Дїяння 16
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1Прийшов же у Дервию та в Листру; і ось був там один ученик, на ймя Тимотей, син однієї жінки, вірної Жидівки, батька ж Грека,
1Дође пак у Дерву и у Листру, и гле, онде беше неки ученик, по имену Тимотије, син неке жене Јеврејке која вероваше, а оца Грка;
2що мав добру славу між братами у Листрі та Ікониї.
2за њега добро сведочаху браћа која беху у Листри и у Иконији.
3Сього схотїв Павел узяти з собою; і взявши обрізав його задля Жидів, що були в тих місцях; знали бо всї батька його, що був Грек.
3Овог намисли Павле да узме са собом; и узе га, и обреза Јевреја ради који беху у оним местима: јер сви знаху оца његовог да беше Грк.
4Як же проходили городи, передавали їм хоронити устави, постановлені від апостолів та старших, що в Єрусалимі.
4И кад пролажаху по градовима, предаваше им да држе уредбе које уредише апостоли и старешине у Јерусалиму.
5Церкви ж утверджувались у вірі, і прибували числом що-дня.
5А цркве се утврђиваху у вери, и сваки дан биваше их више.
6Як же пройшли Фригию та Галацьку сторону, заборонив їм сьвятий Дух промовляти слово в Азиї.
6А кад прођоше Фригију и галатијску земљу, забрани им Дух Свети говорити реч у Азији.
7Прийшовши ж в Мисию, поривались ійти в Витинию, і не пустив їх Дух.
7А кад дођоше у Мисију хтеше да иду у Витинију, и Дух не даде.
8Перейшовши ж Мисию, прийшли в Трояду.
8А кад прођоше Мисију, сиђоше у Троаду.
9І явилось уночі видїннє Павлу: стояв один чоловік Македонець, благаючи його й говорячи: Прийшовши в Македонию, поможи нам.
9И Павлу се јави утвара ноћу: беше један човек из Македоније, и стајаше молећи га и говорећи: Дођи у Македонију и помози нам.
10Як же видїннє увидїв, забажали ми зараз іти в Македонию, зрозумівши, що Господь покликав нас благовіствувати їм.
10А кад виде утвару, одмах гледасмо да изиђемо у Македонију, дознавши да нас Господ позва да им проповедамо јеванђеље.
11Пустившись тодї з Трояди, приспіли ми в Самотракию, другого ж дня в Неаполь,
11А кад се одвезосмо из Троаде, дођосмо у Самотрак, и сутрадан у Неапољ,
12а звідтіля в Филипи, котрий єсть первий город тієї части Македониї, — осада. Пробували ж ми в сьому городї кілька днїв.
12а оданде у Филибу, које је први град земље Македоније, насеље римско; и у оном граду остасмо неколико дана.
13А субітнього дня вийшли геть з города над річку, де бувало звичайно моленнє, і посїдавши говорили до жінок, що посходились.
13А у дан суботни изиђосмо из града к води где беше богомоља; и седавши говорисмо к женама које се беху сабрале.
14І слухала нас одна жінка, на ймя Лидия, купчиха кармазином, із города Тиятирського, що шанувала Бога; їй же Господь відчинив серце уважати на глаголане від Павла.
14И једна богобојазна жена, по имену Лидија, из града тијатирског, која продаваше скерлет, слушаше: и Господ отвори срце њено да пази на речи Павлове.
15Як же охрестилась вона і дім її, благала, говорячи: Коли ви судили мене, що я вірна Господеві, то, ввійшовши в господу мою, пробувайте. І присилувала нас.
15А кад се крсти она и кућа њена, мољаше нас говорећи: Ако мислите да ја верујем Господа, уђите у моју кућу и живите. И натера нас.
16Стало ся ж, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна дївчина, що мала духа віщого, і котра заробіток великий давала панам своїм, ворожачи.
16А догоди се кад иђасмо на молитву да нас срете једна робиња која имаше дух погађачки и врачајући доношаше велики добитак својим господарима.
17Ся, йдучи слїдом за Павлом та за нами, покликувала, кажучи: Сї люде — слуги Вишнього Бога, що звіщають нам дорогу спасення.
