1 Мойсея 8
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1І спогадав Бог Нояга і все живе і всяку скотину з ним у ковчезї, і навів Бог вітра на землю, і перестало дощувати.
1А Бог се опомену Ноја и свих звери и све стоке што беху с њим у ковчегу; и посла Бог ветар на земљу да узбије воду.
2І позамикались жерела в безоднї і хляби небесні, і зупинився дощ із неба.
2И затворише се извори бездану и уставе небеске, и дажд с неба престаде.
3І вертались води з землї без перестанї, і як уплило сто і пятдесять день, стала вода посякати.
3И стаде вода опадати на земљи, и једнако опадаше после сто педесет дана;
4І зупинився ковчег у сьомому місяцї, на сїмнайцятий день місяця, на горі Арарацькій.
4те се устави ковчег седмог месеца дана седамнаестог на планини Арарату.
5І вбувало води більше та більше до десятого місяця, а в десятому місяцї на первий день місяця стало видко верхи по горах.
5И вода опадаше све већма до десетог месеца; и првог дана десетог месеца показаше се врхови од брда.
6І сталось по сорока днях, що відчинив Нояг вікно в ковчезї, що був зробив.
6А после четрдесет дана отвори Ноје прозор на ковчегу, који беше начинио;
7І випустив крука, і лїтав той сюди й сюди, закіль посякла вода на землї.
7и испусти гаврана, који једнако одлеташе и долеташе докле не пресахну вода на земљи.
8Опісля випустив голубицю від себе, щоб довідатись, чи вода спала з земного виду.
8Па пусти и голубицу да би видео је ли опала вода са земље.
9Та не знайшла голубиця відпочинку нозї своїй, та й вернулась до його в ковчег: бо вода поняла вид усїєї землї. І простїг він руку тай узяв її до себе в ковчег.
9А голубица не нашавши где би стала ногом својом врати се к њему у ковчег, јер још беше вода по свој земљи; и Ноје пруживши руку ухвати је и узе к себи у ковчег.
10І пождав ще других сїм день, та ізнов послав голубицю з ковчега.
10И почека још седам дана, по опет испусти голубицу из ковчега.
11І прилетїла голубка надвечір до його, колиж се — оливний листок у неї в дзьобочку. І дознавсь Нояг, що вода уступила з виду земного.
11И пред вече врати се к њему голубица, и гле, у кљуну јој лист маслинов, који беше откинула; тако позна Ноје да је опала вода са земље.
12І зождав іще других сїм день, та й послав знов голубицю, і не вернулась уже до його тодї.
12Али почека још седам дана, па опет испусти голубицу, а она му се више не врати.
13І сталось у шістьсот первому роцї на первий день первого місяця, що посякла вода на землї. І зняв тодї Нояг кришу в ковчезї, і споглянув, аж се — вид земний уже сухий,
13Шест стотина прве године века Нојевог први дан првог месеца усахну вода на земљи; и Ноје откри кров на ковчегу, и угледа земљу суву.
14А в другому місяцї на двайцять сьомий день місяця земля стужавіла.
14А другог месеца двадесет седмог дана беше сва земља сува.
15І рече Господь Бог Ноягові, глаголючи:
15Тада рече Бог Ноју говорећи:
16Вийди з ковчега сам і жона твоя і сини твої, і жени синів твоїх з тобою.
16Изађи из ковчега ти и жена твоја и синови твоји и жене синова твојих с тобом;
17І всяку животину, що з тобою і всяке тїло від птаства і від скотини і з усякого лазючого поповза по землї повиводь із собою; і плодїтесь і намножуйтесь на землї.
17све звери што су са тобом од сваког тела, птице и стоку и шта год гамиже по земљи, изведи са собом, нека се разиђу по земљи, и нека се плоде и множе на земљи.
18І вийшов Нояг і сини його, і жінка його, і синів його жінки з ним.
18И изиђе Ноје и синови његови и жена његова и жене синова његових с њим.
19Усяка животина, всяке лазюче поповза по кодлах своїх повиходило з ковчега.
19Све звери, све ситне животиње, све птице и све што се миче по земљи по својим врстама изиђоше из ковчега.
20І спорудив Нояг жертівника Господеві, і взяв з усякої чистої животини і з усякої чистої птицї та й принїс у всепаленнє на жертівник.
20И начини Ноје жртвеник Господу, и узе од сваке чисте стоке и од свих птица чистих, и принесе на жртвенику жртве паљенице.
21І понюхав Господь любих пахощів, і рече: Не проклинати му вже більше землї за чоловіка; бо надих людського серця злющий з молодощів його; і не вигублювати му вже більш усього живого, як учинив.
21И Господ омириса мирис угодни, и рече у срцу свом: Нећу више клети земље с људи, што је мисао срца човечијег зла од малена; нити ћу више убијати све што живи, као што учиних.
22Покіль земля землею, сїйба й жнива, холоднеча й спека, лїто й весна, день і ніч не перестануть.
22Од сада докле буде земље, неће нестајати сетве ни жетве, студени ни врућине, лета ни зиме, дана ни ноћи.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.