Acts 5
Berean Standard BibleTranslation
Berean Standard Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Now a man named Ananias, together with his wife Sapphira, also sold a piece of property.
1Один же чоловік, на ймя Ананїя, з Сафирою, жінкою своєю, продав маєток,
2With his wife’s full knowledge, he kept back some of the proceeds for himself, but brought a portion and laid it at the apostles’ feet.
2та й приховав з цїни, за довідом жінки своєї, та, принїсши якусь частину, положив у ногах у апостолів.
3Then Peter said, “Ananias, how is it that Satan has filled your heart to lie to the Holy Spirit and withhold some of the proceeds from the land?
3Петр же рече: Ананїє, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити сьвятого Духа та приховати з цїни за землю?
4Did it not belong to you before it was sold? And after it was sold, was it not at your disposal? How could you conceive such a deed in your heart? You have not lied to men, but to God!”
4Хиба, що ти мав, не твоє воно було? й продане, не в твоїй властї було? На що положив єси в твоєму серцї дїло таке? Ти обманив не людей, а Бога.
5On hearing these words, Ananias fell down and died. And great fear came over all who heard what had happened.
5Почувши ж Ананїя слова сї, упав без духу; й обняв страх великий усїх, що чули се.
6Then the young men stepped forward, wrapped up his body, and carried him out and buried him.
6Уставши молодцї, взяли його і винїсши поховали.
7About three hours later his wife also came in, unaware of what had happened.
7І сталось, годин через три після сього ввійшла й жінка його, не знаючи, що стало ся.
8“Tell me,” said Peter, “is this the price you and your husband got for the land?” “Yes,” she answered, “that is the price.”
8Озвав ся ж до неї Петр: Скажи менї, чи за стільки віддали землю? Вона ж каже: Так, за стільки.
9“How could you agree to test the Spirit of the Lord?” Peter replied. “Look, the feet of the men who buried your husband are at the door, and they will carry you out also.”
9Петр же рече до неї: Як се, що змовились ви спокусити Духа Господнього? Ось коло дверей ноги тих, що поховали чоловіка твого; то й тебе винесуть.
10At that instant she fell down at his feet and died. Then the young men came in and, finding her dead, carried her out and buried her beside her husband.
10Упала ж зараз у ноги йому, та й зітхнула духа. І ввійшовши молодцї, знайшли її мертву, й винїсши, поховали коло чоловіка її.
11And great fear came over the whole church and all who heard about these events.
11І обняв страх великий усю церкву і всїх, що чули про се.
12The apostles performed many signs and wonders among the people, and with one accord the believers gathered together in Solomon’s Colonnade.
12Руками ж апостолськими дїялись ознаки й чудеса в народї многі (і були однодушні всї в ходнику Соломоновім.
13Although the people regarded them highly, no one else dared to join them.
13З инших же нїхто не важив ся приставати до них, тільки величав їх народ.
14Yet more and more believers were brought to the Lord—large numbers of both men and women.
14І прибувало все більш віруючих у Господа, — множество чоловіків і жінок.)
15As a result, people brought the sick into the streets and laid them on cots and mats, so that at least Peter’s shadow might fall on some of them as he passed by.
15Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тїнь отїнила кого з них.
16Crowds also gathered from the towns around Jerusalem, bringing the sick and those tormented by unclean spirits, and all of them were healed.
16Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись.
17Then the high priest and all his associates, who belonged to the party of the Sadducees, were filled with jealousy. They went out
17Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю,
18and arrested the apostles and put them in the public jail.
18і наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у громадську темницю.
19But during the night an angel of the Lord opened the doors of the jail and brought them out, saying,
19Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече:
20“Go, stand in the temple courts and tell the people the full message of this new life.”
20Ійдїть, і ставши промовляйте в церкві до народу всї слова життя сього.
21At daybreak the apostles entered the temple courts as they had been told and began to teach the people. When the high priest and his associates arrived, they convened the Sanhedrin—the full assembly of the elders of Israel—and sent to the jail for the apostles.
21Вислухавши ж ввійшли вранцї в церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиєрей і ті, що з ним, скликали раду і всю старшину синів Ізраїлевих, і післали в вязницю привести їх.
22But on arriving at the jail, the officers did not find them there. So they returned with the report:
22Слуги ж прийшовши, не знайшли їх у темницї, і вернувшись, оповіли,
23“We found the jail securely locked, with the guards posted at the doors; but when we opened them, we found no one inside.”
