Acts 7
Berean Standard BibleTranslation
Berean Standard Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Then the high priest asked Stephen, “Are these charges true?”
1Каже тодї архиєрей: Чи справдї се так?
2And Stephen declared: “Brothers and fathers, listen to me! The God of glory appeared to our father Abraham while he was still in Mesopotamia, before he lived in Haran,
2Він же рече: Мужі брати й батьки, слухайте: Бог слави явивсь отцеві нашому Авраамові, як був у Мезопотамії, перш нїж оселив ся він у Харані,
3and told him, ‘Leave your country and your kindred and go to the land I will show you.’
3і рече до него: вийди з землї твоєї, і з родини твоєї, та йди в землю, що я тобі покажу.
4So Abraham left the land of the Chaldeans and settled in Haran. After his father died, God brought him out of that place and into this land where you are now living.
4Тодї вийшовши з землї Халдейської, оселив ся він у Харанї, а звідтіля, як умер батько його, переселив його (Бог) у сю землю, де ви тепер живете.
5He gave him no inheritance here, not even a foot of ground. But God promised to give possession of the land to Abraham and his descendants, even though he did not yet have a child.
5І не дав йому наслїддя в нїй нї на ступінь ноги, а обіцяв дати йому її в державу і насїнню його після него, як не було в него дитини.
6God told him that his descendants would be foreigners in a strange land, and that they would be enslaved and mistreated four hundred years.
6Глаголав же Бог так, що буде насїннє його захожим у землї чужій, і підневолять його, і мучити муть чотириста років.
7‘But I will punish the nation that enslaves them,’ God said, ‘and afterward they will come forth and worship Me in this place.’
7А народ, котрому служити муть, буду я судити, рече Бог; і після того вийдуть вони, та служити муть менї у місцї сьому.
8Then God gave Abraham the covenant of circumcision, and Abraham became the father of Isaac and circumcised him on the eighth day. And Isaac became the father of Jacob, and Jacob of the twelve patriarchs.
8І дав йому завіт обрізання; і так породив Ісаака, та й обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, а Яков дванайцять патриярхів.
9Because the patriarchs were jealous of Joseph, they sold him as a slave into Egypt. But God was with him
9А патриярхи через зависть продали Йосифа в Єгипет; і був з ним Бог,
10and rescued him from all his troubles. He granted Joseph favor and wisdom in the sight of Pharaoh king of Egypt, who appointed him ruler over Egypt and all his household.
10і визволив його з усякого горя його, і дав йому ласку та премудрість перед Фараоном, царем Єгипецьким; і настановив його той правителем над Єгиптом і над усією господою своєю.
11Then famine and great suffering swept across Egypt and Canaan, and our fathers could not find food.
11Прийшла ж голоднеча на всю землю Єгипецьку та Канаанську, та горе велике; і не знайшли поживи отцї наші.
12When Jacob heard that there was grain in Egypt, he sent our fathers on their first visit.
12Почувши ж Яков, що є пшениця в Єгиптї, післав отцїв наших найперш.
13On their second visit, Joseph revealed his identity to his brothers, and his family became known to Pharaoh.
13А другого разу був пізнаний Йосиф од братів своїх; і став ся знаним Фараонові рід Йосифів.
14Then Joseph sent for his father Jacob and all his relatives, seventy-five in all.
14Піславши ж Йосиф, прикликав батька свого Якова і всю родину свою, сїмдесять і пять душ.
15So Jacob went down to Egypt, where he and our fathers died.
15Прийшов же Яков у Єгипет, і вмер, він і отцї наші,
16Their bones were carried back to Shechem and placed in the tomb that Abraham had bought from the sons of Hamor at Shechem for a price he paid in silver.
16і перенесено їх у Сихем, і положено в гробі, що купив Авраам цїною срібла в синів Ємора Сихемевого.
17As the time drew near for God to fulfill His promise to Abraham, our people in Egypt increased greatly in number.
17Як же наближував ся час обітування, котрим кляв ся Бог Авраамові, ріс народ і намножувавсь у Єгиптї,
18Then another king, who knew nothing of Joseph, arose over Egypt.
18аж поки настав инший цар, що не знав уже Йосифа.
19He exploited our people and oppressed our fathers, forcing them to abandon their infants so they would die.
19Сей, хитрий проти роду нашого, мучив отцїв наших, щоб викидали дїток своїх, щоб не бути їм живими.
20At that time Moses was born, and he was beautiful in the sight of God. For three months he was nurtured in his father’s house.
20Того часу родивсь Мойсей, і був угоден Богу; годовано його три місяцї в хатї батька його.
