Acts 22
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Men, brethren, and fathers, hear ye the account which I now give unto you.
1Мужі брати й батьки, вислухайте тепер моє оправданнє перед вами.
2(And when they heard that he spoke to them in the Hebrew tongue, they kept the more silence.)
2Почувши ж, що Жидівською мовою говорив до них, ще більш утихомирились.)
3And he saith: I am a Jew, born at Tarsus in Cilicia, but brought up in this city, at the feet of Gamaliel, taught according to the truth of the law of the fathers, zealous for the law, as also all you are this day:
3І рече: Я справдї чоловік Жидовин, роджений у Тарсї Киликийському, зрощений же у сьому городї при ногах Гамалиїла, навчений добре отцївського закону, бувши ревнителем Бога, якож ви всї тепер.
4Who persecuted this way unto death, binding and delivering into prisons both men and women.
4Я сей путь гонив до смерти, вяжучи та віддаючи в темницї чоловіків і жінок;
5As the high priest doth bear me witness, and all the ancients: from whom also receiving letters to the brethren, I went to Damascus, that I might bring them bound from thence to Jerusalem to be punished.
5яко ж і архиєрей засьвідкує менї, і вся старшина, від котрих і листи взявши до братів, ішов я в Дамаск, щоб звязавши привести у Єрусалим тих, що там були, щоб скарано їх.
6And it came to pass, as I was going, and drawing nigh to Damascus at midday, that suddenly from heaven there shone round about me a great light:
6Стало ся ж менї, як ішов я і наближавсь до Дамаску, о полуднї зразу осияло мене велике сьвітло з неба.
7And falling on the ground, I heard a voice saying to me: Saul, Saul, why persecutest thou me?
7І впав я на землю, і почув голос, глаголючий менї: Савле, Савле, чого мене гониш?
8And I answered: Who art thou, Lord? And he said to me: I am Jesus of Nazareth, whom thou persecutest.
8Я ж озвавсь: Хто єси, Господи? І рече до мене: Я Ісус Назорей, котрого ти гониш.
9And they that were with me, saw indeed the light, but they heard not the voice of him that spoke with me.
9Ті ж, що були зо мною, видїли сьвітло і полякались; голосу ж не чули, що глаголав менї.
10And I said: What shall I do, Lord? And the Lord said to me: Arise, and go to Damascus; and there it shall be told thee of all things that thou must do.
10Сказав же я: Що робити менї, Господи? Господь же рече до мене: Уставши йди в Дамаск; а там скажеть ся тобі про все, що постановлено тобі робити.
11And whereas I did not see for the brightness of that light, being led by the hand by my companions, I came to Damascus.
11Як же не бачив я від сяєва того сьвітла, то ведений за руку від тих, що були зо мною, увійшов я в Дамаск.
12And one Ananias, a man according to the law, having testimony of all the Jews who dwelt there,
12Ананїя ж, чоловік один побожний по закону, доброї слави у всїх тамешнїх Жидів,
13Coming to me, and standing by me, said to me: Brother Saul, look up. And I the same hour looked upon him.
13прийшовши до мене і ставши, рече менї: Савле брате, прозри. І я тієї ж години побачив його.
14But he said: The God of our fathers hath preordained thee that thou shouldst know his will, and see the Just One, and shouldst hear the voice from his mouth.
14Він же рече: Бог отцїв наших вибрав тебе розуміти волю Його, й видїти Праведника, й чути голос із уст Його.
15For thou shalt be his witness to all men, of those things which thou hast seen and heard.
15Бо будеш сьвідком Йому перед усїма людьми у тому, що ти бачив і чув єси.
16And now why tarriest thou? Rise up, and be baptized, and wash away thy sins, invoking his name.
16А тепер чого гаєш ся? уставши охрестись, та обмий гріхи твої, призвавши імя Господнє.
17And it came to pass, when I was come again to Jerusalem, and was praying in the temple, that I was in a trance,
17І сталось, як вернувсь я в Єрусалим та моливсь у церкві, то був у захопленню,
18And saw him saying unto me: Make haste, and get thee quickly out of Jerusalem; because they will not receive thy testimony concerning me.
18і видїв Його, глаголючого менї: Поспіши та вийди боржій з Єрусалиму, бо не приймуть сьвідчення твого про мене.
19And I said: Lord, they know that I cast into prison, and beat in every synagogue, them that believed in thee.
19А я сказав: Господи, вони знають, що я вкидав у темницї та бив по школах тих, що вірували в Тебе.
20And when the blood of Stephen thy witness was shed, I stood by and consented, and kept the garments of them that killed him.
20І як пролилась кров Стефана, сьвідка Твого, я сам стояв і похваляв убийство його, стережучи одежі убийцїв його.
21And he said to me: Go, for unto the Gentiles afar off, will I send thee.
21І рече до мене: Іди: бо я до поган далеко пішлю тебе.
22And they heard him until this word, and then lifted up their voice, saying: Away with such an one from the earth; for it is not fit that he should live.
22Слухали ж його аж до сього слова, а тепер зняли голос свій, кажучи: Геть із землї такого! не жити йому.
23And as they cried out and threw off their garments, and cast dust into the air,
23Як же кричали вони та кидали одежу, та підкидали порохом на воздух,
24The tribune commanded him to be brought into the castle, and that he should be scourged and tortured: to know for what cause they did so cry out against him.
24звелїв тисячник вести його в замок, і казав бійкою допитуватись у него, щоб дознатись, чого так гукають на него.
25And when they had bound him with thongs, Paul saith to the centurion that stood by him: Is it lawful for you to scourge a man that is a Roman, and uncondemned?
25Як же розтягнуто (вязано) його реміннєм, рече Павел до сотника стоячого: Хиба годить ся вам чоловіка Римлянина, та й несудженого, бити?
26Which the centurion hearing, went to the tribune, and told him, saying: What art thou about to do? For this man is a Roman citizen.
26Почувши ж сотник, приступивши до тисячника, сповістив, говорячи: Дивись, що хочеш робити; чоловік бо сей Римлянин.
27And the tribune coming, said to him: Tell me, art thou a Roman? But he said: Yea.
27Прийшовши тисячник промовив до него: Скажи менї, чи Римлянин єси ти? Він же рече: Так.
28And the tribune answered: I obtained the being free of this city with a great sum. And Paul said: But I was born so.
28І відказав тисячник: За велику суму здобув я се горожанство. Павел же рече: Я ж і родивсь (у йому).
29Immediately therefore they departed from him that were about to torture him. The tribune also was afraid after he understood that he was a Roman citizen, and because he had bound him.
29Зараз тодї відступили від него ті, що мали в него допитуватись; і тисячник злякав ся, довідавшись, що се Римлянин, і що він його закував.
30But on the next day, meaning to know more diligently for what cause he was accused by the Jews, he loosed him, and commanded the priests to come together, and all the council: and bringing forth Paul, he set him before them.
30Назавтра ж, хотївши довідатись певно, за що винуватять його, зняв з него кайдани, і звелїв прийти архиєреям і всїй радї їх і, вивівши Павла, поставив перед ними.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.