Exodus 21
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Hæc sunt judicia quæ propones eis.
1А се суди, що обявиш перед ними:
2Si emeris servum hebræum, sex annis serviet tibi: in septimo egredietur liber gratis.
2Коли купиш раба Єврея, шість год нехай прослужить, а на семий вийде на волю, дармо.
3Cum quali veste intraverit, cum tali exeat: si habens uxorem, et uxor egredietur simul.
3Коли сам прийде до тебе, сам і на волю вийде, коли ж він мав жінку, і жінка його вийде з ним.
4Sin autem dominus dederit illi uxorem, et pepererit filios et filias: mulier et liberi ejus erunt domini sui, ipse vero exibit cum vestitu suo.
4Коли пан його дав йому жінку, та вродила вона йому сини й дочки, дак жінка і дїти її будуть панові, він же вийде сам один.
5Quod si dixerit servus: Diligo dominum meum et uxorem ac liberos; non egrediar liber:
5Коли ж казати ме раб: Люблю я пана, жінку мою і дїти мої, не хочу виходити сам на волю;
6offeret eum dominus diis, et applicabitur ad ostium et postes, perforabitque aurem ejus subula: et erit ei servus in sæculum.
6Тодї приведе його пан його до суддїв і поставить коло дверей або одвірка та й проколе пан його вухо йому шилом, і служити ме той йому до віку.
7Si quis vendiderit filiam suam in famulam, non egredietur sicut ancillæ exire consueverunt.
7А коли хто продасть дочку свою як рабиню, дак не виходити ме вона, як виходять раби.
8Si displicuerit oculis domini sui cui tradita fuerat, dimittet eam: populo autem alieno vendendi non habebit potestatem, si spreverit eam.
8І коли не до вподоби вона панові свойму, що призначив її для себе, дак нехай дозволить її викупити: народові чужому не мати ме права продавати її, він бо ошукав її.
9Sin autem filio suo desponderit eam, juxta morem filiarum faciet illi.
9А коли синові свойму призначив її, дак по праву дочки мусить чинить із нею.
10Quod si alteram ei acceperit, providebit puellæ nuptias, et vestimenta, et pretium pudicitiæ non negabit.
10Коли ж другу візьме йому, не мати ме права поменьшити харч її, платтє її, і мужне життє її.
11Si tria ista non fecerit, egredietur gratis absque pecunia.
11А коли б сї три речі не додержав, дак можна ій вийти дармо без окупу.
12Qui percusserit hominem volens occidere, morte moriatur.
12Хто вдарить чоловіка так, що той умре, скарати його смертю.
13Qui autem non est insidiatus, sed Deus illum tradidit in manus ejus, constituam tibi locum in quem fugere debeat.
13Коли ж він зробив се ненароком, а Бог підвів під його руку, дак я призначу тобі місто, куди втекти йому.
14Si quis per industriam occiderit proximum suum, et per insidias: ab altari meo evelles eum, ut moriatur.
14А хто задумав на близьного свого душогубство зрадливим робом, і від жертівника мого мусиш узяти його, щоб скарати смертю.
15Qui percusserit patrem suum aut matrem, morte moriatur.
15І хто вдарить батька свого, смертю скарати його.
16Qui furatus fuerit hominem, et vendiderit eum, convictus noxæ, morte moriatur.
16І хто вкраде людину та продасть, або знайдеться вона в руках його, того скарати смертю.
17Qui maledixerit patri suo, vel matri, morte moriatur.
17І хто проклинати ме батька свого і матїр свою, того скарати смертю.
18Si rixati fuerint viri, et percusserit alter proximum suum lapide vel pugno, et ille mortuus non fuerit, sed jacuerit in lectulo:
18І коли посваряться люде, та й вдарить одно одного каменюкою чи кулаком, і той не вмре, а лежати ме в недузї:
19si surrexerit, et ambulaverit foris super baculum suum, innocens erit qui percusserit, ita tamen ut operas ejus et impensas in medicos restituat.
19Коли встане і ходити ме з палицею своєю, дак шкодника вивязати з сієї справи; тільки має за втрату часу заплатити і вигоїти його зовсїм.
