Acts 26
Berean Standard BibleTranslation
Berean Standard Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Agrippa said to Paul, “You have permission to speak for yourself.” Then Paul stretched out his hand and began his defense:
1Агриппа ж каже до Павла: Дозволяєть ся тобі за себе говорити. Тодї Павел відповів, простягши руку:
2“King Agrippa, I consider myself fortunate to stand before you today to defend myself against all the accusations of the Jews,
2Про все, в чому винують мене Жиди, царю Агриппо, вважаю себе за щасливого, маючи відповідати сьогоднї перед тобою,
3especially since you are acquainted with all the Jewish customs and controversies. I beg you, therefore, to listen to me patiently.
3а й надто, що ти сьвідомий всїх звичаїв Жидівських і перепитів. Тим благаю тебе вислухати мене терпиливо.
4Surely all the Jews know how I have lived from the earliest days of my youth, among my own people and in Jerusalem.
4Яке ж було життє моє з малку від почину між народом моїм у Єрусалимі, знають усї Жиди,
5They have known me for a long time and can testify, if they are willing, that I lived as a Pharisee, adhering to the strictest sect of our religion.
5знаючи мене здавна (коли схочуть сьвідкувати), що жив я Фарисеєм по найдокональшій єресї нашої віри.
6And now I stand on trial because of my hope in the promise that God made to our fathers,
6А тепер за надїю обітування, зробленого отцям нашим од Бога, стою на судї,
7the promise our twelve tribes are hoping to realize as they earnestly serve God day and night. It is because of this hope, O king, that I am accused by the Jews.
7котрого дванайцять родів наших, без перестану день і ніч служачи, надїють ся дойти. За сю надїю, царю Агриппо, винуватять мене Жиди.
8Why would any of you consider it incredible that God raises the dead?
8Що? невірним здаєть ся вам (се), що Бог воскрешає мертвих?
9So then, I too was convinced that I ought to do all I could to oppose the name of Jesus of Nazareth.
9Менї справдї й самому здавалось, що проти імени Ісуса Назорея треба багато робити.
10And that is what I did in Jerusalem. With authority from the chief priests I put many of the saints in prison, and when they were condemned to death, I cast my vote against them.
10Що й робив я в Єрусалимі, і многих сьвятих замикав у темницї, прийнявши власть од архиєреїв, а як убивали їх, давав мій голос.
11I frequently had them punished in the synagogues, and I tried to make them blaspheme. In my raging fury against them, I even went to foreign cities to persecute them.
11І по всїх школах часто караючи їх, примушував хулити; і превельми лютуючи на них, гонив їх навіть і в чужих городах.
12In this pursuit I was on my way to Damascus with the authority and commission of the chief priests.
12І, в сих (мислях) ідучи в Дамаск з властю і наказом од архиєреїв,
13About noon, O king, as I was on the road, I saw a light from heaven, brighter than the sun, shining around me and my companions.
13ополуднї, царю, в дорозї видїв я з неба сьвітло над сяєво сонця, осиявше мене й тих, що йшли зо мною.
14We all fell to the ground, and I heard a voice say to me in Hebrew, ‘Saul, Saul, why do you persecute Me? It is hard for you to kick against the goads.’
14Як же всї ми попадали на землю, почув я голос, що глаголав до мене і промовив Єврейською мовою: Савле, Савле, чого гониш мене? тяжко тобі проти рожна прати (перти).
15‘Who are You, Lord?’ I asked. ‘I am Jesus, whom you are persecuting,’ the Lord replied.
15Я ж сказав: Хто єси, Господи? Він же рече: Я, Ісус, котрого ти гониш.
16‘But get up and stand on your feet. For I have appeared to you to appoint you as a servant and as a witness of what you have seen from Me and what I will show you.
16Та встань і стань на ноги твої; на се бо явивсь я тобі, щоб зробити тебе слугою і сьвідком того, що бачив єси, і що обявлю тобі,
17I will rescue you from your own people and from the Gentiles. I am sending you to them
17вириваючи тебе від людей і від поган, до котрих тепер тебе посилаю,
18to open their eyes, so that they may turn from darkness to light and from the power of Satan to God, that they may receive forgiveness of sins and an inheritance among those sanctified by faith in Me.’
18відкрити очі їм, щоб обернулись від темряви до сьвітла і від власти сатаниної до Бога, щоб прийняли вони оставленнє гріхів і наслїддє між сьвятими вірою в мене.
19So then, King Agrippa, I was not disobedient to the heavenly vision.
19Тим, царю Агриппо, не протививсь я небесному видїнню,
20First to those in Damascus and Jerusalem, then to everyone in the region of Judea, and then to the Gentiles, I declared that they should repent and turn to God, performing deeds worthy of their repentance.
20а найперш у Дамаску і в Єрусалимі і по всїй землї Юдейській та й поганам проповідував, щоб покаялись та обернулись до Бога, роблячи дїла, достойні покаяння.
21For this reason the Jews seized me in the temple courts and tried to kill me.
21За се Жиди, вхопивши мене в церкві, хотїли вбити.
22But I have had God’s help to this day, and I stand here to testify to small and great alike. I am saying nothing beyond what the prophets and Moses said would happen:
22Дізнавши ж помочи від Бога, аж до сего дня стою, сьвідкуючи малому й великому, нїчого иншого не говорячи, як що пророки глаголали, що має бути, і Мойсей:
23that the Christ would suffer, and as the first to rise from the dead, would proclaim light to our people and to the Gentiles.”
23що мусить пострадати Христос, а будучи первий з воскресення мертвих, має сьвітло проповідувати народові і поганам.
24At this stage of Paul’s defense, Festus exclaimed in a loud voice, “You are insane, Paul! Your great learning is driving you to madness!”
24Як же він так відповів, сказав Фест голосом великим: Дурієш, Павле; великі науки до дурощів тебе приводять.
25But Paul answered, “I am not insane, most excellent Festus; I am speaking words of truth and sobriety.
25Він же рече: Не дурію, вельможний Фесте, а слова правди й розуму глаголю.
26For the king knows about these matters, and I can speak freely to him. I am confident that none of this has escaped his notice, because it was not done in a corner.
26Знає бо про се цар, до котрого і промовляю вільно; певен бо я, що нїщо з сего перед ним не втаїлось; бо не в закутку се дїялось.
27King Agrippa, do you believe the prophets? I know you do.”
27Віруєш, царю Агриппо, пророкам? Знаю, що віруєш.
28Then Agrippa said to Paul, “Can you persuade me in such a short time to become a Christian?”
28Агриппа ж каже до Павла: О мало не вговорив єси мене бути Християнином.
29“Short time or long,” Paul replied, “I wish to God that not only you but all who hear me this day may become what I am, except for these chains.”
29Павел же рече: Бажав би я від Бога, щоб чи за малий чи за довгий (час) не тільки ти, та й усї, хто чує мене сьогоднї, стались такими, як я, окрім оцїх кайданів.
30Then the king and the governor rose, along with Bernice and those seated with them.
30І, як промовив се, устав цар і ігемон і Вереникия і ті, що сидїли з ними,
31On their way out, they said to one another, “This man has done nothing worthy of death or imprisonment.”
31і, одійшовши на бік, розмовляли між собою, говорячи, що нїчого смерти достойного не робить чоловік сей.
32And Agrippa said to Festus, “This man could have been released if he had not appealed to Caesar.”
32Агриппа ж каже Фестові: Можна було б випустити сего чоловіка, коли б не покликав ся до кесаря.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.