Ezekiel 19
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Moreover take thou up a lamentation for the princes of Israel,
1Ти ж заплач над князями Ізрайлевими,
2And say, What is thy mother? A lioness: she lay down among lions, she nourished her whelps among young lions.
2Та й кажи: Що за левиця була в тебе мати! Між левами розлягалась, левчуків пестила.
3And she brought up one of her whelps: it became a young lion, and it learned to catch the prey; it devoured men.
3І згодувала одного зміж левчуків своїх, і став він левом, і навчивсь ловити здобич, та й пожерав людей.
4The nations also heard of him; he was taken in their pit, and they brought him with chains unto the land of Egypt.
4І прочули се народи та й спіймали його в яму, й в кайданах одвели в Египецьку землю.
5Now when she saw that she had waited, and her hope was lost, then she took another of her whelps, and made him a young lion.
5І, пождавши, побачила, що марна визволу надїя, і взяла другого з левчуків своїх, та й зростила левом.
6And he went up and down among the lions, he became a young lion, and learned to catch the prey, and devoured men.
6І, ставши великим левом, почав він ходити поміж левами й навчивсь ловити здобич, людей пожерати.
7And he knew their desolate palaces, and he laid waste their cities; and the land was desolate, and the fulness thereof, by the noise of his roaring.
7І опоганював вдовицї, й міста пустошив; і обезлюдїла земля та й усї осади її від реву його.
8Then the nations set against him on every side from the provinces, and spread their net over him: he was taken in their pit.
8Тодї встали на його народи із земель примежних та й розкинули на його сїтї свої і спіймали в яму.
9And they put him in ward in chains, and brought him to the king of Babylon: they brought him into holds, that his voice should no more be heard upon the mountains of Israel.
9І посадили його в клїтку й одвели в ланцюгах до царя Вавилонського; заперли в темницї, щоб не чути вже було реву його в Ізраїлї по горах.
10¶ Thy mother is like a vine in thy blood, planted by the waters: she was fruitful and full of branches by reason of many waters.
10Мати твоя була, наче та виноградина, насаджена понад водою; була вроджайна, повна віття, від достатку води.
11And she had strong rods for the sceptres of them that bare rule, and her stature was exalted among the thick branches, and she appeared in her height with the multitude of her branches.
11І виростали в неї прути кріпкі, хоч би й на скипетри володарів; і виросла вона високо й віттясто, та й виднїла далеко в гущинї пагонцїв своїх.
12But she was plucked up in fury, she was cast down to the ground, and the east wind dried up her fruit: her strong rods were broken and withered; the fire consumed them.
12Но в гнїву (Божому) вирвано її з коріннєм, і кинуто на землю, а вітер від сходу висушив плід її; повиривані, повсихали кріпкі пагонцї її; огонь пожер їх.
13And now she is planted in the wilderness, in a dry and thirsty ground.
13А тепер її в пустиню пересадили, в суху, безводню землю.
14And fire is gone out of a rod of her branches, which hath devoured her fruit, so that she hath no strong rod to be a sceptre to rule. This is a lamentation, and shall be for a lamentation.
14І вийшов огонь із пня галуззя її, пожер грони її, та й не зосталось у неї прутів кріпких на жезла царські. Оце та жалібна пісня, — вона й полишиться нею на плач.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.