Жидів 11
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1Віра ж єсть підстава того, на що вповаємо, доказ (певність) річей невидимих.
1Вера је, пак, тврдо чекање оног чему се надамо, и доказивање оног што не видимо.
2Через неї бо були сьвідчені старі.
2Јер у њој стари добише сведочанство.
3Вірою розуміємо, що віки стали ся словом Божим, щоб з невидимого видиме постало.
3Вером познајемо да је свет речју Божјом свршен, да је све што видимо из ништа постало.
4Вірою приніс Авель луччу жертву Богу нїж Каїн, через котру сьвідчено (йому), що він праведний, як сьвідкував про дари його Бог; нею він, і вмерши, ще говорить.
4Вером принесе Авељ Богу већу жртву него Каин, кроз коју доби сведочанство да је праведник, кад Бог посведочи за даре његове; и кроз њу он мртав још говори.
5Вірою Єнох перенесен, щоб не бачити смерти, і „не знайдено його; бо перенїс його Бог‟: перед перенесеннєм бо його сьвідчено, „що угодив Богу.‟
5Вером би Енох пренесен да не види смрт; и не нађе се, јер га Бог премести, јер пре него га премести, доби сведочанство да угоди Богу.
6Без віри ж не можна угодити; вірувати мусить бо, хто приходить до Бога, що Він єсть, і хто Його шукає, тих нагороджує.
6А без вере није могуће угодити Богу; јер онај који хоће да дође к Богу, ваља да верује да има Бог и да плаћа онима који Га траже.
7Вірою, звістку прийнявши Ной про те, чого нїколи не видано, в страсї (Божому) збудовав ковчег на спасеннє дому свого; котрим осудив сьвіт, і став ся наслїдником праведности, по вірі.
7Вером Ноје примивши заповест и побојавши се оног што још не виде, начини ковчег за спасење дома свог, којим осуди сав свет, и поста наследник правде по вери.
8Вірою, покликаний Авраам, послухав, щоб вийти на те місце, котре мав прийняти в наслїддє, і вийшов, не знаючи, куди йде.
8Вером послуша Авраам кад би позван да изиђе у земљу коју хтеде да прими у наследство, и изиђе не знајући куда иде.
9Вірою оселивсь у землї обітуваній, яко чужій, живучи в наметах, з Ісааком і Яковом, спільними наслїдниками того ж обітування.
9Вером дође Авраам у земљу обећану, као у туђу, и у колибама живљаше с Исаком и с Јаковом, сунаследницима обећања тог.
10Дожидав бо города, що має основини, котрого будівничий і творець Бог.
10Јер чекаше град који има темеље, коме је зидар и Творац Бог.
11Вірою і сама Сарра прийняла силу на зачаттє насїння і мимо пори віку вродила, тим що вірним уважала Того, хто обітував.
11Вером и сама Сара нероткиња прими силу да затрудни и роди преко времена старости; јер држаше за верног Оног који обећа.
12Тим же і від одного, та ще помертвілого, народилось множество, як зорі небесні і як піску край моря безлїч.
12Зато се и родише од једног, још готово мртвог, као звезде небеске мноштвом, и као небројени песак покрај мора.
13По вірі померли ті всї, не прийнявши обітниць, а оддалеки видївши їх, і вірували, і витали, і визнавали, що вони чуженицї і захожі на землї.
13У вери помреше сви ови не примивши обећања, него га видевши издалека, и поклонивши му се, и признавши да су гости и дошљаци на земљи.
14Бо которі таке говорять, виявляють, що отчини шукають.
14Јер који тако говоре показују да траже отачанство.
15І справдї, коли б ту памятали, з якої вийшли, мали б вони нагоду вернутись.
15И да би се они опоменули оног из ког изиђоше, имали би време да се врате.
16Нинї ж луччої бажають, се єсть небесної; тим і не соромить ся їх Бог, називати ся Богом їх: наготовив бо їм город.
16Али сад боље желе, то јест небеско. Зато се Бог не стиди њих назвати се Бог њихов; јер им приправи град.
17Вірою привів Авраам, спокушуваний, Ісаака (на жертву); єдинородного принїс, прийнявши обітницю,
17Вером приведе Авраам Исака кад би кушан, и јединороднога приношаше, пошто беше примио обећање,
18про котрого було глаголано: „Що в Ісааку назветь ся тобі насїннє,‟
18у коме беше казано: У Исаку назваће ти се семе;
19подумавши, що і з мертвих силен Бог воскресити; тим і прийняв його в образї (воскресення).
