Језекиљ 19
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1А ти наричи за кнезовима Израиљевим;
1Ти ж заплач над князями Ізрайлевими,
2и реци: Шта беше мати твоја? Лавица; међу лавовима лежаше, млад своју међу лавовима храњаше.
2Та й кажи: Що за левиця була в тебе мати! Між левами розлягалась, левчуків пестила.
3И отхрани једно младо своје, и поста лавић, и научив се ловити ждераше људе.
3І згодувала одного зміж левчуків своїх, і став він левом, і навчивсь ловити здобич, та й пожерав людей.
4И чуше народи за њ; ухвати се у јаму њихову, и одведоше га у веригама у земљу мисирску.
4І прочули се народи та й спіймали його в яму, й в кайданах одвели в Египецьку землю.
5А она кад виде где се надала, али јој нада пропаде, узе једно младо своје, и учини од њега лавића.
5І, пождавши, побачила, що марна визволу надїя, і взяла другого з левчуків своїх, та й зростила левом.
6И он идући међу лавовима поста лавић, и научи се ловити и ждераше људе.
6І, ставши великим левом, почав він ходити поміж левами й навчивсь ловити здобич, людей пожерати.
7И позна дворе њихове, и пустошаше градове њихове тако да опусте земља и шта је у њој од рике његове.
7І опоганював вдовицї, й міста пустошив; і обезлюдїла земля та й усї осади її від реву його.
8И усташе на њ народи из околних земаља, и разапеше му мрежу своју, и ухвати се у јаму њихову.
8Тодї встали на його народи із земель примежних та й розкинули на його сїтї свої і спіймали в яму.
9И метнуше га у крлетку у веригама, и одведоше га цару вавилонском, и метнуше га у град да му се више не чује глас по горама Израиљевим.
9І посадили його в клїтку й одвели в ланцюгах до царя Вавилонського; заперли в темницї, щоб не чути вже було реву його в Ізраїлї по горах.
10Док беше миран, мати твоја беше као винова лоза, посађена крај воде, родна и граната беше од многе воде.
10Мати твоя була, наче та виноградина, насаджена понад водою; була вроджайна, повна віття, від достатку води.
11И беху на њој јаки прутови за палицу владалачку, и растом својим узвиси се изнад густих грана, и би наочита висином својом, мноштвом грана својих.
11І виростали в неї прути кріпкі, хоч би й на скипетри володарів; і виросла вона високо й віттясто, та й виднїла далеко в гущинї пагонцїв своїх.
12Али би ишчупана у гневу и на земљу бачена, и устока осуши род њен; поломише се и посушише се јаки прутови њени; огањ их прождре.
12Но в гнїву (Божому) вирвано її з коріннєм, і кинуто на землю, а вітер від сходу висушив плід її; повиривані, повсихали кріпкі пагонцї її; огонь пожер їх.
13А сада је посађена у пустињи, у земљи сувој и безводној.
13А тепер її в пустиню пересадили, в суху, безводню землю.
14И изађе огањ из прута грана њених и прождре род њен да нема на њој прута јаког за палицу владалачку. То је нарицање, и биће нарицање.
14І вийшов огонь із пня галуззя її, пожер грони її, та й не зосталось у неї прутів кріпких на жезла царські. Оце та жалібна пісня, — вона й полишиться нею на плач.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.