23говорячи: Що темницю знайшли ми замкнену з усякою осторожністю і сторожів знадвору стоячих перед дверима, та відчинивши, нїкого в серединї не знайшли.
24When the captain of the temple guard and the chief priests heard this account, they were perplexed as to what was happening.
24Почувши ж слова сї священик і старшина церковний та архиєреї, сумнївались, що б воно таке було.
25Then someone came in and announced, “Look, the men you put in jail are standing in the temple courts teaching the people!”
25Прийшовши ж один, сповістив їх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкидали в темницю, стоять у церкві і навчають народ.
26At that point, the captain went with the officers and brought the apostles—but not by force, for fear the people would stone them.
26Тодї прийшовши старшина з слугами, привели їх без примусу; боялись бо народу, щоб не покаменував їх.
27They brought them in and made them stand before the Sanhedrin, where the high priest interrogated them.
27І привівши їх, поставили перед радою; і спитав їх архиєрей,
28“We gave you strict orders not to teach in this name,” he said. “Yet you have filled Jerusalem with your teaching and are determined to make us responsible for this man’s blood.”
28кажучи: Чи не заказом же заказувано вам навчати в імя се? І ось сповнили ви Єрусалим наукою вашою, і хочете навести на нас кров Чоловіка того.
29But Peter and the other apostles replied, “We must obey God rather than men.
29Озвав ся ж Петр і апостоли, і рекли: Більше треба коритись Богу, нїж людям.
30The God of our fathers raised up Jesus, whom you had killed by hanging Him on a tree.
30Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві.
31God exalted Him to His right hand as Prince and Savior, in order to grant repentance and forgiveness of sins to Israel.
31Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса, щоб дати покаяннє Ізраїлеві і оставленнє гріхів.
32We are witnesses of these things, and so is the Holy Spirit, whom God has given to those who obey Him.”
32І сьвідки Його в словах сих ми й Дух сьвятий, котрого дав Бог тим, хто корить ся Йому.
33When the Council members heard this, they were enraged, and they resolved to put the apostles to death.
33Вони ж почувши запалали гнївом, і радились, щоб повбивати їх.
34But a Pharisee named Gamaliel, a teacher of the law who was honored by all the people, stood up in the Sanhedrin and ordered that the men be put outside for a short time.
34Уставши ж у радї один Фарисей, на ймя Гамалиїл, учитель закону, поважаний від усього народу, звелїв на часину вивести апостолів,
35“Men of Israel,” he said, “consider carefully what you are about to do to these men.
35і каже своїм: Мужі Ізраїлські, вважайте на людей сих, що маєте робити.
36Some time ago Theudas rose up, claiming to be somebody, and about four hundred men joined him. He was killed, all his followers were dispersed, and it all came to nothing.
36Бо перед сими днями встав був Тевда, кажучи, що він хтось такий; до него пристало число людей з чотириста; його вбито, і всї, хто слухав його, розійшлись і обернулись у нїщо.
37After him, Judas the Galilean appeared in the days of the census and drew away people after him. He too perished, and all his followers were scattered.
37Після сього встав був Юда Галилейський під час переписї, і потяг за собою доволї народу. І сей загинув, і всї, хто слухав його, розсипались.
38So in the present case I advise you: Leave these men alone. Let them go! For if their purpose or endeavor is of human origin, it will fail.
38А тепер кажу вам: Відступіть ся від людей сих і оставте їх; бо коли від людей рада ся або дїло се, то обернеть ся в нїщо;
39But if it is from God, you will not be able to stop them. You may even find yourselves fighting against God.”
39коли ж від Бога, то не здолїєте його знївечити, та щоб іще й противниками Божими не зробитись вам.
40At this, they yielded to Gamaliel. They called the apostles in and had them flogged. Then they ordered them not to speak in the name of Jesus, and released them.
40Послухали ж його, і, покликавши апостолів та побивши, заказали їм говорити в імя Ісусове, та й відпустили їх.
41The apostles left the Sanhedrin, rejoicing that they had been counted worthy of suffering disgrace for the Name.
41Вони ж пішли веселі з перед ради, що за імя Його удостоїлись бути зневаженими.
42Every day, in the temple courts and from house to house, they did not stop teaching and proclaiming the good news that Jesus is the Christ.
42І по всяк день не переставали вони і в церкві і по домах навчати й благовіствувати Ісуса Христа.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.