ⲚⲒⲠⲢⲀⲜⲒⲤ 22
Coptic New TestamentTranslation
Coptic New Testament
Kulish and Puluj Bible (1905)
1ⲛⲓⲣⲱⲙⲓ ⲛⲓ⳿ⲥⲛⲏⲟⲩ ⲟⲩⲟϩ ⲛⲓⲓⲟϯ ⲥⲱⲧⲉⲙ ⳿ⲉⲧⲁ⳿ⲁⲡⲟⲗⲟⲅⲓⲁ ⳿ⲉⲧⲉⲛⲧⲏⲓ ϣⲁⲣⲱⲧⲉⲛ ϯⲛⲟⲩ
1Мужі брати й батьки, вислухайте тепер моє оправданнє перед вами.
2⳿ⲉⲧⲁⲩⲥⲱⲧⲉⲙ ⲇⲉ ϫⲉ ⲁϥⲉⲣⲟⲩⲱ ⲛⲱⲟⲩ ϧⲉⲛ ϯⲁⲥⲡⲓ ⳿ⲙⲙⲉⲧϩⲉⲃⲣⲉⲟⲥ ⲙⲁⲗⲗⲟⲛ ⲇⲉ ⲁⲩⲭⲁⲣⲱⲟⲩ ⲟⲩⲟϩ ⲡⲉϫⲁϥ
2Почувши ж, що Жидівською мовою говорив до них, ще більш утихомирились.)
3ϫⲉ ⳿ⲁⲛⲟⲕ ⲙⲉⲛ ⳿ⲁⲛⲟⲕ ⲟⲩⲣⲱⲙⲓ ⳿ⲛⲒⲟⲩⲇⲁⲓ ⲁⲩⲙⲁⲥⲧ ϧⲉⲛ Ⲧⲁⲣⲥⲟⲥ ⳿ⲛⲧⲉ ϯⲔⲩⲗⲓⲕⲓⲁ ⳿ⲉⲁⲩϣⲁⲛⲟⲩϣⲧ ϧⲉⲛ ⲧⲁⲓⲡⲟⲗⲓⲥ ϧⲁⲧⲉⲛ ⲛⲉⲛϭⲁⲗⲁⲩϫ ⳿ⲛⲄⲁⲙⲁⲗⲓⲏⲗ ⲫⲁⲓ ⳿ⲉⲧⲁϥ⳿ⲧⲥⲁⲃⲟⲓ ⳿ⲉ⳿ⲡⲧⲁϫⲣⲟ ⳿ⲛⲧⲉ ⳿ⲫⲛⲟⲙⲟⲥ ⳿ⲛⲧⲉ ⲛⲉⲛⲓⲟϯ ⲉⲓⲟⲓ ⳿ⲛⲣⲉϥⲭⲟϩ ⳿ⲛⲧⲉ Ⲫⲛⲟⲩϯ ⲕⲁⲧⲁ ⳿ⲫⲣⲏϯ ϩⲱⲧⲉⲛ ⳿ⲉⲧⲉⲧⲉⲛⲟⲓ ⳿ⲙⲙⲟⲥ ⳿ⲛⲑⲱⲧⲉⲛ ⲧⲏⲣⲟⲩ ⳿ⲙⲫⲟⲟⲩ
3І рече: Я справдї чоловік Жидовин, роджений у Тарсї Киликийському, зрощений же у сьому городї при ногах Гамалиїла, навчений добре отцївського закону, бувши ревнителем Бога, якож ви всї тепер.
