Римлян 11
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1Глаголю ж оце: Чи вже ж відопхнув Бог людей своїх? Нехай не буде! Бо й я Ізраїльтянин, із насїння Авраамового, із роду Беняминового.
1Говорим, дакле: еда ли Бог одбаци народ свој? Боже сачувај! Јер сам и ја Израиљац од семена Авраамовог, од колена Венијаминовог.
2Не відопхнув Бог людей своїх, котрих перше знав. Хиба не відаєте, що про Ілию глаголе писаннє? як він обертаєть ся до Бога проти Ізраїля, глаголючи:
2Не одбаци Бог народ свој, који напред позна. Или не знате шта говори писмо за Илију како се тужи Богу на Израиља говорећи:
3Господи, пророки Твої повбивали, і жертівнї Твої порозкидали; я зоставсь один, і шукають души моєї.
3Господе! Пророке Твоје побише и олтаре Твоје раскопаше, а ја остах један и траже душу моју да је изваде.
4Що ж глаголе йому Божа відповідь? Зоставив я собі сїм тисяч мужів, що не приклонили колїна перед Ваалом.
4А шта му говори Божји одговор? Оставих себи седам хиљада људи који не приклонише колена пред Ваалом.
5Оттак же і в теперішнім часї єсть останок по вибору благодатї.
5Тако, дакле, и у садашње време остатак би по избору благодати.
6Коли ж по благодатї, то не по дїлам; ато благодать не була б уже більш благодаттю. Коли ж по дїлам, то більш нема благодатї; ато дїло не було б уже більш дїлом.
6Ако ли је по благодати, онда није од дела, јер благодат већ не би била благодат; ако ли је од дела није више благодат, јер дело већ не би било дело.
7Що ж? чого шукав Ізраїль, того не осяг, а вибір осяг, инші ж ослїпли,
7Шта дакле? Шта искаше Израиљ оно не доби; а избор доби; остали пак заслепише.
8(яко ж писано: Дав їм Бог духа дрімоти; очі, щоб не бачили, й уші, щоб не чули) до днешнього дня.
8Као што је написано: Даде им Бог духа неосетљивог, очи да не виде, и уши да не чују до самог данашњег дана.
9І Давид глаголе: Нехай буде трапеза їх на сїть і на ловитву, і на поблазнь, і на відплату їм.
9И Давид говори: Да буде трпеза њихова замка и гвожђа, и саблазан и плата њима;
10Нехай оморочать ся очі їх, щоб не бачили, і хребет їх завсїди зігнутий.
10Да се њихове очи заслепе да не виде, и леђа њихова једнако да су погнута.
11Глаголю й питаю тепер: Чи вони спіткнулись, щоб (на завсїди) упали? Нехай не буде! їх-то упадком і спасеннє поганам, щоб завдати їм зависти.
11Говорим, дакле: еда ли се спотакоше да падну? Боже сачувај! Него је њихова погрешка спасење незнабошцима, да би се и они раздражили.
12Коли ж упадок їх багацтво сьвіту, і відпаденнє їх багацтво поган, скільки ж більше повнота їх?
12А кад је погрешка њихова богатство свету и штета њихова богатство незнабошцима, а камоли да се испуне?
13Вам бо, поганам, глаголю, на скільки я апостол поганам: Службу мою прославляю,
13Јер вама говорим незнабошцима; јер, будући да сам ја апостол незнабожаца, хоћу да хвалим своју службу;
14чи не завдам як зависти тїлу моєму, і не спасу которих із них.
14не бих ли како раздражио свој род, и спасао кога од њих.
15Коли бо відкинуттє їх примиреннє сьвітові, що ж (буде) прийняттє, коли не життє з мертвих?
15Јер кад је одмет њихов примирење свету, шта би било примљење, осим живот из мртвих?
16Коли ж росчина сьвята, то й заміс; і коли корінь сьвят, то й віттє.
16Ако је квасац свет, то је и тесто; и ако је корен свет, то су и гране.
