ΠΑΡΟΙΜΙΑΙ 14
Septuagint (Greek Old Testament), second editionOriginal language
Septuagint (Greek Old Testament), second edition
Kulish and Puluj Bible (1905)
1ΣΟΦΑΙ γυναῖκες ᾠκοδόμησαν οἴκους, ἡ δὲ ἄφρων κατέσκαψε ταῖς χερσὶν αὐτῆς.
1Жона розумна дом свій будує, безумна ж розвалить його своїми руками.
2ὁ πορευόμενος ὀρθῶς φοβεῖται τὸν Κύριον, ὁ δὲ σκολιάζων ταῖς ὁδοῖς αὐτοῦ ἀτιμασθήσεται.
2Хто ходить правою дорогою, той Господа боїться, чиї ж дороги криві, той про него не дбає.
3ἐκ στόματος ἀφρόνων βακτηρία ὕβρεως, χείλη δὲ σοφῶν φυλάσσει αὐτούς.
3В безумного в устах — бич гординї; мудрих же уста оберігають їх.
4οὗ μή εἰσι βόες, φάτναι καθαραί· οὗ δὲ πολλὰ γεννήματα, φανερὰ βοὸς ἰσχύς.
4Де воликів нема, порожні там і ясла; а хороший вроджай від сили волів.
5μάρτυς πιστὸς οὐ ψεύδεται, ἐκκαίει δὲ ψευδῆ μάρτυς ἄδικος.
5Правдливий сьвідок неправди не говорить, а ложний сьвідок наговорить багато неправди.
6ζητήσεις σοφίαν παρὰ κακοῖς καὶ οὐχ εὑρήσεις, αἴσθησις δὲ παρὰ φρονίμοις εὐχερής.
6Шукає мудростї безпутний та й не знаходить, а мудрому знаннє легке.
7πάντα ἐναντία ἀνδρὶ ἄφρονι, ὅπλα δὲ αἰσθήσεως χείλη σοφά.
7Ійди геть від того, хто розуму не має, в кого невидні тобі уста розумні.
8σοφία πανούργων ἐπιγνώσεται τὰς ὁδοὺς αὐτῶν, ἄνοια δὲ ἀφρόνων ἐν πλάνῃ.
8Мудрість розумного — свою дорогу знати, дурнота ж безумних — збиватись із дороги.
9οἰκίαι παρανόμων ὀφειλήσουσι καθαρισμόν, οἰκίαι δὲ δικαίων δεκταί.
9Недоумки з гріха сьміються, а між праведними — ласкавість.
10καρδία ἀνδρὸς αἰσθητική, λυπηρὰ ψυχὴ αὐτοῦ· ὅταν δὲ εὐφραίνηται, οὐκ ἐπιμίγνυται ὕβρει.
10Журбу душі своєї всяке серце знає, і в радощі його чужому не мішатись.
11οἰκίαι ἀσεβῶν ἀφανισθήσονται, σκηναὶ δὲ κατορθούντων στήσονται.
11Будинок беззаконних розпадеться, а доброго намет, знай, процьвітати буде.
12ἔστιν ὁδός, ἣ δοκεῖ παρὰ ἀνθρώποις ὀρθὴ εἶναι, τὰ δὲ τελευταῖα αὐτῆς ἔρχεται εἰς πυθμένα ᾄδου.
12Доволї є шляхів, що нам здаються праві, та конець їх — се дорога до смертї.
13ἐν εὐφροσύναις οὐ προσμίγνυται λύπη, τελευταῖα δὲ χαρὰ εἰς πένθος ἔρχεται.
13І при сьміху болить нераз серце, та й кінцем радощів буває смуток.
14τῶν ἑαυτοῦ ὁδῶν πλησθήσεται θρασυκάρδιος, ἀπὸ δὲ τῶν διανοημάτων αὐτοῦ ἀνὴρ ἀγαθός.
14Чоловік із ледачим серцем насититься з поступків своїх, а добрий — зо своїх.
15ἄκακος πιστεύει παντὶ λόγῳ, πανοῦργος δὲ ἔρχεται εἰς μετάνοιαν.
15Безумний віри йме всякому слову, а розумний вважає на дороги свої.
16σοφὸς φοβηθεὶς ἐξέκλινεν ἀπὸ κακοῦ, ὁ δὲ ἄφρων ἑαυτῷ πεποιθὼς μίγνυται ἀνόμῳ.
16Тямущий злого, знай, опасливо боїться, безумний же буйний і надїєн сам на себе.
17ὀξύθυμος πράσσει μετὰ ἀβουλίας, ἀνὴρ δὲ φρόνιμος πολλὰ ὑποφέρει.
17Чоловік-горячка, буває, що й дурницю зробить, хто ж нарочно чинить зло, — ненависний.
