Proverbes 14
Louis Segond 1910Translation
Louis Segond 1910
Kulish and Puluj Bible (1905)
1La femme sage bâtit sa maison, Et la femme insensée la renverse de ses propres mains.
1Жона розумна дом свій будує, безумна ж розвалить його своїми руками.
2Celui qui marche dans la droiture craint l’Éternel, Mais celui qui prend des voies tortueuses le méprise.
2Хто ходить правою дорогою, той Господа боїться, чиї ж дороги криві, той про него не дбає.
3Dans la bouche de l’insensé est une verge pour son orgueil, Mais les lèvres des sages les gardent.
3В безумного в устах — бич гординї; мудрих же уста оберігають їх.
4S’il n’y a pas de bœufs, la crèche est vide; C’est à la vigueur des bœufs qu’on doit l’abondance des revenus.
4Де воликів нема, порожні там і ясла; а хороший вроджай від сили волів.
5Un témoin fidèle ne ment pas, Mais un faux témoin dit des mensonges.
5Правдливий сьвідок неправди не говорить, а ложний сьвідок наговорить багато неправди.
6Le moqueur cherche la sagesse et ne la trouve pas, Mais pour l’homme intelligent la science est chose facile.
6Шукає мудростї безпутний та й не знаходить, а мудрому знаннє легке.
7Éloigne-toi de l’insensé; Ce n’est pas sur ses lèvres que tu aperçois la science.
7Ійди геть від того, хто розуму не має, в кого невидні тобі уста розумні.
8La sagesse de l’homme prudent, c’est l’intelligence de sa voie; La folie des insensés, c’est la tromperie.
8Мудрість розумного — свою дорогу знати, дурнота ж безумних — збиватись із дороги.
9Les insensés se font un jeu du péché, Mais parmi les hommes droits se trouve la bienveillance.
9Недоумки з гріха сьміються, а між праведними — ласкавість.
10Le cœur connaît ses propres chagrins, Et un étranger ne saurait partager sa joie.
10Журбу душі своєї всяке серце знає, і в радощі його чужому не мішатись.
11La maison des méchants sera détruite, Mais la tente des hommes droits fleurira.
11Будинок беззаконних розпадеться, а доброго намет, знай, процьвітати буде.
12Telle voie paraît droite à un homme, Mais son issue, c’est la voie de la mort.
12Доволї є шляхів, що нам здаються праві, та конець їх — се дорога до смертї.
13Au milieu même du rire le cœur peut être affligé, Et la joie peut finir par la détresse.
13І при сьміху болить нераз серце, та й кінцем радощів буває смуток.
14Celui dont le cœur s’égare se rassasie de ses voies, Et l’homme de bien se rassasie de ce qui est en lui.
14Чоловік із ледачим серцем насититься з поступків своїх, а добрий — зо своїх.
15L’homme simple croit tout ce qu’on dit, Mais l’homme prudent est attentif à ses pas.
15Безумний віри йме всякому слову, а розумний вважає на дороги свої.
16Le sage a de la retenue et se détourne du mal, Mais l’insensé est arrogant et plein de sécurité.
16Тямущий злого, знай, опасливо боїться, безумний же буйний і надїєн сам на себе.
17Celui qui est prompt à la colère fait des sottises, Et l’homme plein de malice s’attire la haine.
17Чоловік-горячка, буває, що й дурницю зробить, хто ж нарочно чинить зло, — ненависний.
18Les simples ont en partage la folie, Et les hommes prudents se font de la science une couronne.
18Невіжі унаслїдують дурноту, розумні же вквітчаються знаннєм.
19Les mauvais s’inclinent devant les bons, Et les méchants aux portes du juste.
19Ледачі добрим уклоняться низенько, а й безбожні — в воротях праведника.
20Le pauvre est odieux même à son ami, Mais les amis du riche sont nombreux.
20Бідного не любить навіть рідня його, а в богатого повно приятелїв.
21Celui qui méprise son prochain commet un péché, Mais heureux celui qui a pitié des misérables!
21Грішить, хто ближнїм гордує, а благословен той, хто до вбогого милосердний.
22Ceux qui méditent le mal ne s’égarent-ils pas? Mais ceux qui méditent le bien agissent avec bonté et fidélité.
22Ті помиляються, що задумують зло, любов і віра тим, хто думає про добре.
23Tout travail procure l’abondance, Mais les paroles en l’air ne mènent qu’à la disette.
23З усякої працї є користь, а з пустого балакання хиба тільки шкода.
24La richesse est une couronne pour les sages; La folie des insensés est toujours de la folie.
24Вінець мудрих — їх багацтво, а дурощі дурних — дурощами й остануть.
25Le témoin véridique délivre des âmes, Mais le trompeur dit des mensonges.
25Сьвідок правдомовний рятує душі, а льживий тільки багато льжи насплїтає.
26Celui qui craint l’Éternel possède un appui ferme, Et ses enfants ont un refuge auprès de lui.
26В Господнїм страсї кріпка надїя; всїм синам своїм він — утечище.
27La crainte de l’Éternel est une source de vie, Pour détourner des pièges de la mort.
27Господень страх — се джерело жизнї; він відвертає від западень смертї.
28Quand le peuple est nombreux, c’est la gloire d’un roi; Quand le peuple manque, c’est la ruine du prince.
28Величен царь тодї, як люд великий лїчбою, як же омаль людей — біда князеві.
29Celui qui est lent à la colère a une grande intelligence, Mais celui qui est prompt à s’emporter proclame sa folie.
29Терпеливий чоловік показує великий розум, а хто на гнїв палкий, виявлює дурноту.
30Un cœur calme est la vie du corps, Mais l’envie est la carie des os.
30Лагідне серце життє для тїла, а зависть зжерає й костї.
31Opprimer le pauvre, c’est outrager celui qui l’a fait; Mais avoir pitié de l’indigent, c’est l’honorer.
31Хто вбогого тїснить — творця його зневажає, хто ж Бога чтить, бідного спомагає.
32Le méchant est renversé par sa méchanceté, Mais le juste trouve un refuge même en sa mort.
32Безбожний за зло своє буде відкинен, а праведний і при смертї має надїю.
33Dans un cœur intelligent repose la sagesse, Mais au milieu des insensés elle se montre à découvert.
33У серцї в мудрого мудрість спочиває, та й між неуками дає про себе знати.
34La justice élève une nation, Mais le péché est la honte des peuples.
34Праведність підносить у гору народ, а безбожність — сором народів.
35La faveur du roi est pour le serviteur prudent, Et sa colère pour celui qui fait honte.
35Ласкавість у царя — до слуги розумного, а гнїв його на такого, що стид йому робить.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.