21When he was set outside, Pharaoh’s daughter took him and brought him up as her own son.
21Як же викинуто його, взяла його дочка Фараонова, й вигодувала його собі за сина.
22So Moses was educated in all the wisdom of the Egyptians and was powerful in speech and action.
22І навчивсь Мойсей усієї Єгипецької мудрости, був же потужний у словах і в дїлах.
23When Moses was forty years old, he decided to visit his brothers, the children of Israel.
23Як же сповнивсь йому сороколїтний час, забажало серце його одвідати братів своїх, синів Ізраїлевих.
24And when he saw one of them being mistreated, Moses went to his defense and avenged him by striking down the Egyptian who was oppressing him.
24І, побачивши одного обиженого, уступив ся за него, тай помстив ся за обиженого, вбивши Єгиптянина.
25He assumed his brothers would understand that God was using him to deliver them, but they did not.
25Думав же, що зрозуміють брати його, що Бог його рукою дає їм спасеннє; вони ж не зрозуміли.
26The next day he came upon two Israelites who were fighting, and he tried to reconcile them, saying, ‘Men, you are brothers. Why are you mistreating each other?’
26Другого ж дня явив ся їм, як бились, і приводив їх до поєднання, говорячи: Мужі, ви брати; за що ви обижаєте один одного?
27But the man who was abusing his neighbor pushed Moses aside and said, ‘Who made you ruler and judge over us?
27Той же, що обижав ближнього, відопхнув його, кажучи: Хто тебе настановив князем і суддею над нами?
28Do you want to kill me as you killed the Egyptian yesterday?’
28Чи й мене хочеш убити, як убив єси вчора Єгиптянина?
29At this remark, Moses fled to the land of Midian, where he lived as a foreigner and had two sons.
29Утїк же Мойсей за словом сим, і зайшов у землю Мадиямську, де зродив двох синів.
30After forty years had passed, an angel appeared to Moses in the flames of a burning bush in the desert near Mount Sinai.
30А як уплило сорок років, явивсь йому в пустинї під горою Синаєм ангел Господень у поломї огняного куща.
31When Moses saw it, he marveled at the sight. As he approached to look more closely, the voice of the Lord came to him:
31Мойсей же побачивши дивувавсь видїннєм; як же приступив він, щоб придивитись, роздав ся голос Господень до него:
32‘I am the God of your fathers, the God of Abraham, Isaac, and Jacob.’ Moses trembled with fear and did not dare to look.
32Я Бог отцїв твоїх, і Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів. Затрусившись же Мойсей, не одважив ся придивлятись.
33Then the Lord said to him, ‘Take off your sandals, for the place where you are standing is holy ground.
33Рече ж йому Господь: Роззуй обувє ніг твоїх, бо місце, на котрому стоїш, — земля сьвята.
34I have indeed seen the oppression of My people in Egypt. I have heard their groaning and have come down to deliver them. Now come, I will send you back to Egypt.’
34Дивившись видїв я муку народу мого в Єгиптї, і стогнаннє його чув я, і зійшов визволити його. І тепер іди, пішлю тебе в Єгипет.
35This Moses, whom they had rejected with the words, ‘Who made you ruler and judge?’ is the one whom God sent to be their ruler and redeemer through the angel who appeared to him in the bush.
35Сього Мойсея, котрого відцурались вони, кажучи: хто тебе настановив князем та суддею над нами? сього Бог князем і збавителем післав рукою ангела, що явивсь йому в кущі (корчі).
36He led them out and performed wonders and signs in the land of Egypt, at the Red Sea, and for forty years in the wilderness.
36Сей вивів їх, робивши чудеса та ознаки в Єгиптї, й на Червоному морі, і в пустинї сорок років.
37This is the same Moses who told the Israelites, ‘God will raise up for you a prophet like me from among your brothers.’
37Се той Мойсей, що сказав синам Ізраїлевим: Поставить вам Господь Бог ваш пророка з братів ваших, як мене; Його слухайте.
38He was in the assembly in the wilderness with the angel who spoke to him on Mount Sinai, and with our fathers. And he received living words to pass on to us.
38Се той, що був у зборі в пустинї з ангелом, котрий промовляв до него на горі Синаї, та з отцями нашими, що прийняв живі слова, щоб дати нам.
39But our fathers refused to obey him. Instead, they rejected him and in their hearts turned back to Egypt.
39Котрому не хотїли слухняними бути отцї наші, а відопхнули його, і обернулись серцем у Єгипет,
40They said to Aaron, ‘Make us gods who will go before us! As for this Moses who led us out of the land of Egypt, we do not know what has happened to him.’