18μεριοῦνται ἄφρονες κακίαν, οἱ δὲ πανοῦργοι κρατήσουσιν αἰσθήσεως.
18Невіжі унаслїдують дурноту, розумні же вквітчаються знаннєм.
19ὀλισθήσουσι κακοὶ ἔναντι ἀγαθῶν, καὶ ἀσεβεῖς θεραπεύσουσι θύρας δικαίων.
19Ледачі добрим уклоняться низенько, а й безбожні — в воротях праведника.
20φίλοι μισήσουσι φίλους πτωχούς, φίλοι δὲ πλουσίων πολλοί.
20Бідного не любить навіть рідня його, а в богатого повно приятелїв.
21ὁ ἀτιμάζων πένητας ἁμαρτάνει, ἐλεῶν δὲ πτωχοὺς μακαριστός.
21Грішить, хто ближнїм гордує, а благословен той, хто до вбогого милосердний.
22πλανώμενοι τεκταίνουσι κακά, ἔλεον δὲ καὶ ἀλήθειαν τεκταίνουσιν ἀγαθοί. οὐκ ἐπίστανται ἔλεον καὶ πίστιν τέκτονες κακῶν, ἐλεημοσύναι δὲ καὶ πίστεις παρὰ τέκτοσιν ἀγαθοῖς.
22Ті помиляються, що задумують зло, любов і віра тим, хто думає про добре.
23ἐν παντὶ μεριμνῶντι ἔνεστι περισσόν, ὁ δὲ ἡδὺς καὶ ἀνάλγητος ἐν ἐνδείᾳ ἔσται.
23З усякої працї є користь, а з пустого балакання хиба тільки шкода.
24στέφανος σοφῶν πλοῦτος αὐτῶν, ἡ δὲ διατριβὴ ἀφρόνων κακή.
24Вінець мудрих — їх багацтво, а дурощі дурних — дурощами й остануть.
25ρύσεται ἐκ κακῶν ψυχὴν μάρτυς πιστός, ἐκκαίει δὲ ψεύδη δόλιος.
25Сьвідок правдомовний рятує душі, а льживий тільки багато льжи насплїтає.
26ἐν φόβῳ Κυρίου ἐλπὶς ἰσχύος, τοῖς δὲ τέκνοις αὐτοῦ καταλείπει ἔρεισμα.
26В Господнїм страсї кріпка надїя; всїм синам своїм він — утечище.
27πρόσταγμα Κυρίου πηγὴ ζωῆς, ποιεῖ δὲ ἐκκλίνειν ἐκ παγίδος θανάτου.
27Господень страх — се джерело жизнї; він відвертає від западень смертї.
28ἐν πολλῷ ἔθνει δόξα βασιλέως, ἐν δὲ ἐκλείψει λαοῦ συντριβὴ δυνάστου.
28Величен царь тодї, як люд великий лїчбою, як же омаль людей — біда князеві.
29μακρόθυμος ἀνὴρ πολὺς ἐν φρονήσει, ὁ δὲ ὀλιγόψυχος ἰσχυρῶς ἄφρων.
29Терпеливий чоловік показує великий розум, а хто на гнїв палкий, виявлює дурноту.
30πραυ±θυμος ἀνὴρ καρδίας ἰατρός, σὴς δὲ ὀστέων καρδία αἰσθητική.
30Лагідне серце життє для тїла, а зависть зжерає й костї.
31ὁ συκοφαντῶν πένητα παροξύνει τὸν ποιήσαντα αὐτόν, ὁ δὲ τιμῶν αὐτὸν ἐλεεῖ πτωχόν.
31Хто вбогого тїснить — творця його зневажає, хто ж Бога чтить, бідного спомагає.
32ἐν κακίᾳ αὐτοῦ ἀπωσθήσεται ἀσεβής, ὁ δὲ πεποιθὼς τῇ ἑαυτοῦ ὁσιότητι δίκαιος.
32Безбожний за зло своє буде відкинен, а праведний і при смертї має надїю.
33ἐν καρδίᾳ ἀγαθῇ ἀνδρὸς ἀναπαύσεται σοφίᾳ, ἐν δὲ καρδίᾳ ἀφρόνων οὐ διαγινώσκεται.
33У серцї в мудрого мудрість спочиває, та й між неуками дає про себе знати.
34δικαιοσύνη ὑψοῖ ἔθνος, ἐλασσονοῦσι δὲ φυλὰς ἁμαρτίαι.
34Праведність підносить у гору народ, а безбожність — сором народів.
35δεκτὸς βασιλεῖ ὑπηρέτης νοήμων, τῇ δὲ ἑαυτοῦ εὐστροφίᾳ ἀφαιρεῖται ἀτιμίαν.
35Ласкавість у царя — до слуги розумного, а гнїв його на такого, що стид йому робить.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.