4⳿ⲉⲁⲓϭⲟϫⲓ ⳿ⲛⲥⲁ ⲡⲁⲓⲙⲱⲓⲧ ϣⲁ ⳿ⲉ⳿ϧⲣⲏⲓ ⳿ⲉ⳿ⲫⲙⲟⲩ ⲉⲓⲥⲱⲛϩ ⳿ⲛϩⲁⲛⲣⲱⲙⲓ ⲛⲉⲙ ϩⲁⲛϩⲓⲟⲙⲓ ⲉⲓϩⲓⲟⲩ⳿ⲓ ⳿ⲙⲙⲱⲟⲩ ⳿ⲉ⳿ⲡ⳿ϣⲧⲉⲕⲟ
4Я сей путь гонив до смерти, вяжучи та віддаючи в темницї чоловіків і жінок;
5⳿ⲙ⳿ⲫⲣⲏϯ ⳿ⲉⲧⲉ ⲡⲓ⳿ⲁⲣⲭⲓⲉⲣⲉⲩⲥ ⲟⲓ ⳿ⲙⲙⲉⲑⲣⲉ ⲛⲏⲓ ⲛⲉⲙ ⲛⲓ⳿ⲡⲣⲉⲥⲃⲩⲧⲉⲣⲟⲥ ⲧⲏⲣⲟⲩ ⲛⲏ ⳿ⲉⲧⲁⲓϭⲓ ⲉⲡⲓⲥⲧⲟⲗⲏ ⳿ⲛⲧⲟⲧⲟⲩ ϣⲁ ⲛⲓ⳿ⲥⲛⲏⲟⲩ ⲛⲁⲓⲛⲁ ⲇⲉ ⳿ⲉⲆⲁⲙⲁⲥⲕⲟⲥ ⳿ⲉ⳿ⲓⲛⲓ ⳿ⲛⲛⲓⲕⲉⲭⲱⲟⲩⲛⲓ ⳿ⲉⲧⲉ⳿⳿ⲙⲙⲁⲩ ⲉⲩⲥⲟⲛϩ ⳿ⲉ⳿ϩⲣⲏⲓ ⳿ⲉⲒⲉⲣⲟⲩⲥⲁⲗⲏⲙ ϩⲓⲛⲁ ⳿ⲛⲥⲉϯ⳿ⲙⲕⲁϩ ⲛⲱⲟⲩ
5яко ж і архиєрей засьвідкує менї, і вся старшина, від котрих і листи взявши до братів, ішов я в Дамаск, щоб звязавши привести у Єрусалим тих, що там були, щоб скарано їх.
6ⲁⲥϣⲱⲡⲓ ⲇⲉ ⳿ⲙⲙⲟⲓ ⲉⲓⲙⲟϣⲓ ⲟⲩⲟϩ ⳿ⲉⲧⲁⲓϧⲱⲛⲧ ⳿ⲉⲆⲁⲙⲁⲥⲕⲟⲥ ⳿ⲙ⳿ⲡⲕⲱϯ ⳿ⲙⲙⲉⲣⲓ ⳿ⲛⲟⲩϩⲟϯ ϧⲉⲛ ⲟⲩϩⲟϯ ⲁϥⲉⲣⲟⲩⲱⲓⲛⲓ ⳿ⲉ⳿ϩⲣⲏⲓ ⳿ⲉϫⲱⲓ ⳿ⲛϫⲉ ⲟⲩⲛⲓϣϯ ⳿ⲛⲟⲩⲱⲓⲛⲓ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ϧⲉⲛ ⳿ⲧⲫⲉ
6Стало ся ж менї, як ішов я і наближавсь до Дамаску, о полуднї зразу осияло мене велике сьвітло з неба.
7ⲁⲓϩⲉⲓ ⲇⲉ ⳿ⲉⲡⲉⲥⲏⲧ ⲟⲩⲟϩ ⲁⲓⲥⲱⲧⲉⲙ ⳿ⲉⲟⲩ⳿ⲥⲙⲏ ⲉⲥϫⲱ ⳿ⲙⲙⲟⲥ ⲛⲏⲓ ϫⲉ Ⲥⲁⲟⲩⲗ Ⲥⲁⲟⲩⲗ ⳿ⲁϧⲟⲕ ⳿ⲕϭⲟϫⲓ ⳿ⲛⲥⲱⲓ
7І впав я на землю, і почув голос, глаголючий менї: Савле, Савле, чого мене гониш?
