Acts 19
Berean Standard BibleTranslation
Berean Standard Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1While Apollos was at Corinth, Paul passed through the interior and came to Ephesus. There he found some disciples
1Стало ся ж, як був Аполос у Коринтї, пройшовши Павел верхні сторони, прибув у Єфес, і, знайшовши деяких учеників,
2and asked them, “Did you receive the Holy Spirit when you became believers?” “No,” they answered, “we have not even heard that there is a Holy Spirit.”
2рече до них: Чи прийняли ви Духа сьвятого, увірувавши? Вони ж сказали йому: Ба й не чували, чи є Дух сьвятий.
3“Into what, then, were you baptized?” Paul asked. “The baptism of John,” they replied.
3І рече до них: У що ж ви хрестились? Вони ж казали: В Йоанове хрещеннє.
4Paul explained: “John’s baptism was a baptism of repentance. He told the people to believe in the One coming after him, that is, in Jesus.”
4Рече ж Павел: Йоан хрестив хрещеннєм покаяння, глаголючи людям, щоб у Грядущого за ним вірували, се єсть в Христа Ісуса.
5On hearing this, they were baptized into the name of the Lord Jesus.
5Почувши ж се, хрестились в імя Господа Ісуса.
6And when Paul laid his hands on them, the Holy Spirit came upon them, and they spoke in tongues and prophesied.
6І, як положив на них Павел руки, зійшов Дух сьвятий на них, і заговорили мовами, і пророкували.
7There were about twelve men in all.
7Було ж усїх до дванайцяти чоловік.
8Then Paul went into the synagogue and spoke boldly there for three months, arguing persuasively about the kingdom of God.
8Увійшовши ж у школу, промовляв одважно три місяцї, розмовляючи і доводячи про царство Боже.
9But when some of them stubbornly refused to believe and publicly maligned the Way, Paul took his disciples and left the synagogue to conduct daily discussions in the lecture hall of Tyrannus.
9Як же деякі закаменїли, й не слухали, злословлячи путь (Господень) перед народом, відступив од них і відлучив учеників, та й що-дня розмовляв в школї одного Тирана.
10This continued for two years, so that everyone who lived in the province of Asia, Jews and Greeks alike, heard the word of the Lord.
10Се дїялось два роки, так що всї, що проживали в Азиї, слухали слово Господа Ісуса, — Жиди й Єленяне.
11God did extraordinary miracles through the hands of Paul,
11І не малі чудеса робив Бог руками Павловими,
12so that even handkerchiefs and aprons that had touched him were taken to the sick, and the diseases and evil spirits left them.
12так що на недужих вкладали з тїла його хустки або рушники, й покидали їх недуги, й злі духи виходили з них.
13Now there were some itinerant Jewish exorcists who tried to invoke the name of the Lord Jesus over those with evil spirits. They would say, “I bind you by Jesus, whom Paul proclaims.”
13Почали ж деякі з тиняючих ся Жидів-заклинателїв іменувати над маючими духів лукавих імя Господа Ісуса, говорячи: Заклинаємо вас Ісусом, котрого Павел проповідує.
14Seven sons of Sceva, a Jewish chief priest, were doing this.
14Було ж якихсь сїм синів Скеви Жидовина архиєрея, що се робили.
15Eventually, one of the evil spirits answered them, “Jesus I know, and I know about Paul, but who are you?”
15Та дух лукавий озвавшись, казав: Ісуса знаю, і Павла знаю; ви ж хто такі?
16Then the man with the evil spirit jumped on them and overpowered them all. The attack was so violent that they ran out of the house naked and wounded.
16І кинувсь на них чоловік, що в йому був дух лукавий, і, опанувавши їх, подужав їх так, що нагі й зранені повтїкали з того дому.
17This became known to all the Jews and Greeks living in Ephesus, and fear came over all of them. So the name of the Lord Jesus was held in high honor.
17Стало ся ж се відоме всїм Жидам і Єленянам, що жили в Єфесї; і попав страх на всїх їх, і величано імя Господа Ісуса.
18Many who had believed now came forward, confessing and disclosing their deeds.
18І многі з вірних приходили, і визнавали, і виявляли учинки свої.
19And a number of those who had practiced magic arts brought their books and burned them in front of everyone. When the value of the books was calculated, the total came to fifty thousand drachmas.
19Доволї ж багато з тих, що робили чари, позносивши книги свої, попалили перед усїма; і злїчено цїну їх, і налїчено пятьдесять тисяч срібняків.
20So the word of the Lord powerfully continued to spread and prevail.
20Так потужно росло слово Господнє і укріплялось.
21After these things had happened, Paul resolved in the Spirit to go to Jerusalem after he had passed through Macedonia and Achaia. “After I have been there,” he said, “I must see Rome as well.”