20Qui percusserit servum suum, vel ancillam virga, et mortui fuerint in manibus ejus, criminis reus erit.
20Коли хто вдарить раба чи рабиню свою палицею, і вмре під його рукою, притма треба відомстити за се.
21Sin autem uno die vel duobus supervixerit, non subjacebit pœnæ, quia pecunia illius est.
21Однакже, коли день або два проживе, дак не годиться мститись; бо він за його гроші.
22Si rixati fuerint viri, et percusserit quis mulierem prægnantem, et abortivum quidem fecerit, sed ipsa vixerit: subjacebit damno quantum maritus mulieris expetierit, et arbitri judicaverint.
22І коли сваряться чоловіки, та потурбують вагітну молодицю, і скине дитину вона, та не буде шкоди, наложити на виноватого пеню, яку наложить жінчин чоловік, і заплатить по присудї суддїв.
23Sin autem mors ejus fuerit subsecuta, reddet animam pro anima,
23А коли буде шкода, тодї мусить оддати душу за душу.
24oculum pro oculo, dentem pro dente, manum pro manu, pedem pro pede,
24Око за око, зуба за зуба.
25adustionem pro adustione, vulnus pro vulnere, livorem pro livore.
25Опечину за опечину, рану за рану, синяка за синяка.
26Si percusserit quispiam oculum servi sui aut ancillæ, et luscos eos fecerit, dimittet eos liberos pro oculo quem eruit.
26І коли хто вдарить в око раба свого, чи в око рабиню свою, і зопсує, на волю мусить випустить його за око його.
27Dentem quoque si excusserit servo vel ancillæ suæ, similiter dimittet eos liberos.
27І коли вибє зуба рабові свойму, або рабинї своїй, на волю випустить його за зуба його.
28Si bos cornu percusserit virum aut mulierem, et mortui fuerint, lapidibus obruetur: et non comedentur carnes ejus, dominus quoque bovis innocens erit.
28І коли вколе скотина мужчину чи женьщину й умре, каміннєм побити мусять скотину та й не їсти муть мясива її; чия ж скотина той неповинен.
29Quod si bos cornupeta fuerit ab heri et nudiustertius, et contestati sunt dominum ejus, nec recluserit eum, occideritque virum aut mulierem: et bos lapidibus obruetur, et dominum ejus occident.
29А коли віл бився перше і осьвідчено було господареві його, та не вберіг він його, і вмер мужчина чи женщина, вола мусять побити каміннєм, і господарь його мусить згинути.
30Quod si pretium fuerit ei impositum, dabit pro anima sua quidquid fuerit postulatus.
30Коли наложять викуп на його, мусить він дати за визвол душі своєї, щоб нї положено на його.
31Filium quoque et filiam si cornu percusserit, simili sententiæ subjacebit.
31Чи сина заколе він, чи дочку заколе, по сьому присуду чинити з ним.
32Si servum ancillamque invaserit, triginta siclos argenti domino dabit, bos vero lapidibus opprimetur.
32Коли ж раба чи рабиню вбє скотина, мусить дати властитель срібла трийцять секлїв панові, а скотину вбити каміннєм.
33Si quis aperuerit cisternam, et foderit, et non operuerit eam, cecideritque bos aut asinus in eam,
33А коли розкриє хто яму, або викопає хто яму, та й не закриє, і впаде туди віл чи осел,
34reddet dominus cisternæ pretium jumentorum: quod autem mortuum est, ipsius erit.
34Властитель ями заплатить за се; вернути мусить він грошима господареві його, а мертве буде йому.
35Si bos alienus bovem alterius vulneraverit, et ille mortuus fuerit: vendent bovem vivum, et divident pretium, cadaver autem mortui inter se dispertient.
35А коли чия скотина поранить скотину другого, і та здохне, дак продадуть скотину живу, та й подїлять по полам гроші за її, та й здохлу пополам подїлять.
36Sin autem sciebat quod bos cornupeta esset ab heri et nudiustertius, et non custodivit eum dominus suus: reddet bovem pro bove, et cadaver integrum accipiet.
36Коли ж було знаттє, що віл бився перше, і не вберіг його господарь його, дак мусить віддати вола за вола, мертвий же йому буде.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.