8⳿ⲁⲛⲟⲕ ⲇⲉ ⲁⲓⲉⲣⲟⲩⲱ ϫⲉ ⳿ⲛⲑⲟⲕ ⲛⲓⲙ Ⲡϭⲟⲓⲥ ⲡⲉϫⲁϥ ⲇⲉ ⲛⲏⲓ ϫⲉ ⳿ⲁⲛⲟⲕ ⲡⲉ Ⲓⲏⲥⲟⲩⲥ ⲡⲓⲚⲁⲍⲱⲣⲉⲟⲥ ⲫⲏ ⳿ⲛⲑⲟⲕ ⳿ⲉⲧⲉⲕϭⲟϫⲓ ⳿ⲛⲥⲱϥ
8Я ж озвавсь: Хто єси, Господи? І рече до мене: Я Ісус Назорей, котрого ти гониш.
9ⲛⲏ ⲇⲉ ⳿ⲉⲛⲁⲩⲛⲉⲙⲏⲓ ⲛⲁⲩⲛⲁⲩ ⲙⲉⲛ ⳿ⲉⲡⲓⲟⲩⲱⲓⲛⲓ ⳿ⲙⲡⲟⲩⲥⲱⲧⲉⲙ ⲇⲉ ⳿ⲉ⳿ⲧ⳿ⲥⲙⲏ ⳿ⲙⲡⲉⲧⲥⲁϫⲓ ⲛⲉⲙⲏⲓ
9Ті ж, що були зо мною, видїли сьвітло і полякались; голосу ж не чули, що глаголав менї.
10ⲡⲉϫⲏⲓ ⲇⲉ ϫⲉ ⲟⲩ ⲡⲉϯⲛⲁⲁⲓϥ Ⲡϭⲟⲓⲥ Ⲡϭⲟⲓⲥ ⲇⲉ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲏⲓ ϫⲉ ⲧⲱⲛⲕ ⲙⲁϣⲉⲛⲁⲕ ⳿ⲉ⳿ϩⲣⲏⲓ ⳿ⲉⲆⲁⲙⲁⲥⲕⲟⲥ ⲟⲩⲟϩ ⲥⲉⲛⲁⲥⲁϫⲓ ⲛⲉⲙⲁⲕ ⳿ⲙⲙⲁⲩ ⲉⲑⲃⲉ ϩⲱⲃ ⲛⲓⲃⲉⲛ ⳿ⲉⲧⲁⲩⲑⲁϣⲟⲩ ⲛⲁⲕ ⲉⲑⲣⲉⲕⲁⲓⲧⲟⲩ
10Сказав же я: Що робити менї, Господи? Господь же рече до мене: Уставши йди в Дамаск; а там скажеть ся тобі про все, що постановлено тобі робити.
11ⲁⲥϣⲱⲡⲓ ⲇⲉ ⳿ⲛϯⲛⲁⲩ ⳿ⲙⲃⲟⲗ ⲁⲛ ⳿ⲛⲧⲉⲛ ⳿ⲡ⳿ⲱⲟⲩ ⳿ⲙⲡⲓⲟⲩⲱⲓⲛⲓ ⳿ⲉⲧⲉ⳿⳿ⲙⲙⲁⲩ ⲁⲩ⳿ⲁⲙⲟⲛⲓ ⲇⲉ ⳿ⲛⲧⲁϫⲓϫ ⳿ⲛϫⲉ ⲛⲏⲉⲑⲛⲉⲙⲏⲓ ⲁⲓ⳿ⲓ ⳿ⲉⲆⲁⲙⲁⲥⲕⲟⲥ
11Як же не бачив я від сяєва того сьвітла, то ведений за руку від тих, що були зо мною, увійшов я в Дамаск.