17Коли ж деякі з віття відломились, а ти, бувши дикою оливиною, прищепивсь єси замість них, і спільником коріння і туку оливного зробивсь єси,
17Ако ли се неке од грана одломише, и ти, који си дивља маслина, прицепио си се на њих, и постао си заједничар у корену и у масти од маслине;
18то не величай ся перед віттєм. Коли ж величаєш ся, то (знай) не ти кореня носиш, а корінь тебе.
18не хвали се гранама; ако ли се, пак, хвалиш, не носиш ти корена него корен тебе.
19Ти ж кажеш: Відломилось віттє, щоб я прищепив ся.
19А рећи ћеш: Одломише се гране да се ја прицепим.
20Добре: невірою відломились вони, ти ж вірою стоїш. Не носись високо, а бій ся.
20Добро! Неверством одломише се, а ти вером стојиш; не поноси се, него се бој.
21Коли бо Бог природнього віття не пощадив, (гледи) що й тебе не пощадить.
21Јер кад Бог рођених грана не поштеде, да и тебе како не непоштеди.
22Вбачай же благость і непощадіннє Боже: на тих, що відпали, непощадіннє; на тебе ж благость, коли пробувати меш у благости; коли ж нї, то й ти будеш відтятий.
22Гледај, дакле, доброту и непоштеђење Божије: непоштеђење на онима што отпадоше, а на себи доброту Божију, ако останеш у доброти; ако ли пак не, и ти ћеш бити одсечен.
23І вони ж, як не зостануть ся в невірстві, прищеплять ся; здолїє бо Бог знов прищепити їх.
23А и они, ако не остану у неверству, прицепиће се; јер их је Бог кадар опет прицепити.
24Коли бо ти відтятий від оливини, дикої по природї, і проти природи прищеплений до доброї оливини, то як більш сї, що по природї прищеплять ся до своєї оливини.
24Јер кад си ти одсечен од рођене маслине, и прицепио се на нерођену питому маслину; а камо ли ови који ће се прицепити на рођену своју маслину!
25Не хочу бо, щоб ви не відали тайни сієї, брати (щоб не були самі в собі мудрими), що ослїпленнє від части Ізраїлеві стало ся, доки сповненнє поган увійде.
25Јер вам, браћо, нећу затајити тајну ову (да не будете поносити), слепоћа Израиљу паде у део докле не уђе незнабожаца колико треба.
26І так увесь Ізраїль спасеть ся, яко ж писано: Прийде з Сіону Збавитель, і одверне безбожжє від Якова;
26И тако ће се спасти сав Израиљ, као што је написано: Доћи ће од Сиона Избавитељ и одвратиће безбожност од Јакова.
27і се їм од мене завіт, коли зниму гріхи їх.
27И ово им је мој завет кад отмем њихове грехе.
28По благовістю (вони) вороги задля вас; по вибранню ж полюблені задля отцїв.
28По јеванђељу, дакле, непријатељи су вас ради; а по избору љубазни су отаца ради.
29Бо в даруваннях і покликанню Бог не каєть ся.
29Јер се Бог неће раскајати за своје дарове и звање.
30Бо, як і ви колись противились Богові, тепер же помилувані через непокору сих,
30Јер, као и ви што се некад супроћасте Богу а сад бисте помиловани њиховог ради супроћења,
31так і сї тепер противились, щоб через ваше помилуваннє і їх помилувано.
31тако и они сад не хтеше да верују вашег ради помиловања да би и они били помиловани.
32Зачинив бо Бог усїх у непокору, щоб усїх помилувати.
32Јер Бог затвори све у неверство, да све помилује.
33О, глибино багацтва і премудрости і розуму Божого! як не довідомі присуди Його і не дослїджені дороги Його!
33О дубимо богатства и премудрости и разума Божијег! Како су неиспитиви Његови судови и неистраживи Његови путеви!
34Хто бо зрозумів ум Господень? або хто порадником Йому був?
34Јер ко позна мисао Господњу?
35або хто наперед дав Йому, щоб Він віддав йому?
35Или ко Му би саветник? Или ко Му напред даде шта, да му се врати?
36Бо з Него, і Ним, і в Него все. Єму слава на віки. Амінь.
36Јер је од Њега и кроз Њега и у Њему све. Њему слава вавек. Амин.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.