
41He went through Syria and Cilicia, strengthening the assemblies.
41і проходив Сирию і Киликию, утверджаючи церкви.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.