12ⲟⲩⲁⲓ ⲇⲉ ϫⲉ Ⲁⲛⲁⲛⲓⲁⲥ ⲟⲩⲣⲱⲙⲓ ⲉϥⲉⲣϩⲟϯ ⲕⲁⲧⲁ ⲡⲓⲛⲟⲙⲟⲥ ⲉⲩⲉⲣⲙⲉⲑⲣⲉ ϧⲁⲣⲟϥ ⳿ⲛϫⲉ ⲛⲓⲒⲟⲩⲇⲁⲓ ⲧⲏⲣⲟⲩ ⲉⲧϣⲟⲡ ⳿ⲙⲙⲁⲩ
12Ананїя ж, чоловік один побожний по закону, доброї слави у всїх тамешнїх Жидів,
13⳿ⲉⲧⲁϥ⳿ⲓ ⲇⲉ ϣⲁⲣⲟⲓ ⲟⲩⲟϩ ⳿ⲉⲧⲁϥ⳿ⲟϩⲓ ⳿ⲉⲣⲁⲧϥ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲏⲓ ϫⲉ Ⲥⲁⲟⲩⲗ ⲡⲁⲥⲟⲛ ⳿ⲁⲛⲁⲩ ⳿ⲙⲃⲟⲗ ⳿ⲁⲛⲟⲕ ⲇⲉ ϩⲱ ϧⲉⲛ ϯⲟⲩⲛⲟⲩ ⳿ⲉⲧⲉ⳿⳿ⲙⲙⲁⲩ ⲁⲓⲥⲟⲙⲥ ⳿ⲉⲣⲟϥ
13прийшовши до мене і ставши, рече менї: Савле брате, прозри. І я тієї ж години побачив його.
14⳿ⲛⲑⲟϥ ⲇⲉ ⲡⲉϫⲁϥ ϫⲉ Ⲫⲛⲟⲩϯ ⳿ⲛⲧⲉ ⲛⲉⲛⲓⲟϯ ⲁϥⲉⲣϣⲟⲣⲡ ⳿ⲛⲥⲱⲧⲡⲕ ⳿ⲉ⳿ⲉⲙⲓ ⳿ⲉⲡⲉⲧⲉϩⲛⲁϥ ⲟⲩⲟϩ ⳿ⲉⲛⲁⲩ ⳿ⲉⲡⲓⲑⲙⲏⲓ ⲟⲩⲟϩ ⳿ⲉⲥⲱⲧⲉⲙ ⳿ⲉⲟⲩ⳿ⲥⲙⲏ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ϧⲉⲛ ⲣⲱϥ
14Він же рече: Бог отцїв наших вибрав тебе розуміти волю Його, й видїти Праведника, й чути голос із уст Його.
15ϫⲉ ⳿ⲭⲛⲁϣⲱⲡⲓ ⲛⲁϥ ⳿ⲙⲙⲉⲑⲣⲉ ϧⲁⲧⲉⲛ ⲣⲱⲙⲓ ⲛⲓⲃⲉⲛ ⲉⲑⲃⲉ ⲛⲏ ⳿ⲉⲧⲁⲕⲛⲁⲩ ⳿ⲉⲣⲱⲟⲩ ⲟⲩⲟϩ ⳿ⲉⲧⲁⲕⲥⲟⲑⲙⲟⲩ
15Бо будеш сьвідком Йому перед усїма людьми у тому, що ти бачив і чув єси.
16ⲟⲩⲟϩ ϯⲛⲟⲩ ⲟⲩ ⲡⲉⲧⲉⲕⲛⲁⲁⲓϥ ⲧⲱⲛⲕ ϭⲓⲱⲙⲥ ⲟⲩⲟϩ ϫⲟⲕⲙⲉⲕ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ϧⲉⲛ ⲛⲉⲕⲛⲟⲃⲓ ⲉⲕⲧⲱⲃϩ ⳿ⲙⲡⲉϥⲣⲁⲛ
16А тепер чого гаєш ся? уставши охрестись, та обмий гріхи твої, призвавши імя Господнє.
17ⲁⲥϣⲱⲡⲓ ⲇⲉ ⳿ⲉⲧⲁⲓⲕⲟⲧⲧ ⳿ⲉⲒⲉⲣⲟⲩⲥⲁⲗⲏⲙ ⲟⲩⲟϩ ⲉⲓⲉⲣ⳿ⲡⲣⲟⲥⲉⲩⲭⲉⲥⲑⲉ ϧⲉⲛ ⲡⲓⲉⲣⲫⲉⲓ ⲁⲓϣⲱⲡⲓ ϧⲉⲛ ⲟⲩⲧⲱⲙⲧ
17І сталось, як вернувсь я в Єрусалим та моливсь у церкві, то був у захопленню,
18ⲁⲓⲛⲁⲩ ⳿ⲉⲣⲟϥ ⲉϥϫⲱ ⳿ⲙⲙⲟⲥ ⲛⲏⲓ ϫⲉ ⳿ⲁⲙⲟⲩ ⳿ⲛⲭⲱⲗⲉⲙ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ϧⲉⲛ Ⲓⲉⲣⲟⲩⲥⲁⲗⲏⲙ ϫⲉ ⲟⲩⲏⲓ ⲥⲉⲛⲁ ϭⲓⲙⲉⲧⲙⲉⲑⲣⲉ ⳿ⲛⲧⲟⲧⲕ ⲁⲛ ⲉⲑⲃⲏⲧ
18і видїв Його, глаголючого менї: Поспіши та вийди боржій з Єрусалиму, бо не приймуть сьвідчення твого про мене.
