Дїяння 14
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1Стало ся ж в Ікониї, увійшли вони вкупі в Жидівську школу, і промовляли так, що увірувало велике множество і Жидів і Єленян.
1У Иконији пак догоди се да они заједно уђоше о зборницу јеврејску, и говораху тако да верова велико мноштво Јевреја и Грка.
2Невірні ж Жиди підіймали й озлобляли душі поган на братів.
2А Јевреји који не вероваху подбунише и раздражише душе незнабожаца на браћу.
3Доволї ж часу пробували вони, одважно промовляючи про Господа, що сьвідкував словом благодати своєї, і давав, щоб ознаки та чудеса робились руками їх.
3Али они осташе доста времена говорећи слободно у Господу који сведочаше реч благодати своје и даваше те се твораху знаци и чудеса рукама њиховим.
4Та роздїлилась громада городська, і одні були з Жидами, а другі з апостолами.
4А мноштво градско раздели се, и једни беху с Јеврејима, а једни с апостолима.
5Як же підняв ся заколот поган та Жидів з князями їх, щоб зневажати і покаменувати їх,
5А кад навалише и незнабошци и Јевреји са својим поглаварима да им досаде и камењем да их побију,
6вони довідавшись, повтїкали в городи Ликаонські, Листру та Дервию, і в околицю,
6они дознавши побегоше у градове ликаонске, у Листру и у Дерву и у околину њихову.
7і там благовіствували.
7И онамо проповедаху јеванђеље.
8А один чоловік у Листрі сидїв нездужавши ногами, кривий бувши від утроби матери своєї, котрий нїколи не ходив.
8И један човек у Листри сеђаше немоћан у ногама, и беше хром од утробе матере своје, и не беше никад ходио.
9Сей слухав, як Павел говорив; а той подививсь на него і, постерігши, що має віру, щоб одужати,
9Овај слушаше Павла где говори. Павле погледавши на њ и видевши да верује да ће оздравити,
10рече голосом великим: Стань просто на ноги твої. І підскочив і ходив.
10рече великим гласом: Теби говорим у име Господа Исуса Христа, устани на своје ноге управо. И скочи, и хођаше.
11Народ же, видївши, що зробив Павел, підняв голос свій, говорячи по ликаонськи: Боги, уподобившись людям, зійшли до нас.
11А кад виде народ шта учини Павле, подигоше глас свој говорећи ликаонски: Богови начинише се као људи, и сиђоше к нама.
12Назвали ж Варнаву Зевесом, а Павла Гермесом; бо він був проводирем слова.
12И називаху Варнаву Јупитером, а Павла Меркуријем, јер он управљаше речју.
13Жерець же (ідола) Зевеса, що був перед городом їх, привівши воли з вінками до воріт, хотїв зробити посьвят разом з народом.
13А свештеник Јупитера који беше пред градом њиховим доведе јунце, и донесе венце пред врата, и с народом хтеде да приноси жртву.
14Почувши ж апостоли Варнава та Павел, роздерли одежу свою, і вбігли, покликуючи, між народ,
14А кад чуше апостоли, Варнава и Павле, раздреше хаљине своје, и скочише међу народ вичући и говорећи:
15і глаголали: Мужі, на що се робите? Ми такі ж люде, як ви; благовіствуємо вам, щоб від сих дурниць навернулись до Бога живого, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що є в них.
15Људи! Шта то чините? И ми смо као и ви смртни људи, који вам проповедамо јеванђеље да се од ових лажних ствари обратите к Богу Живом, који створи небо и земљу и море и све што је у њима;
16Він у минувші часи попустив усїм поганам ходити дорогами їх.
16који у прошавшим нараштајима беше пустио све народе да иду својим путевима:
17Тільки ж не оставляв себе без сьвідчення, роблячи добро: даючи дощі з неба й пори вроджайні, та сповняючи їжею й радощами серця наші.
17И опет не остави себе непосведоченог, чинећи добро, дајући нам с неба дажд и године родне, пунећи срца наша јелом и весељем.
18І, се говорячи, ледве впинили народ, щоб не приносили їм посьвяту.
18И ово говорећи једва уставише народ да им не приносе жртве, него да иде сваки својој кући. А док они живљаху онде и учаху,
19Прийшли ж з Антиохиї та Ікониї Жиди, і наустивши народ, і вкаменувавши Павла, виволїкли геть з города, думаючи, що він умер.
19дођоше из Антиохије и из Иконије некакви Јевреји, и кад се они препираху слободно, подговорише народ да их одустану, говорећи да ништа право не говоре, него све лажу. И подговоривши народ засуше Павла камењем и извукоше га из града мислећи да је мртав.
20Як же обступили його ученики, уставши ввійшов у город, а назавтра вийшов з Варнавою в Дервию.
20А кад га опколише ученици његови, устаде и уђе у град, и сутрадан изиђе с Варнавом у Дерву.
21І благовіствувавши городу сьому, і навчивши многих, вернулись вони в Листру, і Іконию, і Антиохию,
21И проповедивши јеванђеље граду оном и научивши многе вратише се у Листру и Иконију и Антиохију.
22укріпляючи душі учеників, благаючи пробувати у вірі, і що многими муками треба нам увійти в царство Боже.
22Утврђујући душе ученика и саветујући их да остану у вери, и да нам кроз многе невоље ваља ући у царство Божје.
23Рукоположивши ж їм пресвитерів по церквах і помолившись з постом, передали їх Господеві, в котрого увірували.
23И поставивши им старешине по свим црквама, и помоливши се Богу с постом, предадоше их Господу кога вероваше.
24І, перейшовши Писидию, прийшли в Памфилию.
24И прошавши Писидију дођоше у Памфилију.
25А глаголавши в Пергиї слово, прийшли в Аталию,
25И говоривши реч Господњу у Перзи сиђоше у Аталију.
26а з відсіля поплили в Антиохию, звідкіля були передані благодатї Божій на дїло, котре сповнили.
26И оданде отпловише у Антиохију, одакле беху предани благодати Божјој на дело које свршише.
27Прибувши ж та зібравши церкву, оповідали все, що зробив Бог з ними, і як Він відчинив поганам двері віри.
27А кад дођоше и сабраше цркву, казаше све шта учини Бог с њима, и како отвори незнабошцима врата вере.
28Пробували ж там час немалий з учениками.
28И осташе онде не мало времена с ученицима.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.