19помисливши да је Бог кадар и из мртвих васкрснути; зато га и узе за прилику.
20Вірою в грядуще благословив Ісаак Якова та Ісава.
20Вером благослови Исак Јакова и Исава у стварима које ће доћи.
21Вірою Яков, умираючи, благословив кожного сина Йосифого і „склонивсь на верх жезла свого‟.
21Вером благослови Јаков умирући сваког сина Јосифовог, и поклони се врху палице његове.
22Вірою Йосиф, умираючи, про виход синів Ізраїлевих згадав, а про костї свої заповів.
22Вером се опомиња Јосиф умирући изласка синова Израиљевих, и заповеда за кости своје.
23Вірою Мойсей, народившись, хований був три місяцї від батьків своїх, коли видїли вони, що дитина гарна, і не злякались повелїння царського.
23Вером Мојсија, пошто се роди, крише три месеца родитељи његови, јер видеше красно дете, и побојаше се заповести цареве.
24Вірою Мойсей, бувши великим, відрік ся звати ся сином дочки Фараонової,
24Вером Мојсије, кад би велики, не хтеде да се назива син кћери Фараонове;
25а лучче зволив страдати з людьми Божими, нїж дізнавати дочасної розкоші гріха,
25и воље страдати с народом Божијим, неголи имати земаљску сладост греха:
26більшим багацтвом над Єгипецькі скарби вважаючи наругу Христову; озиравсь бо на нагороду.
26Државши срамоту Христову за веће богатство од свега блага мисирског; јер гледаше на плату.
27Вірою покинув Єгипет, не боячись гнїва царевого; устояв бо, яко такий, що Невидомого видить.
27Вером остави Мисир, не побојавши се љутине цареве; јер се држаше Оног који се не види, као да Га виђаше.
28Вірою зробив пасху і пролиттє крови, щоб губитель первороджених не займав їх.
28Вером учини пасху и пролив крви, да се онај који губљаше прворођене не дотакне до њих.
29Вірою перейшли вони Червоне море, як по суходолу; що спробувавши Єгиптяне, потопились.
29Вером пређоше Црвено Море као по сувој земљи; које и Мисирци окушавши потопише се.
30Вірою стїни Єрихонські попадали, після семидневних обходин.
30Вером падоше зидови јерихонски, кад се обилази око њих седам дана.
31Вірою Раава блудниця не згинула з невірними, прийнявши підглядників з миром.
31Вером Раав курва не погибе с неверницима, примивши уходе с миром, и изведавши их другим путем.
32І що менї ще казати? не стане бо менї часу оповідати про Гедеона, та Варака, та Самсона, та Єтая, та про Давида і Самуїла, та про пророків,
32И шта ћу још да кажем? Јер ми не би достало времена кад бих стао приповедати о Гедеону, и о Вараку и Самсону и Јефтају, о Давиду и Самуилу, и о другим пророцима,
33котрі вірою побивали царства, робили правду, одержували обітування, загороджували пащі левам,
33који вером победише царства, учинише правду, добише обећања, затворише уста лавовима,
34гасили силу огняну, втїкали від гострого меча, робились потужними від немочи, бували міцні в бою, обертали в ростїч полки чужоземцїв;
34угасише силу огњену, побегоше од оштрица мача, ојачаше од немоћи, посташе јаки у биткама, растераше војске туђе;
35жінки приймали мертвих своїх з воскресення; инші ж побиті бували, не прийнявши збавлення, щоб лучче воскресеннє одержати;
35жене примише своје мртве из васкрсења; а други бише побијени, не примивши избављење, да добију боље васкрсење;
36другі ж наруги та ран дізнали, та ще й кайдан і темницї;
36а други ругање и бој поднесоше, па још и окове и тамнице;
37каміннєм побиті бували, розпилювані, допитувані, смертю від меча вмирали, тинялись в овечих та козиних шкурах, бідуючи, горюючи, мучені,
37камењем побијени бише, претрвени бише, искушани бише, од мача помреше; идоше у кожусима и у козјим кожама, у сиротињи, у невољи, у срамоти;
38(котрих не був достоєн сьвіт,) по пустинях скитались та по горах та по вертепах і проваллях земних:
38којих не беше достојан свет, по пустињама потуцаше се, и по горама и по пећинама и по рупама земаљским.
39І всї цї, одержавши сьвідченнє вірою, не прийняли обітування,
39И ови сви добивши сведочанство вером не примише обећања;
40тим що Бог лучче щось про нас провидїв, щоб не без нас осягли звершеннє.
40јер Бог нешто боље за нас одреди, да не приме без нас савршенства.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.