19⳿ⲁⲛⲟⲕ ϩⲱ ⲡⲉϫⲏⲓ ϫⲉ Ⲡϭⲟⲓⲥ ⳿ⲛⲑⲱⲟⲩ ⲥⲉ⳿ⲉⲙⲓ ϫⲉ ⲛⲁⲓϩⲓⲟⲩ⳿ⲓ ⳿ⲉ⳿ⲡ⳿ϣⲧⲉⲕⲟ ⲟⲩⲟϩ ⲛⲁⲓϩⲓⲟⲩ⳿ⲓ ⲕⲁⲧⲁ ⲥⲩⲛⲁⲅⲱⲅⲏ ⳿ⲛⲛⲏ ⲉⲑⲛⲁϩϯ ⳿ⲉⲣⲟⲕ
19А я сказав: Господи, вони знають, що я вкидав у темницї та бив по школах тих, що вірували в Тебе.
20ⲟⲩⲟϩ ϩⲟⲧⲉ ⲉⲩⲛⲁⲫⲱⲛ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ⳿ⲙ⳿ⲡ⳿ⲥⲛⲟϥ ⳿ⲛⲤⲧⲉⲫⲁⲛⲟⲥ ⲡⲉⲕⲙⲁⲣⲧⲩⲣⲟⲥ ⳿ⲁⲛⲟⲕ ϩⲱ ⲛⲁⲓ⳿ⲟϩⲓ ⳿ⲉⲣⲁⲧ ⲉⲓϯⲙⲁϯ ⲟⲩⲟϩ ⲛⲁⲓ⳿ⲁⲣⲉϩ ⳿ⲉⲛⲓ⳿ϩⲃⲱⲥ ⳿ⲛⲧⲉ ⲛⲏ ⳿ⲉⲛⲁⲩϧⲱⲧⲉⲃ ⳿ⲙⲙⲟϥ
20І як пролилась кров Стефана, сьвідка Твого, я сам стояв і похваляв убийство його, стережучи одежі убийцїв його.
21ⲟⲩⲟϩ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲏⲓ ϫⲉ ⲙⲟϣⲓ ϫⲉ ⳿ⲁⲛⲟⲕ ϯⲛⲁⲟⲩⲟⲣⲡⲕ ⳿ⲉϩⲁⲛⲉⲑⲛⲟⲥ ⲉⲩⲟⲩⲏⲟⲩ
21І рече до мене: Іди: бо я до поган далеко пішлю тебе.
22ⲛⲁⲩⲥⲱⲧⲉⲙ ⲇⲉ ⳿ⲉⲣⲟϥ ϣⲁ ⲡⲁⲓⲥⲁϫⲓ ⲟⲩⲟϩ ⲁⲩϭⲓⲥⲓ ⳿ⲛⲧⲟⲩ⳿ⲥⲙⲏ ⳿ⲉ⳿ϩⲣⲏⲓ ⲉⲩϫⲱ ⳿ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⳿ⲁⲗⲓ ⲫⲁⲓ ⳿ⲙ⳿ⲫⲣⲏϯ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ϩⲓϫⲉⲛ ⳿ⲡⲕⲁϩⲓ ⲟⲩ ⲅⲁⲣ ⳿ϥⲉⲙ⳿ⲡϣⲁ ⳿ⲛⲱⲛϧ ⲁⲛ
22Слухали ж його аж до сього слова, а тепер зняли голос свій, кажучи: Геть із землї такого! не жити йому.
