Жидів 11
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Berean Standard Bible
1Віра ж єсть підстава того, на що вповаємо, доказ (певність) річей невидимих.
1Now faith is the assurance of what we hope for and the certainty of what we do not see.
2Через неї бо були сьвідчені старі.
2This is why the ancients were commended.
3Вірою розуміємо, що віки стали ся словом Божим, щоб з невидимого видиме постало.
3By faith we understand that the universe was formed at God’s command, so that what is seen was not made out of what was visible.
4Вірою приніс Авель луччу жертву Богу нїж Каїн, через котру сьвідчено (йому), що він праведний, як сьвідкував про дари його Бог; нею він, і вмерши, ще говорить.
4By faith Abel offered God a better sacrifice than Cain did. By faith he was commended as righteous when God gave approval to his gifts. And by faith he still speaks, even though he is dead.
5Вірою Єнох перенесен, щоб не бачити смерти, і „не знайдено його; бо перенїс його Бог‟: перед перенесеннєм бо його сьвідчено, „що угодив Богу.‟
5By faith Enoch was taken up so that he did not see death: “He could not be found, because God had taken him away.” For before he was taken, he was commended as one who pleased God.
6Без віри ж не можна угодити; вірувати мусить бо, хто приходить до Бога, що Він єсть, і хто Його шукає, тих нагороджує.
6And without faith it is impossible to please God, because anyone who approaches Him must believe that He exists and that He rewards those who earnestly seek Him.
7Вірою, звістку прийнявши Ной про те, чого нїколи не видано, в страсї (Божому) збудовав ковчег на спасеннє дому свого; котрим осудив сьвіт, і став ся наслїдником праведности, по вірі.
7By faith Noah, when warned about things not yet seen, in godly fear built an ark to save his family. By faith he condemned the world and became heir of the righteousness that comes by faith.
8Вірою, покликаний Авраам, послухав, щоб вийти на те місце, котре мав прийняти в наслїддє, і вийшов, не знаючи, куди йде.
8By faith Abraham, when called to go to a place he would later receive as his inheritance, obeyed and went, without knowing where he was going.
9Вірою оселивсь у землї обітуваній, яко чужій, живучи в наметах, з Ісааком і Яковом, спільними наслїдниками того ж обітування.
9By faith he dwelt in the promised land as a stranger in a foreign country. He lived in tents, as did Isaac and Jacob, who were heirs with him of the same promise.
10Дожидав бо города, що має основини, котрого будівничий і творець Бог.
10For he was looking forward to the city with foundations, whose architect and builder is God.
11Вірою і сама Сарра прийняла силу на зачаттє насїння і мимо пори віку вродила, тим що вірним уважала Того, хто обітував.
11By faith Sarah, even though she was barren and beyond the proper age, was enabled to conceive a child, because she considered Him faithful who had promised.
12Тим же і від одного, та ще помертвілого, народилось множество, як зорі небесні і як піску край моря безлїч.
12And so from one man, and he as good as dead, came descendants as numerous as the stars in the sky and as countless as the sand on the seashore.
13По вірі померли ті всї, не прийнявши обітниць, а оддалеки видївши їх, і вірували, і витали, і визнавали, що вони чуженицї і захожі на землї.
13All these people died in faith, without having received the things they were promised. However, they saw them and welcomed them from afar. And they acknowledged that they were strangers and exiles on the earth.
14Бо которі таке говорять, виявляють, що отчини шукають.
14Now those who say such things show that they are seeking a country of their own.
15І справдї, коли б ту памятали, з якої вийшли, мали б вони нагоду вернутись.
15If they had been thinking of the country they had left, they would have had opportunity to return.
16Нинї ж луччої бажають, се єсть небесної; тим і не соромить ся їх Бог, називати ся Богом їх: наготовив бо їм город.
16Instead, they were longing for a better country, a heavenly one. Therefore God is not ashamed to be called their God, for He has prepared a city for them.
17Вірою привів Авраам, спокушуваний, Ісаака (на жертву); єдинородного принїс, прийнявши обітницю,
17By faith Abraham, when he was tested, offered up Isaac on the altar. He who had received the promises was ready to offer his one and only son,
18про котрого було глаголано: „Що в Ісааку назветь ся тобі насїннє,‟
18even though God had said to him, “Through Isaac your offspring will be reckoned.”
19подумавши, що і з мертвих силен Бог воскресити; тим і прийняв його в образї (воскресення).
