Acts 9
Berean Standard BibleTranslation
Berean Standard Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Meanwhile, Saul was still breathing out murderous threats against the disciples of the Lord. He approached the high priest
1Савло ж, ще дишучи грозьбою та вбийством на учеників Господнїх, приступив до архиєрея,
2and requested letters to the synagogues in Damascus, so that if he found any men or women belonging to the Way, he could bring them as prisoners to Jerusalem.
2і просив від него листів у Дамаск до шкіл, щоб, коли кого знайде, що путя того будуть, чоловіків і жінок, звязавши, поприводив у Єрусалим.
3As Saul drew near to Damascus on his journey, suddenly a light from heaven flashed around him.
3Ідучи ж був близько Дамаску, аж ось осияло його сьвітло з неба,
4He fell to the ground and heard a voice say to him, “Saul, Saul, why do you persecute Me?”
4і, впавши на землю, чув голос, глаголючий йому: Савле, Савле, чого мене гониш?
5“Who are You, Lord?” Saul asked. “I am Jesus, whom you are persecuting,” He replied.
5Каже ж: Хто єси, Господи? Господь же рече: Я Ісус, котрого ти гониш. Трудно тобі проти рожна прати (упиратись).
6“Now get up and go into the city, and you will be told what you must do.”
6І затрусившись та стуманївши, каже: Господи, що хочеш, щоб робив я? А Господь до него: Устань, та йди в город; і скажеть ся тобі, що маєш робити.
7The men traveling with Saul stood there speechless. They heard the voice but did not see anyone.
7Люде ж, що йшли з ним, стояли зʼумівшись, чуючи голос, нїкого ж не бачивши.
8Saul got up from the ground, but when he opened his eyes he could not see a thing. So they led him by the hand into Damascus.
8Устав же Савло з землї; як же відтворив очі, нїкого не бачив. І вели його за руку, та й привели в Дамаск.
9For three days he was without sight, and he did not eat or drink anything.
9І був він три днї невидющим, і не їв і не пив.
10In Damascus there was a disciple named Ananias. The Lord spoke to him in a vision, “Ananias!” “Here I am, Lord,” he answered.
10Був же один ученик у Дамаску, на ймя Ананїя; і рече йому Господь у видїннї: Ананїє! Він же каже: Ось я, Господи.
11“Get up!” the Lord told him. “Go to the house of Judas on Straight Street and ask for a man from Tarsus named Saul, for he is praying.
11Господь же до него: Уставши, йди на улицю, що зветь ся Простою, та й пошукай у Юдиній хатї Тарсянина, на ймя Савла; ось бо він молить ся,
12In a vision he has seen a man named Ananias come and place his hands on him to restore his sight.”
12І видїв (Савло) у видїннї чоловіка, на ймя Ананїю, що (нїби) ввійшов і положив руку на него, щоб прозрів.
13But Ananias answered, “Lord, many people have told me about this man and all the harm he has done to Your saints in Jerusalem.
13Відказав же Ананїя: Господи, я чув од многих про чоловіка сього, скільки він зла заподїяв сьвятим твоїм у Єрусалимі;
14And now he is here with authority from the chief priests to arrest all who call on Your name.”
14і тут має власть од архиєреїв вязати всїх, хто призиває імя Твоє.
15“Go!” said the Lord. “This man is My chosen instrument to carry My name before the Gentiles and their kings, and before the people of Israel.
15Рече ж до него Господь: Іди, бо сей у мене вибрана посудина, щоб нести ймя моє перед поган, і царів і синів Ізраїлевих:
16I will show him how much he must suffer for My name.”
16я бо покажу йому, скільки мусить він за ймя моє терпіти.
17So Ananias went to the house, and when he arrived, he placed his hands on Saul. “Brother Saul,” he said, “the Lord Jesus, who appeared to you on the road as you were coming here, has sent me so that you may see again and be filled with the Holy Spirit.”
17Пійшовши Ананїя, ввійшов у господу та, положивши на него руки, рече: Савле брате! Господь Ісус, що явивсь тобі в дорозї, котрою йшов єси, післав мене, щоб ти прозрів і сповнив ся Духом сьвятим.
18At that instant, something like scales fell from Saul’s eyes, and his sight was restored. He got up and was baptized,
18І зараз із очей йому, мов би луска, спало, і прозрів того часу, та й вставши, охрестив ся.
19and after taking some food, he regained his strength. And he spent several days with the disciples in Damascus.
19І прийнявши їжу, покрепив ся. Був же Савло з учениками, що в Дамаску, днїв кілька.
20Saul promptly began to proclaim Jesus in the synagogues, declaring, “He is the Son of God.”
20І зараз проповідував по школах Христа, що се Син Божий.
21All who heard him were astounded and asked, “Isn’t this the man who wreaked havoc in Jerusalem on those who call on this name? And hasn’t he come here to take them as prisoners to the chief priests?”
21Дивувались же усї, хто чув, і казали: Чи се не той, що погубляв у Єрусалимі призиваючих се імя, та й сюди на те прийшов, щоб, звязавши їх, вести до архиєреїв?
