Дела апостолска 11
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1А чуше и апостоли и браћа који беху у Јудеји да и незнабошци примише реч Божју.
1Почули ж апостоли та брати, котрі були в Юдеї, що й погане прийняли слово Боже.
2И кад изиђе Петар у Јерусалим, препираху се с њим који беху из обрезања,
2І як прийшов Петр у Єрусалим, змагались із ним ті, що від обрізання,
3говорећи: Ушао си к људима који нису обрезани, и јео си с њима.
3кажучи: Що до людей, обрізання немаючих, ходив єси і їв з ними.
4А Петар почевши казиваше им редом говорећи:
4Почавши ж Петр, виложив їм рядом, говорячи:
5Ја бејах у граду Јопи на молитви, и дошавши изван себе видех утвару, где силази суд некакав као велико платно на четири рогља и спушта се с неба, и дође до преда ме.
5Був я в городї, Йоппиї, і молячись бачив у захопленню видїннє: посудину якусь, що сходила, наче обрус великий, по чотирох кінцях спусканий з неба; і прийшов аж до мене.
6Погледавши у њ опазих и видех четвороножна земаљска, и звериње и бубине и птице небеске.
6Зазирнувши в него і розглянувши, бачив чотироногих землї, і зьвірів, і повзючих, і птиць небесних.
7А чух глас који ми говори: Устани, Петре! Покољи и поједи.
7І чув я голос, що глаголав до мене: Встань, Петре, заколи та й їж.
8А ја рекох: Нипошто Господе! Јер ништа погано и нечисто никад не уђе у уста моја.
8Я ж сказав: Нї, Господи, бо нїщо погане або нечисте нїколи не входило в уста мої.
9А глас ми одговори другом с неба говорећи: Шта је Бог очистио ти не погани.
9Відказав же менї голос удруге з неба: Що Бог очистив, ти не погань,
10А ово би трипут; и узе се опет све на небо.
10Се сталось тричі, і знов потягнено було все на небо.
11И гле, одмах три човека сташе пред кућом у којој бејах, послани из Ћесарије к мени.
11І ось зараз три чоловіки прийшли в господу, де я був, послані з Кесариї до мене.
12А Дух ми рече да идем с њима не премишљајући ништа. А дођоше са мном и ово шест браће, и уђосмо у кућу човекову.
12Сказав же менї Дух ійти з ними, нїчого не розбираючи. Пішли ж зо мною і шість братів, і ввійшли ми в господу до чоловіка;
13И каза нам како виде анђела у кући својој који је стао и казао му: Пошљи људе у Јопу и дозови Симона прозваног Петра,
13і звістив нам, як видїв ангела в господї своїй, що став і глаголав йому: Пішли в Йоппию людей, та поклич Симона, званого Петром.
14који ће ти казати речи којима ћеш се спасти ти и сав дом твој.
14Він глаголати ме слова до тебе, котрими спасеш ся ти й увесь дім твій.
15А кад ја почех говорити сиђе Дух Свети на њих, као и на нас у почетку.
15Як же став я говорити, найшов Дух сьвятий на них, як і на нас у починї.
16Онда се опоменух речи Господње како говораше: Јован је крстио водом, а ви ћете се крстити Духом Светим.
16Згадав я тодї слово Господнє, як глаголав він: Йоан хрестив водою, а ви будете хреститись Духом сьвятим.
17Кад им дакле Бог даде једнак дар као и нама који верујемо Господа свог Исуса Христа; ја ко бејах да би могао забранити Богу?
17Коли ж рівний дар дав їм Бог, як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я такий, щоб міг заборонити Богові?
18А кад чуше ово, умукоше, и хваљаху Бога говорећи: Дакле и незнабошцима Бог даде покајање за живот.
18Вислухавши се, замовкли, і славили Бога, говорячи: То й поганам дав Бог покаяннє в життє!
19А они што се расејаше од невоље која поста за Стефана, прођоше тја до Финикије и Кипра и Антиохије, ником не говорећи реч до самим Јеврејима.
19Ті ж, що порозсипались від гонення, що сталось на Стефана, пійшли аж у Финикию, Кипр і Антиохию, нїкому не проповідуючи слова, тільки одним Жидам.
20А неки од њих беху Кипрани и Киринци, који ушавши у Антиохију говораху Грцима проповедајући јеванђеље о Господу Исусу.
20Були ж деякі з них люде з Кипру і Киринеї, котрі, прийшовши в Антиохию, говорили до Єленян, благовіствуючи Господа Ісуса.
21И беше рука Божија с њима; и много их вероваше и обратише се ка Господу.
21І була рука Господня з ними; і велике число увірувавши, навернулись до Господа.
22А дође реч о њима до ушију цркве која беше у Јерусалиму; и послаше Варнаву да иде тја до Антиохије;
22Дійшло ж про них слово до ушей церкви, що в Єрусалимі, і післали Варнаву, щоб пійшов аж до Антиохиї;
23који дошавши и видевши благодат Божју, обрадова се, и мољаше све да тврдим срцем остану у Господу;
23котрий прийшовши і видївши ласку Божу, зрадїв, і молив усїх, щоб у постановленню серця пробували в Господї.
24јер беше човек благ и пун Духа Светог и вере. И обрати се многи народ ка Господу.
24Бо був чоловік добрий, повний Духа сьвятого й віри; і прихилилось доволї народу до Господа.
25Варнава, пак, изиђе у Тарс да тражи Савла; и кад га нађе, доведе га у Антиохију.
25Вийшов же Варнава в Тарс шукати Павла,
26И они се целу годину састајаше онде с црквом, и учише многи народ; и најпре у Антиохији назваше ученике хришћанима.
26і, знайшовши його, привів його в Антиохию. Стало ся ж, що вони цїлий рік збирались у церкві, і навчали багато народу, і ученики в Антиохиї стали найперш звати ся Християнами.
27А у те дане сиђоше из Јерусалима пророци у Антиохију.
27Тих же днїв прийшли з Єрусалиму пророки в Антиохию.
28И уставши један од њих, по имену Агав, објави глад велику која хтеде бити по васионом свету; који и би за Клаудија ћесара.
28Ставши ж один з них, на ймя Агав, віщував духом, що велика голоднеча має бути по всїй вселеннїй, яка й постала за Клавдия кесаря.
29А од ученика одреди сваки колико који могаше да пошаљу у помоћ браћи која живљаху у Јудеји.
29З учеників же, скільки хто міг, постановив кожен з них післати на запомогу братам, що жили в Юдеї.
30Које и учинише пославши старешинама преко руке Варнавине и Савлове.
30Що й зробили, піславши до старших через руки Варнави та Савла.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.