19Abraham reasoned that God could raise the dead, and in a sense, he did receive Isaac back from death.
20Вірою в грядуще благословив Ісаак Якова та Ісава.
20By faith Isaac blessed Jacob and Esau concerning the future.
21Вірою Яков, умираючи, благословив кожного сина Йосифого і „склонивсь на верх жезла свого‟.
21By faith Jacob, when he was dying, blessed each of Joseph’s sons and worshiped as he leaned on the top of his staff.
22Вірою Йосиф, умираючи, про виход синів Ізраїлевих згадав, а про костї свої заповів.
22By faith Joseph, when his end was near, spoke about the exodus of the Israelites and gave instructions about his bones.
23Вірою Мойсей, народившись, хований був три місяцї від батьків своїх, коли видїли вони, що дитина гарна, і не злякались повелїння царського.
23By faith Moses’ parents hid him for three months after his birth, because they saw that he was a beautiful child, and they were unafraid of the king’s edict.
24Вірою Мойсей, бувши великим, відрік ся звати ся сином дочки Фараонової,
24By faith Moses, when he was grown, refused to be called the son of Pharaoh’s daughter.
25а лучче зволив страдати з людьми Божими, нїж дізнавати дочасної розкоші гріха,
25He chose to suffer oppression with God’s people rather than to experience the fleeting enjoyment of sin.
26більшим багацтвом над Єгипецькі скарби вважаючи наругу Христову; озиравсь бо на нагороду.
26He valued disgrace for Christ above the treasures of Egypt, for he was looking ahead to his reward.
27Вірою покинув Єгипет, не боячись гнїва царевого; устояв бо, яко такий, що Невидомого видить.
27By faith Moses left Egypt, not fearing the king’s anger; he persevered because he saw Him who is invisible.
28Вірою зробив пасху і пролиттє крови, щоб губитель первороджених не займав їх.
28By faith he kept the Passover and the sprinkling of blood, so that the destroyer of the firstborn would not touch Israel’s own firstborn.
29Вірою перейшли вони Червоне море, як по суходолу; що спробувавши Єгиптяне, потопились.
29By faith the people passed through the Red Sea as on dry land; but when the Egyptians tried to follow, they were drowned.
30Вірою стїни Єрихонські попадали, після семидневних обходин.
30By faith the walls of Jericho fell, after the people had marched around them for seven days.
31Вірою Раава блудниця не згинула з невірними, прийнявши підглядників з миром.
31By faith the prostitute Rahab, because she welcomed the spies in peace, did not perish with those who were disobedient.
32І що менї ще казати? не стане бо менї часу оповідати про Гедеона, та Варака, та Самсона, та Єтая, та про Давида і Самуїла, та про пророків,
32And what more shall I say? Time will not allow me to tell of Gideon, Barak, Samson, Jephthah, David, Samuel, and the prophets,
33котрі вірою побивали царства, робили правду, одержували обітування, загороджували пащі левам,
33who through faith conquered kingdoms, administered justice, and gained what was promised; who shut the mouths of lions,
34гасили силу огняну, втїкали від гострого меча, робились потужними від немочи, бували міцні в бою, обертали в ростїч полки чужоземцїв;
34quenched the raging fire, and escaped the edge of the sword; who gained strength from weakness, became mighty in battle, and put foreign armies to flight.
35жінки приймали мертвих своїх з воскресення; инші ж побиті бували, не прийнявши збавлення, щоб лучче воскресеннє одержати;
35Women received back their dead, raised to life again. Others were tortured and refused their release, so that they might gain a better resurrection.
36другі ж наруги та ран дізнали, та ще й кайдан і темницї;
36Still others endured mocking and flogging, and even chains and imprisonment.
37каміннєм побиті бували, розпилювані, допитувані, смертю від меча вмирали, тинялись в овечих та козиних шкурах, бідуючи, горюючи, мучені,
37They were stoned, they were sawed in two, they were put to death by the sword. They went around in sheepskins and goatskins, destitute, oppressed, and mistreated.
38(котрих не був достоєн сьвіт,) по пустинях скитались та по горах та по вертепах і проваллях земних:
38The world was not worthy of them. They wandered in deserts and mountains, and hid in caves and holes in the ground.
39І всї цї, одержавши сьвідченнє вірою, не прийняли обітування,
39These were all commended for their faith, yet they did not receive what was promised.
40тим що Бог лучче щось про нас провидїв, щоб не без нас осягли звершеннє.
40God had planned something better for us, so that together with us they would be made perfect.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.