23ⲉⲩⲱϣ ⲇⲉ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ⲟⲩⲟϩ ⲉⲩⲥⲓϯ ⳿ⲛⲛⲟⲩ⳿ϩⲃⲱⲥ ⲟⲩⲟϩ ⲉⲩⲥⲉⲧ ϣⲱⲓϣ ⳿ⲉⲡⲓⲁⲏⲣ
23Як же кричали вони та кидали одежу, та підкидали порохом на воздух,
24ⲁϥⲉⲣⲕⲉⲗⲉⲩⲓⲛ ⳿ⲛϫⲉ ⲡⲓⲭⲓⲗⲓⲁⲣⲭⲟⲥ ⲉⲑⲣⲟⲩϭⲓⲧϥ ⳿ⲉϧⲟⲩⲛ ⳿ⲉϯⲡⲁⲣⲉⲙⲃⲟⲗⲏ ⳿ⲉⲁϥϫⲟⲥ ⲉⲑⲣⲟⲩϯ⳿ⲙⲕⲁϩ ⲛⲁϥ ϧⲉⲛ ϩⲁⲛⲙⲁⲥⲧⲓⲅⲝ ϩⲓⲛⲁ ⳿ⲛⲧⲉϥ⳿ⲉⲙⲓ ϫⲉ ⲉⲑⲃⲉⲟⲩ ⳿ⲛⲗⲱⲓϫⲓ ⲥⲉⲱϣ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ⳿ⲙⲡⲁⲓⲣⲏϯ ⳿ⲉ⳿ϩⲣⲏⲓ ⲉϫⲱϥ
24звелїв тисячник вести його в замок, і казав бійкою допитуватись у него, щоб дознатись, чого так гукають на него.
25⳿ⲉϩⲟⲧⲉ ⲇⲉ ⳿ⲉⲧⲁⲩϭⲟⲗⲕϥ ϧⲉⲛ ⲛⲓϧⲱⲕ ⲡⲉϫⲉ Ⲡⲁⲩⲗⲟⲥ ⳿ⲙⲡⲓⲉⲕⲁⲧⲟⲛⲧⲁⲣⲭⲟⲥ ⳿ⲉⲛⲁϥ⳿ⲟϩⲓ ⳿ⲉⲣⲁⲧϥ ϫⲉ ⲟⲩⲣⲱⲙⲓ ⳿ⲛⲢⲱⲙⲉⲟⲥ ⳿ⲛ⳿ϥⲉⲣ ⳿ⲡⲕⲉϩⲱⲟⲩ⳿ⲓ ⳿ⲙ⳿ⲡϩⲁⲡ ⲁⲛ ⲡⲉⲧⲥϣⲉ ⲛⲱⲧⲉⲛ ⲡⲉ ⳿ⲉⲉⲣⲙⲁⲥⲧⲓⲅⲅⲟⲓⲛ ⳿ⲙⲙⲟϥ
25Як же розтягнуто (вязано) його реміннєм, рече Павел до сотника стоячого: Хиба годить ся вам чоловіка Римлянина, та й несудженого, бити?
26⳿ⲉⲧⲁϥⲥⲱⲧⲉⲙ ⲇⲉ ⳿ⲛϫⲉ ⲡⲓⲉⲕⲁⲧⲟⲛⲧⲁⲣⲭⲟⲥ ⲁϥϣⲉ ϣⲁ ⲡⲓⲭⲓⲗⲓⲁⲣⲭⲟⲥ ⲁϥⲧⲁⲙⲟϥ ⲉϥϫⲱ ⳿ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲟⲩ ⲡⲉⲧⲉⲕⲛⲁⲁⲓϥ ⲡⲓⲣⲱⲙⲓ ⲅⲁⲣ ⲟⲩⲢⲱⲙⲉⲟⲥ ⲡⲉ
26Почувши ж сотник, приступивши до тисячника, сповістив, говорячи: Дивись, що хочеш робити; чоловік бо сей Римлянин.
