ΠΑΡΟΙΜΙΑΙ 18
Septuagint (Greek Old Testament), second editionOriginal language
Septuagint (Greek Old Testament), second edition
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Προφάσεις ζητεῖ ἀνὴρ βουλόμενος χωρίζεσθαι ἀπὸ φίλων, ἐν παντὶ δὲ καιρῷ ἐπονείδιστος ἔσται.
1Своєвольний всього забагає; він устає проти всього, що каже розум.
2οὐ χρείαν ἔχει σοφίας ἐνδεὴς φρενῶν, μᾶλλον γὰρ ἄγεται ἀφροσύνῃ.
2Дурний не любить знання, хиба тілько, щоб повеличатись дотепом.
3ὅταν ἔλθῃ ἀσεβὴς εἰς βάθος κακῶν, καταφρονεῖ, επέρχεται δὲ αὐτῷ ἀτιμία καὶ ὄνειδος.
3З безбожником приходить і погорда, а з безчесним — сором.
4ὕδωρ βαθὺ λόγος ἐν καρδίᾳ ἀνδρός, ποταμὸς δὲ ἀναπηδύει καὶ πηγὴ ζωῆς.
4Слова в устах мужа — глибокії води; з джерела мудростї — широкий потік.
5θαυμάσαι πρόσωπον ἀσεβοῦς οὐ καλόν, οὐδὲ ὅσιον ἐκκλίνειν τὸ δίκαιον ἐν κρίσει.
5Вважати на особу безбожного — се дїло погане, тим паче, щоб праведного повалити на судї.
6χείλη ἄφρονος ἄγουσιν αὐτὸν εἰς κακά, τὸ δὲ στόμα αὐτοῦ τὸ θρασὺ θάνατον ἐπικαλεῖται.
6Безумного уста вдаються у сварку, а його слова викликують бійку.
7στόμα ἄφρονος συντριβὴ αὐτῷ, τὰ δὲ χείλη αὐτοῦ παγὶς τῇ ψυχῇ αὐτοῦ.
7Беспутнього язик — погибель для него, а уста його — се сїть на душу його.
8ὀκνηροὺς καταβάλλει φόβος, ψυχαὶ δὲ ἀνδρογύνων πεινάσουσιν.
8Нашептані слова — неначе лакітки, а все ж вони до дна у череві доходять.
9ὁ μὴ ἰώμενος ἑαυτὸν ἐν τοῖς ἔργοις αὑτοῦ ἀδελφός ἐστι τοῦ λυμαινομένου ἑαυτόν.
9Недбалий в своїй роботї — се рідний брат розтратника.
10ἐκ μεγαλωσύνης ἰσχύος ὄνομα Κυρίου, αὐτῷ δὲ προσδραμόντες δίκαιοι ὑψοῦνται.
10Імя Господнє — се кріпка тверджа; втече праведник у неї, і він безпечен.
11ὕπαρξις πλουσίου ἀνδρὸς πόλις ὀχυρά, ἡ δὲ δόξα αὐτῆς μέγα ἐπισκιάζει.
11Багатому скарби здаються кріпким містом, він уважає їх за високі мури.
12πρὸ συντριβῆς ὑψοῦται καρδία ἀνδρός, καὶ πρὸ δόξης ταπεινοῦται.
12Перед упадком гордуватїє серце в чоловіка, а перед славою — покора.
13ὃς ἀποκρίνεται λόγον πρὶν ἀκοῦσαι, ἀφροσύνη αὐτῷ ἐστι καὶ ὄνειδος.
13Хто, не вислухавши, відповідає, той дурень і стид на його спадає.
14θυμὸν ἀνδρὸς πραὐνει θεράπων φρόνιμος, ὀλιγόψυχον δὲ ἄνδρα τίς ὑποίσει;
14Дух в чоловіцї підпирає немочі його, а дух прибитий — хто може піддержати його?
15καρδία φρονίμου κτᾶται αἴσθησιν, ὦτα δὲ σοφῶν ζητεῖ ἔννοιαν.
15Розумного серце здобуває знаннє, й мудрих ухо, знай, про знаннє тілько дбає.
16δόμα ἀνθρώπου ἐμπλατύνει αὐτὸν καὶ παρὰ δυνάσταις καθιζάνει αὐτόν.
16Дарунок розширює чоловікові дорогу, ба й до панів великих його допускає.
17δίκαιος ἑαυτοῦ κατήγορος ἐν πρωτολογίᾳ, ὡς δ' ἂν ἐπιβάλῃ ὁ ἀντίδικος ἐλέγχεται.
17Первий в свойму спорі — правий, та приходить його противник, й перевірює справу.
18ἀντιλογίας παύει σιγηρός, ἐν δὲ δυναστείαις ὁρίζει.
18Жереб скінчить позиванку, він чинить розсуд і між панами.
19ἀδελφὸς ὑπὸ ἀδελφοῦ βοηθούμενος ὡς πόλις ὀχυρὰ καὶ ὑψηλή, ἰσχύει δὲ ὥσπερ τεθεμελιωμένον βασίλειον.
19Розгнїваний брат — як утверджене місто, а звяга (з ним) — як засови в замку.
20ἀπὸ καρπῶν στόματος ἀνὴρ πίμπλησι κοιλίαν αὐτοῦ, ἀπὸ δὲ καρπῶν χειλέων αὐτοῦ ἐμπλησθήσεται.
20Плодом уст чоловіка наповнюєсь черево його; що його уста зродять, тим він насичуєсь.
21θάνατος καὶ ζωὴ ἐν χειρὶ γλώσσης, οἱ δὲ κρατοῦντες αὐτῆς ἔδονται τοὺς καρποὺς αὐτῆς.
21Смерть і життє — в руцї язика, й хто любить його, їсти ме плоди його.
22ὃς εὗρε γυναῖκα ἀγαθήν, εὗρε χάριτας, ἔλαβε δὲ παρὰ Θεοῦ ἱλαρότητα. 22α ὃς ἐκβάλλει γυναῖκα ἀγαθήν, ἐκβάλλει τὰ ἀγαθά, ὁ δὲ κατέχων μοιχαλίδα ἄφρων καὶ ἀσεβής.
22Хто знайшов добру жону — знайшов добро й одержав ласку від Господа.
no verse 23 in this text
23Убогий, благаючи, говорить; багатий промовляє згорда.
no verse 24 in this text
24Хто хоче приятелїв мати, мусить і самий приязним бути; друг буває од брата прихильнїйший.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.