2 Коринтян 10

Kulish and Puluj Bible (1905)

Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic

1Сам же я Павел благаю вас лагідностю і тихостю Христовою, а що в вічі смиренний між вами, а, не будучи між вами, сьміливий проти вас;

1А сам ја, Павле, молим вас кротости ради и тишине Христове, који сам пред вама понижен према вама, а кад нисам код вас, слободан сам према вама.

2благаю ж, щоб, бувши між вами, не бути сьміливим з тією певнотою, якою думаю осьмілитись проти деяких, що думають про нас, нїби ми ходимо по тїлу.

2Молим пак да ми не буде потребно кад будем код вас, онако слободан бити као што мислим да смем против неких који мисле за нас да по телу живимо;

3Бо ходячи в тїлї, не по тїлу воюємо:

3јер ако и живимо по телу, не боримо се по телу.

4(бо зброя воювання нашого не тїлесна, а сильна Богом на зруйнованнє твердинь,)

4Јер оружје нашег војевања није телесно, него силно од Бога на раскопавање градова, да кваримо помисли

5руйнуючи видумки і всяку висоту, що встає проти знання Божого, і займаючи в полонь усякий розум на послух Христу,

5и сваку висину која се подиже на познање Божије, и робимо сваки разум за покорност Христу,

6і будучи на поготові помститись над усяким непослухом, як сповнить ся ваш послух.

6и у приправности имамо освету за сваку непокорност, кад се изврши ваша покорност.

7Хиба ви на лице дивитесь? Коли хто певен у собі, що він Христів, нехай знов по собі думає так, що, як він Христів, так і ми Христові.

7Гледате ли на оно што вам је пред очима? Ако се ко узда да је Христов нека мисли опет у себи да како је он Христов тако смо и ми Христови.

8Бо коли б я ще більш хвалив ся властю нашою, що дав нам Господь на збудуваннє, а не на зруйнуваннє ваше, то не осоромив ся б.

8Јер ако се шта и више похвалим влашћу нашом коју нам даде Господ на поправљање, а не на кварење ваше, нећу се постидети.

9(Та) щоб не здаватись, наче б лякав вас посланнями, —

9Али да се не покажем као да вас плашим посланицама;

10бо послання (його) скажуть, важкі і кріпкі, а присутність тїла немочна і слово мизерне, —

10јер су посланице, вели, тешке и јаке, а кад је телом пред нама, слаб је, и реч његова не ваља ништа.

11такий нехай се знає, що які ми словом у посланнях, не бувши (між вами), такі ми й дїлом, бувши (між вами).

11Ово нека помисли такав да какви смо у речи по посланицама кад нисмо код вас, такви смо и у делу кад смо ту.

12Бо не сьміємо прилїчувати або рівняти себе до деяких, що самі себе хвалять; ті, що самі в собі себе міряють і порівнюють самих себе, не розуміють.

12Јер не смемо себе мешати или се поредити с другима који хвале сами себе; али кад сами по себи себе мере и пореде сами себе са собом, не разумевају.

13Ми ж не без міри хвалити мемось, а по мірі мірила, що відмірив нам Бог, (яко) міру, щоб досягти і до вас.

13А ми се нећемо хвалити преко мере, него по мери правила ког нам Бог меру раздели да допремо и до вас.

14Ми бо не так, як би не досягнувши вас, над міру простираємось; бо аж і до вас досягли благовістєм Христовим.

14Јер се ми далеко не простиремо, као да не досежемо до вас; јер допресмо и до вас с јеванђељем Христовим,

15Не без міри хвалимось чужою працею, маючи надїю, що, як виросте віра ваша, то звеличимось і ми по мірилу нашому надто,

15не хвалећи се преко мере у туђим пословима, имајући пак наду кад узрасте вера ваша да ћемо се у вама величати по правилу свом изобилно,

16щоб і дальше вас благовіствувати, і не хвалитись над тим, що чужим мірилом приготовлене.

16да у далеким странама од вас проповедимо јеванђеље, и да се не похвалимо оним што је по туђем правилу урађено.

17Хто ж хвалить ся, нехай у Господї хвалить ся.

17А који се хвали, Господом нека се хвали.

18Бо не той певний, хто сам себе хвалить, а кого Господь похваляє.

18Јер онај није ваљан који се сам хвали, него ког Господ хвали.

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.