2. Мојсијева 21
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1А ово су закони које ћеш им поставити:
1А се суди, що обявиш перед ними:
2Ако купиш роба Јеврејина, шест година нека ти служи, а седме нек отиде слободан без откупа.
2Коли купиш раба Єврея, шість год нехай прослужить, а на семий вийде на волю, дармо.
3Ако буде дошао инокосан, нека и отиде инокосан; ако ли буде имао жену, нека иде и жена с њим.
3Коли сам прийде до тебе, сам і на волю вийде, коли ж він мав жінку, і жінка його вийде з ним.
4Ако га господар његов ожени, и жена му роди синове или кћери, жена с децом својом нека буде господару његовом, а он нека отиде сам.
4Коли пан його дав йому жінку, та вродила вона йому сини й дочки, дак жінка і дїти її будуть панові, він же вийде сам один.
5Ако ли роб рече тврдо: Љубим господара свог, жену своју и децу своју, нећу да идем да будем слободан,
5Коли ж казати ме раб: Люблю я пана, жінку мою і дїти мої, не хочу виходити сам на волю;
6онда нека га доведе господар његов пред судије и постави на вратима или код довратка, и онде нека му господар пробуши ухо шилом, па нека му робује довека.
6Тодї приведе його пан його до суддїв і поставить коло дверей або одвірка та й проколе пан його вухо йому шилом, і служити ме той йому до віку.
7Ако ко прода кћер своју да буде робиња, да не одлази као робови што одлазе.
7А коли хто продасть дочку свою як рабиню, дак не виходити ме вона, як виходять раби.
8Ако не буде по вољи господару свом, и он је не узме за жену, нека је пусти на откупе; али да нема власти продати је у туђ народ учинивши јој неверу.
8І коли не до вподоби вона панові свойму, що призначив її для себе, дак нехай дозволить її викупити: народові чужому не мати ме права продавати її, він бо ошукав її.
9Ако ли је заручи сину свом, да јој учини по праву које имају кћери.
9А коли синові свойму призначив її, дак по праву дочки мусить чинить із нею.
10Ако ли узме другу, да јој не умали хране ни одела ни заједнице.
10Коли ж другу візьме йому, не мати ме права поменьшити харч її, платтє її, і мужне життє її.
11Ако јој ово троје не учини, онда нек отиде без откупа.
11А коли б сї три речі не додержав, дак можна ій вийти дармо без окупу.
12Ко удари човека, те умре, да се погуби.
12Хто вдарить чоловіка так, що той умре, скарати його смертю.
13Ако ли не буде хтео, него му га Бог даде у руке, одредићу ти место куда може побећи.
13Коли ж він зробив се ненароком, а Бог підвів під його руку, дак я призначу тобі місто, куди втекти йому.
14Ако би ко намерно устао на ближњег свог да га убије из преваре, одвуци га и од олтара мог да се погуби.
14А хто задумав на близьного свого душогубство зрадливим робом, і від жертівника мого мусиш узяти його, щоб скарати смертю.
15Ко удари оца свог или матер своју, да се погуби.
15І хто вдарить батька свого, смертю скарати його.
16Ко украде човека и прода или се нађе у његовим рукама, да се погуби.
16І хто вкраде людину та продасть, або знайдеться вона в руках його, того скарати смертю.
17Ко опсује оца свог или матер своју, да се погуби.
17І хто проклинати ме батька свого і матїр свою, того скарати смертю.
18Кад се сваде људи, па један удари другог каменом или песницом, али онај не умре него падне у постељу,
18І коли посваряться люде, та й вдарить одно одного каменюкою чи кулаком, і той не вмре, а лежати ме в недузї:
19ако се придигне и изађе о штапу, да не буде крив онај који је ударио, само дангубу да му накнади и сву видарину да плати.
19Коли встане і ходити ме з палицею своєю, дак шкодника вивязати з сієї справи; тільки має за втрату часу заплатити і вигоїти його зовсїм.
20Ко удари роба свог или робињу штапом тако да му умре под руком, да је крив;
20Коли хто вдарить раба чи рабиню свою палицею, і вмре під його рукою, притма треба відомстити за се.
21али ако преживи дан или два, да није крив, јер је његов новац.
21Однакже, коли день або два проживе, дак не годиться мститись; бо він за його гроші.
22Кад се сваде људи, па који од њих удари трудну жену тако да изађе из ње дете, али се не догоди смрт, да плати глобу колико муж женин рече, а да плати преко судија;
22І коли сваряться чоловіки, та потурбують вагітну молодицю, і скине дитину вона, та не буде шкоди, наложити на виноватого пеню, яку наложить жінчин чоловік, і заплатить по присудї суддїв.
23ако ли се догоди смрт, тада ћеш узети живот за живот,
23А коли буде шкода, тодї мусить оддати душу за душу.
24око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу,
24Око за око, зуба за зуба.
25ужег за ужег, рану за рану, модрицу за модрицу.
25Опечину за опечину, рану за рану, синяка за синяка.
26Ако ко удари по оку роба свог или робињу своју, те му поквари око, да га отпусти слободног за око његово.
26І коли хто вдарить в око раба свого, чи в око рабиню свою, і зопсує, на волю мусить випустить його за око його.
27И ако избије зуб робу свом или робињи својој, да га пусти слободног за зуб његов.
27І коли вибє зуба рабові свойму, або рабинї своїй, на волю випустить його за зуба його.
28Ако во убоде човека или жену, те умре, да се во заспе камењем и да се не једе месо од њега, а господар од вола да није крив.
28І коли вколе скотина мужчину чи женьщину й умре, каміннєм побити мусять скотину та й не їсти муть мясива її; чия ж скотина той неповинен.
29Али ако је во пре био бодач и господар његов знао за то па га није чувао, те убије човека или жену, во да се заспе камењем, и господар његов да се погуби.
29А коли віл бився перше і осьвідчено було господареві його, та не вберіг він його, і вмер мужчина чи женщина, вола мусять побити каміннєм, і господарь його мусить згинути.
30Ако му се одреди да се откупи, нека да откуп за живот свој, колико му се одреди.
30Коли наложять викуп на його, мусить він дати за визвол душі своєї, щоб нї положено на його.
31Ако убоде сина или кћер, да му буде по истом закону.
31Чи сина заколе він, чи дочку заколе, по сьому присуду чинити з ним.
32Ако ли роба убоде во или робињу, да да господару њиховом тридесет сикала сребра и во да се заспе камењем.
32Коли ж раба чи рабиню вбє скотина, мусить дати властитель срібла трийцять секлїв панові, а скотину вбити каміннєм.
33Ако ко открије јаму или ископа јаму а не покрије, па упадне во или магарац,
33А коли розкриє хто яму, або викопає хто яму, та й не закриє, і впаде туди віл чи осел,
34да накнади господар од јаме и плати новцем господару њиховом, а што је угинуло да је његово.
34Властитель ями заплатить за се; вернути мусить він грошима господареві його, а мертве буде йому.
35Ако во једног убоде вола другом, те погине, онда да продаду вола живог и новце да поделе, тако и убијеног вола да поделе.
35А коли чия скотина поранить скотину другого, і та здохне, дак продадуть скотину живу, та й подїлять по полам гроші за її, та й здохлу пополам подїлять.
36Ако ли се знало да је во пре био бодач па га није чувао господар његов, да да вола за вола, а убијени нека буде њему.
36Коли ж було знаттє, що віл бився перше, і не вберіг його господарь його, дак мусить віддати вола за вола, мертвий же йому буде.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.