22But Saul was empowered all the more, and he confounded the Jews living in Damascus by proving that Jesus is the Christ.
22А Савло вбивавсь у силу та в силу, й перемагав Жидів, що жили в Дамаску, доводячи, що се Христос.
23After many days had passed, the Jews conspired to kill him,
23Як же сповнилось доволї днїв, змовили ся Жиди, вбити його.
24but Saul learned of their plot. Day and night they watched the city gates in order to kill him.
24Довідав ся ж Савло про змову їх. А вони стерегли воріт день і ніч, щоб його вбити.
25One night, however, his disciples took him and lowered him in a basket through a window in the wall.
25Взявши ж його ученики в ночі, спустили через мур у коші.
26When Saul arrived in Jerusalem, he tried to join the disciples, but they were all afraid of him, not believing that he was a disciple.
26Прийшовши ж Савло в Єрусалим, пробував пристати в ученики; та всї боялись його, не діймаючи віри, що він ученик.
27Then Barnabas brought him to the apostles and described how Saul had seen the Lord, who spoke to him on the road to Damascus, and how Saul had spoken boldly in that city in the name of Jesus.
27Варнава ж, прийнявши його, повів до апостолів, і розповів їм, як він дорогою видїв Господа, і як він глаголав йому, та як у Дамаску одважно проповідував імя Ісусове.
28So Saul stayed with them, moving about freely in Jerusalem and speaking boldly in the name of the Lord.
28І ввіходив і виходив з ними в Єрусалимі.
29He talked and debated with the Grecian Jews, but they tried to kill him.
29І одважно проповідував імя Господа Ісуса й розмовляв і змагав ся з Єленянами; вони ж лагодились убити його.
30When the brothers learned of this, they took him down to Caesarea and sent him off to Tarsus.
30Довідавшись же брати, привели його в Кесарию, та й вислали його в Тарс.
31Then the church throughout Judea, Galilee, and Samaria experienced a time of peace. It grew in strength and numbers, living in the fear of the Lord and the encouragement of the Holy Spirit.
31Церкви ж по всїй Юдеї і Галилеї і Самариї мали впокій, будуючись і ходячи в страсї Господнїм, а потїхою сьвятого Духа намножувались.
32As Peter traveled throughout the area, he went to visit the saints in Lydda.
32Стало ся ж, як переходив Петр усї, прийшов і до сьвятих, що проживали в Лиддї.
33There he found a man named Aeneas, who had been paralyzed and bedridden for eight years.
33Знайшов же там одного чоловіка, на ймя Єнея, що на ліжку лежав вісїм років, будучи розслабленим.
34“Aeneas,” Peter said to him, “Jesus Christ heals you! Get up and put away your mat.” Immediately Aeneas got up,
34І рече йому Петр: Єнею, оздоровлює тебе Ісус Христос; устань, та й постели собі. І зараз устав.
35and all who lived in Lydda and Sharon saw him and turned to the Lord.
35І бачили його всї, що жили в Лиддї та в Саронї, котрі навернулись до Господа.
36In Joppa there was a disciple named Tabitha (which is translated as Dorcas), who was always occupied with works of kindness and charity.
36Була ж в Йоппиї одна учениця, на ймя Тавита, що перекладом зветь ся: Сарна. Ся була повна добрих учинків і милостинї, що робила.
37At that time, however, she became sick and died, and her body was washed and placed in an upper room.
37Стало ся ж, що тими днями занедужавши, вмерла вона. Обмивши ж її, положили в гірницї.
38Since Lydda was near Joppa, the disciples heard that Peter was there and sent two men to urge him, “Come to us without delay.”
38Як же близько була Лидда від Йоппиї, то ученики, почувши, що Петр там, післали двох чоловіків до него, просячи, щоб не загаявсь прийти до них.
39So Peter got up and went with them. On his arrival, they took him to the upper room. All the widows stood around him, weeping and showing him the tunics and other clothing that Dorcas had made while she was still with them.
39Устав же Петр, та й пійшов з ними. Як же прийшов, повели його в гірницю; і обступили його всї вдовицї, плачучи й показуючи одежу й шматтє, що їм посправляла, бувши з ними, Сарна.
40Then Peter sent them all out of the room. He knelt down and prayed, and turning toward her body, he said, “Tabitha, get up!” She opened her eyes, and seeing Peter, she sat up.
40Випровадивши ж Петр усїх і приклонивши колїна, молив ся, і, обернувшись до тїла, рече: Тавито, встань. Вона ж відкрила очі свої і, побачивши Петра, сїла.
41Peter took her by the hand and helped her up. Then he called the saints and widows and presented her to them alive.
41Подавши їй руку, підвів її; покликавши ж сьвятих та вдовиць, поставив її перед ними живу.
42This became known all over Joppa, and many people believed in the Lord.
42І знане се стало по всїй Йоппиї, і многі увірували в Господа.
43And Peter stayed for several days in Joppa with a tanner named Simon.
43Стало ся ж, що доволї днїв пробував він у Йоппиї у одного Симона кожомяки (гарбаря).
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.