21Як же се сповнилось, постановив Павел у дусї, пройшовши через Македонию та Ахаю, ійти в Єрусалим, говорячи, що, побувши там, мушу й Рим побачити.
22He sent two of his helpers, Timothy and Erastus, to Macedonia, while he stayed for a time in the province of Asia.
22Піславши ж у Македонию двох послугуючих йому, Тимотея та Єраста, сам пробув (який ся) час ув Азиї.
23About that time there arose a great disturbance about the Way.
23Стала ся ж часу того немала трівога про Господень путь.
24It began with a silversmith named Demetrius who made silver shrines of Artemis, bringing much business to the craftsmen.
24Один бо, на ймя Димитрий, золотар, що робив срібні храми Артемиди, давав ремесникам немалий заробіток.
25Demetrius assembled the craftsmen, along with the workmen in related trades. “Men,” he said, “you know that this business is our source of prosperity.
25Зібравши їх і инших сього дїла робітників, каже: Люде, ви знаєте, що з сього заробітку прожиток наш;
26And you can see and hear that not only in Ephesus, but in nearly the whole province of Asia, Paul has persuaded a great number of people to turn away. He says that man-made gods are no gods at all.
26та бачите й чуєте, що не то в Єфесї, а мало не по всїй Азиї сей Павел, пересьвідчивши, одвернув багато народу, говорячи, що нема богів рукотворних.
27There is danger not only that our business will fall into disrepute, but also that the temple of the great goddess Artemis will be discredited and her majesty deposed—she who is worshiped by all the province of Asia and the whole world.”
27І не тільки се ремеслу нашому грозить, прийти в упадок, та щоб і храм великої богинї Артемиди не обернувсь у нїщо, і не пропало величчє тієї, котрій вся Азия і вселенна покланяєть ся.
28When the men heard this, they were enraged and began shouting, “Great is Artemis of the Ephesians!”
28Вислухавши се і сповнившись гнївом, закричали, говорячи: Велика Артемида Єфеська!
29Soon the whole city was in disarray. They rushed together into the theatre, dragging with them Gaius and Aristarchus, Paul’s traveling companions from Macedonia.
29І ввесь город був повен заколоту; і кинулись однодушно до театру, схопивши Гайя та Аристарха, Македонян, подорожнїх товаришів Павлових.
30Paul wanted to go before the assembly, but the disciples would not allow him.
30Як же хотїв Павел увійти між народ, не пустили його ученики.
31Even some of Paul’s friends who were officials of the province of Asia sent word to him, begging him not to venture into the theatre.
31І деякі з Азийської старшини, бувши йому приятелями, піславши до него, благали, щоб не йшов до театру.
32Meanwhile the assembly was in turmoil. Some were shouting one thing and some another, and most of them did not even know why they were there.
32Инші ж що инше гукали; була бо громада заколочена, і більша з них (часть) не знала, чого посходились.
33The Jews in the crowd pushed Alexander forward to explain himself, and he motioned for silence so he could make his defense to the people.
33З народу ж вивели Александра, і Жиди попихали його наперед. Александр же, махнувши рукою, хотїв був оправдуватись перед народом.
34But when they realized that he was a Jew, they all shouted in unison for about two hours: “Great is Artemis of the Ephesians!”
34Як же довідались, що він Жидовин, то всї гукали в один голос годин зо дві: Велика Артемида Єфеська!
35Finally the city clerk quieted the crowd and declared, “Men of Ephesus, doesn’t everyone know that the city of Ephesus is guardian of the temple of the great Artemis and of her image, which fell from heaven?
35Утихомиривши ж писар народ, каже: Мужі Єфеські, що б то був за чоловік, котрий не знав би, що город Єфес шануватель великої богинї Артемиди і Диопета!
36Since these things are undeniable, you ought to be calm and not do anything rash.
36А коли нїчого проти сього не можна сказати, то треба вам угамуватись і нїчого нерозважно не робити.
37For you have brought these men here, though they have neither robbed our temple nor blasphemed our goddess.
37Привели бо ви чоловіків сих, що нї сьвятого не крали, нї богинї вашої не хулили.
38So if Demetrius and his fellow craftsmen have a complaint against anyone, the courts are open and proconsuls are available. Let them bring charges against one another there.
38Коли ж Димитрий та ремісники що з ним, мають з ким справу, то (на се) суддї судять і є старости; нехай позивають один одного.
39But if you are seeking anything beyond this, it must be settled in a legal assembly.
39А коли чого иншого допевняєтесь, то у законному зборі розсудить ся.
40For we are in jeopardy of being charged with rioting for today’s events, and we have no justification to account for this commotion.”
40Бо ще опасуємось, щоб не обвинувачено нас за сегоднїшню бучу, не маючи жадної причини, котрою могли б оправдити се збіговище.
41After he had said this, he dismissed the assembly.
41І, се промовивши, розпустив громаду.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.