40говорячи Ааронові: Зроби нам богів, котрі б ійшли перед нами; бо Мойсей той, що вивів нас із Єгипту, не знаємо, що стало ся з ним.
41At that time they made a calf and offered a sacrifice to the idol, rejoicing in the works of their hands.
41І зробили телця в днї ті, і приносили посьвяти ідолу, і втїшались дїлами рук своїх.
42But God turned away from them and gave them over to the worship of the host of heaven, as it is written in the book of the prophets: ‘Did you bring Me sacrifices and offerings forty years in the wilderness, O house of Israel?
42Одвернув ся ж Бог і попустив їх кланятись воїнству небесному, як написано в книзї пророків: Хиба заколене та посьвяти приносили ви менї сорок років у пустинї, доме Ізраїлїв?
43You have taken along the tabernacle of Molech and the star of your god Rephan, the idols you made to worship. Therefore I will send you into exile beyond Babylon.’
43Нї, ви підняли намет Молохів і зорю бога вашого Ремфана, боввани, що поробили на поклоненнє їм; і переселю я вас дальш Вавилона.
44Our fathers had the tabernacle of the Testimony with them in the wilderness. It was constructed exactly as God had directed Moses, according to the pattern he had seen.
44Намет сьвідчення був у отцїв наших у пустинї, як звелїв Той, хто глаголав Мойсейові зробити його по взорцеві, який бачив.
45And our fathers who received it brought it in with Joshua when they dispossessed the nations God drove out before them. It remained until the time of David,
45Котрий також узявши отцї наші винесли з Ісусом у державу поган, що прогнав Бог од лиця отцїв наших, аж до днїв Давидових.
46who found favor in the sight of God and asked to provide a dwelling place for the God of Jacob.
46Котрий знайшов ласку перед Богом, і просив, щоб знайти намет для Бога Якового.
47But it was Solomon who built the house for Him.
47Соломон же збудував йому храм.
48However, the Most High does not dwell in houses made by human hands. As the prophet says:
48Тільки ж Вишнїй не в рукотворних церквах домує, як глаголе пророк:
49‘Heaven is My throne and the earth is My footstool. What kind of house will you build for Me, says the Lord, or where will My place of repose be?
49Небо менї престол, а земля підніжок ніг моїх; який храм збудуєте менї? рече Господь, або яке місце відпочинку мого?
50Has not My hand made all these things?’
50Хиба не моя рука зробила се все?
51You stiff-necked people with uncircumcised hearts and ears! You always resist the Holy Spirit, just as your fathers did.
51Люде тугошиі і необрізані серцем і ушима, ви завсїди Духові сьвятому противитесь; як батьки ваші, так і ви.
52Which of the prophets did your fathers fail to persecute? They even killed those who foretold the coming of the Righteous One. And now you are His betrayers and murderers—
52Кого з пророків не гонили батьки ваші? і повбивали тих, що наперед звіщали про прихід Праведного, котрого ви тепер зрадниками й убийцями стались.
53you who received the law ordained by angels, yet have not kept it.”
53Ви прийняли закон через розпорядки ангелів, та й не хоронили його.
54On hearing this, the members of the Sanhedrin were enraged, and they gnashed their teeth at him.
54Почувши ж се, запалали серцем своїм, і скреготали зубами на него.
55But Stephen, full of the Holy Spirit, looked intently into heaven and saw the glory of God and Jesus standing at the right hand of God.
55Він же, будучи повний сьвятого Духа, споглянувши на небо, побачив славу Божу, й Ісуса, стоячого по правицї у Бога,
56“Look,” he said, “I see heaven open and the Son of Man standing at the right hand of God.”
56і рече: Ось, виджу небеса відчинені, і Сина чоловічого, стоячого по правицї в Бога.
57At this they covered their ears, cried out in a loud voice, and rushed together at him.
57Вони ж закричали голосом великим, позатуляли уші свої, та й кинулись однодушно на него,
58They dragged him out of the city and began to stone him. Meanwhile the witnesses laid their garments at the feet of a young man named Saul.
58і, випровадивши за город, укаменували його; а сьвідки поклали одежу свою у ногах у молодця, званого Савлом,
59While they were stoning him, Stephen appealed, “Lord Jesus, receive my spirit.”
59і каменували Стефана, молячогось і глаголючого: Господи Ісусе, прийми дух мій.
60Falling on his knees, he cried out in a loud voice, “Lord, do not hold this sin against them.” And when he had said this, he fell asleep.
60Приклонивши ж колїна, покликнув голосом великим: Господи, не постав їм сього за гріх. І, се промовивши, уснув.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.