27ⲁϥ⳿ⲓ ⲇⲉ ϣⲁⲣⲟϥ ⳿ⲛϫⲉ ⲡⲓⲭⲓⲗⲓⲁⲣⲭⲟⲥ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁϥ ϫⲉ ⳿ⲁϫⲟⲥ ⲛⲏⲓ ϫⲉ ⳿ⲛⲑⲟⲕ ⲟⲩⲢⲱⲙⲉⲟⲥ ⳿ⲛⲑⲟϥ ⲇⲉ ⲡⲉϫⲁϥ ϫⲉ ⳿ⲁϩⲁ
27Прийшовши тисячник промовив до него: Скажи менї, чи Римлянин єси ти? Він же рече: Так.
28ⲁϥⲉⲣⲟⲩⲱ ⳿ⲛϫⲉ ⲡⲓⲭⲓⲗⲓⲁⲣⲭⲟⲥ ϫⲉ ⳿ⲁⲛⲟⲕ ⲁⲓϣⲱⲡ ⳿ⲛⲧⲁⲓⲡⲟⲗⲏⲧⲓⲁ ⲛⲏⲓ ϧⲁ ⲟⲩⲙⲏϣ ⳿ⲛⲕⲉⲫⲁⲗⲉⲟⲛ Ⲡⲁⲩⲗⲟⲥ ⲇⲉ ⲡⲉϫⲁϥ ϫⲉ ⳿ⲁⲛⲟⲕ ⳿ⲉⲧⲁⲩⲙⲁⲥⲧ ⳿ⲛϧⲏⲧⲥ
28І відказав тисячник: За велику суму здобув я се горожанство. Павел же рече: Я ж і родивсь (у йому).
29ⲥⲁⲧⲟⲧⲟⲩ ⲟⲩⲛ ⲁⲩϩⲉⲛⲟⲩ ⲥⲁⲃⲟⲗ ⳿ⲙⲙⲟϥ ⳿ⲛϫⲉ ⲛⲏ ⲉⲧϯ⳿ⲙⲕⲁϩ ⲛⲁϥ ⲟⲩⲟϩ ⳿ⲁ ⲡⲓⲭⲓⲗⲓⲁⲣⲭⲟⲥ ⲉⲣϩⲟϯ ⳿ⲉⲧⲁϥ⳿ⲉⲙⲓ ϫⲉ ⲟⲩⲢⲱⲙⲉⲟⲥ ⲡⲉ ⲟⲩⲟϩ ϫⲉ ⲁϥⲥⲟⲛϩϥ
29Зараз тодї відступили від него ті, що мали в него допитуватись; і тисячник злякав ся, довідавшись, що се Римлянин, і що він його закував.
30ⲡⲉϥⲣⲁⲥϯ ⲇⲉ ⲉϥⲟⲩⲱϣ ⳿ⲉ⳿ⲉⲙⲓ ⳿ⲉⲡⲓⲧⲁϫⲣⲟ ϫⲉ ⲉⲑⲃⲉⲟⲩ ⲁⲩⲉⲣⲕⲁⲧⲏⲅⲟⲣⲓⲛ ⳿ⲉⲣⲟϥ ⳿ⲛϫⲉ ⲛⲓⲒⲟⲩⲇⲁⲓ ⲁϥⲃⲟⲗϥ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ⲟⲩⲟϩ ⲁϥⲟⲩⲁϩⲥⲁϩⲛⲓ ⲉⲑⲣⲟⲩ⳿ⲓ ⳿ⲛϫⲉ ⲛⲓ⳿ⲁⲣⲭⲓⲉⲣⲉⲩⲥ ⲛⲉⲙ ⲡⲓⲙⲁ⳿ⲛϯϩⲁⲡ ⲧⲏⲣϥ ⲟⲩⲟϩ ⲁϥⲉⲛ Ⲡⲁⲩⲗⲟⲥ ⳿ⲉⲡⲉⲥⲏⲧ ⲁϥⲧⲁϩⲟϥ ⳿ⲉⲣⲁⲧϥ ⳿ⲛϧⲏⲧⲟⲩ
30Назавтра ж, хотївши довідатись певно, за що винуватять його, зняв з него кайдани, і звелїв прийти архиєреям і всїй радї їх і, вивівши Павла, поставив перед ними.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.