17Ова пође за Павлом и за нама, и викаше говорећи: Ови су људи слуге Бога Највишег, који јављају нама пут спасења.
18Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повелїваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години.
18И овако чињаше много дана. А кад се Павлу досади, окрену се и рече духу: Заповедам ти именом Исуса Христа, изиђи из ње. И изиђе у тај час.
19Видївши ж пани її, що пропала надїя заробітку їх, схопивши Павла та Силу, потягли їх на майдан до князїв.
19А кад видеше њени господари да изиђе нада њиховог добитка, узеше Павла и Силу и одвукоше их на пазар ка кнезовима.
20І привівши їх до воївод, казали: Сї люде вельми трівожать город наш, бувши Жидами,
20И доведавши их к војводама, рекоше: Ови су људи Јевреји, и муте по нашем граду,
21і навчають звичаїв, котрих не годить ся нам приймати, анї робити, бувши Римлянами.
21и проповедају обичаје које нама не ваља примати ни творити, јер смо Римљани.
22І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звелїли бити їх.
22И слеже се народ на њих, и војводе издреше им хаљине, и заповедише да их шибају.
23І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх
23И пошто их здраво избише бацише их у тамницу, и заповедише тамничару да их добро чува.
24Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду.
24Примивши такву заповест он их баци у најдоњу тамницу и ноге им метну у кладе.
25О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники.
25А у поноћи беху Павле и Сила на молитви и хваљаху Бога; а сужњи их слушаху.
26Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх.
26А уједанпут тако се врло затресе земља да се помести темељ тамнички; и одмах се отворише сва врата и свима спадоше окови.
27Прокинувши ся ж темничник од сну, та побачивши відчинені двері темницї, вийнявши меч, хотїв себе вбити, думаючи, що повтїкали вязники.
27А кад се пробуди тамничар и виде отворена врата тамничка, извади нож и хтеде да се убије, мислећи да су побегли сужњи.
28Покликнув же голосом великим Павел, говорячи: Не роби собі нїчого лихого, всї бо ми тут.
28А Павле повика здраво говорећи: Не чини себи зло никакво, јер смо ми сви овде.
29Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сили,
29А он заискавши свећу улете и дрхћући припаде к Павлу и Сили;
30а, вивівши їх геть, каже: Добродїї, що менї робити, щоб спастись?
30и изведавши их напоље рече: Господо! Шта ми треба чинити да се спасем?
31Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій.
31А они рекоше: Веруј Господа Исуса Христа и спашћеш се ти и сав дом твој.
32І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його.
32И казаше му реч Господњу, и свима који су у дому његовом.
33І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз.
33И узе их у онај сат ноћи и опра им ране; и крсти се он и сви његови одмах.
34І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога.
34И уведавши их у свој дом постави трпезу, и радоваше се са свим домом својим што верова Бога.
35Як же настав день, прислали воїводи паличників, кажучи: Відпусти людей сих.
35А кад би дан, послаше војводе пандуре говорећи: Пустите ова два човека.
36Звістив же темничник про сї слова Павла, що прислали воїводи, щоб відпустити вас;
36А тамничар каза речи ове Павлу: Послаше војводе да се пустите; сад дакле изиђите и идите с миром.
37Павел же рече: Бивши нас прилюдно неосуджених людей римських, повкидали в темницю, а тепер потай нас виганяють? Нї бо, а нехай самі, прийшовши, виведуть нас.
37А Павле рече њима: Избивши нас пред народом без суда, људе Римљане, бацише у тамницу: и сад хоће да нас пусте? Није тако, него сами нека дођу и изведу нас.
38Звістили ж воїводам паличники слова сї; і перелякались, почувши, що вони Римляне.
38А пандури казаше војводама ове речи; и уплашише се кад чуше да су Римљани;
39І прийшовши благали їх, і вивівши просили, щоб вийшли з города.
39и дошавши умолише их, и изведоше молећи да изиђу из града.
40І, вийшовши вони з темницї, прийшли до Лидиї, і, побачивши братів, утїшили їх, та й пійшли.
40А кад изиђоше из тамнице, дођоше к Лидији, и видевши браћу утешише их, и отидоше.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.